Управління кримінально-виконавчою системою. Органи виконання покарань та їх компетенція

Кримінально-виконавчій системі України притаманні всі ознаки системного явища. Оскільки система утворюється із множинності еле­ментів, які перебувають у взаємовідносинах, їй притаманні ознаки ке­рованості.

Управління кримінально-виконавчою системою покладено на Дер­жавний департамент України з питань виконання покарань, який є цен­тральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що без­посередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. У своїй діяльності Департамент керується Кон­ституцією України та іншими законами і нормативними актами.

Будь-який процес управління передбачає здійснення організуючої, виконавчої, розпорядчої та адміністративно-господарчої діяльності пев­ним органом. Оскільки кримінально-виконавчу систему складає мно­жинність елементів, тобто органів та установ виконання покарань, Депар­тамент, керуючи цією системою, здійснює цілу низку функцій: плануван­ня, організацію, загальне керівництво, оперативне розпорядження, прогнозування, регулювання, облік та контроль. Але процесу уп­равління кримінально-виконавчою системою притаманні і специфічні

функції, зокрема функція виконання кримінальних покарань. Ця функція є визначальною у всій діяльності органів та установ виконан­ня покарань, оскільки ці органи, як уже вказувалося, наділені спеціаль­ним статусом та зайняті спеціальною діяльністю — виконанням кри­мінальних покарань. З метою реалізації, насамперед, саме цієї функції Департамент у ході здійснення управління кримінально-виконавчою системою вступає у різноманітні правовідносини з метою задоволення всіх потреб вказаної системи. Ці правовідносини торкаються галузей адміністративного, господарського, цивільного, кримінального, трудо­вого права. Принцип субординації та підпорядкованості органів та ус­танов виконання покарань передбачає можливість управління кожним органом або кожною установою виконання покарань підпорядковани­ми їм процесами на відповідному рівні. У цій сфері такі органи або ус­танови наділені владними повноваженнями щодо управління підпоряд­кованими їм процесами.

Таким чином, відповідно до функцій, які покликаний виконувати орган управління, повноваження Департаменту можна поділити на:

—повноваження щодо планування діяльності системи (визначен­
ня основних напрямів діяльності органів і установ виконання пока­
рань та ін.);

—повноваження з організації та вдосконалення системи (внесення
пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування криміна­
льно-виконавчої системи, забезпечення правопорядку та безпеки, по­
силення боротьби зі злочинністю, інформування громадськості з цих
питань та ін.);

- повноваження щодо загального керівництва системою (здійснен­ня переведень засуджених з однієї установи до іншої у випадках, перед­бачених законом, організація оперативно-розшукової діяльності, ор­ганізація виконання актів амністії та помилування та ін.);

—повноваження щодо оперативного розпорядження справами си­
стеми (здійснення управління майном підприємств та установ, що на­
лежать до сфери управління Департаменту, затвердження структури та
штатного розпису органів та установ виконання покарань, визначення
порядку застосування дійсних і умовних найменувань установ криміна­
льно-виконавчої системи та присвоєння їх та ін.);

—повноваження щодо прогнозування розвитку та діяльності систе­
ми (аналіз результатів діяльності органів та установ виконання пока­
рань, складання довгострокових та оперативних прогнозів криміноген­
ної обстановки та ін.);

—повноваження щодо регулювання, обліку та контролю за систе­
мою (контроль виконання актів законодавства з питань, що належать
до його компетенції, вироків, постанов і ухвал судів, забезпечення роз­
поділу та тримання засуджених до позбавлення волі та осіб, взятих під

варту, контроль за станом охорони праці і техніки безпеки, здійснення нагляду за додержанням правил і норм щодо безпечного проведення на підприємствах кримінально-виконавчої системи робіт, видання в уста­новленому порядку нормативних актів і їх збірників та інших матеріалів з питань діяльності установ кримінально-виконавчої системи та інші повноваження).

Згідно з Указом Президента України від 31 липня 1998 р. № 827/98 Департамент є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахун­ки в установах банків, гербову печатку зі своїм найменуванням.

Нормативний акт підкреслює, що Департамент — це орган зі спе­ціальним статусом. Специфіка статусу обумовлена завданнями, які за­конодавець ставить перед Департаментом, а також тим, що цей орган не виконує більше ніяких функцій.

Основними завданнями Департаменту є:

- здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кри­
мінальних покарань;

- розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взя­
тих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування пе-
редбаченних законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;
здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами
додаткових покарань; забезпечення примусового лікування засуджених,
хворих на алкоголізм та наркоманію;

—забезпечення додержання вимог законодавства в органах і уста­
новах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним
проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх при­
пинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і уста­
новах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці зло­
чини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;

—керівництво органами і установами виконання покарань, ор­
ганізація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим
роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього
навчання;

- правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького
складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей;
удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки.

Для виконання покладених на нього завдань Департамент наділе­ний необхідною компетенцією та здійснює взаємодію з іншими цент­ральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Ав­тономної Республики Крим, органами місцевого самоврядування, гро­мадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних

ЗО

держав. Прикладом такої взаємодії може бути підготовка засуджених до звільнення та надання звільненому допомоги у вирішенні соціально-побутових питань, у рамках яких органи та установи кримінально-ви­конавчої системи взаємодіють з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зайнятості населення. Порядок такої взаємодії визна­чений у спільному наказі Департаменту, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства праці та соціальної політики України від 29.06.2000 р. № 139/405/150.

Департамент у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконан­ня. У разі необхідності Департамент разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади видає спільні акти.

Рішення Департаменту, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємства­ми, установами, організаціями та громадянами.

Указ Президента визначає структуру Департаменту. Очолює його голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент Ук­раїни. Голова Департаменту має заступників, які призначаються та звільняються з посади відповідно до законодавства. Голова Департамен­ту розподіляє обов'язки між заступниками голови.

Голова здійснює керівництво Департаментом і несе відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України за виконан­ня покладених на Департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови та керівників структурних підрозділів Департаменту.

Для погодженого вирішення питань у межах своїх повноважень, обговорення найважливіших напрямів діяльності в Департаменті утво­рюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою, а та­кож керівників структурних підрозділів Департаменту. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої вла­ди, а також керівники органів і установ виконання покарань та підпри­ємств, які належать до сфери управління Департаменту. Членів колегії затверджує та звільняє від виконання обов'язків Кабінет Міністрів Ук­раїни. Рішення колегії втілюються наказами Департаменту.

Для розгляду рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямків розвитку кримінально-виконавчої системи у Департаменті можуть ут­ворюватися дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і по­ложення про них затверджує голова Департаменту.

Департамент має у своєму підпорядкуванні воєнізовані форму­вання.

Державний департамент України з питань виконання покарань має територіальні органи управління — управління (відділи) Державного

департаменту України з питань виконання покарань в областях, Авто­номній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Ці органи реалізу­ють рішення і накази Департаменту на місцях, у межах своєї компетенції здійснюють поточне керівництво органами та установами виконання покарань у відповідній області (районі, місті), інформують центральний апарат Департаменту про стан органів та установ виконання покарань відповідної території, виконують інші функції щодо забезпечення діяль­ності кримінально-виконавчої системи.

До органів виконання покарань віднесена також кримінально-ви­конавча інспекція.

Кримінально-виконавча інспекція — це орган виконавчої влади, підпорядкований Державному департаменту України з питань виконан­ня покарань, який відповідно до законодавства здійснює діяльність з ви­конання кримінальних покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, ви­правних робіт.

Крім цього, кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуван­ням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарань з випробуванням.

Кримінально-виконавчі інспекції створюються відповідними уп­равліннями (відділами) Державного департаменту України з питань виконання покарань. У своїй діяльності кримінально-виконавчі інспек­ції керуються Конституцією України, іншими законами та наказами Департаменту. Органи інспекції при виконанні покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп.

Поиск по сайту: