Шкала Бофорта

Бурі поділяють на вихрові, пилові і потокові (на морі шторм) — сила вітру 9-11 балів, швидкість вітру 20-32 м/сек викликає пошкодження будівель, вириває дерева з корінням, перевертає машини, крани, руйнує повітряні лінії зв’язку та лінії електропередач. Ураження людей відбувається внаслідок пошкодження будов, перевертання машин та механізмів, падіння дерев. 6 квітня 2000 р. в 6-ти областях України буря пошкодила лінії електромереж, в результаті чого були знеструмлені 906 населених пунктів у Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській та Волинській областях.

Ураган — сила вітру 12 балів, швидкість вітру 32-60 м/с, деколи до 100 м/с — руйнує та спустошує все на своєму шляху. За своїм пагубним впливом урагани не поступаються землетрусам. У Пакистані 13 жовтня 1970 р в районі Бенгальської затоки від урагану загинуло близько 1 млн. осіб, територія зазнала величезних руйнувань.

Для забезпечення безпеки під час бурі та урагану оголошується “Штормове попередження”. За цим повідомленням, обмежується вихід у море плавзасобів, закріплюються по “штормовому” баштові крани та інші будівельні механізми великих габаритів, обмежується рух транспортних засобів, припиняється заготівля лісу, польові роботи та ін. Крім того на підприємствах запобіжні заходи передбачають укріплення споруд, будівель, прибирання або закріплення предметів, які можуть травмувати людей, вживають заходів для збереження техніки.

У приватних будинках, квартирах та у виробничих приміщеннях щільно зачиняють двері, вікна. З дахів, лоджій, балконів забирають предмети, які від поривів вітру можуть впасти вниз і травмувати людей. Предмети, які знаходяться у дворах, закріплюють або заносять у приміщення.

Бурю (ураган) може супроводжувати гроза. При цьому необхідно уникати ситуацій, за яких зростає вірогідність ураження блискавкою.

Передбачення та попередження про бурю (ураган) здійснюється гідрометеослужбою за допомогою сучасних приладів, в т. ч. метеорологічних супутників, які фіксують виникнення надзвичайних метеорологічних явищ, після чого розраховується можливий напрямок їх переміщення, ймовірна по­тужність і час підходу до певного району. Повідомляються про наближення урагану (бурі) адміністративні органи областей, районів, штаби цивільної оборо­ни, сільськогосподарські, лісогосподарські і промислові об'єкти. Місцеві органи влади повідомляють населення, а керівники підприємств і штаби ЦО — пра­цівників. Це дозволяє вчасно привести в готовність формування цивільної оборони, провести попереджувальні роботи у зонах можливої дії урагану чи бурі та ефективно ліквідувати наслідки стихійного лиха.

У районі урагану, бурі, смерчу формування цивільної оборони і населення повинні бути гото­вими до:

- проведення евакуації населення і матеріальних цінностей із небезпечних районів;

- рятування людей; розшуку і звільнення потерпі­лих із-під зруйнованих будівель і споруд;

- надання першої медич­ної допомоги і доставки їх у лікувальні установи;

- гасіння пожеж;

- ліквідації аварій на ви­робничих об'єктах і комунально-енергетичних мережах.

Смерч

Смерч — природне мете­оро­логічне явище спричинене вихровим рухом повітря. Смерчі найчастіше ви­никають уздовж фронту зустрічі двох повітряних течій — теплої та холодної. Смерч має вигляд величезного чор­ного рукава або хобота. Діаметр «хобота» біля основи може становити до 30 м і більше, ви­сота — 800—1500 м. Загальний час існування смерчу вимірюється хвилинами, іноді й годинами. Швидкість переміщення смерчу в середньо­му становить 50—60 км/год. Смерч, торкаючись по­верхні Землі, спричиняє великі руйнування. Це зумов­лено двома чинниками: таранним ударом повітря, що швидко обертається, та великою різницею тиску між периферією і внутрішньою частиною лійки з виник­ненням великої відцентрової сили.

9 червня 1984 р. у районі м. Іваново (Росія) прой­шов смерч, який зовні являв собою стовп сіро-коричневого кольору з грибоподібним ут­воренням на верхівці. Швидкість руху смерчу до­рівнювала 80—100 м/с, а рух повітря в самому смерчі досягав 200 м/с. Повного руйнування у зоні смерчу зазнали всі легкі будівлі, часткового — залізо­бетонні споруди. На відстань 20 м були відкинуті за­лізничні вагони з вантажем до 60 т. Усього було зруй­новано 180 будинків, 18 виробничих та інших споруд, 480 дачних будиночків. Із числа тих людей, які отрима­ли ушкодження, потребували госпіталізації 41,1%. У структурі ушкоджень переважали множинні та поєднані травми.

В Україні великі смерчі — явище поодиноке і спос­терігається у літній період. За останні 20 років зареєстровано 34 смерчі.

Значне підвищення температури

Значне підвищення температури (до 30˚­-35˚С і вище) негативно впливає на сільськогосподарське виробництво, адже, як правило, викликає засуху. Здійснення деяких видів підприємницької діяльності під час підвищення температур ускладнюється, зокрема реалізація продуктів, що швидко псуються.

З метою створення комфортних умов праці і відпочинку за жаркого клімату чи частих підвищень температури необхідно встановлення кондиціонерів. При високих температурах необхідно дотримуватися особливого режиму, що включає раціональне споживання води для підтримання водно-сольового балансу організму, запобігання перегріванню організму.

Суховій

Суховій — вітер з високою температурою та низькою вологістю повітря призводить до зниження запасів вологи у грунті (посухи) і, як наслідок, загибелі рослин, що призводить до серйозних порушень у біоценозах та завдає великих матеріальних збитків сільськогосподарському виробництву.

Посуха

Посуха — зниження запасів вологи в грунті в результаті дії підвищеної температури у поєднанні з відсутністю опадів та низькою вологістю повітря, суховію. Посуха може спостерігатися і при відносно низьких температурах. Рослини, що ростуть у посушливих регіонах, мають ряд пристосувань: мінімальну поверхні, що зменшує випаровування вологи, здатність накопичувати великі запаси води (наприклад кактуси). Посуха завдає значних збитків сільськогосподарському виробництву. В Україні ­найчастіше посухи спостерігаються на півдні степової зони, вони переважно мають локальний характер, хоча в окремі роки посуха спостерігається на 30%, а іноді на 50% площі України.

Пилові бурі

Пилова буря — сильний вітер із швидкістю 15 м/с, що переносить значну кількість піску, пилу. Висота підйому пилу 1-1,5 км, може досягати і 2-3 км. Залежно від виду дисперсності та кольору пилу, що переноситься, бурі бувають:

░ чорні — переноситься верхній шар чорноземів, сірих грунтів;

░ жовті та бурі — основою є суглинки, супіски;

░ червоні — суглинки із значним вмістом окислів заліза;

░ білі — утворюються на солончаках.

Найчастіше пилові бурі тривають близько однієї години, проте можуть бути тривалістю до 10-12 годин, а в окремих випадках протягом кількох діб. В Україні вони спостерігаються в степових зонах. Пилові бурі завдають відчутної шкоди сільському господарству як чинники вітрової ерозії та внаслідок загибелі посівів під шаром піску та пилу. Захистом від пилових бур, вітрової ерозії є система захисних лісосмуг, що охоплює практично всі поля України.

Сильний дощ

Сильний дощ — дощ з кількістю опадів понад 50 мм на рівнинах та 30 мм в гірських районах за період менше 12 годин. Такі дощі призводять до інтенсивної водної ерозії на схилах, стають причиною селей, зсувів, повеней, підтоплень. Сильні дощі та зливи найбільш поширені в гірських масивах Карпат та Криму.

Град

Град — атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправиль­ної форми. Інтенсивний град знищує сільськогоспо­дарські посіви, а особливо крупний (як наприклад на рис. 2.3.) призводить до руйнування покрівель, пошкоджує автомобілі, може завдати серйозних травм або навіть призвести до смерті людини.

Землетруси

Серед стихійних лих, з огляду на їхні негативні наслідки, землетруси посідають особливе місце. За оцінками експертів економічні збитки від одного землетрусу на території України в десятки разів перевищують збитки від інших стихійних лих.

Землетруси - коливання земної кори, що виникають у результаті природних геологічних процесів: руху тектонічних плит, вулканічної діяльності, обвалів підземних пустот, внаслідок падіння на поверхню землі великих космічних тіл, а також під час потужних підземних та наземних вибухів, зокрема під час проведення ядерних випробувань. Тому, залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси охоплюють великі території і характеризуються руйнуванням будівель і споруд, масовою загибеллю людей під уламками споруд, виникненням масових пожеж і виробничих аварій, затопленням населених пунктів та цілих районів, провалом населених пунктів при обвальних землетрусах, руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі, негативною психологічною дією.

У результаті землетрусів та викликаних ними наслідків (пожеж, зсувів, повеней тощо) за останні 4 тис. років загинуло 134 мільйони людей. Наприклад, в 1556 році в Китаї в провінції Шеньсі пройшов істинно «кривавий» землетрус, під час якого загинуло 830 тис. осіб; в 1737 році в Калькутті (Індія) - 300 тис. осіб; в 1923 році в Токіо і його околицях - 143 тис. осіб; в 1976 році в горах Тянь-Шаню (Китай) - 210 тис. осіб; в 1988 році в Спітаку (Вірменія) - близько 150 тис. осіб. У 20 столітті щорічно реєструвалося до 20 поштовхів силою від шести і вище балів. Землетруси щорічно забирають життя 10 тис. осіб.

Осередки землетрусів знаходяться переважно на глибині 30-60 км, а інколи сягають глибини 700 км, їх називають центром (гіпоцентром), а проекцію гіпоцентру на поверхню землі — епіцентром землетрусу.

Від центру землетрусу у всіх напрямках землі поширюються сейсмічні хвилі (пружні коливання), що затухають з відстанню, тому інтенсивність землетрусу на поверхні землі залежить від енергії, що вивільняється в гіпоцентрі землетрусу та відстані до нього, зменшуючись до периферії.

Розрізняють декілька видів хвиль (рис. 2.5): поздовжні хвилі (Р - хвилі (Primary) або пружні хвилі ), поперечні хвилі (S-хвилі (Secondary) або хвилі зміщення) поширюються тільки через пружні матеріали, тому на відміну від пружних хвиль не можуть поширюватися через рідке ядро Землі. Швидкість хвиль залежить від типу породи, в якій вони поширюються, причому швидкість P-хвиль у 2 рази перевищує швидкість S-хвиль. Розрізняють ще й третій тип сейсмічних хвиль — поверхневі, або довгі (Long) — L-хвилі. Вони поширюються по земній поверхні подібно до морських хвиль. Поверхневі хвилі рухаються в 2 рази повільніше ніж S-хвилі, але мають найбільшу амплітуду. Саме поверхневі хвилі викликають найбільші руйнування.

Коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, кількість і проміжки часу між якими залежать від великої кількості причин і можуть бути різними.

Землетруси, як правило, відбуваються вночі або на світанку і починаються з легкого тремтіння землі, що супроводжується сильним підземним гулом. Після цього виникає серія поштовхів, що несуть основні руйнування. На завершальній стадії землетрусу спостерігається зменшення сили вібрації.

Основні параметри, що характеризують силу і харак­тер землетрусу — магнітуда, глибина осередку та інтенсивність енергії на земній поверхні.

Магнітуда (М) — міра загальної кількості енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху у формі пружних хвиль. Вона залежить лише від внутрішніх причин, що викликали землетрус. Магнітуда являє собою десятинний логарифм максимальної амплітуди зміщення земної кори по сейсмографу (в мікронах) на відстані 100 км від епіцентру землетрусу:

М=lg(l_max)

Сейсмічна енергія (Е) пов'язана з магнітудою співвідношенням:

LgE=4+l,6M

звідки E=10^(4+1.6M) Дж.

Шкалу магнітуд землетрусів (табл. 2.4) запро­понував Чарльз Ріхтер у 1935 р. Шкала Ріхтера не має верхньої межі, тому її називають відкритою. За 0 в шкалі приймається енергетичний рівень, що дорівнює вивільненню енергії 100000 кг/м, тобто достатню для підйому вантажу в 10 т на висоту 1 м, землетрус, при якому вивільняється в 100 раз більше енергії відповідає 1 балу, ще в сто раз більше енергії — 2 балам і т. д.. За спостереженнями, найсильніший, зареєстрований на Землі землетрус, мав магнітуду 8,9 балів. Вчені вважають, що, очевидно, структура Землі не може згенерувати землетруси з магнітудою вище 9 балів.

Таблиця 2.4.

Шкала Ріхтера (М – магнітуда)

Для кожного землетрусу існує лише одна магнітуда за Ріхтером, однак землетрус може зумовити різну силу поштовхів та наслідки, залежно від відстані до епіцентру та глибини гіпоцентру.

Існує велика кількість сейсмічних шкал, які можна звести до трьох основних груп. Найширше в світі використовується 12-ти бальна шкала МSK-64, основою якої послужила шкала Меркалі-Канкані (1902), в країнах Латинської Америки прийнята 10-ти бальна шкала Россі-Фореля (1883), в Японії — 7-ми бальна шкала.

Нині в Україні використовується європейська 12-ти бальна шка­ла МSК-64 (табл. 2.5) (від прізвищ сейсмологів, які її запровади­ли, — С. Медведєва (СРСР), В. Шпонхойєра (НДР), В. Карника (ЧССР). Ця шкала характеризує силу землетрусу, тобто ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні Землі, спричинених тим чи іншим землетру­сом.

Таблиця 2.5.

Характеристика землетрусу

за дванадцятибальною системою МSК-64

Інтенсивність землетрусу (за шкалою МSК-64) позначається римсь­кими цифрами, а магніту­да (за Ріхтером) — арабськими цифрами. Кожний бал землетрусу має свої типові ефекти, тобто йому відповідають певні наслідки. Співвідношення між шкалою Ріхтера та МSК-64 наведено у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Поиск по сайту: