Собівартості продукції

- провести загальну оцінку собівартості продукції за статтями та елементами витрат в цілому по підприємству та за окремими видами продукції;

- визначити основні показники аналізу собівартості та провести їх оцінку, а у разі необхідності провести їх факторний аналіз з метою пошуку резервів зниження собівартості (собівартість одиниці продукції; витрати на одну гривну товарної продукції; собівартість товарної продукції тощо);

- провести факторний аналіз матеріальних статей витрат та винайти можливі резерви їх зменшення;

- провести аналіз статей витрат за можливими групами та визначити напрямки їх зменшення;

- визначити основні причини відхилень фактичних витрат від прогнозованих, як в цілому по підприємству так і за окремими видами продукції та винайти резерви зниження собівартості.

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Собівартість продукції - це виражена в грошовій формі сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції. Від собівартості продукції, як одного з найважливіших показників ефективності виробництва, значною мірою залежить величина валового прибутку (збитку).

На практиці відсутня повна відповідність між дійсними витратами на виробництво (реалізацію) продукції та її собівартістю. Через собівартість продукції відшкодовуються ті витрати підприємства, які мають зв’язок з виробництвом, тобто забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів праці, засобів праці та робочої сили. Інші витрати (адміністративні, витрати, пов’язані зі збутом продукції тощо) відшкодовуються за рахунок прибутку і не відносяться до собівартості.

Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” розрізняють виробничу собівартість та собівартість реалізованої продукції.

Виробнича собівартість складається з прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, загальновиробничих витрат.

У собівартість реалізованої продукції включається виробнича собівартість, а також нерозподілена частина загальновиробничих витрат і понаднормативні виробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції значною мірою залежить від виробничої собівартості. П(С)БО 16 встановлено, що кожне підприємство самостійно визначає склад статей виробничої собівартості продукції.

Важливими показниками собівартості є витрати на 1 грн. продукції і собівартість одного виробу.

Поглибленому аналізу підлягають витрати по окремих статтях собівартості.

Аналіз прямих матеріальних витрат полягає у виявленні відхилення фактичних витрат від планових і оцінюванні впливу факторів на це відхилення. Такий аналіз доцільно здійснювати по окремих видах матеріалів, що використовуються на виробництво певного виду продукції.

На рівень матеріальних витрат з розрахунку на одиницю продукції впливає два основних фактори: фактор „норм”; - фактор „цін”.

Вплив факторів визначають за допомогою наступної факторної моделі:

,

де МВ – матеріальні витрати на одиницю продукції;

к – кількість матеріалу на одиницю виробу;

ц – ціна одиниці матеріалу.

Важливими питаннями аналізу витрат на оплату праці в собівартості продукції є загальна оцінка відхилення фактичних витрат від планових, вивчення співвідношення основної та додаткової заробітної плати робітників в сумі прямих витрат на оплату праці, факторний аналіз трудових витрат на одиницю продукції і визначення фактичного фонду оплати робітників від планового.

При аналізі загальновиробничих витрат вивчають їх зміни порівняно з кошторисом, розглядають структуру загальновиробничих витрат, аналізують зміни по статтях і в структурі, вивчають динаміку загальновиробничих витрат на 1 гривню обсягу продукції.

Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, який відображає прямий зв’язок з прибутком є рівень витрат на 1 гривню продукції. Його доцільно розраховувати як відношення собівартості реалізованої продукції до обсягу реалізації:

,

де к – кількість продукції в натуральному виразі;

с – собівартість одного виробу;

ц – ціна одного виробу;

В – витрати на 1 гривню продукції.

Відхилення фактичного рівня витрат на 1 гривню продукції від планового залежить від таких основних факторів: зміни структури продукції, зміни собівартості продукції, зміни цін на продукцію.

Вплив факторів визначається наступним чином:

1) вплив зміни структури продукції ():

2) вплив зміни собівартості ():

3) вплив зміни цін на продукцію ():

Умовні позначення з індексом 0 – планові, а з індексом 1 – фактичні.

В ринкових умовах актуальним залишається визначення собівартості окремого виробу та її аналіз з метою реальної оцінки рентабельності продукції. Аналіз здійснюють, порівнюючи фактичні витрати з плановими. Для цього використовують інформацію планових та фактичних калькуляцій окремих видів продукції.

Факторами, що впливають на зміну собівартості продукції, є:

- зміна обсягу продукції;

- зміна суми постійних витрат;

- зміна суми змінних витрат.

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці продукції (Св) такий:

,

де Зп_. – постійні витрати;

Ззм – змінні витрати.

В процесі такого аналізу виявляють суму перевитрат і з’ясовують їх причини.

Резерви зниження собівартості за рахунок конкретних заходів, що мають сприяти економії ресурсів продукції, визначають за кожною статтею витрат.

До витрат операційної діяльності, крім витрат на виробництво продукції, відносяться адміністративні витрати, витрати на збут продукції, інші операційні витрати. Усі витрати операційної діяльності класифікуються за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

При аналізі витрат за економічними елементами вивчається їх динаміка, співвідношення між витратами живої і уречевленої праці, і в залежності від питомої ваги окремих елементів в загальній сумі визначається характер виробництва (трудомістке, матеріаломістке, фондомістке).

Поиск по сайту: