І ресоціалізаціі засуджених

Законність - один з головних принципів діяльності держави (ст. З Конституції України). Для її забезпечення в процессі виконання кримі­нальних покарань здійснюється:

1) прокурорський нагляд;

2) відомчий контроль та перевірка виконання планових заходів;

3) контроль органів державної влади;

4) громадський контроль.

Прокурорський нагляд. Згідно з Законом України «Про прокуратуру» на цей орган покладається функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при засто­суванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які признача­ються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим зако­нодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. Така діяльність здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами (ст. 22 КВК України). Зокрема, контролюється:

1) додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко­
номічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і
гідності;

2) відповідність актів органів та установ, які виконують кримінальні
покарання, вимогам Конституції України та чинним законам.

Перевірки проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав — також з власної ініціативи прокурора. Прокурату­ра не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втру­чається в оперативну діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосу­ванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану поса­
ду, входити в приміщення органів державної влади, підприємств, уста­
нов та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи
приналежності, до військових частин, установ без особливих перепус­
ток, де такі запроваджено;

2) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведен­
ня перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять
конфіденційну інформацію, письмово вимагати подання в прокурату­
ру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних
довідок;

3) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, на­
кази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан закон­
ності і заходи щодо її забезпечення;

4) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення пе­
ревірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних установ,
організацій та інших структур, а також виділення спеціалістів для про­
ведення перевірок;

5) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або
письмових пояснень щодо порушень закону.

Для виявлення порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, поперед­
нього ув'язнення, установи, де засуджені відбувають покарання, уста­
нови для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що
там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці осо­
би затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи
примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адмі­
ністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати
або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від
посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну спра­
ву, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне
правопорушення;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів і посадовим особам про
усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів
громадян, держави.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях утримання затриманих, попереднього ув'язнення,

позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового ха­рактеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язкови­ми. Вони виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визна­чені прокурором терміни. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність. Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом проку­рора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою.

Відомчий контроль. Стаття 23 КВК України встановлює, що за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відо­мчий контроль органами управління і посадовими особами Державно­го департаменту України з питань виконання покарань. Згідно з п.З Положення про нього завданнями Департаменту є:

— забезпечення додержання вимог законодавства в органах і уста­
новах виконання покарань;

- запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засу­джених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання пока­рань, проведення дізнання в справах про ці злочини, здійснення опе-ративно-розшукової діяльності;

— правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького
складу, працівників кримінально-виконавчої системи.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

1) контролює виконання актів законодавства з питань, що належать
до його компетенції, вироків, постанов і ухвал судів, забезпечує розподіл
та тримання засуджених до позбавлення волі та осіб, взятих під варту;

2) організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність, нала­
годжує взаємодію з відповідними підрозділами державних органів, які
проводять таку діяльність;

3) використовує банки даних оперативно-довідкової, розшукової,
статистичної та іншої інформації, здійснює довідково-інформаційне
обслуговування органів і установ виконання покарань, заінтересованих
Державних органів;

4) здійснює медичний контроль за станом здоров'я засуджених до
позбавлення волі, осіб, взятих під варту, і осіб, яких тримають у лікуваль­
но-трудових профілакторіях.

Громадський контроль. Згідно зі ст.25 КВК України при виконавчих Комітетах міських (за винятком міст районного значення) рад, місцевих Держадміністраціях створюються спостережні комісії, їх основним за-

вданням є організація громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування пока­рання.

Задля цього спостережні комісії:

1) погоджують постанови і подання, які приймаються і вносяться
установами виконання покарань, щодо:

- зміни умов тримання засуджених у межах однієї кримінально-ви­
конавчої установи закритого типу (далі - колонія) або у зв'язку з пере­
веденням їх до колонії іншого рівня безпеки;

- надання дозволу на проживання за межами полонії засудженим
жінкам на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітнісітю і пологами, а та­
кож до досягнення дитиною трирічного віку та скасування цього дозволу;

2) на підставі інформації органів і установ виконання покарань ве­
дуть облік осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покаран­
ня, організовують громадський контроль за поведінкою цих осіб за
місцем їх роботи (навчання) і проживання протягом невідбутої части­
ни покарання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах непо­внолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» здійснення соціаль­ного захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покла­дається на служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Се­вастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. Окрім іншого, їх завданням є здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх. Для цього служби у справах неповнолітніх мають право:

— перевіряти умови утримання і виховання осіб, які не досягай по­
вноліття, у спеціальних установах;

- приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є
обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та органі­
заціями незалежно від форми власності, посадовими особами і грома­
дянами;

— звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а та­
кож з питань працевлаштування, надання їм іншої допомоги до відпо­
відних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно із законодавством засоби массової інформації України мають право висвітлювати усі аспекти діяльності органів державної влади, в тому числі і тих, які виконують кримінальні покарання. Органи держав­ної влади зобовґязані надавати їм відомості про свою діяльність через відповідні інформаційні служби, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх

иробничий процес. Засоби масової інформації можуть проводити влас­не розслідування і аналіз діяльності органів державної влади, їх посадо­вих осіб, давати їй оцінку, коментувати. Згідно зі ст. 24 КВК України представники засобів масової інформації можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними устан9вими.

Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування. За забезпеченням прав громадян при виконанні кримінальних покарань здійснюється контроль вищіх органів державної влади та органів місце­вого самоврядування.

Президент України є гарантом забезпечення прав і свобод особи і громадянина (ст. 102 Конституції України). Кабінет Міністрів України вживає заходів з забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 116 Конституції України). Парламентський контроль за додержан­ням конституційних прав і свобод людини і громадянина в процесі ви­конання покарань на постійній основі здійснює Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини (ст. 1 Закону України «Про Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини»).

Органи місцевого самоврядування здійснюють контроль виконан­ня покарання на відповідній території самостійно або через свої орга­ни (спостережні комісії та служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адмі­ністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад).

Згідно зі ст. 24 КВК України для здійснення контролю без спеціаль­ного дозволу відвідувати установи виконання покарань мають право: Президент України; Прем'єр-міністр України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місце­вих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані;

народні депутати України, а також депутати, уповноважені на це Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;

сільський, селищний, міський голова — на території відповідної місцевої ради.

Поиск по сайту: