Чисті втрати суспільства від тарифів

Знову звернемося до нашого рис.4.1, на якому подані втрати споживачів, дорівнюють сумі областей «a», «b», «c», «d», прибуток виробників дорівнює області «a», і надходження в державну скарбницю, дорівнює області «с». Ми бачимо, що втрати споживачів більші, ніж прибуток виробників і держбюджету. Втрати споживачів дорівнюють сумі «a» + «b» + «c» + «d», виграш виробників - «a», надходження в держбюджет – «с». Таким чином, чисті втрати суспільства становлять величину, що дорівнює сумі областей «b» й «d».

Область «b» - відображає зниження добробуту, пов'язане з тим, що споживчий попит переключився з більш дешевої імпортної на більш дорогу вітчизняну продукцію, тому що при введенні тарифу імпорт скоротився. Це називається виробничим ефектом тарифу. За граничні витрати, що збільшилися, виробництва товару А платить споживач, але це не на користь ні виробникові, ні державі.

Область «d» - це так звані споживчі ефекти тарифу. Він означає збиток, завданий споживачам країни-імпортеру у результаті змушеного зниження споживання товару А (більш високі ціни стають недоступні якійсь частині споживачів).

Крім того, зазнає збитків не тільки країна-імпортер, але й країна-експортер, тому що остання змушена скорочувати поставки товару А і, можливо, його виробництво, що зрештою призводить до скорочення обсягів міжнародної торгівлі.

На відміну від мита квота не дає дохід в державний бюджет, але також веде до зростання цін на даний товар. Тому чисті втрати суспільства від квотування товарів і послуг будуть більші, ніж при введенні мита. Вони становитимуть (див. рис.3.6) суму величин «b» + «c» + «d».

Отже, ми показали негативний вплив митних тарифів на добробут країни, що їх вводить, і на виробництво й обсяг продажів країни, що експортує.

Однак є й сьогодні багато прихильників тарифів і протекціонізму в торговельній політиці взагалі.

Доводи на користь протекціонізму:

- захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції іноземних фірм;

- за допомогою доходів від тарифів можна розвивати нові галузі виробництва, що особливо важливо для країн, що розвиваються;

- збільшення внутрішньої зайнятості робочої сили, тому що тарифи сприяють зростанню вітчизняного виробництва й таке інше.

Отже, кожна держава повинна розробляти й проводити таку торгівельну політику, яка б відповідала інтересам розвитку своєї країни, але маючи на увазі, що торгівельні партнери можуть використати відповідні заходи, які здатні звести нанівець проведену політику в торгівельних відносинах.

Зовнішньоторговельна політика України в основному ґрунтується на принципі вільної торгівлі, хоча використовуються й торговельні бар'єри.

Кваплива лібералізація зовнішньої торгівлі призвела до виникнення негативних наслідків:

- до витіснення із внутрішнього ринку товарів вітчизняного виробництва імпортною продукцією, нерідко сумнівної якості, що виявилося однією з причин глибокого спаду виробництва;

- до утворення негативного сальдо торговельного балансу (за винятком 2-3 років), які сприяють зростанню внутрішнього боргу України;

- до обвинувачень на адресу України в демпінгових цінах і відповідних жорстких заходах з боку торгівельних партнерів, як це було при продажу чорної металургічної продукції в США, які ввели імпортні мита на неї в 273%.

Щоб вигідно торгувати, Україні необхідно проводити активну політику захисту вітчизняних товаровиробників, установити надійний митний контроль над якістю імпорту, зменшити податок на додану вартість на продукцію, що експортують із України (оскільки це призводить до необґрунтованого зростання цін і зниження конкурентоспроможності українських товарів), і знизити митні тарифи на імпорт, що має стратегічне значення для України: нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлозу. Потрібно значно вдосконалити й митний кодекс, що в основному й визначає торгівельну політику України.

Поиск по сайту: