Класифікація мит

За способами стягнення:

- адвалорні – нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 20% від митної вартості).

Митна вартість товару – це нормальна ціна товару, яка складається на відкритому ринку між незалежними продавцями й покупцями, за якою він може бути проданий у країни призначення у момент подання митної декларації;

- специфічні – нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 10 дол. за 1 т);

- комбіновані – поєднують обидва названих види митного обкладання (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10дол. за 1 т).

Сильною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи держбюджету.

Слабкою стороною адвалорних мит є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару.

Ціна товару може змінюватися залежно від рівня обмінного курсу валюти, процентної ставки й ін. Тому застосування адвалорних мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що залишає місце зловживанням.

Специфічні мита зазвичай накладаються на стандартизовані товари й мають переваги, оскільки прості в практиці й у більшості випадків не залишають свободи для зловживань. Але в них є й недолік: рівень митного захисту з їхньою допомогою сильно залежить від коливання цін на товари. У результаті, коли імпортні ціни зростають, рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою цих мит падає. З іншого боку, коли імпортні ціни падають (під час економічного спаду), специфічний тариф збільшує рівень захисту вітчизняних виробників.

За об'єктом обкладання:

- імпортні – мита, які накладаються на імпортні товари. Вони є переважними у всіх країнах і використовуються, головним чином, для захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції;

- експортні – мита, які накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовуються рідко, зазвичай у випадках великих відмінностей на рівні регульованих цін і вільних цін світового ринку. Вони мають, як правило, на меті скоротити експорт і поповнити держбюджет (Петро 1 уводив такі мита з метою розвитку вітчизняного виробництва й вивозу готової продукції, а не сировини);

- транзитні – мита, які накладаються на товари, перевезені транзитом через територію даної країни. Використовуються рідко, переважно як засіб торговельної війни.

За типами ставок:

- постійні – це митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади й не можуть змінюватися залежно від обставин. Це переважна більшість мит;

- змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій експортерам і т.д.). Це робиться рідко; наприклад, у Західній Європі лише в межах єдиної сільськогосподарської політики.

Поиск по сайту: