Умови міжнародної торгівлі та виграш від зовнішньої торгівлі

Розглядаючи в попередній темі теорію порівняльних переваг, ми переконалися, що в результаті розвитку зовнішньоторговельних відносин всі країни, що беруть участь у них, одержують прибуток у вигляді приросту доходу, загального добробуту. Однак цей прибуток розподіляється нерівномірно як між країнами, так й усередині країни, між споживачами й виробниками, експортерами й імпортерами.

Поділ прибутку від міжнародної торгівлі як усередині країни, так і між країнами у кінцевому підсумку визначається тим, на якому рівні встановлюються ціни на ті товари, якими країни торгують між собою, і які обсяги торгівлі.

Щоб показати, як встановлюються світові ціни й визначаються обсяги взаємної торгівлі, розглянемо умовні приклади. Припустимо, що світова економіка складається із двох країн, кожна з яких здатна виробляти як пшеницю, так і каву, з різною мірою ефективності. Припустимо, що лінії виробничих можливостей (ЛВМ) цих країн відповідно зображені на рис.3.1 і рис. 3.2.

Для країни А: 1п = 1к (30п/30к).

Для країни Б: 1п = 2к (10п/20к).

Відмінності в співвідношенні витрат виробництва проявляються на рисунок у різних кутах нахилу прямих виробничих можливостей цих країн.

Припустимо, що оптимальна структура виробництва для країни А 18т пшениці й 12 т кави, для країни Б - 4т кави й 8 т пшениці за відсутності спеціалізації й торгівлі між ними. Країни вирішили торгувати між собою. Країна А, де витрати нижче для пшениці (1п=1к – у країні А, 1п=2к – у країні Б), спеціалізуватиметься на виробництві пшениці. Країна Б, де витрати нижче для кави (1к=0,5п – у країні Б, 1к=1п – у країні А), спеціалізуватиметься на виробництві кави. І відповідно цими товарами країни будуть торгувати одна з одною.

Без спеціалізації, без зовнішньої торгівлі у світі було б вироблено: пшениці – 26 т (18т – у країні А і 8т – у країні Б), кави 16т (12т – у країні А, 4т – у країні Б).

При спеціалізації: країна А витратить всі ресурси на виробництво пшениці (30т), країна Б всі свої ресурси використає для виробництва кави (20т).

Підрахуємо прибуток від міжнародної торгівлі: 30т пшениці - 26 т пшениці = 4т пшениці; 20т кави – 16т кави = 4т кави, тобто без додаткового використання ресурсів у світі було вироблено більше на 4т пшениці й на 4т кави, внаслідок цього зріс добробут обох країн. Але прибуток розподілився нерівномірно: країна А одержала додатково 2 т пшениці й 3т кави, країна Б – 2т пшениці й 1т кави.

Необхідно визначити умови торгівлі між країнами, тобто в яких пропорціях ці країни стануть торгувати зазначеними товарами.

Країна А, маючи відносні ціни 1к=1п, повинна одержати за 1т пшениці > 1т кави, у протилежному разі їй торгівля буде невигідною. Тобто країна А повинна одержати за свою пшеницю на світовому ринку у порівнянні з тим, що вона одержала б усередині країни, більшу кількість кави.

Аналогічно для країни Б: вона повинна одержати на світовому ринку за каву більшу кількість пшениці, ніж у себе усередині країни, тобто за 1т кави > 0,5т пшениці.

Таким чином, можна впевнено сказати, що коефіцієнт міжнародного обміну, або умови торгівлі, будуть знаходитися десь між 1т пшениці = 1т кави й 1т пшениці = 2т кави (середні умови торгівлі: 1тп.=1,5тк; 1тк.=0,75тп.).

Фактично в реальних умовах коефіцієнт обміну, що знаходиться між верхньою й нижньою межами, залежить від співвідношення світового попиту на ці два товари та їх пропозиції. Якщо попит на каву (D1) менше від його пропозиції (S1), а попит на пшеницю (D2) більше від її пропозиції (S2), то ціна на каву буде низькою, а на пшеницю - високою. У цьому випадку коефіцієнт обміну встановиться на рівні близько до 1тп=2тк.

Якщо на каву попит високий, а на пшеницю низький, то коефіцієнт обміну буде ближче до 1тп.=1тк.

Покажемо на умовному прикладі, як встановлюються світові ціни й визначаються обсяги взаємної торгівлі.

Нехай дві країни – США і Японія – виробляють той

самий продукт – телевізори. Криві внутрішньої пропозиції телевізорів у США і Японії – S США й S Я (рис. 3.3), що показують співвідношення між обсягами виробництва й рівнем цін, визначається граничними витратами, динаміка яких, у свою чергу, залежить від забезпеченості країн факторами виробництва, використовуваної технології, кваліфікації робочої сили й т.д.

а)	б)	в)

Рисунок 3.3 – Ринки телевізорів: а) - у США;

Поиск по сайту: