Методичні поради до вивчення теми. Згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування» «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною

Згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування» «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями». Відповідно до Положення Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», «кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його».

Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприєм­ства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути.

Прийняття рішення про кредитування — результат сприятли­вої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.

Рис. 11.1. Набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника

Думка кредитора щодо ступеня кредитоспроможності пози­чальника формується під впливом трьох самостійних аналітич­них блоків:

· загальне уявлення про клієнта;

· аналіз фінансового стану клієнта;

· аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного
проекту.

Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб'єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповер­нення кредиту і потребує оцінювання кредитоспроможності при вирішенні питання про можливості та умови кредитування

Таким чином комплексний характер кредитоспроможності дозволяє виділити два напрямки оцінки – якісний і кількісний. У рамках першого аналізуються умови та мотиви позичальника, що спонукують до своєчасного погашення кредиторської заборгованості. У рамках другого оцінюються можливості позичальника щодо обслуговування та погашення кредиту шляхом дослідження стану його прогнозних фінансових показників.

Рис. 11.2. Основні вимоги до кредитоспроможності з позиції кредитора і позичальника

Методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують зарубіжні банківські установи, класифікують наступним чином:

· класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) і моделі прогнозування банкрутств (що базується на MDA – Multiple Discriminate Analysis – множинному дискримінантному аналізі);

· моделі комплексного аналізу (на основі «напівемпіричних» методологій, тобто, котрі базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: «правила шести сі», CAMPARI, PARTS, PARSER та ін.).

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи:

1-й етап — обчислення значень показників, які характеризу­ють фінансовий стан позичальника;

2-й етап — оцінювання та узагальнення показників і визна­чення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляю­ться на такі аналітичні групи:

І група — попередня оцінка позичальника;

// група — показники платоспроможності позичальника;

III група — показники фінансової стійкості позичальника;

IVгрупа — показники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розра­хунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості по­казників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).

В методику оцінки кредитоспроможності можуть вводитись елементи, які несуть якісну характеристику підприємства-позичальника: кредитна історія, об’єктивні та суб’єктивні фактори діяльності підприємства.

Практичне заняття

Питання до обговорення

1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання.

2. Законодавчо-правова та інформаційна база оцінки кредитоспроможності.

3. Послідовність проведення та наповнення основних аналітичних етапів оцінки кредитоспроможності.

4. Система показників інтегральної оцінки кредитоспроможності позичальника – юридичної особи: економічний зміст, методика розрахунку, особливості застосування в Україні.

5. Тестування підприємств як позичальників за методиками зарубіжних комерційних банків.

Питання для самопідготовки до теми 9

1. Поняття кредитоспроможності та визначення основних завдань щодо її оцінювання.

2. Джерела інформації для забезпечення аналітичного процесу оцінки кредитоспроможності.

3. Методичні підходи до аналізу кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб, які застосовуються в практиці роботи банківської системи України.

4. Зарубіжний досвід: методи та моделі аналізу кредитоспроможності підприємств.

5. Шляхи забезпечення високого рівня кредитоспроможності підприємства та стабільності щодо його підтримання.

Тести самоконтролю:

1. Нормативна законодавчо-правова база оцінки кредитоспроможності підприємства включає:

1) Положення НБУ „Про кредитування”;

2) Постанова Правління НБУ „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”;

3) Господарський кодекс України;

4) усе перелічене.

2. При розрахунку індексу кредитоспроможності викори­стовують:

1) модель Альтмана;

2) модель Бернстайна;

3) систему формалізованих і неформалізованих критеріїв;

4) усе перелічене.

Поиск по сайту: