Функція витрат — це:

1) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;

2) процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності;

3) реагування витрат при зміні виробництва;

4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності.

35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати за формулою………(де У – загальні витрати; а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності; х – значення фактора витрат):

1) У = а + bх;

2) У = а – bх;

3) У = аbх;

4) У = а + b + х.

36. Дані витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації:

1) витрати на продукцію;

2) чиста вартість придбання товарів для реалізації;

3) витрати періоду;

4) витрати обігу.

37. Вичерпані (спожиті) витрати — це:

1) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду;

2) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах;

3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;

4) витрати на виробництво продукції.

38. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників вирізняють витрати:

1) контрольовані та неконтрольовані;

2) релевантні та нерелевантні;

3) змінні та постійні;

4) напівзмінні та змішані.

39. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:

1) фактором витрат;

2) операціями, що мають місце в процесі господарської діяльності підприємства;

3) поведінкою витрат;

4) характером реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

40. Формула розрахунку валового прибутку має наступний вигляд:

1) Продаж (Виручка) – Собівартість реалізованих товарів;

2) Запас товарів на початок періоду + Собівартість придбаних товарів - Запас товарів на кінець періоду;

3) Змінні доходи + Постійні доходи (за всіма видами діяльності);

4) Доходи - Витрати.

41. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи, серед них:

1) метод вищої-нижчої точки;

2) коефіцієнт детермінації;

3) інтервал упевненості;

4) лінійне програмування.

42. Для визначення функції витрат застосовують різні методи. Сутність методу “Технологічний аналіз” полягає в наступному:

1) системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;

2) визначенні функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку;

3) визначенні функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності;

4) передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

43. Калькулювання – це:

1) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;

2) предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат;

3) собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою системи виробничо обліку;

4) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.

5)

44. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає:

1) вибір відповідної системи калькулювання продукції;

2) вимірювання витрат на виробництво кожного спільного продукту після точки розділення;

3) вибір прямих витрат для простеження до об'єкта витрат;

4) вибір сукупностей непрямих витрат, що підлягають розподілу між об'єктами витрат.

45. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:

1) накладні витрати;

2) контрольовані витрати;

3) неконтрольовані витрати;

4) виробничі витрати.

46. Загальні витрати – це:

1) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або обслуговуючими підрозділами;

2) витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) сума, на яку розподілені накладні витрати перевищують їхню фактичну величину.

47. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:

1) фактична;

2) планова;

3) нормативна;

4) очікувана.

48. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за формулою:

49. Метод розподілу взаємних послуг – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.

50. Метод одночасного розподілу – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг.

51. У практиці вибір бази розподілу накладних витрат залежить від характеру діяльності й технології виробництва. Найпоширенішими базами розподілу є:

1) пряма заробітна плата;

2) чисельність робітників;

3) заробітна плата керівників різних рівнів управління;

4) вартість устаткування.

52. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається, — це:

1) калькуляційна одиниця;

2) об'єкт обліку витрат;

3) об'єкт калькуляції;

4) натуральні показники.

5)

53. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно ручних робіт:

1) години праці робітників;

2) відпрацьовані машино-години;

3) прямі витрати матеріалів;

4) пряма заробітна плата.

54. Яка база розподілу непрямих витрат використовується переважно в умовах автоматизації виробництва:

1) відпрацьовані машино-години;

2) години праці робітників;

3) прямі витрати матеріалів;

4) пряма заробітна плата.

55. Калькулювання за замовленнями – це:

1) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів;

2) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

56. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо):

1) калькулювання за замовленнями;

2) калькулювання за процесами;

3) калькулювання повних витрат;

4) калькулювання змінних витрат.

57. Фактична собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв (за винятком гужового транспорту) визначається:

1) щомісяця;

2) 1 раз вкінці року;

3) щоквартально;

4) потребами користувача (в робочому режимі).

58. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому допоміжному виробництву, оцінюються за:

1) плановою собівартістю;

2) фактичною собівартістю;

3) справедливою вартістю;

4) первісною вартістю.

59. Аналітичні рахунки по допоміжним виробництвам закриваються:

1) в певній черговості;

2) довільно, без дотримання черговості;

3) за розпорядженням керівництва підприємства;

4) за ініціативою керівництва допоміжних виробництв.

60. Для розрахунку фактичної собівартості 1 м³ газу необхідно витрати на газопостачання, включаючи вартість, поділити на його кількість:

1) придбаного газу;

2) спожитого газу;

3) добутого газу;

4) спецодягу.

61. Для розрахунку собівартості 10 кіловат-годин електроенергії потрібно вартість електроенергії, одержаної із загальної мережі, витрати на утримання електрогосподарства (без урахування вартості енергії спожитої в допоміжних виробництвах) поділити на загальну кількість спожитої електроенергії без урахування:

1) електроенергії, використаної електрогосподарством;

2) електроенергії, використаної рослинництвом;

3) електроенергії, використаної тваринництвом;

4) електроенергії, використаної адміністрацією підприємства.

62. Для потреб управлінського обліку фактична собівартість виконаних робіт та приплоду живої тяглової сили визначається:

1) 1 раз вкінці року;

2) щомісяця;

3) щоквартально;

4) в робочому режимі на вимогу керівника підприємства.

63. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати ремонтної майстерні розподіляються між окремими замовленнями (ремонтами) пропорційно до:

1) нарахованої прямої оплати праці ремонтникам;

2) прямих витрат за кожним ремонтом;

3) кількості виконаних ремонтів;

4) вартості використаних запасних частин.

64. Фактична собівартість закінчених поточних ремонтних робіт (виконаних замовлень з поточного ремонту техніки) списується на:

1) споживачів послуг (галузі, для потреб яких виконувався ремонт);

2) збільшення вартості відремонтованої техніки;

3) збільшення загальновиробничих витрат ремонтної майстерні;

4) фінансові результати.

65. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати ремонтної майстерні обліковуються на рахунку:

1) 234;

2) 91;

3) 92;

4) жодної правильної відповіді.

66. Фактична собівартість послуг холодильних камер відноситься на:

1) споживачів (галузі, для потреб яких надаються послуги холодильної камери);

2) збільшення вартості продукції, яка зберігалась (в дебет рахунків 26, 27, 208);

3) окремий аналітичний рахунок субрахунку 234;

4) фінансові результати.

67. Послуги вантажного автотранспорту з перевезення вантажів обліковується в:

1) тонно-кілометрах;

2) кілометрах пробігу;

3) машино-годинах;

4) погонних метрах.

68. Собівартість однієї голови приплоду по ЖТС обчислюється за вартістю:

1) 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби;

2) 60 кормо-днів утримання однієї голови молодняку лошат;

3) 60 коне-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби;

4) 60 коне-днів утримання однієї голови молодняку лошат.

69. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується:

1) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на загальну кількість кормо-днів;

2) діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні);

3) діленням загальної вартості кормо-днів на кількість кормоднів;

4) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на загальну кількість виконаних коне-днів;

70. По електропостачанню обчислюють собівартість:

1) 10 кВт/год. спожитої електроенергії;

2) 1 кВт/год. відпущеної електроенергії;

3) 10 кВт/год. отриманої електроенергії;

4) 100 кВт/год. відпущеної електроенергії.

71. До інформації, що відображається протягом року по дебету аналітичного рахунку “Млин” належить:

1) фактична собівартість переробки давальницького зерна;

2) виробничі витрати, які забезпечують процес помолу зерна та кількість і вартість переробленого власного зерна;

3) кількість основної (борошно) і побічної (висівки) продукції отриманої від переробки свого зерна;

4) кількість переробленого давальницького зерна в оцінці за плановою собівартістю 1 ц переробки.

72. Загальні затрати на утримання машинно-тракторного парку (за винятком оплати праці та вартості палива) розподіляються пропорційно обсягу в:

1) умовних еталонних гектарах;

2) тонно-кілометрах;

3) коне-днях;

4) гектарах.

73. Доходи від первісного визнання сільськогосподарської продукції, одержаної унаслідок сільськогоспо­дарської діяльності протягом звітного (календарного) року, визначаються як різниця між вартістю сільськогосподарської продукції, оціненої у відповідності до Положення (стандарту) 30 за справедливою вартістю, та витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями, та включаються до складу інших операційних доходів за наступним бухгалтерським проведенням:

1) Дебет 231 та Кредит 710;

2) Дебет 710 та Кредит 231;

3) Дебет 740 та Кредит 231;

4) Дебет 231 та Кредит 740.

74. Собівартість 1 ц приросту живої маси ВРХ визначається діленням:

1) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси;

2) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість центнерів приросту живої маси;

3) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість поголів’я;

4) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості побічної продукції) на кількість поголів’я.

75. На собівартість приплоду ягнят відноситься … %, загальної суми на утримання овець основного стада (залежно від породи овець):

1) 1, 2, 3;

2) 5, 10, 20;

3) 10, 11, 12;

4) 10, 12, 15.

76. До статті витрат виробництва "Інші витрати на утримання необоротних активів" включаються:

1) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

2) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

3) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин;

4) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством.

77. В промислових виробництвах сільськогосподарських підприємств обчислюється фактична собівартість продукції, отриманої від переробки якої сировини:

1) власної;

2) давальницької;

3) власної та давальницької;

4) тієї, яка переробляється за плату.

78. Яким бухгалтерським записом в промислових виробництвах сільськогосподарських підприємств оформлюєтья переробка давальницької сировини:

1) Дебет 233 та Кредит 27;

2) Дебет 27 та Кредит 233;

3) Дебет 90 та Кредит 233;

4) Дебет 233 та Кредит 90;

79. Яким бухгалтерським записом оформлюєтья направлення на переробку в власній олійниці сільськогосподарського підприємства власної сировини (насіння соняшнику):

1) Дебет 233 та Кредит 27;

2) Дебет 27 та Кредит 233;

3) Дебет 903 та Кредит 27;

4) Дебет 233 та Кредит 903;

80. В розрізі зазначених промислових виробництв (млин, олійниця) вказати найменування побічної продукції:

1) комбікорм;

2) борошно;

3) висівки;

4) олія.

81. Звіт № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв виступає:

1) регістром аналітичного обліку;

2) регістромсинтетичного обліку;

3) регістром меморіально-ордерної форми обліку;

4) ваш варіант.

82. Для аналітичного обліку основних виробництв (субрахунок 231 «Рослинництво», 232 «Тваринництво») за журнально-ордерної форми обліку передбачено ведення:

1) Звіту № 5.5 с.-г. про витрати та вихід продукції основного виробництв;

2) Звіту № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв;

3) Журналу-ордеру 5 В с.-г.;

4) Головної книги.

83. За кредитом субрахунку 231 та 232, сільськогосподарські підприємства згідно П(С)БО 30 «Біологічні активи» обліковують:

1) додаткові біологічні активи та суму витрат по посівах, що загинули від стихійного лиха;

2) сільськогосподарську продукцію переробних (промислових) виробництв;

3) виконані роботи та надані послуги;

4) прямі матеріальні витрати, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та витрати від браку.

84. Сальдо рахунку 231:

1) завжди нульове;

2) завжди дебетове;

3) може бути кредитове;

4) завжди дебетове або нульове.

85. За цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, побічну та….:

1) супутню;

2) додаткові біологічні активи;

3) іншу сільськогосподарську продукцію;

4) ваш варіант.

86. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1) загальновиробничі витрати, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати;

2) надзвичайні витрати;

3) фінансові витрати;

4) адміністративні витрати.

87. Згідно п. 12 П(С)БО 30 “Біологічні активи” та п. 6.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів - сільськогосподарську продукцію рослинництва при її первісному визнанні оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, а за відсутності активного ринку на неї за:

1) виробничою собівартістю (нормативними витратами);

2) плановою собівартістю;

3) фактичною собівартістю;

4) первісною вартістю.

88. Відображено в обліку коригування в кінці року оцінки продукції до рівня фактичної собівартості (з використанням методу допроводки або звичайного запису, “червоне сторно”):

89. В тому випадку, якщо планова собівартість перевищує рівень фактичної собівартості, то коригування проводиться через застосування:

1) методу “червоне сторно”;

2) методу допроводки (звичайного запису);

3) коректора;

4) жодної правильної відповіді.

90. В тому випадку, якщо сума фактичної собівартості (фактичних витрат) перевищує суму планової собівартості, то складається кореспонденція на суму калькуляційної різниці через застосування:

1) методу допроводки (звичайного запису);

2) методу “червоне сторно”;

3) коректора;

4) жодної правильної відповіді.

91. Об’єктом калькулювання продукції рослинництва (на прикладі соняшнику на зерно) є:

1) насіння соняшнику;

2) культура “соняшник на зерно”;

3) 1 центнер;

4) витрати на виробництво 1 ц насіння соняшнику;

92. Розрахунок розміру усушки (ваги зерна від зменшення вологості при сушінні) здійснюється:

1) за формулою: вага зерна до сушіння х (100 % х (показник вологості до сушіння - показник вологості після сушіння)) / (100 % - показник вологості після сушіння);

2) за формулою: вага зерна до сушіння - [(100 % - показник вологості до сушіння)(100 % - показник вологості після сушіння)] х вага зерна до сушіння;

3) шляхом зважування після сушіння;

4) ваш варіант.

93. По зернових і зернобобових культурах основною продукцією є:

1) зерно;

2) мертві відходи;

3) солома;

4) полова.

94. Для обчислення собівартості овочів, які вирощуються в полі (відкритого грунту) з витрат за рік віднімається вартість побічної продукції за нормативними витратами, решта витрат розподіляється на всі види основної продукції. При цьому затрати розподіляються по видах продукції:

1) пропорційно зібраної площі;

2) пропорційно показнику квадратнометроднів вирощування кожного виду продукції;

3) пропорційно вегетаційного періоду вирощування овочів;

4) жодної правильної відповіді.

95. Побічна продукція за умови відсутності на неї активного рин­ку може бути оцінена за нормативними витратами, які включають:

1) витрати на збирання, транспортування, переміщення, скиртування та іншими витрата­ми, пов’язаною із заготівлею цієї продукції;

2) транспортно-заготівельні витрати;

3) загальновиробничі витрати;

4) вартість придбання побічної продукції.

96. При первісному визнанні сільськогосподарської продукції можливе перевищення її вартості над понесеними витратами. Ця різниця відноситься до інших операційних доходів (рахунок ….. “Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю”):

1) 710;

2) 740;

3) 910;

4) 940.

97. При калькулюванні продукції сільськогосподарського виробництва необхідно керуватися:

1) Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2001 р.;

2) Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біоло­гічних активів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України № 1315 від 29 груд. 2006 р.;

3) Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 „Біологічні активи”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 лип. 2005 р.;

4) Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р.

98. Первісне визнання основної сільськогосподарської продукції рослинництва відображається записом:

1) Дебет 27 Кредит 231;

2) Дебет 21 Кредит 231;

3) Дебет 231 Кредит 27;

4) Дебет 231 Кредит 231.

99. Розподілені загальновиробничі витрати рослинництва відображаються в обліку записом:

1) Дебет 231 Кредит 91;

2) Дебет 91 Кредит 231;

3) Дебет 27 Кредит 91;

4) Дебет 91 Кредит 66, 65.

100. До основних ознак директ-костингу відноситься наступне:

1) в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід;

2) оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з визначенням величини відхилень за місцями виникнення, причинами і винуватцями цих відхилень для управління затратами;

3) наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства;

4) відображення фактичних затрат з розподілом їх на затрати за нормами та відхилення від норм.

101. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання за змінними витратами:

1) директ-костинг;

2) абзорбшен-костинг;

3) стандарт-костинг;

4) АВС-костинг.

102. Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це показник, який розраховується за формулою:

1) різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами;

2) сума змінних витрат, постійних витрати та операційного прибутку;

3) різниця постійних витрат та прибутку;

4) жодної правильної відповіді.

103. Директ-костинг широко використовується:

1) на авіапідприємствах;

2) на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове та серійне виробництво різноманітної й складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів;

3) в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо);

4) сільськогосподарськими підприємствами.

104. Хто з відомих радянських учених-бухгалтерів був організатором розробки і впровадження в Радянському Союзі системи нормативного обліку витрат:

1) М.Х. Жебрак;

2) М.Г. Чумаченко;

3) В.Ф. Палій;

4) В.Г. Макаров.

105. В економічній літературі США розглядаються різні типи стандартів. До них не належать:

1) зведені;

2) базисні;

3) поточні;

4) мотивуючі.

106. Базисні стандарти – це:

1) нормативи, які не коригуються після їх першочергового визначення, якщо не відбувається суттєвих змін в технічних характеристиках продукції або в процесі її виробництва;

2) нормативи, які передбачають їх постійне коригування на основі змін їх технологічних умов, цін і тарифів;

3) включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;

4) визначаються зусиллями працівників підприємства;

107. Стандарти, які встановлюються для некваліфікованих робітників з більшими витратами праці при низькій тарифній оплаті:

1) полегшені стандарти;

2) ідеальні стандарти;

3) досягнені стандарти;

4) мотивуючі стандарти.

108. Поточні стандарти - це нормативи, які:

1) передбачають їх постійне коригування на основі змін їх технологічних умов, цін і тарифів;

2) включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;

3) відображають нормативні витрати, які можна очікувати при даних ймовірних умовах функціонування виробництва. Вони передбачають всі очікувані елементи витрат, включаючи можливі втрати, брак і відходи;

4) нормативи, які не коригуються після їх першочергового визначення, якщо не відбувається суттєвих змін в технічних характеристиках продукції або в процесі її виробництва.

109. Відповідь на запитання типу: Який обсяг діяльності забезпечить відшкодування всіх витрат? Яку кількість продукції слід реалізувати, щоб одержати бажаний прибуток? Як вплине на прибуток зниження ціни продукції та збільшення обсягу продажу? - можна дістати шляхом аналізу:

1) взаємозв'язку"витрати — обсяг — прибуток";

2) релевантності інформації для прийняття управлінських рішень;

3) варіантів альтернативних рішень;

4) коефіцієнту маржинального доходу.

110. Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" можна здійснити за допомогою графіків, до яких не відноситься:

1) графік операційного прибутку;

2) графік беззбитковості;

3) графік взаємозв'язку "прибуток—обсяг";

4) графік маржинального доходу.

111. Точка беззбитковості — це:

1) обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам;

2) обсяг продажу (діяльності), необхідний для отримання бажаного прибутку;

3) це різниця між доходом від реалізації і змінними витратами підприємства;

4) жодної правильної відповіді.

112. Точку беззбитковості не можна виразити в таких вимірниках:

1) трудові;

2) натуральних (кількість продукції);

3) грошових (виручка);

4) відсотках до нормальної потужності.

113. Точка беззбитковості у грошо­вих одиницях має наступну формулу розрахунку (рівняння):

1) Змінні витрати + Постійні витрати;

2) Змінні витрати + Постійні витрати + Операційний прибуток;

3) Постійні витрати / Маржинальний дохід на одиницю;

4) Маржинальний дохід на одиницю/ Ціна за одиницю.

114. Користувачами даних управлінського обліку є:

1) керівники всередині господарства;

2) банки;

3) податкові органи;

4) фінансові та кредитні установи.

115. Запас міцності – це:

1) рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості;

2) співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;

3) міра того, наскільки може збільшитись обсяг продажу до точки беззбитковості;

4) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.

116. Операційний важіль — це:

1) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу;

2) співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;

3) жодної правильної відповіді;

4) визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу.

117. Які з наведених нижче категорій є системами обліку:

1) переплетена, загальна, інтегрована;

2) переплетена, автономна, загальна;

3) двоколова, інтегрована;

4) періодична, загальна.

118. До витрат з метою прийняття рішень належать:

1) релевантні і нерелевантні;

2) вичерпані і невичерпані;

3) прямі і непрямі;

4) витрати на продукцію і витрати періоду.

119. Цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв'язання певної проблеми – це:

1) прийняття рішення;

2) чітке усвідомлення наявних проблем;

3) порівняння дійсних та альтернативних витрат;

4) жодної правиьної відповіді.

120. Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів, які не передбачають:

1) вибір підходу до оцінки витрат на оплату праці;

2) прийняття рішення;

3) аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;

4) вибір мети (постановка проблеми).

121. Витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив – це:

1) контрольовані витрати;

2) обов'язкові витрати;

3) дійсні витрати;

4) можливі витрати.

122. Вичерпаними є витрати, які:

1) забезпечують отримання доходу у звітному періоді;

2) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;

3) капіталізуються у вигляді активів підприємства;

4) здійснюються нерегулярно.

123. Дійсними є витрати, які:

1) потребують сплати грошей або витрачання інших активів;

2) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;

3) капіталізуються у вигляді активів підприємства;

4) здійснюються нерегулярно.

124. Рішення про спеціальне замовлення можна розглянути на наступному прикладі:

1) коли підприємство отримує пропозицію продати товари чи надати послуги за ціною, нижчою за звичайну (або нижчою за собівартість), то прийняття такої пропозиції доцільне лише тоді, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати і відсутня загроза деформації ринку;

2) підприємство розглядає альтернативу: реалізувати урожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення томатного соку;

3) підприємство розглядає альтернативу: додаткова обробка продукції (або доповнення спектра послуг) може забезпечити нові риси або функції продукції (або гнучкість чи якість послуг) й реалізацію її за більш високою ціною;

4) рішення щодо дефектної продукції: продати її зі знижкою чи усунути дефекти й реалізувати цю продукцію за звичайною ціною.

125. Підприємство розглядає альтернативу: реалізувати урожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення томатного соку – це:

1) рішення "продавати чи обробляти далі”;

2) рішення "виробляти чи купувати";

3) рішення про спеціальне замовлення;

4) рішення про розширення або скорочення сегмента діяльності.

126. Можливості підприємства найчастіше обмежені. Обмеження – це:

1) чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції;

2) рішення, спрямоване на складання виробничої програми, котра забезпечить максимізацію прибутку;

3) фактор витрат;

4) функція бізнесу.

127. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:

1) рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;

2) рішення спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;

3) рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а які скорочувати залежно від їх прибутковості;

4) рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

128. Продуктом бюджетування є:

1) бюджет;

2) стратегічне планування;

3) довгостроковий план;

4) жодної правильної відповіді.

129. Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають:

1) бюджетним періодом;

2) стратегічним періодом;

3) господарським періодом;

4) жодної правильної відповіді.

130. Бюджетним періодом зазвичай є:

131. Сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства:

1) генеральний (зведений) бюджет;

2) операційні бюджети;

3) фінансові бюджети;

4) бюджети витрат на виробництво.

132. Бюджети, які не відносяться до операційних бюджетів:

1) бюджетний баланс;

2) бюджет продажу;

3) бюджет грошових коштів;

4) бюджет запасів.

133. До організації процесу бюджетування існує три основні підходи. Підхід "знизу — вгору, згори — вниз" означає:

а) вище керівництво надає загальні директиви щодо цілей компанії, а керівники нижчої та середньої ланки готують бюджети, спрямовані на досягнення цілей компанії. У процесі складання й узагальнення бюджетів здійснюють обговорення їх та узгодження керівниками різних рівнів;

б) вище керівництво компанії цілком здійснює процес бюджетування з мінімальним залученням менеджерів підрозділів і відділів нижчого рівня. Такий підхід дає можливість повністю врахувати стратегічні цілі компанії, зменшити витрати часу й уник­нути проблем, пов'язаних з узгодженням та узагальненням окремих бюджетів;

в) спочатку керівники різних підрозділів (відділів, ділянок, служб тощо) складають бюджети щодо діяльності, за яку вони відповідають;

г) керівники всіх рівнів (керівництво компанії та різних підрозділів) розробляють бюджети одночасно, а потім відбувається їх узгодження.

134. Керівництво з бюджетування — це:

1) документ, що визначає склад інформації, необхідної для складання бюджетів, осіб, відповідальних за збирання, узагальнення та передання цієї інформації, а також терміни виконан­ня відповідних бюджетних процедур;

2) робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження бюджетів;

3) форма фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства, який очікується в результаті запланованих операцій;

4) проміжок часу, для якого підготовлено і використовується бюджет.

135. Найпоширенішими методами складання бюджетів є:

1) бюджетування через прирощення і бюджетування "з нуля";

2) підхід "згори — вниз" і підхід "знизу — вгору";

3) керівництво з бюджетування;

4) комбінований підхід "знизу — вгору, згори — вниз".

136. Складання бюджетів на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді називається:

1) бюджетуванням через прирощення;

2) бюджетуванням "з нуля";

3) схваленням бюджетних оцінок;

4) безперервним бюджетуванням.

137. Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення. Відхилення — це:

1) різниця між фактичними й бюджетними показниками;

2) процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних корективів;

3) показники, що їх мало досягти підприємство;

4) звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.

138. Постійні витрати, що визначаються потужністю підприємства називаються:

1) технологічні постійні;

2) обов’язкові постійні;

3) дискреційні;

4) напівпостійні.

139. Який з наведених документів містить базову інформацію для планування прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих накладних витрат?

1) бюджет виробництва;

2) бюджет капітальних вкладень;

3) бюджетний звіт про прибуток;

4) прогноз продажу.

140. Списані витрати за повністю загиблими посівами озимої пшениці внаслідок заморозків. У звіті про фінансові результати ці операції будуть відображені у статті:

1) інші витрати від операційної діяльності;

2) втрати від участі в капіталі;

3) надзвичайні витрати;

4) фінансові витрати.

141. До центрів відповідальності належать:

1) центри витрат;

2) центри грошових коштів;

3) центри збуту;

4) центри придбання.

142. Центр відповідальності за витратами - це підрозділ:

1) керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру;

2) менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати;

3) керівник якого відповідальний не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва і продажу, ціни, а також за фінансові результати свого підрозділу;

4) в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності.

143. Трансфертна ціна – це:

1) ціна, за якою продукти або послуги одного центру відповідальності компанії передаються іншому центру відповідальності цієї компанії;

2) ціна, за якою продукти або послуги реалізуються членам цієї компанії;

3) ринкова ціна на продукти або послуги;

4) оптова ціна на продукти або послуги.

144. Управлінська звітність – це:

1) внутрішня звітність, основна мета якої полягає у наданні оперативної, релевантної інформації у відповідності до вимог управлінського персоналу;

2) бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

3) планова, нормативно-довідкова та фактична інформація аналітичного обліку;

4) контрольний звіт або звіт про виконання кошторису.

145. Основною метою обліку нормативних витрат є:

1) визначення точки беззбитковості;

2) точніший розподіл фактичних витрат;

3) облік фактичних витрат з одночасним виділенням нормативних витрат і відхилень від нормативів;

4) визначення фактичної собівартості продукції.

146. В однопродуктовому виробництві з коротким виробничим циклом собівартість одиниці продукції визначається:

1) діленням усіх витрат за певний період на обсяг виробництва продукції за цей же період;

2) безпосереднім обчисленням прямих витрат і розподілом за певною базою непрямих витрат;

3) розподілом усіх витрат пропорційно кількості машино-годин;

4) немає правильної відповіді.

147. У разі визначення собівартості продукції за виробничими витратами операційний прибуток обчислюється як різниця між доходом від продажу і:

1) собівартістю виготовленої продукції;

2) собівартістю реалізованої продукції та витратами на збут;

3) собівартістю реалізованої продукції, адміністративними витратами і витратами на збут;

4) немає правильної відповіді.

148. У системі обліку нормативних витрат за методом стандарт-кост усі записи на рахунках запасів і витрат ведуться:

1) за нормативами;

2) тільки за фактичними витратами;

3) за нормативними витратами та їх відхиленням від фактичних;

4) за плановими.

149. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення, програма, для яких організовують відокремлений облік витрат, – це:

1) об’єкт обліку витрат;

2) об’єкт калькуляції;

3) калькуляційна одиниця;

4) предмет обліку витрат.

150. Вид продукції (робіт, послуг), замовлення, програма, собівартість яких визначають, – це:

1) об’єкт обліку витрат;

2) об’єкт калькуляції;

3) калькуляційна одиниця;

4) предмет обліку витрат.

151. Одиниця вимірювання окремих видів продукції, собівартість яких визначається, – це:

1) об’єкт обліку витрат;

2) об’єкт калькуляції;

3) калькуляційна одиниця;

4) предмет обліку витрат.

152. Як оцінюється супутня (побічна) продукція:

1) за ціною можливого використання або реалізації;

2) за вмістом корисних речовин;

3) пропорційно вартості за цінами реалізації;

4) пропорційно собівартості основної продукції.

153. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно ручних робіт в основному виробництві:

1) прямі витрати праці;

2) відпрацьовані машино-години;

3) прямі витрати сировини та матеріалів;

4) загальновиробничі витрати.

154. Яка база розподілу непрямих витрат використовується переважно в умовах автоматизації виробництва:

1) прямі витрати праці;

2) відпрацьовані машино-години;

3) прямі витрати сировини та матеріалів;

4) загальновиробничі витрати.

155. В якій з перелічених галузей використовують переважно позамовний метод калькулювання собівартості:

1) видобувна промисловість;

2) металургійна промисловість;

3) будівництво, ремонтне виробництво;

4) фармацевтичне виробництво.

156. В якій з перелічених галузей використовують переважно попередільне калькулювання собівартості:

1) видобувна промисловість;

2) харчова промисловість;

3) будівництво, ремонтне виробництво;

4) фармацевтичне виробництво.

157. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання повних витрат:

1) директ-костинг;

2) абзорбшен-костинг;

3) АВС-костинг;

4) стандарт-костинг.

158. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання змінних витрат:

1) директ-костинг;

2) абзорбшен-костинг;

3) стандарт-костинг;

4) АВС-костинг.

159. На які групи поділяють калькуляційні системи за ступенем поглинання постійних витрат:

1) позамовне та попроцесне калькулювання;

2) фактичне та змішане калькулювання;

3) калькулювання повних та змінних витрат;

4) місячне і квартальне калькулювання.

160. На які групи поділяють калькуляційні системи за об’єктом калькулювання:

1) позамовне та попроцесне калькулювання;

2) фактичне та змішане калькулювання;

3) калькулювання повних та змінних витрат;

4) місячне і квартальне калькулювання.

До якого методу розподілу витрат належить такий процес: «усі витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючих виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взаємних послуг між підрозділами»?

1) взаємних послуг;

2) прямого розподілу;

3) одночасного розподілу;

4) послідовного розподілу.

Якому методу розподілу витрат відповідає економічний процес: «витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними таобслуговуючими структурними одиницями»?

1) взаємних послуг;

2) послідовного розподілу;

3) одночасного розподілу;

4) прямого розподілу.

163. Для визначення нормативного коефіцієнта постійних загальновиробничих витрат загальна сума планових постійних загальновиробничих витрат ділиться на:

1) максимальну потужність;

2) мінімальну потужність;

3) нормальну потужність;

4) середню потужність.

164. Недоліками системи директ-костинг є:

1) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою;

2) відсутній розрахунок повної собівартості продукції;

3) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою; відсутній розрахунок повної собівартості продукції;

4) немає правильної відповіді.

165. Вкажіть найбільш повний перелік витрат, які можуть використовуватись у допоміжних виробництвах сільськогосподарських підприємств:

1)витрати на оплату праці; паливо і мастильні матеріали; сировина і матеріали.

2)корми (ЖТС); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів.

3) витрати на оплату праці; паливо і мастильні матеріали; сировина і матеріали; корми (ЖТС); роботи та послуги (підрядний спосіб); витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати;

4) паливо і мастильні матеріали; корми.

166. Для оцінювання вибуття виробничих запасів підприємство може застосовувати такі методи оцінювання запасів:

1) лише метод ідентифікованої собівартості;

2) лише метод «перший—перший» (FIFO);

3) усі перераховані методи;

4) метод середньозваженої собівартості.

167. Оптимальною партією поставок матеріалів, які регулярно витрачаються у виробництві, є така, що потребує:

1) мінімальних витрат на придбання;

2) мінімальної складської площі;

3) мінімальних витрат на придбання і зберігання;

4) оптимальної якості.

168. Річна потреба підприємства у матеріалах — 12000 т, економічний розмір запасу — 200 т. Загальне число замовлень на рік складе:

1) 20 замовлень;

2) 24 замовлення;

3) 60 замовлень;

4) 80 замовлень.

169. Маржинальний дохід — це:

1) виручка (дохід від продажу товарів, робіт, послуг);

2) різниця між виручкою і сумою змінних витрат;

3) різниця між виручкою і сумою постійних витрат;

4) різниця між виручкою і загальною сумою всіх витрат (змінних і постійних).

170. Якщо загальний маржинальний дохід зменшується на певну величину, то операційний прибуток підприємства:

1) зменшується у такому самому розмірі;

2) зменшується на величину більшу, ніж зменшення маржинального доходу;

3) збільшується у такому самому розмірі;

4) збільшується на величину меншу, ніж збільшення маржинального доходу.

171. Коефіцієнт маржинального доходу — це:

1) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до суми постійних витрат;

2) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до суми змінних витрат;

3) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до ціни одиниці продукції;

4) всі відповіді правильні.

172. Виробництво продукції певного виду в короткому періоді є доцільним, якщо показник маржинального доходу для неї:

1) дорівнює нулю;

2) перевищує постійні витрати;

3) перевищує змінні витрати;

4) перевищує основні витрати.

173. Підприємство досягає критичної точки, коли:

1) результат від реалізації дорівнює нулю;

2) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних витрат;

3) маржа зі змінних витрат дорівнює сумі постійних витрат;

4) маржинальний дохід перевищує постійні витрати.

174. У точці беззбитковості маржинальний дохід дорівнює:

1) змінним витратам;

2) постійним витратам;

3) виручці від реалізації;

4) прямим витратам.

175. Точка беззбитковості –це:

1) обсяг реалізації продукції при якому доходи підприємства дорівнюють сумі змінних витрат;

2) обсяг продукції при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток дорівнює нулю;

3) величина на яку фактичний обсяг реалізації продукції перевищує плановий;

4) немає правильної відповіді.

176. Точка беззбитковості в грошових одиницях визначається:

1) діленням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

2) множенням постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу;

3) діленням постійних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції;

4) діленням змінних витрат на маржинальний дохід з одиниці продукції/

177. Витрати на виробництво додаткової продукції понад досягнутий рівень – це витрати:

1) маржинальні;

2) дійсні;

3) змінні;

4) постійні.

178. Основою аналізу беззбитковості є розподіл витрат на:

1) прямі та непрямі,

2) основні та загально виробничі,

3) змінні та постійні;

4) вичерпані та невичерпані.

179. Виробництво продукції певного виду в короткому періоді є недоцільним, якщо показник маржинального доходу для неї:

1) дорівнює нулю;

2) перевищує постійні витрати;

3) перевищує змінні витрати;

4) дорівнює постійним витратам.

180. Операційний важіль - це:

1) відхилення фактичного обсягу виробництва продукції до значення беззбитковості підприємства;

2) відхилення операційного маржинального доходу від операційного прибутку підприємства;

3) величина, на яку фактичний обсяг реалізації продукції перевищує плановий;

4) величина, на яку плановий обсяг реалізації продукції перевищує фактичний.

181. Граничні витрати підприємства – це:

1) мінімальні сукупні витрати;

2) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні потужностей;

3) приріст сукупних витрат унаслідок зростання виробництва на одну додаткову одиницю;

4) середні витрати.

182. Запас міцності (запас фінансової міцності) розраховується як різниця між:

1) обсягом реалізації та прибутком;

2) обсягом реалізації і витратами;

3) обсягом реалізації і точкою беззбитковості;

4) обсягом реалізації та маржинальним доходом.

183. Поняття «поріг рентабельності» відображає:

1) чистий дохід підприємства в грошовій формі, необхідний
для розширеного виробництва;

2) суму виручки від реалізації, за якої підприємство не має ні
прибутків, ні збитків;

3) необхідну виручку для відшкодування постійних витрат на
виробництво і реалізацію продукції;

4) немає правильної відповіді.

184. Визначення (планування) прибутку за певного обсягу реалізації здійснюється за формулою:

1) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати;

2) Прибуток = Виручка від реалізації – Постійні витрати;

3) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати – Постійні витрати;

4) Прибуток = Виручка від реалізації – Середні витрати.

185. Підприємство «Садовод» планує розширити асортимент садового інструменту (лопат). Дані про нові лопати наведено нижче:

На підставі наведеної інформації дайте відповідь на таке запитання:

Чому дорівнює точка беззбитковості підприємства в натуральних одиницях?

1) 76 667;

2) 90 000;

3) 130 000;

4) 148 000.

Є такі дані про діяльність підприємства: обсяг реалізації продукції становить 15 000 одиниць, ціна продажу — 10 грн, змінні витрати на одиницю — 3 грн, а постійні витрати — 35 000 грн. Чому дорівнює точка беззбитковості у натуральному виразі?

1) 10 000;

2) 100 000;

3) 5000;

4) 12 500.

187. Підприємство планує реалізувати 200 000 одиниць продукції. Постійні витрати підприємства становлять 400 000 грн, а змінні — 60 % ціни продажу. Операційний прибуток у розмірі 100 000 грн може бути отриманий за ціни продажу одиниці продукції:

1) 3,75 грн;

2) 4,17 грн;

3) 6,25 грн;

4) 8,94 грн.

188. Підприємство планує продавати продукцію за ціною 27 грн за одиницю. Змінні витрати на одиницю становлять 15 грн, пос­тійні витрати — 197 040 грн за місяць. Скільки одиниць продук­ції необхідно реалізувати за місяць для отримання 9000 грн операційного прибутку:

1) 18 240 од.;

2) 18 420 од.;

3) 17 170 од.;

4) 16 330 од.

189. Чому дорівнюють постійні витрати підприємства за умов, що ціна продажу одиниці продукції становить 30 грн, обсяг продажу — 70 тис. одиниць, змінні витрати на одиницю — 20 грн, а операційний прибуток — 15 тис. грн:

1) 700 000 грн;

2) 685 000 грн;

3) 385 000 грн;

4) 423 000 грн.

190. Точка беззбитковості — це обсяг випуску (продаж), при якому:

1) прибуток від реалізації = 0;

2) збиток від реалізації = 0;

3) дохід від реалізації = загальним витратам;

4) всі відповіді вірні.

191. Як розраховується маржинальний дохід на одиницю продукції:

1) шляхом підсумку маржинальних доходів за всіма виробами, що виготовляються;

2) шляхом ділення загального маржинального доходу на загальну кількість продукції, що виготовляється;

3) шляхом порівняння суми виручки від реалізації продукції та суми загальних постійних витрат підприємства;

4) всі відповіді вірні.

192. Точка беззбитковості підприємства зростатиме в результаті:

1) зменшення постійних витрат;

2) збільшення коефіцієнту маржинального доходу;

3) збільшення змінних витрат;

4) збільшення постійних витрат.

Є такі дані про діяльність підприємства: обсяг реалізації продукції становить 10 000 одиниць, ціна продажу — 15 грн, змінні витрати на одиницю — 7 грн, а постійні витрати — 64 000 грн. Чому дорівнює точка беззбитковості у натуральному виразі?

1) 15 000;

2) 110 000;

3) 8000;

4) 12 000.

194. Підприємство планує продавати продукцію за ціною 30 грн за одиницю. Змінні витрати на одиницю становлять 12 грн, пос­тійні витрати — 300 000 грн за місяць. Скільки одиниць продук­ції необхідно реалізувати за місяць для отримання 60 000 грн операційного прибутку:

1) 18 240 од.;

2) 17 430 од.;

3) 20 000 од.;

4) 32 000 од.

195. Чому дорівнюють постійні витрати підприємства за умов, що ціна продажу одиниці продукції становить 50 грн, обсяг продажу — 80 тис. одиниць, змінні витрати на одиницю — 25 грн, а операційний прибуток — 950 тис. грн:

1) 780 000 грн;

2) 655 000 грн;

3) 1 050 000 грн;

4) 984 000 грн.

196. На практиці найкоротшим бюджетним періодом є:

1) рік;

2) квартал;

3)місяць;

4) декада.

197. Який з наведених бюджетів є базовим для планування прямих витрат праці, прямих матеріальних витрат та виробничих накладних витрат:

1) бюджет продаж;

2) бюджет коштів;

3) бюджет собівартості готової продукції;

4) бюджет виробництва.

198. Який з перелічених бюджетів не належить до операційних:

1) бюджет продажів;

2) бюджет коштів;

3) бюджет собівартості реалізованої продукції;

4) бюджет виробництва.

199. Який з перелічених бюджетів не належить до фінансових:

1) бюджет капітальних вкладень;

2) бюджет коштів;

3) бюджетний баланс;

4) бюджет виробництва.

200. Графік очікуваних грошових надходжень складають на підставі бюджету:

1) продажів;

2) закупівель сировини та матеріалів;

3) фінансових результатів;

4) виробництва.

201. Який з наведених бюджетів не може бути підставою для складання бюджету собівартості виготовленої продукції:

1) бюджет прямих витрат на оплату праці;

2) бюджет прямих матеріальних витрат;

3) бюджет загальногосподарських та адміністративних витрат;

4) бюджет коштів.

202. За способом врахування впливу окремих чинників на показники бюджету розрізняють бюджети:

1) статичні, динамічні, гнучкі;

2) локальні, загальні;

3) операційні, фінансові;

4) локальні, операційні.

203. Звіт про виконання бюджету подається:

1) щоденно;

2) щотижнево;

3) щомісяця;

4) щоквартально.

204. Бюджет собівартості реалізованої готової продукції включає зміну залишків:

1) сировини і матеріалів на складі;

2) готової продукції на складі;

3) незавершеного виробництва;

4) коштів на рахунках в банку.

205. Зведений бюджет - це:

1) бюджет витрат і бюджет доходів операційної діяльності, на підставі яких складають бюджет прибутку підприємства;

2) бюджет, що відображає плановий рух грошових коштів і фінансовий стан підприємства;

3) бюджет, який узагальнює майбутні операції всіх підрозділів підприємства;

4) бюджет підрозділу підприємства.

206

Поиск по сайту: