Режим у колоніях та засоби його забезпечення

Згідно з ч. 1 ст. 102 КВК України «режим у виправних і виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно-правови­ми актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпе­чує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покла­дених на них обов'язків; реалізацію 'їхніх прав і законних інтересів; без­пеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених».

Визначення режиму через категорію «порядок», відповідно до тлу­мачення терміну «порядок», що міститься у словниках, дозволяє ро­зуміти його як послідовність тих чи інших дій, правила, за якими здійснюється що-небудь. Отже, при такому розумінні режиму він виз­начає послідовність процесу виконання-відбування покарання чи пра­вила, за якими здійснюється цей процес. Разом з тим, таке розуміння режиму не відображає його характеристики як засобу для досягнення мети покарання або ж засобу виправлення та ресоціалізації, у якості якого він визначений ч. З ст. 6 КВК України. Для усунення цього не­доліку необхідно звернутись до витоків поняття режим. Під режимом, згідно із словниками, розуміється система правил, заходів, необхідних для досягнення тієї чи іншої мети. Таке розуміння режиму надає мож­ливість визначити й режим покарання (в даному випадку — позбавлення волі) як встановлену кримінально-виконавчим законодавством су­купність правил поведінки засуджених (режим відбування покарання) і заходів, що здійснюються органами й установами виконання покарань, спрямованими на досягнення цілей покарання (режим виконання по­карання). Дане визначення режиму дозволяє виділити такі сторони ре­жиму, як режим виконання й режим відбування покарання, а також розглядати режим не тільки у вузькому значенні лише як інститут поз­бавлення волі, але й дає можливість вести мову про режим виконання-відбування інших видів покарань, наприклад, режим арешту, режим обмеження волі, режим виправних робіт, режим позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, режим три­мання в дисциплінарному батальйоні та ін.

За частиною 1 ст. 102 КВК України найважливішою вимогою режи-^МУ виконання позбавлення волі є ізоляція засуджених. Зміст позбавлен-

ня волі знаходить свій вираз саме в ізоляції засудженого від суспільства! шляхом поміщення його у кримінально-виконавчу установу закритого! типу. Позбавлення волі зумовлює застосування до засудженого досить! вагомих правообмежень, що здатні істотно змінити правовий статус осо.! би. Ізоляція при позбавленні волі, як зазначив Ф. Р. Сундуров, об'єктивті но приводить до обмеження: 1) можливості пересуватися, 2) можливості! спілкуватися, 3) вибору місця проживання, 4) вибору характеру й роду занять, 5) права вільно визначати свій спосіб життя, 6) права розпори^ І джатися своїм часом. Серед перерахованих найбільш важливим елемен-том ізоляції при позбавленні волі є істотні обмеження в спілкуванні за­судженого з особами, що перебувають на волі, за межами виправно-тру­дової установи. Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути, власне, позбавлення волі.

Ізоляція осіб, позбавлених волі, забезпечується системою охорони кримінально-виконавчих установ, яка включає в себе: варту, місце її роз­ташування, пости, де вартові виконують свої обов'язки, сектори спосте­реження та ведення обстрілу, маршрути руху чергової зміни, інженерно-технічні засоби охорони, пости вартових собак і т. ін. Згідно з Інструкцією з організації охорони установ виконання покарань, затвердженою Дер­жавним департаментом України з питань виконання покарань, охорона є комплексом заходів, спрямованих на забезпечення ізоляції засуджених і недопущення вчинення ними втеч та інших злочинів; запобігання про­никненню на територію установ сторонніх осіб та заборонених до вико­ристання засудженими предметів; забезпечення зберігання матеріальних цінностей установ виконання покарань. Охорону осіб, позбавлених волі, здійснює відділ організації охорони установи виконання покарань, основ­ними функціями якого є: охорона й оборона об'єктів кримінально-вико­навчої установи; здійснення пропускного режиму на об'єктах, які пере­бувають під охороною; конвоювання засуджених із колонії на виробничі об'єкти й назад, охорона їх під час виконання робіт; зустрічне конвою­вання за автомобільними маршрутами, а також екстрене конвоювання.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань заходами забезпечення ізоляції засуджених також є огляди та обшуки засуджених, приміщень, територій житлових та виробничих зон, умови роботи вільнонайманого персоналу із засудженими й пропускний режим у колоніях, що визначає умови допуску осіб на їх територію.

Постійний нагляд за засудженими до позбавлення волі теж є основною вимогою режиму виконання покарання. Згідно з Інструкцією з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконан­ня покарань, затвердженою Державним департаментом України з питань виконання покарань, нагляд є системою заходів, котрі спрямовані на за­безпечення виконання кримінального покарання у виді позбавлення (об­меження) волі шляхом цілодобового й постійного контролю за поведінкою

суджених у місцях'їх проживання та праці, попередження та припинен­ня з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу. Нагляд у кримінально-виконавчих установах прояв­ляється у постійному стеженні інспекторами служби нагляду й безпеки за поведінкою засуджених у місцях їх розміщення та перебування.

Нагляд спрямований на: забезпечення виконання засудженими вста­новлених кримінально-виконавчим законодавством правил поведінки; здійснення встановленого пропускного режиму між житловою та вироб­ничою зонами, ізольованими дільницями колонії, цехами та іншими об'єктами; контроль за дотриманням засудженими порядку пересуван­ня по колонії; дотримання встановленого зразка одягу, правил санітарії та гігієни; проведення перевірок наявності засуджених у місцях 'їх прожи­вання та праці; контроль за станом інженерно-технічних засобів охоро­ни; проведення обшуків приміщень та особистих обшуків засуджених, а також огляду території колонії; вилучення предметів, виробів і речей, збе­реження яких засудженим заборонено; забезпечення порядку і контро­лю за проведенням побачень і телефонних розмов засуджених; перегляд, перевірка і вручення посилок, передач і бандеролей, забезпечення поряд­ку відбування дисциплінарних стягнень у дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу чи одиночних камерах, застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї і т. ін.

Спеціальне завдання про здійснення нагляду за засудженими покла­дається на чергову зміну, до складу якої входять: черговий помічник началь­ника установи; заступник чергового помічника начальника колонії, він же начальник зміни молодших інспекторів; молодші інспектори житлової зони; молодші інспектори виробничої зони; молодший інспектор з приймання та видачі передач, посилок і бандеролей для засуджених, про­ведення побачень і телефонних розмов засуджених із родичами та інши­ми громадянами; молодший інспектор у дисциплінарному ізоляторі, приміщеннях камерного типу, одиночних камерах; молодший інспектор із супроводження транспортних засобів по території об'єктів, що охо­роняються, та забезпечення контролю за вантажно-розвантажувальними роботами; молодший інспектор із забезпечення пропускного режиму на міжзонному КПП, який розташовано між житловою та виробничою зона­ми; молодші інспектори з нагляду за засудженими в дільницях соціальної реабілітації; молодші інспектори лікувальних закладів при кримінально-виконавчих установах; оперативна група (особовий склад колонії), її чи­сельність та склад визначаються начальником кримінально-виконавчої Установи залежно від оперативної обстановки й варіанта несення служби, ^а саме: працівники колонії (представники персоналу на об'єктах робіт); ФУпа патрулювання в районі дислокації кримінально-виконавчої устано­ви; черговий водій оперативного автомобіля; черговий електрик; оператор пульта оперативного зв'язку та сигналізації; черговий медпрацівник.

Свої обов'язки з нагляду за засудженими чергова зміна виконує без вогнепальної зброї. Разом із тим, чергова зміна для виконання своїх функцій забезпечується необхідними спеціальними й технічними засоба­ми та інвентарем: радіостанціями; ліхтарями; спеціальними засобами сльо­зоточивої та дратівної дії; гумовими кийками; гамівною сорочкою; ком­плектом шоломів, бронежилетів, аварійно-рятувальним інструментом.

Наступною основною вимогою режиму відбування покарання є вико­нання покладених на засуджених обов'язків. Те, що права й обов'язки за­суджених до позбавлення волі визначені у ст. 107 КВК України, безумов­но, є позитивним кроком вперед чинного кримшально-виконавчого зако­нодавства, оскільки визначення правил поведінки засуджених на рівні Закону, а не тільки підзаконного нормативного акта — Правил внутрішньо­го розпорядку — спрямоване на реалізацію принципу законності у діяль­ності кримінально-виконавчих установ. Стаття 107 КВК уточнює, деталізує правове положення осіб, позбавлених волі, порівняно із загальним право­вим статусом засуджених, що визначений у главі 2 КВК. Отже, засуджені до позбавлення волі зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають по­рядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставити­ся до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використову­вати їх тільки за призначенням; виконувати всі законні вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоуст­рою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Окремі правила поведінки засуджених мають характер заборони, що власне відображає притаманну позбавленню волі кару, тобто показує, яких обмежень прав і свобод зазнають особи, позбавлені волі. Отже, засудженим забороняється: самовільно залишати колонію, порушува­ти лінію охорони; спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з прохан­ням про виконання незаконних дій; придбавати, виготовляти, зберіга­ти і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і виро­би, заборонені до використання в колонії; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні; заподіювати собі тілесні ушкодження, в тому числі і з допомогою іншої особи, завдавати шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків; завдавати шкоди державному, ко­мунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну; вживати спиртні напої, наркотичні чи інші одурманю-

ці засоби; чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкод-_ати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цьо­го інших засуджених; грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська; самовільно залишати призначені для перебування ізольовані територію, приміщення або визначене місце роботи. Крім Кодексу, окремі заборони щодо засуджених до позбавлен­ня волі передбачені й Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, засудженим додатково до вище перерахова­ного забороняється завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях; відправляти листи, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови; грати в карти; перебувати в гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на вироб­ничих об'єктах, на яких вони не працюють; мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені Пе­реліком продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів осо­бистої гігієни, які можуть отримувати засуджені у посилках (передачах), купувати в крамницях установ та зберігати при собі; курити в невідве-дених для цього місцях, а у виховних колоніях — курити взагалі; направ­ляти й отримувати кореспонденцію всупереч встановленому порядку; наносити собі або іншим особам татуювання; тримати тварин, займа­тись городництвом; вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках, ліжках та робочих місцях; самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елемен­ти будівель та споруд установ виконання покарань; користуватися за­точувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізма­ми та іншими матеріалами з особистих мотивів.

Відбування покарання, коли засуджені зазнають обмежень своїх прав і свобод, знаходить свій прояв не тільки у виконанні покладених на за­суджених обов'язків, але й у реалізації 'їхніх прав і законних інтересів, що теж є однією з основних вимог режиму. За статтею 107 КВК засуджені до позбавлення волі мають право: одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання у виді позбавлення волі; користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в тому числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяль­ності; отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні ме-дичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких; розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти ¹ Розпоряджатися предметами, речами, виробами; здійснювати листуван­ня з особами, які перебувають за межами колоній, вести з ними телефонні розмови; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перека­зи, одержувати передачі; зустрічатися з родичами та іншими особами;

подавати пропозиції, заяви і скарги в усному і письмовому виді від свого •• імені і з питань, що стосуються особисто засудженого; брати участь у р_о. | боті самодіяльних організацій та гуртках соціально-корисної спрямова- 1 ності; придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби> І періодичні видання, літературу, продукти харчування; розпоряджатися І вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при ^ цьому правил поведінки; одержувати освіту відповідно до Закону України' «Про освіту»; одержувати юридичну допомогу від адвокатів або інших;! осіб, уповноважених на надання такої допомоги. Перелік прав засудже-,,1 них до позбавлення волі, що міститься у ст. 107 КВК, не є вичерпним, тому зрозуміло, що Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань доповнюють цей перелік, наприклад, правом засуджених на 1 особисту безпеку, правом відправляти поштою або передавати родичам особисту літературу і періодичні видання, правом придбавати для загаль­ного користування за рахунок коштів, які знаходяться на особистих ра­хунках, телевізори та холодильники.

Органічним продовженням попередньої основної вимоги режиму є забезпечення безпеки засуджених і персоналу. Таким чином, праву засуд­жених на особисту безпеку (ст. 10 КВК) кореспондує обов'язок адмі­ністрації установ виконання покарання своєю діяльністю створити та за­безпечити стан захищеності життєво важливих інтересів як осіб, позбав­лених волі, так і персоналу. Безпека є фундаментальною основою функціонування кримінально-виконавчої системи, у складі якої, до речі, тепер є колонії мінімального, середнього та максимального рівня безпеки. Безпека є властивістю кримінально-виконавчої системи, організованої на принципах цілісності та сталих зв'язків між її структурними підрозділами. Кримінально-виконавча система, таким чином, є системою забезпечення безпеки суб'єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності, спря­мованої на реалізацію обмежень прав та свобод, притаманних покаранню. Загроза кримінально-виконавчій безпеці є відхиленням від кримінально-виконавчої діяльності, від порядку виконання та відбування покарання, посяганням на правове положення учасників кримінально-виконавчих правовідносин. Отже, забезпечення кримінально-виконавчої безпеки є га­рантією, необхідною специфічною умовою існування кримінально-вико­навчої системи. На забезпечення безпеки засуджених спрямований нагляд за ними, профілактична та оперативно-розшукова діяльність у колоніях, застосування технічних засобів нагляду й контролю.

Основною вимогою режиму є необхідність роздільного тримання різних категорій засуджених. На виконання цієї вимоги режиму спря­мована діяльність Комісій з питань розподілу, направлення та переве­дення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яка вирішує відповідні питання, керуючись Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб,

_асуджених до позбавлення волі, затвердженою Державним департамен­том України з питань виконання покарань. У подальшому в процесі виконання-відбування покарання в колоніях здійснюється, як це виз­начено у ст. 92 КВК України, роздільне тримання різних категорій за­суджених. Так, окремо тримаються чоловіки і жінки; неповнолітні і др­оселі; вперше засуджені до позбавлення волі і ті, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; засуджені до довічного позбавлен­ня волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у поряд­ку помилування; чоловіки, засуджені за злочини, вчинені з необереж­ності; засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Засобами забезпечення режиму в місцях позбавлення волі крім охарак­теризованих вище охорони і нагляду є також технічні засоби нагляду й кон­тролю, оперативно-розшукова діяльність, режим особливих умов у ко­лоніях, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, а також залучення сил і засобів колонії, органів і установ виконання пока­рань для підтримання правопорядку в установах виконання покарань.

Так, ст. 103 КВК передбачає, що для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку виконан­ня покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засу­джених адміністрація колонії має право використовувати аудіовізу­альні, електронні й інші технічні засоби (інженерно-технічні засоби охорони, засоби службового зв'язку, сигналізаційні засоби оповіщен­ня, охоронне освітлення, гучномовний зв'язок і т. ін.). Наприклад, у колонії застосовуються такі технічні засоби охорони, як стаціонарні й пересувні засоби виявлення, що є сукупністю технічних систем, дат­чиків і пристроїв обробки, передачі та подання інформації про поруш­ника чи заборонені предмети або речовини.

Оперативно-розшукова діяльність теж є засобом забезпечення ре­жиму в колоніях. За статтею 104 КВК у колоніях оперативними підроз­ділами здійснюється оперативно-розшукова діяльність, спрямована на пошук і закріплення фактичних даних про протиправну поведінку суб'єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності. Метою опе-ративно-розшукової діяльності є: забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб; виявлення, попередження і розкрит­тя злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого по­рядку відбування покарання; вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень; надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, допомоги У Розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

На забезпечення режиму як порядку виконання та відбування покаран-¹¹⁵¹ спрямоване й посилення охорони та нагляду за засудженими (режим

особливих умов) у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непоко­ри засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з уведенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії. Так, у травні 2004 року у районі дислокації Мелітопольської виховної колонії, тобто в Мелітопольському районі За­порізької області був уведений надзвичайний стан у зв'язку з вибухами боєприпасів на ракетно-артилерійських складах. Звичайно, що у цей період із засудженими не проводились раніше заплановані заходи, було припи­нено надання побачень та приймання передач, здійснювались інші ре­жимні заходи, спрямовані на посилення охорони та нагляду.

Застосування до осіб, позбавлених волі, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї є тим засобом забезпечення режиму, якого у міру можливості, як сказано у Пояснювальній записці до Європейських тюремних правил, слід уникати, бо він суперечить цивілізованій по­ведінці. Разом із тим, Європейські тюремні правила визнають, що в діяльності установ виконання покарань іноді неминуче виникають си­туації, які вимагають використання фізичного приборкання за допомо­гою спеціальних засобів для попередження завдання фізичної шкоди в'язням чи персоналу, втечі або пошкодження майна. При застосуванні засобів приборкання насамперед необхідно виконувати вимоги закону, а не рішення тюремної адміністрації.

Треба сказати, що в Україні саме на рівні закону (ст. 106 КВК) виз­начаються підстави застосування до позбавлених волі заходів фізично­го впливу, спеціальних засобів і зброї. Так, до осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колоній, злісно не викону­ють його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захопленні заручників або чинять інші насильницькі дії, а також при втечі або затриманні втікачів із колоній з метою припинен­ня вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі застосовуються: фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя. Гамівна сорочка не засто­совується до засуджених неповнолітніх і жінок. Закон забороняє засто­совувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю відносно жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираже­ними ознаками інвалідності і неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю й здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Застосування вищевказаних заходів можливе у разі крайньої не­обхідності; коли застосування заходів фізичного впливу уникнути все ж неможливо, вони не повинні перевищувати міри, необхідної для вико­нання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводити­ся до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі не-

₀5хідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати допомогу

потерпілим.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань де­талізують порядок застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Так, для припинення правопорушень із боку засуджених працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу в тому числі прийоми руко­пашного бою. Згідно з § 60 Правил внутрішнього розпорядку наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та'їх заступ­ників. Застосування наручників до засуджених можливе у разі: учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації ус­танови або проявів буйства; відмови слідувати до дисциплінарного ізоля­тора, приміщень камерного типу, в одиночну камеру або карцер; спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи на інших осіб; конвоювання після затримання засудженого, що вчинив втечу.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (§61) надають право особовому складу установи самостійно застосовувати до засуджених сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу для: захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; припинення масових завору­шень і групової непокори з боку засуджених; відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання до дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночної камери або карцеру, якщо зазна­чені особи чинять опір; затримання засуджених, що вчинили втечу з місць позбавлення волі; звільнення заручників.

Застосування гамівної сорочки є крайнім заходом впливу на засудже­них і може мати місце тоді, коли вищевказані заходи виявились неефек­тивними. Гамівна сорочка може бути застосована лише за вказівкою на­чальника колонії або особи, що виконує його обов'язки, під наглядом медичного працівника. Указівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному ви­конанню. У гамівній сорочці засуджений може перебувати до заспо­коєння, але не більше двох годин. Не можна застосовувати гамівну сороч­ку до інвалідів першої та другої груп, до вагітних жінок і до неповнолітніх. Вогнепальна зброя може бути застосована до засуджених до позбав­лення волі лише як винятковий захід у разі вчинення засудженим на­паду або інших умисних дій, які створюють реальну загрозу життю працівників установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, коли іншими засобами неможливо було припинити зазначені дії. Про кожний випадок застосування зброї адміністрація Колонії повинна негайно повідомити прокурора.

Поиск по сайту: