Який показник впливає на рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва?

1) фондоозброєність праці;

2) фондовіддача;

3) рівень цін реалізованої продукції;

4) енергозабезпеченість.

174. Рентабельність це поняття, що характеризує:

1) економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток;

2) економічну ефективність виробництва за якої підприємство за рахунок виручки від реалізації продукції частково відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток;

3) економічну ефективність спожитих виробничих ресурсів і всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів;

4) таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

175. Економічна ефективність – це:

1) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва;

2) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні і натуральні показники ефективності виробництва;

3) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують натуральні показники ефективності виробництва;

4) раціональність використання землі через показники земельного ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь.

176. Рентабельність підприємства – це:

1) одержаний підприємством прибуток;

2) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

3) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;

4) валовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції.

177. Технологічна ефективність – це:

1) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якою отримують вартісні показники ефективності виробництва;

2) результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва;

3) результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, та факторів, що характеризують соціальні умови життя людей;

4) співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якої отримують натуральні показники ефективності виробництва.

178. Абсолютний показник рентабельності характеризує абсолютну величину (суму):

1) чистого доходу;

2) валового доходу;

3) прибутку;

4) чистої продукції.

179. Ефективність виробництва – це:

1) економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами;

2) поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансового капіталу й обсягу виробництва валової продукції;

3) максимально можливий випуск продукції за рік в натуральних показниках за заданого асортименту й якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, робочої сили;

4) частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

180. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва доцільно розрізняти такі види ефективності:

1) економічну, правову, соціальну;

2) економічну, технологічну,

3) соціальну, правову, технологічну;

4) соціальну, технологічну, економічну.

181. До матеріальних витрат відносять:

1) заробітну плату та інші виплати працівникам;

2) амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення;

3) загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування;

4) продукцію промислового і сільськогосподарського призначення, що використовується аграрними підприємствами в процесі виробництва.

182. Змінними називають такі витрати:

1) величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції;

2) що безпосередньо не змінюється при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді;

3) на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю;

4) що здійснюється незалежно від волі керівника відповідного рівня управління і кваліфікації працівників.

183. Залежно від характеру зв’язку з обсягом виробництва продукції витрати виробництва поділяють на:

1) основні та неосновні;

2)прямі та непрямі;

3) операційні та фінансові;

4) постійні та змінні.

184. За роллю і значенням у створенні продукції витрати поділяються:

1) прямі і непрямі;

2) витрати поточного року і витрати минулих років;

3) готівкові і безготівкові;

4) основні та неосновні.

185. Собівартість, як один з найважливіших показників господарської діяльності, показує:

1) прибутковість підприємства;

2) окупність витрат прибутком;

3) темпи розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересо­ваності працівників;

4) у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є.

186. Процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції називається:

1) калькулюванням собівартості продукції;

2) управлінням витратами;

3) обліком та аналізом витрат;

4г) нормуванням витрат.

187. За валовою продукцією обчислюється:

1) виробнича собівартість;

2) повна собівартість;

3) прибуток від реалізації продукції;

4) усі відповіді правильні.

188. Витрати виробництва на підприємстві складаються із:

1) заробітної плати, амортизаційних відрахувань, вартості матеріалів, накладних витрат;

2) податків, заробітної плати, амортизаційних відрахувань, податку з прибутку;

3) відсотка за кредитом, заробітної плати, підприємницького прибутку, амортизаційних відрахувань;

4) витрат на відрядження і представницьких витрат, вартості матеріалів, податку з прибутку, прибуткового податку.

189. Зниження собівартості продукції свідчить про:

1) підвищення електроозброєності праці;

2) збільшення навантаження посівних площ в розрахунку на одного середньорічного працівника;

3) підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

4) додаткові витрати ресурсу використані для виробництва додаткової продукції.

190. Вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат називають:

1) прямі матеріальні витрати;

2) операційні витрати;

3) загальновиробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

191. Величина відрахування на соціальні потреби обчислюється:

1) в установлених нормах залежно від величини основної зарплати;

2) в установлених нормах залежно від величини тарифного заробітку;

3) в установлених нормах залежно від величини додаткової зарплати;

4) в установлених нормах залежно від витрат на оплату праці.

192. Які витрати виробництва потрібно виключити з виручки від реалізації продукції, щоб визначити бухгалтерський прибуток:

1) куплені корми;

2) витрати на придбання паливних матеріалів;

3) витрати на придбання запасних частин;

4) усі відповіді вірні.

193. Очікувана собівартість визначається:

1) до початку планового періоду;

2) в кінці звітного року на основі фактичних даних;

3) при складанні бізнес-плану підприємства;

4) протягом року.

194. Загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та на його обслуговування називаються:

1) фінансові витрати;

2) операційні витрати;

3) загально-виробничі витрати;

4) адміністративні витрати.

195. Собівартість, що визначається на кожному підприємстві по окремим видам продукції називається:

1) індивідуальною собівартістю;

2) суспільною собівартістю;

3) виробничою собівартістю;

4) комерційною собівартістю.

196. Грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) – це:

1) рентабельність виробництва;

2) собівартість продукції;

3) валовий дохід підприємства;

4) витрати і ціни на продукцію.

197. Витрати, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання називають:

1) виробничою собівартістю;

2) провізорною собівартістю;

3) повною собівартістю;

4) індивідуальною собівартістю.

198. Суспільна собівартість розраховується за:

1) сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції;

2) величиною витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням;

3) результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції;

4) величиною витрат на певний вид продукції в залежності від місцевих агрономічних, зоотехнічних, організаційно-економічних і природних умов.

199. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи визначення собівартості:

1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції;

2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі;

3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції;

4) всі відповіді вірні.

200. До факторів зниження собівартості продукції відносять:

1) запровадження прогресивних систем землеробства, науково-обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

2) послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;

3) запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

4) всі відповіді вірні.

201. Комплекс цехів і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства називають:

1) виробничою інфраструктурою підприємства;

2) інфраструктурою підприємства;

3) соціальною інфраструктурою підприємства;

4) виробничою структурою підприємства.

202. Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства – це:

1) виробнича інфраструктура;

2) соціальна інфраструктура;

3) організаційна структура;

4) виробнича структура.

203. Розміщення сільського господарства – це:

1) розміщення сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам;

2) форма суспільного поділу праці, яка характеризує розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни;

3) розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції у виробничих підрозділах господарств;

4) переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.

204. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

1) територіальну спеціалізацію підприємства і внутрішньогосподарську спеціалізацію;

2) зональну, мікрозональну, обласну і районну;

3) галузеву, внутрішньогалузеву та постадійна;

4) спеціалізація підприємства, галузева, мікрозональна.

205. Інфраструктура – це:

1) сукупність допоміжних галузей, виробництв, які обслуговують основне виробництво, а також галузі невиробничої сфери пов’язані з виробництвом;

2) підприємства, які займаються переробкою, зберіганням та реалізацією продукції;

3) сфера яка виробляє засоби виробництва для сільського господарства;

4) частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, організацією виробництва.

206. Спеціалізація сільського господарства – це:

1) збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в господар­ствах;

2) підвищення ефективності виробництва окремих видів сільськогосподар­ської продукції в спеціалізованих господарствах;

3) переважний розвиток однієї або обмеженої кількості галузей виробництва товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях, зонах.

4) зменшення виробничих витрат в спеціалізованих господарствах.

207. Частина сільськогосподарського виробництва, яка відрізняється від його інших частин кінцевою продукцією, набором засобів виробництва, технологією виробництва і його організацією, а також професійним складом працівників називається:

1) виробничим напрямом;

2) внутрішньогосподарською спеціалізацією;

3) коефіцієнтом зосередження товарного виробництва;

4) галуззю.

208. При розміщенні сільського господарства керуються наступними основними принципами:

1) виробництва, можливостей реалізації продукції, розвитку соціальної сфери, розмірів і механізації виробництва;

2) врахуванням природних умов, наближення виробництва малотранс-портабельної продукції до ринків збуту і переробних підприємств до джерел сільськогосподарської сировини, рівня розвитку транспорту, забезпеченості трудовими ресурсами;

3) врахуванням технічної оснащеності сільськогосподарських підприємств, державного замовлення на продукцію, землезабезпеченості, рівня кваліфікації робочої сили;

4) усі відповіді правильні.

209. Виробничий напрямок /спеціалізація/ аграрного підприємства визна­чається:

1)за структурою земельних угідь і умовного поголів’я худоби;

2) за структурою товарної продукції;

3) за структурою трудових ресурсів і основних виробничих фондів;

4) за структурою виробничих фондів.

210. Сукупність підрозділів які безпосередньо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

1) виробничою інфраструктурою;

2) інфраструктурою;

3) соціальною інфраструктурою;

4) виробничою структурою.

211. Економічну ефективність розміщення сільськогосподарського вироб­ництва характеризують показники:

1) урожайність сільськогосподарських культур, виробництво продукції в натуральному виразі на 1 га земельних угідь, продуктивність праці, собівартість 1 ц продукції, окупність виробничих витрат, рентабельність;

2) показники фондооснащеності, забезпеченості матеріальними ресурсами сільськогосподарських підприємств;

3) норма прибутку, норма нагромадження, норма розширеного відтво­рення;

4) вартість валової і товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, 1 працівника, 100 грн. поточних виробничих витрат.

212. До соціальної інфраструктури входять:

1) галузі які здійснюють доробку, затарювання і зберігання продукції;

2) підприємства, які здійснюють поставки техніки, її комплектування, регулювання, обкатку і ремонт;

3) підприємства і організації житлового і комунального господарства, побутового обслуговування населення, торгівлі, харчування, охорони здоров’я, культури та ін.

4) різнорідні види діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва продукції і доведення її до споживача.

213. Основним показником для визначення рівня спеціалізації є:

1) коефіцієнт спеціалізації;

2) структура валової продукції;

3) структура товарної продукції;

4) структура посівної площі.

214. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

1) зональна;

2) мікрозональна;

3) обласна і районна;

4) правильної відповіді немає.

215. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник:

1) структура земельного фонду;

2) структуру посівної площі;

3) структуру затрат праці;

4) структура товарної продукції.

Поиск по сайту: