Тютюнопаління та вживання алкоголю

Про шкідливі для здоров’я фактори, такі як пияцтво, алкоголізм і паління досить часто пишуть і кажуть в ліберальній формі, ніби це «шкідливі звички». Нікотин і алкоголь називають ще «культурними отрутами». Та саме вони приносять багато лиха і страждань в сім’ї, у трудові колективи, є соціальним злом для суспільства. Більше того, саме через вживання алкоголю і нікотину скорочується тривалість життя, підвищується смертність, народжується неповноцінне потомство.

Пияцтво - це перш за все розпуста, особистий порок людини: безвілля, небажання рахуватися з думкою лікарів, даними науки, суспільством; це - егоїзм, бездушне ставлення до сім’ї, до дітей.

Алкоголь має великий вплив на життєздатність і життєдіяльність людей. Алкоголь, або спирт, є наркотичною отрутою, яка діє, перш за все, на клітини головного мозку, паралізуючи їх. Доза в 7-8 г чистого спирту на 1 кг ваги є смертельною для людини. Доросла людина вагою 75 кг може померти від вживання 1 літра сорокаградусної горілки. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, алкоголізм щорічно забирає життя 6 млн. чоловік - більше, ніж помирає від раку.

На організм людини алкоголь впливає дуже негативно. Він викликає глибоку і довготермінову ослабляючу дію. Вживання навіть невеликої кількості алкоголю зменшує працездатність, призводить до швидкої втомлюваності, помітно послаблює волю, утруднює сприйняття, робить людей неуважними. Одночасно у людей напідпитку виникає почуття піднесеного настрою, алкоголь послаблює важливі психічні процеси в корі головного мозку. Людині в такому стані властиві переоцінка своїх сил, втрата самоконтролю, незвичайно легке прийняття будь-якого рішення. Наукові спостереження показали, що особливо різко алкоголь знижує продуктивність праці в тих її видах, які потребують більш напруженої розумової діяльності. Більшість п’яниць зросли в сім’ях з неблагополучними відносинами між батьками, в сім’ях, де алкогольні напої вживались часто. Встановлено, що особи, які зловживали алкоголем, вперше взяли чарку у віці до 15 років і алкоголь їм вперше запропонували їх близькі родичі. Ростки пристрасті до спиртного слід шукати в молодому віці. Якщо говорити про соціально-психологічні фактори, які призводять до зловживань алкоголем, пияцтва і алкоголізму, слід вказати на недостатнє виховання в окремих осіб самодисципліни, почуття обов’язку перед сім’єю, суспільством і товаришами, низький рівень культури і невміння цікаво організувати свій відпочинок.

Алкоголь вражає всі органи тіла, в першу чергу, нервову систему. Іноді люди зовсім необгрунтовано вважають спиртні напої чудодійними ліками, здатними вилікувати майже всі хвороби. Деякі спиртні напої здатні допомогти людині подолати окремі недуги, але для більшості хвороб спиртні напої протипоказані.

Вченими доведено, що безпечних доз алкоголю не існує. Вже 100 г горілки гублять 7,5 тисячі активно працюючих клітин головного мозку. Після прийняття 75 г горілки через 30 хвилин знижується сила м’язів до 40%. Алкоголь - внутріклітинна отрута. Вона гальмує обмін речовин в серцевих м’язах, виснажує запаси її енергії. Понад 25% випадків захворювання серця безпосередньо пов’язано з вживанням алкоголю. Пияцтво і алкоголізм є причиною майже половини всіх розірваних шлюбів.

Не можна забувати про руйнуючу, шкідливу дію алкоголю на нащадків. Вчені-медики на основі обстеження нервово хворих дітей дійшли висновку, що із 100 дітей-епілептиків у 60 - батьки зловживали алкоголем, у 40 із 100 розумово відсталих дітей - батьки алкоголіки. Від алкоголіків народжуються на кожні 100 чоловік 10 виродків, 8 ідіотів, 15 хворих на епілепсію і 5 алкоголіків.

У соціальному відношенні паління завдає меншої шкоди, ніж пияцтво, проте є більш поширеною звичкою. На жаль, палять багато чоловіків, жінок, підлітків, людей похилого віку. Але далеко не всі знають, яке велике зло таїть в собі ця «культурна отрута», як негативно діє на організм людини нікотин.

Встановлено, що тютюновий дим містить отруйні речовини, що негативно впливають не лише на здоров’я того, хто палить, а й на здоров’я оточуючих людей і особливо дітей. Крім нікотину, тютюновий дим має й інші шкідливі речовини: чадний газ, піридинові основи, синильну кислоту, сірководень, вуглекислоту, аміак, азот, ефірні масла.

Одноразова доза нікотину 0,08...0,16 г є смертельною для людини. Протягом 30 років доросла людина спалює в середньому 200 тисяч цигарок, або 160 кг тютюну, в якому міститься 800 г нікотину, що дорівнює 10 тисячам смертельних доз.

Оскільки нікотин потрапляє в організм людини поступово і малими дозами, гострих явищ отруєння людей не спостерігається.

Нікотин звужує судини мозку і зменшує їх еластичність, утруднює надходження крові в мозок, що і обумовлює погіршення його роботи. Як наслідок - біль в голові, запаморочення, почуття надмірної ваги в голові. Нікотин порушує діяльність серцево-судинної системи. Доведено, що склероз судин, гіпертонія, звуження і закупорка малих судин кінцівок знаходяться в прямому і тісному зв’язку з палінням. Тютюн негативно впливає також на роботу органів дихання. Він обумовлює запалення носоглотки і гортані, хронічний бронхіт з наступним розвитком емфіземи - патологічного розширення легенів.

Молодим людям необхідно мати уявлення про паління в різних аспектах.

Етичний аспект полягає в тому, що з точки зору культурної людини негарно палити в присутності людей похилого віку, дітей, на різного роду зборах, нарадах, засіданнях, у гостях, в присутності жінок та малознайомих людей. Про це не кожен знає, але саме з цього оточуючі судять про рівень культури тієї особи, що палить.

Біологічний аспект полягає в тому, що офіційно медициною встановлено залежність захворювань на рак і склероз судин від паління. Чим більший стаж паління і чим більша добова доза, тим більша ймовірність захворіти.

Психологічний аспект полягає в тому, що в людській пам’яті немає більшого ворога, ніж нікотин, та ще й у поєднанні з алкоголем.

Гігієнічний аспект полягає у тому, що людина, яка палить, отруює не лише свій організм, а й оточуюче повітря, на що немає ніякого права. Для тих людей, які не палять, перебування в задимленій кімнаті більш небезпечне для здоров’я, ніж для того, хто палить.

Естетичний аспект полягає у тому, що від кожного юнака і дівчини, які палять, поширюється неприємний запах. Оточуючі відчувають цей запах інколи за декілька метрів і він може обумовити в окремих людей навіть нудоту.

Економічний аспект полягає в тому, що на паління люди витрачають кошти, а ціна цигарок неймовірно зросла.

Проти паління необхідно боротися всім суспільством. Боротьбу необхідно вести в таких напрямах:

* проведення адміністративних заходів, метою яких є обмеження паління в загальних місцях і особливо не допускати паління серед дітей і підлітків;

* кожний, хто палить, повинен усвідомити шкоду, яку наносить здоров’ю.

4.9. Невідкладна допомога при нещасних випадках

4.9.1. Долікарська допомога при пошкодженнях

Пошкодження

Закриті пошкодження. Під закритими пошкодженнями розуміють пошкодження тканин і органів які викликані впливом зовнішніх чинників, без порушення цілісності шкіряних покривів і видимих слизистих оболонок.

Відкриті пошкодження характеризуються порушенням цілісності шкіряних покривів і видимих слизистих оболонок, які викликані впливом зовнішніх чинників.

Виділяють закриті та відкриті пошкодження м’яких тканин, закриті пошкодження кісток та суглобів, закриті пошкодження органів.

Тяжкість закритого пошкодження залежить від травмуючої сили, напрямку і тривалості її впливу, площі травмованої ділянки, станом організму в момент травми травмованої тканини тощо.

Закриті пошкодження м’яких тканин. До закритих пошкоджень м’яких тканин відносяться: забій, розтягнення, здавлювання.

Забій. – пошкодження тканин і органів, викликане короткочасним ударом об твердий предмет, без порушення цілісності шкіряних покривів та видимих слизових оболонок.

При забитті руйнується жирова клітковина в певному ступені з розташованими в ній кровоносними і лімфатичними судинами, що призводить до характерних ознак.

Характерні ознаки:

1. Біль різної інтенсивності та тривалості;

2. Набрякання в ділянці забиття – наслідок виливу лімфатичної рідини та крові, розвитку травматичного набрякання і запалення;

3. Кровопідтік і крововилив, в наслідок розриву кровоносних судин;

4. Порушення функції пошкодженої ділянки тіла.

Після забиття постраждалому накладають давлючу пов’язку с наступним переривчастим застосуванням холоду (міхур з льодом на 30-40 хв., потім перерва на 10-15 хв.), це сприяє зменшенню або припиненню крововиливу та болю.

На 2 – 3-й день після забиття, коли пошкодженні судини надійно затромбувалися, для прискорення розсмоктування застосовують місцеве тепло.

Розтягнення – надрив тканин зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розтягненню частіше за всього підвергнути зв’язковий апарат і м’язи. Розтягнення виникає внаслідок різкого та швидкого їх скорочення або надмірного розтягнення. Крим цього, розтягнення зв’язкового апарату суглобів виникають тоді, коли об’єм рухів в суглобі перевищує нормальний.

Ознаки при розтягуванні такі ж самі, як при забитті, але більш виражені.

Перша допомога при розтягуванні надається так само, як і при забитті, але теплові процедури, активні рухи дозволяються лише через 3 – 5 днів.

Здавлювання – пошкодження органів або тканин, викликане здавлюванням з зовні або зі сторони сусідніх органів і тканин та характеризується загальними та місцевими симптомами.

Здавлювання виникають при землетрусах, завалах в шахтах, кар’єрах, при виробничих або транспортних аваріях тощо. Синдром позиційного здавлювання виникає при порушенні кровообігу в кінцівках внаслідок тривалого перебування людини в вимушеному положенні. Це спостерігається у осіб які знаходяться в стані алкогольної інтоксикації, при отруєнні чадним газом і деякими іншими отрутами.

Здавлюванню можуть бути підвергнути всі ділянки тіла, а частіше за всього нижні кінцівки. Тяжкість ураження залежить від локалізації здавлювання, тривалості, сили, площини тощо.

Перша допомога при здавлюваннях включає:

1. Звільнення постраждалого від здавлювання;

2. Накладання вище місця здавлювання джгута при тяжкому і тривалому здавлюванні (15 год. і більше) здавлюванні;

3. Накладання первинних асептичних пов’язок при наявності ран;

4. Іммобілізація кінцівки незалежно від того, чи є переломи чи немає;

5. Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків;

6. Зігрівання постраждалого. Накинути ковдру, дати випити гарячий чай або каву;

7. Транспортування до медичного закладу.

Пошкодження кісток та суглобів

Вивих – стійке зміщення суглобних поверхонь кісток за межі їх нормальної рухливості, що супроводжується пошкодження суглобної капсули та зв’язувального апарату.

В залежності від стикання суглобних поверхонь розрізняють повні та неповні вивихи. При повних вивихах суглобні поверхні не стикуються одна з одної, при неповних – стикуються частково.

В залежності від походження вивихи поділяються на вродженні і набуті.

Уродженні вивихи виникають під час внутрішньоутробного розвитку плода в наслідок неправильного або недостатнього розвитку суглобових поверхонь.

Набуті вивихи виникають протягом життя людини. Вони можуть бути травматичними або патологічними.

Травматичні вивихи виникають внаслідок зовнішнього впливу механічної травми: падіння, автомобільні травми.

Патологічні вивихи виникають внаслідок деструктивних патологічних процесів, які викликають руйнування суглобної капсули і зв’язувального апарату. До деструктивних процесів призводять пухлини, туберкульозне, сифілітичне ураження суглобів.

Для вивихів характерні:

- біль в суглобі, яка посилюється при русі і промацуванні суглоба;

- вимушене положення кінцівки, характерне кожному виду вивиху;

- деформація області суглоба, яка залежить від зміщення суглобних поверхонь;

- порушення функції;

- зміна довжини кінцівки (частіше – скорочення, рідше – збільшення);

- інколи постраждалий відмічає оніміння в кінцівці, що викликане здавлюванням нервових стовбурів.

Перша допомога при вивихах включає:

- Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків;

- При вивихах у суглобах нижньої кінцівки – іммобілізація за допомогою стандартних або підручних засобів, при вивиху в суглобах верхньої кінцівки – фіксування в тому положенні в якому знаходиться кінцівка за допомогою пов’язки (бинтова, косинкова);

- Для зменшення кровотечі, набряку, болю – застосування холоду на область суглоба;

- Транспортування постраждалого до медичного закладу.

Перелом – повне або часткове порушення цілісності кістки, викликане механічною дією або патологічним процесом. Часткове порушення цілісності кістки називається тріщиною.

При переломах кісток ушкоджується не тільки кістка, а й м’язи, численні нервові закінчення, судини. Вони завжди супроводжуються значною крововтратою.

В залежності від походження переломи поділяються на вродженні та набуті.

Уродженні, або внутрішньоутробні. Переломи виникають внаслідок недостатнього розвитку кісток плода і зустрічаються дуже рідко.

Набуті переломи можуть бути травматичними і патологічними, а серед цих групи розрізняють відкриті та закриті. При відкритому переломі порушується цілісність шкіряних покривів, а при закритому переломі не порушується цілісність шкіряного покриву. Непошкоджена шкіра попереджає проникнення в рану інфекції.

Травматичні переломи виникають в наслідок впливу на кістку механічної сили яка перевищує її міцність.

Ознаки закритих та відкритих переломів. При переломах спостерігаються місцеві та загальні ознаки.

До місцевих ознак відноситься:

1. Біль в місці перелому різної інтенсивності і тривалості, яка посилюється при промацуванні і при спробі поворушити кінцівкою;

2. Деформація місця пошкодження, яка викликана зміщенням кісткових відламків, утворенням гематоми. В місці перелому зазвичай спостерігається викривлення, потовщення і зміна форми кінцівки;

3. Порушення функції. Найбільш характерно для повних переломів кінцівок зі зміщенням. При неповних переломах ця ознака проявляється слабко;

4. Патологічна рухомість кістки. Ця ознака добре проявляється при переломі довгих трубчастих кісток, а при переломі пласких і коротких кістках проявляється слабко.

5. Скорочення кінцівки. Визначається в порівнянні зі здоровою кінцівкою;

6. Кістковий хруст. Виникає при зміщенні уламків відносно одного до іншого;

7. При відкритих переломах – порушення цілісності шкіри або слизових оболонок, стирчання кісткових уламків в рані.

Загальні ознаки: порушення сну, апетиту, збільшення температури, загальна слабкість. Крім цього у постраждалого можуть виникати ознаки травматичного шоку, гострого недокрів'я.

Перша допомога при закритих і відкритих переломах передбачає:

1. При відкритих переломах і наявності масивного крововиливу з рани – тимчасове спинання кровотечі;

2. Накладання первинної асептичної пов’язки на рану;

3. Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків;

4. Транспортну іммобілізацію кінцівок з метою попередження подальшого зміщення кісткових уламків і травмування ними оточуючих тканин, органів;

5. Транспортування постраждалого до медичного закладу.

Пошкодження органів

Закриті та відкриті пошкодження черепа. При транспортних аваріях і катастрофах дуже часто потерпілі отримують різноманітні черепно-мозкові травми, пошкодження м’яких покривів голови (закриті і відкриті); переломи кісток склепіння, основи черепа; переломи і травми черепа; пошкодження мозку.

Короткі анатомічні дані. Анатомічно череп поділяється на дві частини: мозкову і лицеву. До мозкової частини належать: склепіння, яке складається з скроневих, тім’яних кісток і потиличної кістки, основи черепа. Склепіння і основа черепа разом утворюють порожнину черепа, де міститься головний мозок. До лицевої частини належать лобні кістки, верхня та нижня щелепи, кістки носа, початкові відділи травного і дихального шляхів.

Пошкодження м’яких покривів голови: Закриті – забій виникає внаслідок удару помірної сили тупим предметом і супроводжується крововиливом (гематомою), місцевим болем. Перша допомога – до забитого місця прикладають холод і надають спокій постраждалому.

Відкриті рани м’яких тканин черепа відрізняються значною крововтратою (причиною є неможливість судин самостійно звуживатися). Дуже великі кровотечі виникають при пораненні скроневої артерії. Трапляються рани різноманітних форм і розмірів залежно від характеру травми і виду предмета, яким було нанесено травму (різані, рублені, забійні, вогнепальні). При пораненнях м’яких тканин завжди слід пам’ятати про можливівсть пошкодження кісток черепа і внутрішньочерепних ускладнень. Важкі поранення м’яких тканин можуть супроводжуватися ознаками струсу або забиття головного мозку.

Перша допомога. Для зупинки кровотечі необхідно накласти стерильну тісну пов’язку, краще “чепець”. Після чого слід прикладати холод поверх пов’язки і транспортувати постраждалого до хірургічного закладу. Кровотечу з скроневої артерії зупинити пальцевим притисненням.

Переломи кісток черепа. Переломи кісток черепа складають до 10% загального числа переломів, частіше спостерігаються у віці 18–40 років, у чоловіків – трапляються вдвічі частіше, ніж у жінок.

Виникають переломи черепа внаслідок транспортних, промислових, аварій, ударів по голові тощо. Переломи кісток черепа бувають лінійними (тріщини), уламковими, вдавленими, дірчастими або вікончастими, повними, неповними. При повних переломах ушкоджується уся кістка, при неповних – зовнішня, або, що особливо небезпечно, внутрішня склоподібна пластина кістки, уламки якої можуть пошкодити мозкові оболонки і мозок.

Перша допомога. При наданні допомоги треба обов’язково зафіксувати голову, застосувати холод, надати спокій і транспортувати до лікувального закладу в горизонтальному положенні.

Струс головного мозку. Струсом головного мозку вважають симптомокомплекс, що виникає безпосередньо після травми і характеризується функціональними порушеннями. Основні ознаки: втрата свідомості, пам’яті (ретроградна амнезія), головний біль, слабкість, нудота, дзвін у вухах. За тяжкістю клінічного перебігу розрізняють: легкий, середній і важкий ступінь. Легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості, нудотою, одноразовим блюванням. Середній ступінь – втратою свідомості на декілька годин, блюванням, загальною слабкістю. Важкий ступінь – втратою свідомості на декілька днів, блідістю шкіри, слабким пульсом, тощо.

Забиття головного мозку. Забиттям головного мозку називається травматичне ушкодження мозкової речовини. Забій головного мозку виникає при травмі в точці удару або на протилежному боці. Він супроводжується тривалим непритомним станом, анізокорією, порушенням мови, інколи паралічем кінцівок, тощо.

Здавлювання головного мозку виникає при кровотечі (з утворенням гематоми) із внутрішньочерепних судин після травми. Гематома може локалізуватися над твердою мозковою оболонкою (епідуральна) чи під нею (субдуральна). Для цієї травми характерна наявність світлого проміжку – після отримання черепно-мозкової травми постраждалий не відчуває ніяких змін, відсутні клінічні прояви, але через одну–дві години виникає різке погіршення загального стану, що може призвести до смерті. Тому людина повинна перебувати під наглядом деякий час.

Перша допомога: надати спокій, покласти постраждалого на тверду поверхню, зробити транспортну іммобілізацію з фіксацією голови, застосувати холод, при непритомності – провести профілактику асфіксії.

Травми органів лицевого черепа

Травма очей. До травм очей призводять фізичні, хімічні чинники, механічне пошкодження тощо.

Травматичне пошкодження очей може бути легкого, середнього та важкого ступенів.

До легких пошкоджень зараховують непроникні поранення повік, попадання стороннього тіла під повіку. Клінічні ознаки: маленькі негострі предмети (смітинка, піщинка), затримуючись на кон’юктиві, викликають гостре відчуття пекучості в оці, яке посилюється при заплющенні очей. Якщо стороннє тіло не видалити, виникає набряк кон’юктиви, гіперемія, порушується функція зору.

Перша допомога: вилучити стороннє тіло. Ні в якому разі не можна терти око, тому що це викликає ще більше подразнення. Техніка вилучення: спочатку оглядають кон’юнктиву нижньої повіки. Постраждалий повинен глянути вгору, водночас нижню повіку треба відтягнути донизу. Видаляють стороннє тіло цупким ватним тампончиком. Видалення стороннього тіла з-під верхньої повіки складніше. Для цього необхідно, трохи відтягуючи на себе, вивернути верхню повіку (рис 3.2). З метою профілактики інфекції після видалення стороннього тіла в око закапують 2–3 краплини розчину сулфацил-натрію (альбуцид).

Пошкодження середньої важкості: розрив або частковий відрив повіки, забиття очного яблука без порушення зору.

Важкими пошкодженнями вважаються проникні поранення очного яблука або його забиття зі зниженням зору, перелом кісток з западанням або вип’ячуванням очного яблука.

Перша допомога при пошкодженнях середнього і важкого ступеню: постраждалому необхідно накласти асептичну пов’язку на поранене око (монокулярну), при підозрі на проривне поранення або важку контузію очного яблука треба закрити не тільки ушкоджене око, а й здорове (бінокулярна), звернуться до лікаря.

Фізичні пошкодження ока. До них належать променеві пошкодження, які можуть бути спричиненими різноманітними променями (залежно від довжини хвилі) – інфрачервоними (плавильні печі), ультрафіолетовими (кварцева лампа, електрозварка), рентген та НВЧ (радіолокатор, НВЧ-печі).

Ознаки: відчуття пекучого болю у очах, відчуття сухості кон’юктиви (наче пісок в очах), сльозотеча, розширення судин кон’юктиви, гіперемія ока.

Перша допомога: вивести потерпілого з зони опромінення, закапати око розчином лідокаіну або місцевими анастетиками, асептична пов’язка на поранене око, звернуться до лікаря.

Хімічні пошкодження можуть бути спричинені різноманітними хімічними речовинами – кислотами, лугами, розчинниками та іншими подразниками.

Перша допомога – негайно знешкодити дію уражувального чинника, після чого одразу промити око під струменем холодної води протягом 20 хвилин, накласти асептичну пов’язку, звернуться до лікаря.

Травми хребта і спинного мозку

Переломи хребта завжди тяжкі. Постраждалі після травми тривалий час не працездатні, у них можуть виникати різноманітні ускладнення. Доля цих постраждалих в багатьох випадках залежить від своєчасної, правильно наданої першої медичної допомоги на місці події.

При переломі хребта можливе ушкодження спинного мозку і його корінців. Ускладнення спостерігаються більш ніж у половини постраждалих, виникають вони внаслідок ненадання першої медичної допомоги, при недостатній іммобілізації і невмілому транспортуванні постраждалого.

Для кращого розуміння механізму травм і їх небезпеки необхідно знати анатомічну будову хребта.

Хребет складається з окремих сегментів – хребців, котрі мають форму кісткового кільця. Між ними розташовані міжхребцеві хрящі. Спинний мозок міститься у спеціальному каналі, який утворюється дугами, суглобовими паростками і тілом хребців.

Хребет поділяється на рухому частину – шийний відділ, грудний, поперековий і нерухому – крижовий і куприковий відділи.

Поиск по сайту: