Розділ 3. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Мета: дослідження стану, структури, руху робочої сили на підприємстві; аналіз ефективності використання робочого часу на підприємстві; аналіз показників продуктивності паці та визначення впливу трудових факторів на зміну обсягу випуску продукції.

Завдання:

1 проаналізувати забезпеченість підприємства робочою силою, а саме визначити зміни у складі, структурі та рівні кваліфікації за категоріями персоналу;

2 визначити фактори, що впливають на ефективність використання робочого часу, вказати можливі резерви підвищення ефективності його використання;

3 провести факторний аналіз показників продуктивності праці, визначити їх позитивний та негативний вплив та вказати можливі резерви зростання показників продуктивності праці;

4 проаналізувати вплив трудових факторів на зміну обсягу випуску продукції та вказати можливі резерви збільшення обсягу випуску продукції.

Опрацювання матеріалів даної теми дасть змогу:

- проаналізувати забезпеченість підприємства робочою силою, а саме визначити зміни у складі, структурі та рівні кваліфікації за категоріями персоналу;

- визначити фактори, що впливають на ефективність використання робочого часу, вказати можливі резерви підвищення ефективності його використання;

- провести факторний аналіз показників продуктивності праці, визначити їх позитивний та негативний вплив та вказати можливі резерви зростання показників продуктивності праці;

- проаналізувати вплив трудових факторів на зміну обсягу випуску продукції та вказати можливі резерви збільшення обсягу випуску продукції.

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства, який бере участь у процесі здійснення господарської діяльності, взаємодіючи з засобами й предметами праці, і створює при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою розраховуються як абсолютні так і відносні відхилення. Абсолютне відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних показників за звітний період з відповідними показниками за планом та минулий рік. Відносне відхилення розраховується як різниця між фактичною чисельністю робітників та плановою скоректованою на процент виконання плану з обсягу випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику) поділене на 100%. Розрахунок відносних відхилень дасть змогу зробити висновки щодо забезпеченості підприємства робочою силою відповідно до виконання (недовиконання) плану з обсягу випуску продукції та зміни її структури по трудомісткості. Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії робітників, оскільки вони займають найбільшу питому вагу в чисельності працюючих і безпосередньо зайняті випуском продукції.

Структура персоналу характеризується співвідношенням чисельності окремих груп і категорій в середньообліковій чисельності персоналу. Вона також вивчається в динаміці. Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в складі персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого і кінцеві виробничі результати.

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти обороту по прийому, звільнення, плинності кадрів, які досліджуються в динаміці.

Коефіцієнт обороту по прийому розраховується як відношення кількості прийнятих працівників до середньооблікової чисельності персоналу.

Коефіцієнт обороту по звільненню визначається як відношення чисельності звільнених працівників до середньооблікової чисельності усіх працюючих.

Коефіцієнт плинності кадрів обчислюється шляхом ділення чисельності працівників, звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності.

Аналіз використання робочого часу здійснюється за такими основними показниками: середня тривалість робочого дня; середня тривалість робочого року; фонд робочого часу (в людино-днях чи людино-годинах).

Для факторного аналізу фонду робочого часу робітників (К люд-год) використовується наступна факторна модель:

,

де Ч р – середньооблікова чисельність робітників;

Т рр - середня тривалість робочого року;

Т рд – середня тривалість робочого дня.

Основним показником аналізу ефективності використання робочого часує загальна сума людино-годин відпрацьованих всіма робітниками. Доцільно розрахувати влив факторів на зміну вищезгаданого показника, а саме: чисельності персоналу; тривалості робочого року; тривалості робочого дня. Сума відпрацьованих людино-годин відпрацьованих всіма робітниками дорівнює добутку вище перерахованих показників. Визначити вплив зміни факторів можна як способом абсолютних різниць так і ланцюгових підстановок. В плив зміни чисельності робітників дорівнює добутку абсолютного відхилення по чисельності на базову тривалість робочого року та базову тривалість робочого дня. Вплив зміни тривалості робочого року визначається як добуток абсолютного відхилення по тривалості робочого року на чисельність робітників за звітом та базову тривалість робочого дня. Вплив зміни тривалості робочого дня дорівнює добутку абсолютного відхилення по тривалості робочого дня на фактичну чисельність та фактичну тривалість робочого року. Сумарний вплив названих факторів дорівнює абсолютному відхиленню по показнику на який вони впливають, а саме абсолютному відхиленню по загальній сумі людино годин відпрацьованих всіма робітниками.

Найважливішим показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці, яка вимірюється виробітком продукції за одиницю часу або витратами часу на одиницю продукції. Основними показниками продуктивності праці є такі:

- середньорічний виробіток одного працюючого;

- середньорічний виробіток одного робітника;

- середньоденний виробіток одного робітника;

- середньогодинний виробіток одного робітника.

В процесі аналізу продуктивності праці вивчається динаміка показників, здійснюється їх факторний аналіз, визначаються резерви підвищення продуктивності праці.

На продуктивність праці одного працюючого (ППпр). впливають наступні фактори:

- зміна структури персоналу (ПВ р);

- зміна середньої тривалості робочого року (Т.р.р.);

- зміна середньої тривалості робочого дня (Т.р.д.);

- зміна середньогодинного виробітку робітника (ПП р г).

Зв’язок між показниками можна виразити наступною формулою:

Річна продуктивність праці (ППрр) одного робітника змінюється під впливом наступних факторів:

- зміна середньої тривалості робочого року;

- зміна середньої тривалості робочого дня;

- зміна середньогодинного виробітку робітника.

Розрахунок впливу факторів здійснюють за такою формулою:

На денну продуктивність праці одного робітника впливають такі фактори:

- зміна тривалості робочого дня;

- зміна середньогодинної продуктивності праці одного робітника.

Факторна модель має наступний вигляд:

.

Годинний виробіток робітника є фактором, що впливає на усі показники продуктивності праці.

На годинну продуктивність праці впливають такі фактори, як:

технічна озброєність праці, нормування праці та виконання норм виробітку, раціоналізація та винахідництво, кваліфікація робітників, ефективність виробництва.

Розбіжності в темпах зростання по річному виробітку працюючого і робітника можна пояснити зміною структури персоналу (питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих).

Розбіжності в темпах зростання по показниках річної та денної продуктивності праці робітника пояснюються зміною середньої тривалості робочого року.

Основною причиною розбіжностей в темпах зростання денного та годинного виробітку робітника є зміна тривалості робочого дня.

Випуск продукції (Вп) змінюється в результаті зміни чисельності персоналу (Чп), його структури, використання робочого часу та годинного виробітку робітника.

Факторна модель має такий вигляд:

Загальний обсяг фонду оплати праці та аналізується абсолютний та відносний приріст його розміру порівняно з попередніми періодами. Це дає змогу визначити загальну тенденцію зміни обсягу витрат підприємства та оплати праці персоналу. Крім абсолютного розміру фонду оплати праці, його величина може бути охарактеризована відносними показниками, а саме: питомою вагою фонду оплати праці в поточних витратах підприємства; питомою вагою фонду оплати праці в доході підприємства; співвідношенням витрат на оплату праці і обсягу продукції.

На другому етапі аналізу визначають питому вагу у складі загального фонду оплати праці - основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат; оцінюють зміни, що відбулися в цих складових протягом досліджуваного періоду.

На приріст ФОПр персоналу впливають два чинники: зміна середньооблікової чисельності персоналу, та зміна середньої заробітної плати одного працюючого. Факторний аналіз фонду оплати праці (ФОП р) робітників можна здійснювати за такою факторною моделлю:

де ЗП р - середньогодинна заробітна плата одного робітника.

Для оцінки ефективності стимулювання персоналу слід характеризувати такі показники:

1. Співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати;

2. Співвідношення між темпами зростання фонду оплати праці та обсягу продукції;

3. Співвідношення між темпами зростання фонду оплати праці та доходами підприємства;

4. Співвідношення між темпами зростання фонду оплати праці та прибутком підприємства.

Важливим є проаналізувати фінансові можливості підприємства з формування фонду оплати праці, а при необхідності - збільшення його розмірів. Для отримання аналітичного висновку з цього питання слід розрахувати та вивчити в динаміці такі показники:

1. зарплатомісткість доходів;

2. частка витрат на оплату праці в складі валових витрат підприємства (зарплатомісткість витрат).

Поиск по сайту: