Методичні рекомендації

ДОСВІД РОБОТИ

ТЕМА: «ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ СЛУХАННЯ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ КОМПОЗИТОРІВ-КЛАСИКІВ»

Укладач:

Стороженко Ганна Юріївна

музичний керівник

ДНЗ «Віночок»

м. Бровари, Київська обл.

Бровари - 2015

Зміст

1. Зміст………………………………………………………………………..2

2. Подання…………………………………………………………………….3

3. Анотація……………………………………………………………………4

4. Характеристика…………………………………………………………….6

5. Опис досвіду………………………………………………………………..7

6. Висновок…………………………………………………………………..26

7. Методичні рекомендації………………………………………………….27

8. Бібліографія……………………………………………………………….31

9. Додатки……………………………………………………………………33

9.1. Проект «Галерея музичних портретів». Конспекти домінантних занять, розваг та сценаріїв…………………………………………34

9.2. Перспективний план домінантних занять по слуханню музики в групі дітей старшого віку…………………………………………50

9.3. Порада батькам «Правила поведінки на дитячому святі»…….53

9.4. Анкета для батьків «Забезпечення розвиваючого впливу родини на творчий розвиток дитини»…………………………………….54

9.5. Тренінг для батьків «Формування художньо-естетичного смаку дитини за допомогою арт-технологій»………………………….58

9.6. Фотогалерея……………………………………………………….65

9.7. Авторські ребуси та СД-диск……………………………………68

Подання

Анотація

Характеристика

Діяльності музичного керівника ДНЗ «Віночок» м. Бровари

Стороженко Ганни Юріївни

Опис досвіду

Різні види мистецтва мають специфічні засоби впливу на людину. Як відомо, музика – вид мистецтва, який істотно впливає на становлення особистості в дошкільному віці. Доведено, що навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття дитини. Щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонацій, співпереживати її настрою.

Яку ж музику повинні слухати діти? Музика для дитини повинна бути ясною і мелодійною, сприяти формуванню здатності адекватно реагувати на неї голосом та рухами, розвитку інтересів до різних музичних інструментів та бажанню на них грати; можливо тому, більшість вважає, що простіше купити дитині аудіокасету з піснями, які всім знайомі з дитинства, – і нехай насолоджуються. Однак батьки дуже швидко починають розуміти, що задоволення отримують всі, крім головного слухача. Спеціалісти, як правило, рекомендують слухати В. А. Моцарта (твори цього композитора досконало відповідають всім вимогам: прості, гармонійні, оптимістичні, і навіть печаль у нього світла), П. І. Чайковського, Ф. Шуберта, Й. Гайдна, І. С. Баха. Мелодії цих композиторів дійсно подобаються маленьким слухачам. Проблемами дитячої музики також займалися Л. Боккеріні, А. Вівальді, Ф. Шопен, Й. Брамс, М. Глінка, Д. Верді, Л. В. Бетховен, А. К. Лядов, С. Рахманінов, Д. Гершвін, Й. Штраус, Ф. Ліст, І. Кальман, С. Прокоф’єв, А. С. Грибоєдов такл.

Японський педагог і музикант Шінічі Судзукі був впевнений, що всі діти народжуються талановитими. Відмінність тільки в одному: в одних дітей здібності до чогось розвивають з раннього дитинства, а у інших ні. Сьогодні

більшість педагогів працюють за його системою, існують навіть спеціальні групи в дитячих садках.

Музичне виховання в дитячому садку. Художньо-естетичне виховання направлено на більш тонкі здібності дитини. Діти вчаться відчувати і розуміти, помічати хороше і погане, творчо думати і діяти, і тим самим долучатися до різних видів художньої діяльності.
Одним з яскравих засобів виховання є музика. «Музика посередниця між життям розуму та життям почуттів», говорив Л. В. Бетховен, тобто музика є як духовним, так і інтелектуальним видом мистецтва.

Головне в музичному розвитку дошкільника – «занурити» його у розмаїття музики, навчити «жити» нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим. Дуже важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.

Основними завданнями музичного виховання можна вважати:
1. Розвиток музичних і творчих здібностей (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності;
2. Формування музичної культури, загальної духовної культури.

Успішне вирішення перерахованих завдань залежить від змісту музичного виховання, перш за все від значимості використовуваного репертуару, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ру.

Основною формою музичної діяльності в дитячому саду є заняття, які передбачають:

· слухання музичних творів доступних для сприйняття дітей – слухання музики розвиває інтерес, любов до неї, розширює музичний кругозір, підвищує музичну сприйнятливість дітей, виховує зачатки музичного

смаку; систематичне слухання музики в дитячому саду допомагає дітям в більш старшому віці краще розуміти і любити її;

· навчання співу – пісня це цінний засіб морально-естетичного виховання завдяки єдності музичного і літературного тексту. Діти люблять співати. Виконуючи пісні, вони глибше сприймають музику, активно висловлюють свої переживання і почуття. Текст пісні допомагає їм зрозуміти зміст музики і полегшує засвоєння мелодії. Мелодію з голосу діти сприймають легше, ніж при виконанні на фортепіано, коли складний акомпанемент ускладнює сприйняття. У процесі співу у дітей розвиваються музичні здібності: музичний слух, пам’ять, почуття ритму. Спів сприяє розвитку мови. Слова виговорюються протяжно, співучо, що допомагає чіткому вимові окремих звуків і складів. Музичний керівник і вихователь стежать за правильною вимовою слів. Спів об’єднує дітей загальним настроєм, вони привчаються до спільних дій. Діти чують, що той, хто поспішає або відстає, порушує стрункість співу. При дотриманні гігієнічних умов, тобто при проведенні занять в провітреному приміщенні, на чистому повітрі в суху теплу погоду, спів сприяє розвитку і зміцненню легенів і всього голосового апарату. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики. Систематичні заняття співом у дитячих садках готують дітей до уроків співу в школі.

· навчання рухам у музичних іграх і танцях – музично-ритмічна діяльність, що об’єднує в єдиний комплекс музику, драматизацію, пантоміму, пластику і танець, є одним з найбільш ефективних видів естетичної діяльності для формування художньо-творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Сила і перевага музично-ритмічної діяльності полягає в тому, що вона виникає і спирається на звичну, захоплюючу ігрову діяльність, у процесі якої особливо яскраво розвивається творча уява дітей. У музичних іграх зміст і характер рухів

визначаються музикою. Одним з видів музичних ігор є ігри під спів вихователя і дітей. За допомогою цих ігор педагог розвиває у дітей інтерес до співу, музики, виховує музичний слух, пам’ять, почуття ритму, голос і вміння правильно виконувати мелодію. Діти навчаються у цих іграх передавати в русі художній образ, загальний характер музики (веселий, бадьорий, спокійний), форму (заспів і приспів) і окремі засоби музичної виразності – швидкість звуку (темп), гучність звучання (динаміку), співвідношення звуків за часом (ритм).

· гра на шумових музичних інструментах – прекрасний засіб не лише індивідуального розвитку, а й розвитку мислення, творчої ініціативи, свідомих відносин між дітьми.

Чергування різних видів музичної діяльності вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості прийняття рішень, організованості і зібраності, прояву вольових якостей та індивідуальності.

У дітей важливо розвивати все найкраще, що закладено в них від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних задатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку.

Музичні здібності дітей проявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здатності – відчуття ладу, музично-слухові уявлення та почуття ритму – виражаються досить яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; в інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично-слухові уявлення – здатність відтворювати мелодію голоси, точно її, інтонуючи, або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність проявляється лише до п’яти років. Але відсутність раннього вияву здібностей, підкреслює музикант-психолог Б.М. Теплов, не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Раннє прояв музичних

здібностей спостерігається, як правило, саме у дітей, які отримують достатньо багаті музичні враження.

Вікові особливості слухання дітей старшого дошкільного віку. Новітні погляди на процес формування психологічного світу дитини ґрунтуються на теорії О.В.Запорожця про самоцінність дошкільного дитинства. А це означає, що основний шлях розвитку на цьому етапі – збагачення і наповнення його найбільш значимими формами і способами діяльності. Провідною лінією розвитку, основною метою є розвиток розумових, художньо-творчих здібностей і специфічних видів діяльності дитини. Вирішального значення набуває формування у дошкільника активно-пізнавального ставлення до оточуючої дійсності, уміння успішно орієнтуватися в усьому розмаїтті предметів і явищ, здатності довільно регулювати свою пізнавальну діяльність. Це ті внутрішні передумови, які забезпечують продуктивність розумової діяльності дитини, визначають легкість і швидкість засвоєння нової інформації, здатність її творчого використання у вирішенні широкого кола життєвих завдань.

Варто нагадати і підкреслити, що дошкільне дитинство – оптимальний період для розвитку пізнавальної сфери: це, перш за все, значно вищий у порівнянні з іншими періодами темп розумового розвитку і надто висока ціна промахів і помилок, яких ми припускаємося в розв’язанні проблеми формування передумов загальнолюдських здібностей.

Відомо, що пізнання починається зі сприймання. Повноцінний розвиток сенсорних здібностей, засвоєні сенсорні штампи і дії з ними вже на етапі молодшого дошкільного дитинства – ось необхідний ґрунт для загального розумового розвитку, який немислимий без опори на повноцінне сприймання.

Для дитини-дошкільника основний шлях розвитку – це емпіричне узагальнення свого власного чуттєвого досвіду. Емпіричні знання фіксуються

в наочних уявленнях, а їх узагальнення здійснюються за допомогою образних засобів.

Ось чому в дошкільному віці особливе значення має саме організація досвіду дитини і допомога дорослого в його узагальненні і фіксації у вигляді еталонів, символів, умовних позначень, моделей тощо. Способи означення не задаються дитині, а відкриваються нею як природне узагальнення власного досвіду спостереження і експериментування.

У процесі навчання дітей узагальненим способам обстеження предметів за допомогою спеціально розроблених систем сенсорних еталонів постійно підвищується рівень зорового сприймання, що і допомагає дошкільникам оволодіти такими основними відношеннями дійсності: частина – ціле, предмет – предмет, предмет – система предметів. Оволодіння такими відношеннями збагачує і значно розширює можливості пізнавальної діяльності дітей, вона стає пошуково-дослідницькою. Старший дошкільник вже виявляє здатність по-новому експериментувати з предметами: вдається до різних варіантів поєднання предметів, розглядання їх з різних сторін, щоразу під новим кутом зору. До того ж діти спроможні здійснювати такі дії як практично, так і подумки.

Ще раз підкреслимо, що такі властивості пізнавальної діяльності дитини розвиваються лише за умов, коли витримується повна логічна схема загальної організації пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку: від виділення окремих предметів до виділення системи зв’язків між предметами, а за тим виділення окремих властивостей і якостей предметів, їх аналіз і осмислення кладно оргх функціональних зв’язків.

Важливим моментом такого пізнавального процесу є так зване “проживання” дитиною різноманітних життєвих ситуацій, коли вона не лише сприймає дійсність, а й виявляє до неї своє ставлення. Таким слід розуміти оптимальний шлях формування логічних знань у старших дошкільників.

У дослідженнях О.Запорожця, Т.Косма, О.Люблінської та ру. Вказується на існування певної залежності: якщо у дошкільника розвинене вміння розмірковувати, логічно пояснювати, доводити, робити висновки, то це свідчить з однієї сторони, про рівень мовленнєвого розвитку, а з іншої – про рівень логічного мислення.

Якщо в ранньому дитинстві мислення здійснюється у процесі предметних дій, то у дошкільника воно починає випереджати практичні дії, оскільки він уже навчається переносити раніше засвоєний спосіб дії на іншу, не тотожну першій, ситуацію.

На вищих етапах розвитку мислення, зокрема, у процесі логічно-понятійного, розумові дії здійснюються за допомогою внутрішнього мовлення, використання різних знакових систем. Однак дошкільник у процесі мислення оперує не стільки знаками, скільки образами, які або відображають конкретні предмети, або є більш чи менш узагальненими і схематизованими. При цьому він уявляє собі розв’язання завдання як ряд розгорнутих дій із предметами чи їх замінниками.

За результатами досліджень Ж. Піаже, особливостями дитячого мислення є відсутність зворотності (можливості, простеживши будь-яке перетворення, здійснити його подумки у зворотному напрямі, відновивши вихідне положення) і вплив наочної ситуації на процес розв’язання завдання.

Образ сприйняття виявився домінуючим над слабшим, нестійким уявленням. Однак, попри те що в окремих випадках образне мислення дошкільника неточне і супроводжується помилками, воно є могутнім інструментом пізнання навколишнього світу, забезпечує створення узагальнених уявлень дитини про речі та явища. Це сповна виявляється у процесі дошкільного навчання.

Сучасні дослідження засвідчили, що багато особливостей мислення дошкільнят, які раніше вважалися невід’ємними ознаками віку, спричинені умовами їхнього життя і діяльності та можуть бути змінені внаслідок використання іншого змісту і методів дошкільного навчання. Так, конкретність (прив’язаність до конкретного випадку) дитячого мислення зникає, поступаючись місцем узагальненим формам суджень, якщо дитину ознайомлюють не з окремими предметами та їх властивостями, а із загальними зв’язками і закономірностями явищ дійсності. Діти п’яти-шести років легко засвоюють знання про деякі загальні фізичні властивості, стани тіл, про залежність будови тіла тварин від умов їх існування, про співвідношення цілого і частин тощо, використовуючи ці знання у своїй розумовій діяльності. За відповідних умов навчання (поетапного формування розумових дій) дошкільники оволодівають поняттями і способами логічного мислення.

Можливість опанувати у дошкільному віці логічні операції, здатність до засвоєння понять не означає, що це повинне бути основним завданням розумового виховання дітей. Ним є розвиток наочно-образного мислення, для якого дошкільний вік найбільш сенситивний і який має велике значення для майбутнього життя, оскільки є невід’ємною складовою будь-якої творчої діяльності.

Розвиток уваги дитини в старшому дошкільному віці. У цьому віці дитина починає спрямовувати свою психічну діяльність на предмети і явища, які мають для неї важливе значення, цікавлять її. Це є свідченням певного рівня розвитку її уваги — спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі тощо. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Малюк зосереджений тільки до тих пір, поки не згас його інтерес. З появою, наприклад, нового предмета увага переключається на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією справою.

Упродовж дошкільного віку у зв’язку з ускладненням діяльності дітей та їх поступом у загальному розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою. Якщо молодші дошкільнята можуть грати в одну гру 30—50 хв., то в 5— 6 років тривалість її збільшується до 2-х год. Це зумовлене тим, що в їхній грі відтворюються складніші дії і взаємини людей, інтерес до неї підтримується постійною появою нових ситуацій.

Нарешті, слід підкреслити, що старший дошкільний вік характеризується інтенсивним розвитком творчих здібностей дитини. Це період невичерпних запитань, нескінченної фантазії, різноманітних ігрових задумів. А тому надто важливо формувати у дошкільників загальне творче ставлення до оточуючого світу. І тут особливого значення набуває пошук нових ефективних шляхів розвитку пізнавальної активності і самостійності мислення дитини.

Для забезпечення розвиваючого впливу самостійної творчої діяльності дитини важливо і правильне розуміння зв’язку між творчістю і навчанням у педагогічному процесі дитячого садка. Підкреслюючи необхідність навчання для розвитку здібностей, Г.С. Костюк наголошував, що останні не набуваються, як знання та уміння, а розвиваються завдяки набуванню знань, умінь і навичок. Їх розвиток вимагає спеціальної уваги, він не може збагачуватись лише зайнятістю дитини певною діяльністю.

Систематичне виділення часу в режимі життєдіяльності дітей у групі дитячого садка для вільної діяльності націлене на вияв потенційних нахилів дитини, на прояв самостійних, ініціативних кроків у виборі заняття, визначенні його змісту та цілковитої свободи його відтворення. Це почуття свободи та розкутості і є чи не найважливішим джерелом творчих ініціативних дій дитини. Цілком зрозуміло, що забезпечити умови для такої особистісної позиції дитини в запропонованому процесі діяльності не так просто, як здається на перший погляд.

Тут недостатньо створити так звані творчі зони, відповідно обладнавши їх. Найперше психолого-педагогічне завдання вихователя в тому, як виявити індивідуальні уподобання кожного. Попередня інформація педагога, яку він одержує через цільові спостереження за дітьми впродовж усіх різнореґламентованих видів діяльності (як виконують ту чи іншу діяльність, швидко чи повільно оволодівають відповідними уміннями та навичками, легко чи з незначними зусиллями досягають успіху, чи виявляють самостійність і творчість в процесі діяльності тощо), слугують основою для передбачення можливих варіантів перших самостійних кроків дитини. Дбайлива тактовна підтримка їх, терпіння і витримка в керівництві діями дитини обов’язково “відкриють ” скарбничку творчості дитячої душі говорив В.Сухомлинський.

Здібності дитини повинні активно розвиватися в процесі музичної діяльності. Правильно організувати її і спрямувати з раннього дитинства, враховуючи зміни вікових щаблів, — завдання педагога… Інакше часом спостерігається відставання в розвитку. Наприклад, якщо не вчити дітей розрізняти музичні звуки за висотою, то семирічна дитина не зможе впоратися із завданням, яке менша за неї, але відповідно підготовлена дитина легко виконує.

Найсуттєвішими особливостями музичного розвитку є:

– слухове відчуття;

- музикальний слух;

- якість і рівень емоційної чутливості до музики різного характеру;

- найпростіші навички, дії, пов’язані із співочим і музично-ритмічним виконавством.

- Найбільш типові показники вікових психологічних особливостей дошкільнят:

- моторна активність;

- сенсорно перцептивна активність;

- інтелектуально-вольова активність,

- мотивація і емоційно-виразна активність (соціальний діапазон життєвих мотивів, здібність їх до емоційно-виразного виявлення),

- здібність (її міра, до включення всіх форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінка, спілкування в ру’я їх ефективної побудови, врегулювання і соціальної оцінки).

Перші чотири показника народжуються і природно проявляються в «самодіяльності» дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним. Він виділяє в психологічному сенсі позицію дитини вже як школяра діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності.

Відзначимо загальні тенденції музичного розвитку того віку, який ми досліджуємо. Отже, діти п’яти, шести років відносяться до категорії дітей старшого дошкільного віку.

П’ятий рік життя характеризується активною допитливістю дітей. Це період запитань: «чому?», «чого?». Дитина починає осмислювати зв’язок між явищами й подіями, може робити найпростіші узагальнення. Вона спостережлива, здатна визначити: музика весела, радісна, спокійна; звуки високі, низькі, голосні, тихі; в п’єсі дві частини (одна швидка, а друга сповільнена); на якому інструменті, грають мелодію (рояль, скрипка, баян). Дитині зрозумілі вимоги: як треба проспівати пісню, як рухатися в спокійному хороводі і як — у рухливому танці.

Голос у цьому віці набуває дзвінкості, рухливості. Співочі інтонації стають стійкішими, але потребують постійної підтримки дорослого. Налагоджується вокально-слухова координація.

Освоєння основних видів руху — ходьби, бігу, стрибків — дає можливість дітям ширше використовувати їх в іграх і танцях. Одні прагнуть, не наслідуючи одне одного, по-своєму виконати роль (наприклад, у сюжетній грі). Інші виявляють цікавість лише до одного виду діяльності залежно від індивідуальних нахилів та здібностей кожного.

Шостий рік життя – це період підготовки дітей до школи. На основі здобутих знань і вражень про музику діти можуть не тільки відповісти на запитання, а й самостійно охарактеризувати музичний твір, розібратися у його виражальних засобах, відчути різноманітні відтінки настрою, передані музикою.

Дитина може цілісно сприймати музичні образи, що дуже важливо і для виховання естетичного ставлення до навколишнього світу. Та чи означає це, що аналітична діяльність може завдати шкоди цілісному сприйманню? Дослідження, проведені в сфері сенсорних здібностей і музичного сприйняття дітей, виявили цікаву закономірність. Цілісне сприйняття музики не знижується, якщо ставиться завдання вслуховуватися, відокремлювати, розрізняти найяскравіші засоби “музичної мови”. Дитина може вирізнити ці засоби і, враховуючи їх, діяти відповідно до певного образу, слухаючи музику, виконуючи пісні і танцювальні рухи. Це в свою чергу сприяє музично-слуховому розвиткові, засвоєнню необхідних навичок для підготовки до співу по нотах.

У дітей в шість років ще більше міцніє голосовий апарат, розширюється і вирівнюється діапазон, з’являється більша співучість, дзвінкість. Пісні, танці, ігри виконуються самостійно, виразно Індивідуальні музичні інтереси і здібності виявляються яскравіше.

Музкерівнику треба творчо застосовувати знання про психологічні особливості дітей і враховувати їх при побудові педагогічного процесу. Вікові психологічні особливості не догма, а вільний орієнтир для більш чіткого судження педагога про дітей. Вікові психологічні особливості залежать від попереднього психічного розвитку дитини, від їх бажання відгукнутися, як на музичні фактори, так і на виховні дії дорослих.

Діти старшого дошкільного віку з готовністю і інтересом оволодівають новими знаннями, уміннями і навичками. Так, них продовжує виявлятися властива дітям цього віку необхідність в активній ігровій діяльності, в рухах. Вони готові годинами грати в рухомі ігри, не можуть довго сидіти в застиглій позі, люблять побігати.

Для пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку характерною є все ж емоційність сприйняття. Наочна допомога, жарт вчителя, цікава розповідь, музична гра — все викликає у них миттєву реакцію. Такі діти знаходяться у владі яскравого факту, так як їхня реакція, відповіді, рухи, образи – є дуже яскравими.

Образність виявляється і в розумовій діяльності дітей. Вони схильні розуміти буквально переносне значення слів, наповнюючи їх конкретними образами. Наприклад, на питання, як треба розуміти слова: “Один в полі не воїн”, — багато хто відповідає: “А з ким йому воювати, якщо він один?” Ту або іншу розумову задачу діти старшого дошкільного віку вирішують легше, якщо спираються на конкретні предмети, уявлення або дії. Враховуючи образність мислення, вчитель застосовує велику кількість наглядної допомоги, розкриває зміст абстрактних понять і переносне значення слів на ряду конкретних прикладів. І запам’ятовують дошкільнята спочатку не те, що є найбільш істотним з погляду завдань, а те, що справило на них найбільше враження: те, що є для них цікавим, емоційно забарвленим, несподіваним або взагалі новим.

Складність музично-виховного процесу визначається низкою моментів. Так, наприклад, кладно орг повинен пам’ятати, що при колективній формі занять необхідно враховувати можливості кожної дитини окремо. Крім того, навіть одна і та ж по змісту задача на різних щаблях загального і музичного розвитку дітей, в залежності від їх віку, вирішується по-різному. Специфічна складність полягає в тому, що кожен елемент заняття з музики повинен залучати діток до музики, бути заняттям – музичне мистецтво. Тому обов’язковим елементом заняття з музики буде емоційна насиченість, творчо активне, естетичне відношення дітей до завдання, що виконується.

Дошкільне дитинство – це період інтенсивного розвитку творчих здібностей дитини, період нескінченних запитань, задумок, невичерпного фантазування. І конче важливо в цей період дбати про формування загального творчого ставлення до оточуючого світу. Розуміння вікових особливостей музичного розвитку дає змогу педагогові уточнити послідовність завдань і змісту музичного виховання дітей на кожному віковому етапі.

Світова психолого-педагогічна наука і передова практика переконливо стверджують, що надто дорого обходиться нехтування можливостями саме в дошкільному дитинстві розширювати та поглиблювати здатність до образного пізнання, тобто збагачувати і максимально розгортати саме ті ціннісні якості, по відношенню до яких дитяча природа найбільш сприятлива (О.В.Запорожець).

Отже, глибокі знання загальних закономірностей психічного розвитку дитини, її фізіологічні властивості, сприяють формуванню особистості дитини на різних вікових етапах, дають змогу вихователеві оптимізувати навчально-виховний процес.

1. Аналізуючи психолого-педагогічну літературу з питань художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку ми прийшли до висновку, що проблема розкривається в педагогічній літературі на високому рівні. (Д.Ельконін, Г.Костюк, О.Леонтьєв, Д.Кабалевський, О.Ростовський, О.Рудницька та ру.). Це уможливило формулювання визначення: художньо-творче мислення – це інтелектуальна й практична діяльність, оскільки поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам’яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.

2. Розглядаючи особливості процесу мислення, ми прийшли до висновку, що на його розвиток має вплив форма існування(конкретно-дійова, наочно-образна та абстрактна); характер розумової діяльності (теоретичний та практичний); ступінь оригінальності (репродуктивний та продуктивний).

3. Активізації сприйняття дитини в значній мірі сприяють: педагогічний показ виконуваного твору (чи фрагментів), використання прикладів з інших видів мистецтва, атмосфера спільної творчості, в якій

велика роль відводиться емоційному фактору, а також пошуково-аналітична робота дитини на занятті.

4. Дійовим фактором розвитку інформаційного рівня художнього мислення дітей є використання в процесі роботи з дітьми проблемних методів навчання, які сприяють активізації пізнавальної та дослідницької діяльності дітей старшого дошкільного віку, самостійному творчому “добуванню” теоретичних знань, вдосконаленню виконавських умінь в галузі музичного мистецтва.

6. Відповідно до зробленого теоретичного аналізу ми зробили припущення, що розвиток художньо-творчого мислення дітей стане значне кращим за умови активізації процесу слухання музики.

Розвиток музичного сприйняття. Сприйняття – це відображення в корі головного мозку предметів і явищ, що впливають на аналізатори людини. Музичне сприйняття – складний, чуттєвий, поетичний процес, наповнений глибокими внутрішніми переживаннями. У ньому переплітаються сенсорні відчуття музичних звуків і краса співзвуч, попередній досвід та живі асоціації з тим, що відбувається в даний момент, проходження за розвитком музичних образів і яскраві відповідні рішення на них.

Сприйняття музики – провідний вид музичної діяльності у всіх вікових періодах дошкільного дитинства. Діти, під час музичних занять, неодноразово слухають пісню, розучують її. Необхідність правильно виконати мелодію змушує їх уважно вслухатися в інтонації, загальне звучання. Розрізняючи образний характер і форму твору (вступ, частини, фрази), засоби музичної виразності (динамічні і темпові відтінки, реєстрові зміни, метроритмическом особливості. Чути, сприймати музику – це означає розрізняти її характер, стежити за розвитком образу: зміною інтонації, настроїв. Відомий музикант-психолог Є.В. Назайкинский пропонує розрізняти два терміни: сприйняття музики і музичне сприйняття – залежно від того, чи відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає відбулося сприйняття – відчуте і осмислене. Сприйняття в дитини і в дорослого в силу різного музичного та життєвого досвіду не однаково. Сприйняття музики дітьми раннього віку відрізняється мимовільним характером, емоційністю. Поступово, з придбанням деякого досвіду, у міру володіння мовою, дитина може сприймати музику більш осмислено, співвідносити музичні звуки з життєвими явищами, визначати характер твору. У дітей старшого дошкільного віку із збагаченням їх життєвого досвіду, досвіду слухання музики сприйняття музики народжує понад різноманітні враження. Сприйняття музики дорослою людиною відрізняється від дитячого тим, що музика здатна викликати більш багаті життєві асоціації, почуття, а також можливістю на іншому, ніж діти, рівні осмислити почуту музику.

Разом з тим якість сприйняття музики не пов’язане тільки з віком. Нерозвинене сприйняття відрізняється поверховістю. Воно може бути і у дорослої людини. Якість сприйняття багато в чому залежить від смаків, інтересів.

В дитинстві, коли досвід сприйняття музики ще малий, як правило, потрібно декілька прослуховувань, щоб сприйняття твору стала більш осмисленим, зворушливим. Тому так необхідно розвивати музичне сприйняття дошкільнят, тренувати його.

На кожному віковому етапі найбільш яскраві виражальні засоби дитина розрізняє з допомогою тих можливостей, якими він володіє – рух, слово, гра і т.д. Отже, розвиток музичного сприйняття має здійснюватися за допомогою всіх видів діяльності.

На перше місце тут можна поставити слухання музики. Перш ніж виконати пісню чи танець, дитина слухає музику. Одержуючи з дитинства різноманітні музичні враження, дитина звикає до мови інтонацій народної, класичної та сучасної музики, накопичує досвід сприйняття музики, різної за стилем, осягає «інтонаційний словник» різних епох. Відомий скрипаль С. Стадлер одного разу зауважив: «Щоб зрозуміти прекрасну казку на японській мові, треба хоча б трохи його знати».

Протягом усього дошкільного дитинства коло знайомих інтонацій розширюється, закріплюється, виявляються переваги, формуються початку музичного смаку та музичної культури в цілому. Спостереження свідчать про те, що діти із задоволенням слухають старовинну музику І.С. Баха, А. Вівальді, В.А. Моцарта, Ф. Шуберта та інших композиторів – спокійну, бадьору, ласкаву, жартівливу, радісну. На ритмічну музику вони реагують мимовільними рухами.

Сприйняття музики здійснюється не тільки через слухання, але і через музичне виконавство – спів, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах.
Провідним видом в дитячій музичній діяльності є слухання-сприйняття. Адже для того, щоб розучити пісню її треба спочатку почути, а вивчивши, прислухатися, виразно вона заспівана, як звучить. Рухаючись під музику, треба слухати її постійно, стежити за розвитком, передаючи настрій і характер твору.

Музичне сприйняття дитини не буде розвиватися і вдосконалюватися в повній мірі, якщо вона кладно орг лише на слуханні музичних творів. Важливо для розвитку музичного сприйняття використовувати всі види музичного виконавства.

Важливими особливостями репертуару, призначеного для слухання, повинні бути ідейна і тематична спрямованість, жанрове розмаїття з урахуванням вікових можливостей дітей.

Репертуар, відібраний в певній послідовності, відповідає завданням виховання естетичного ставлення до навколишнього. Тому має значення, з якою музикою потрібно знайомити дітей в різному віці, які почуття при цьому виховуються. Особливе значення має ускладнення музичних образів, різноманітність засобів їх виразності. До репертуару входять твори класики, сучасної та народної музики. Вони відрізняються своєрідністю музичної мови, а також жанровими ознаками, індивідуальним почерком композиторів.
Дитина сприймає музику безпосередньо, активно відгукуючись на художній образ, тому так важливо реалістичне, правдиве відображення дійсності.

Складний процес дитячого музичного сприйняття припускає використання художнього виконання творів, слова педагога та наочних засобів. Слово педагога повинно бути коротким, яскравим, образним і спрямованим на характеристику змісту твору, засобів музичної виразності. Живе сприйняття звучання не слід підміняти зайвими розмовами про музику, її особливості. Перед слуханням п’єс необхідно направляюче слово педагога.
Слово педагога про музику має роз’яснити, розкрити почуття, настрій, виражені музичними засобами. Навіть голос педагога емоційно забарвлюється в залежності від характеру твору.

Отже, твори повинні відрізнятися високими художніми якостями – ідейним змістом, способом вираження, щоб викликати співпереживання і впливати на внутрішній світ дитини.

Креативність у музичній діяльності дітей старшого дошкільного віку. Креативність – це сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись і поєднуючись з її ведучими мотивами і проявами як здібність до продуктивних змін.

Вивчення природи дитячої творчості виявило, що розвиток творчої активності іде в тісному взаємозв’язку з розвитком емоційної сфери. Зароджуючись в ранньому дитинстві творчі здібності і естетичні емоції інтенсивно розвиваються в період від трьох до п’яти років. Як показують дослідження після п’яти років при неправильній організації педагогічного процесу спостерігається спад у розвитку емоційної сфери, що призводить до зниження пізнавальної і творчої активності дітей. А тому необхідно особливу увагу приділяти вихованню емоційно-творчої культури старших дошкільників у музичній діяльності. Успіх такого виховання забезпечується комплексом педагогічних умов, в які входять: розширення емоційного поля дошкільників, збагачення емоційного досвіду дітей, виховання емпатійності,

створення креативних ситуацій, які сприяють творчому самовираженню дитини в процесі співтворчості педагога і дітей. Ці умови успішно досягаються під час слухання музики на інтегрованих музичних заняттях, які містять в собі різні види діяльності дітей. На цих заняттях діти займаються з великим бажанням, вдумливо слухають музику, яскраво висловлюються про неї, передають своє враження в різних видах художньої творчості. Найулюбленішими є заняття на яких слухання музики поєднуються з творчим малюнком. Мета таких занять – втілення дітьми в малюнках музичних вражень, переживань, пов’язаних з прослуханою музикою. Чим глибше і точніше відчуває дитина музику, тим цікавішим і більш різнокольоровим буде її малюнок. До малювання можна приступити лиш тоді, коли діти добре знають музичний твір, глибоко відчули його настрій, накопичили слухові та зорові враження. Зазвичай такі заняття починають проводитись з п’ятого року життя, так як діагностичне обстеження дітей молодшого дошкільного віку показує, що кольоро-слухові асоціації виникають у дітей саме у цьому віці.

Діти п’ятого року життя якби «граються» фарбами, порівнюють з музикою, яка звучить в цей час – навчаються «бачити музику» і «чути живопис». Вони з нетерпінням чекають цих занять, почувають себе на них вільно, невимушено і радісно. Музика супроводжує малювання емоційно підтримуючи дітей, малюнки дітей вражають своєю фантазією, вигадкою та уявою.

Отже, використовуючи на музичних заняттях різні форми роботи музичному керівнику ДНЗ буде легше досягти єдиної мети – виховувати цілісну творчу особистість.

Висновок

Музичні заняття є важливим етапом музичного виховання дітей. У результаті дитина набуває найбільший, у порівнянні з іншими видами діяльності, обсяг музичних вражень; розвивається музичне сприйняття – мислення. Для повноцінної реалізації музично-педагогічної програми необхідне проведення свят, дозвілля, розваг музичного напрямку.

Знайомство дитини в дошкільному закладі з різноманітною музикою – класичної, народної, різних стилів та епох, створеної композиторами спеціально для дітей, розвиває у дошкільника інтерес і любов до музики, і як результат створює передумови для подальшого формування основ музичної культури і успішного розвитку музичних здібностей.

Дитина йде до освоєння сенсу своїх дій через почуття. Адже тільки в стані підвищеного інтересу, емоційного підйому дитина здатна зосереджувати свою увагу на музичному творі, об’єкті, запам’ятовувати подія з усіма деталями і нюансами. Бажання знову пережити певний стан може служити для нього мотивом діяльності, стимулом прояви активності. Під впливом емоцій якісно по-іншому виявляються і увагу, і мислення, і мова.

Розвиваючи емоційну чуйність, музичні здібності, вміння спілкуватися з дорослими і однолітками, необхідно об’єднувати зусилля батьків, вихователів, музичного керівника, з метою забезпечення емоційного комфорту, цікавою та змістовною життя малюкам і в дитячому садку, і вдома. Нехай дитина росте здоровою, веселою, і музика супроводжує її все життя!

Методичні рекомендації

Поиск по сайту: