|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методичні поради до вивчення теми. Згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування» «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитноюЗгідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування» «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями». Відповідно до Положення Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», «кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його». Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприємства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути. Прийняття рішення про кредитування — результат сприятливої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.
Рис. 11.1. Набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника Думка кредитора щодо ступеня кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків: · загальне уявлення про клієнта; · аналіз фінансового стану клієнта; · аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб'єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповернення кредиту і потребує оцінювання кредитоспроможності при вирішенні питання про можливості та умови кредитування Таким чином комплексний характер кредитоспроможності дозволяє виділити два напрямки оцінки – якісний і кількісний. У рамках першого аналізуються умови та мотиви позичальника, що спонукують до своєчасного погашення кредиторської заборгованості. У рамках другого оцінюються можливості позичальника щодо обслуговування та погашення кредиту шляхом дослідження стану його прогнозних фінансових показників.
Рис. 11.2. Основні вимоги до кредитоспроможності з позиції кредитора і позичальника Методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують зарубіжні банківські установи, класифікують наступним чином: · класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) і моделі прогнозування банкрутств (що базується на MDA – Multiple Discriminate Analysis – множинному дискримінантному аналізі); · моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто, котрі базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: «правила шести сі», CAMPARI, PARTS, PARSER та ін.). Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи: 1-й етап — обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника; 2-й етап — оцінювання та узагальнення показників і визначення класу надійності позичальника. На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи: І група — попередня оцінка позичальника; // група — показники платоспроможності позичальника; III група — показники фінансової стійкості позичальника; IVгрупа — показники надійності позичальника. На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості показників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д). В методику оцінки кредитоспроможності можуть вводитись елементи, які несуть якісну характеристику підприємства-позичальника: кредитна історія, об’єктивні та суб’єктивні фактори діяльності підприємства. Практичне заняття
Питання до обговорення 1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання. 2. Законодавчо-правова та інформаційна база оцінки кредитоспроможності. 3. Послідовність проведення та наповнення основних аналітичних етапів оцінки кредитоспроможності. 4. Система показників інтегральної оцінки кредитоспроможності позичальника – юридичної особи: економічний зміст, методика розрахунку, особливості застосування в Україні. 5. Тестування підприємств як позичальників за методиками зарубіжних комерційних банків. Питання для самопідготовки до теми 9 1. Поняття кредитоспроможності та визначення основних завдань щодо її оцінювання. 2. Джерела інформації для забезпечення аналітичного процесу оцінки кредитоспроможності. 3. Методичні підходи до аналізу кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб, які застосовуються в практиці роботи банківської системи України. 4. Зарубіжний досвід: методи та моделі аналізу кредитоспроможності підприємств. 5. Шляхи забезпечення високого рівня кредитоспроможності підприємства та стабільності щодо його підтримання. Тести самоконтролю: 1. Нормативна законодавчо-правова база оцінки кредитоспроможності підприємства включає: 1) Положення НБУ „Про кредитування”; 2) Постанова Правління НБУ „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”; 3) Господарський кодекс України; 4) усе перелічене. 2. При розрахунку індексу кредитоспроможності використовують: 1) модель Альтмана; 2) модель Бернстайна; 3) систему формалізованих і неформалізованих критеріїв; 4) усе перелічене. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |