 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Теорія порівняльних переваг
Д. Рікардо в книзі «Принципи політичної економії й оподаткування» (1817р.) показав, у яких межах можливий і бажаний обмін між двома країнами, виділяючи критерії міжнародної спеціалізації. Ці думки далі були розвинені в його теорії відносних переваг.
У теорії порівняльних переваг Д. Рікардо використовуються ті ж допущення, що й у теорії абсолютних переваг А. Сміта.
Теорія порівняльних переваг означає, що країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають порівняльні переваги, і імпортують ті товари, у виробництві яких інші країни мають порівняльні переваги.
Порівняльна перевага полягає в тому, що альтернативні витрати виробництва певного товару в даній країни нижче, ніж в іншій, за даним товаром.
Розглянемо приклад. Припустимо, країна А може виробляти, витрачаючи певний обсяг ресурсів, 12 літаків або 12 кораблів, а країна Б, однакова за населенням країні А, але виходячи з рівня технологічного розвитку може побудувати 6 літаків або 3 кораблі.
Чи вигідно їм торгувати?
Зрозуміло, що країна А може виробляти більше як літаків, так і кораблів. Але розглянемо уважніше порівняльні (альтернативні) витрати виробництва кожної країни.
Альтернативна вартість одного літака в економіці країни А становить 1 корабель, тобто якщо країна А задіяна одночасно у виробництві і літаків і кораблів, то вона може випускати щорічно 6 літаків й 6 кораблів, або 4 літаки й 8 кораблів і т.д. (див. рис. 3.3, 3.4).
З іншого боку, ефективність економіки країни Б у два рази нижче від виробництва літаків (12 й 6) і в 4 рази нижче від будівництві кораблів (12 й 3), ніж у країні А.
Тобто країна А може виробляти більше і літаків, і кораблів, ніж країна Б. Але в межах своєї власної економіки країна Б має більшу продуктивність у виробництві літаків, оскільки може побудувати 2 літаки за той самий час, що й 1 корабель.
Тому через різні альтернативні ціни країні А вигідніше спеціалізуватися на виробництві кораблів, а країні Б – на виробництві літаків. У результаті обміну обидві країни виграють.
Припустимо, що ці країни уклали договір про обмін на умовах: 2 кораблі країни А будуть обмінюватися на 3 літаки країни Б. Чи вигідний їм такий договір?
Якби країна А віддала перевагу випуску трьох літаків, то їй вони обійшлися б в 3 кораблі, а тепер за 3 літаки вона заплатить 2 кораблі (вигода становитиме 1 корабель). Країна Б одержить у результаті торгівлі за 3 своїх літаки 2 кораблі, а без обміну вона мала б тільки 1,5 корабля (вигода становитиме 0,5 корабля). Отже, обидві країни виграють від міжнародної торгівлі.
Таким чином, теорія відносних переваг чітко довела існування вигоди від торгівлі всіх країн, що беруть участь у ній, розвінчавши тезу про те, що одна країна може одержати вигоду від торгівлі тільки за рахунок завдання збитків іншій країні. Однак ця теорія Д. Рікардо не з’ясувала, чому в різних країнах розрізняються альтернативні ціни на ті або інші товари.
Відповідь на дане питання дає теорія Хекшера-Оліна – теорія співвідношення факторів виробництва.
Поиск по сайту: