Правові засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні

Поняття, ознаки та напрямки інноваційної діяльності. Правові форми реалізації інноваційної політики держави. Державне агентство з інвестицій та інновацій: правовий статус і повноваження. Система засобів державного регулювання інноваційної діяльності.

Об’єкти інноваційної діяльності: інновації, інноваційний продукт, інноваційна продукція. Співвідношення інновацій з об’єктами інтелектуальної (промислової) власності. Суб’єкти інноваційної діяльності та особливості реалізації ними інноваційних проектів.

Правові форми комерціалізації інноваційних продуктів: договори на створення та реалізацію науково-технічної продукції, договори передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності, ліцензійні договори, передача майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) створюваних суб’єктів господарювання – юридичних осіб.

Спеціальні суб’єкти інноваційного ринку: технопарки, наукові парки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-дослідні установи, венчурні фірми.

СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.96 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1996 – № 30 (23.07.96) – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.03р. // Офіц. вісн. України. – 2003.– № 11 – Ст. 461.

Господарський кодекс України від 16.01.03 р. // Там же. – 2003. – № 11 – Ст. 462.

Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. НАН Украины. Ин-т экономико-право-вых исследований. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – 584 с.

Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2-х ч. Ч. 1. – Х.: Право, 2008. – 496 с.

Господарське право України: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – 608с.

Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І.Харитонова, Є.О.Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І.Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с.

ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЧАСТИНА І

Господарське право. Господарське законодавство. Господарські правовідносини

П л а н

1. Поняття господарського права України. Предмет, мета та метод господарського права України.

2. Поняття, ознаки та види господарських відносин. Учасники відносин у сфері господарювання.

3. Основні принципи правового регулювання господарських відносин та їх значення під час здійснення господарсько-правового впливу.

4. Система господарського законодавства України. Напрямки модернізації господарського законодавства.

5. Поняття та види господарської діяльності. Відмежування господарської діяльності від господарського забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів та промислу.

6. Основні кваліфікуючі ознаки господарської діяльності. Заборони та обмеження на здійснення господарської діяльності.

Завдання

1. У січні 2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Агат” звернулось до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення.

Позивач є користувачем земельної ділянки площею 178, 30 м² відповідно до укладеного між ним та виконавчим комітетом Донецької міської ради договору оренди та власником розташованих на ній об’єктів торговельної мережі. У березні 2004 р. позивач уклав з приватним підприємством “Простір” договір купівлі-продажу одного з об’єктів торговельної мережі (торговельного павільйону), розташованого на зазначеній земельній ділянці. У договорі оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради, не передбачено можливості переходу права користування земельної ділянкою (її окремою частиною) третім особам. Проте приватне підприємство “Простір” не звільняє земельної ділянки від належного йому майна і продовжує користуватись нею, у зв’язку із чим позивач, посилаючись на ст. 27 Закону України “По оренду землі”, просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, звільнивши її від споруди (торговельного павільйону), яка є власністю відповідача.

Чи підлягає зазначений позов задоволенню? На підставі яких норм чинного законодавства має бути вирішено цей спір?

2. У березні 2008 р. приватне підприємство “А“ звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (місцевої ради) про результати проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг (вивезення побутових відходів) у житлових будинках, що розташовані на його території і відносяться до державної власності.

Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг (з вивезення побутових відходів) мешканцям цих житлових будинків позивач дізнався із засобів масової інформації і своєчасно подав до конкурсної комісії, сформованої органом місцевого самоврядування (до складу якої входили тільки його представники), свою конкурсну пропозицію. У конкурсі взяв участь тільки один позивач, пропозицію якого було відхилено на тій підставі, що він не належав до підприємств державного або комунального секторів економіки. А оскільки до органу місцевого самоврядування не поступило інших конкурсних пропозицій, він прийняв рішення про визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Чи підвідомчий господарському суду зазначений спір? Яке рішення за цією справою має постановити компетентний суд? Надати правову кваліфікацію відносинам, що виникли між приватним підприємством “А” та органом місцевого самоврядування. Хто є суб’єктами організаційно-господарських повноважень та які фактичні підстави виникнення зазначених повноважень?

3. У квітні 2008 р. ТОВ “Лоск” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними окремих умов договору поставки, укладеного між ним та приватним підприємством “Крок”.

Під час судового розгляду встановлено наступні обставини. У березні 2008 р. між ТОВ “Лоск” та приватним підприємством “Крок” укладено довгостроковий договір на постачання продукції виробничо-технічного призначення (кожна партія товару визначалася специфікацією, в якій зазначалося найменування товару, його марка, розмір, кількість, що повинна постачатися в конкретній партії і т. ін.). Зміст цього договору визначено на підставі договору приєднання, запропонованого приватним підприємством “Крок”, до якого приєдналось ТОВ “Лоск”. Зазначений договір містив договірні умови, які передбачали можливість односторонньої зміни відповідачем ціни за кожну партію товару (у разі підвищення середньо-ринкових цін на даний товар на внутрішньому ринку) та виключали його відповідальність за несвоєчасне постачання товару. Позивач вважає, що ці умови є дискримінаційними для нього, у зв’язку з чим просить господарський суд визнати їх недійсними.

Відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає, що останній, як суб’єкт підприємницької діяльності, повинен був розуміти, на яких умовах він приєднується до договору, отже, прийняття ним цих умов слід розглядати як частину підприємницького ризику позивача. Крім того, на переконання відповідача, необхідною умовою судового розгляду даного спору є його досудове врегулювання, яке не було проведено.

Яке рішення має постановити суд? Чи вимагався в даному випадку досудовий порядок врегулювання спору? Які норми чинного законодавства визначають: 1) порядок укладення договору приєднання, сторонами якого є суб’єкти підприємницької діяльності; 2) порядок зміни, розірвання договору приєднання, укладеного між суб’єктами підприємницької діяльності, у позасудовому порядку?

4. Суб’єкт підприємницької діяльності – громадянин Пироженко О.К. з 01.08.2003 р. не сплачував за комунальні послуги (за утримання свого житлового помешкання), унаслідок чого на 31.03.2008 р. сума заборгованості з квартирної платні становила 5490 грн. Житлово-комунальне підприємство “Ж” запропонувало громадянинові Пироженку О.К. укласти договір про реструктуризацію заборгованості згідно з Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 р. Відповідно до укладеного 02.04.2008 р. договору про реструктуризацію заборгованості громадянин Пироженко О.К. зобов’язався протягом 50 місяців погасити заборгованість за комунальні послуги, що виникла з 01.08.2003 р.

Сьомого квітня 2008 р. Пироженко О.К звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору про реструктуризацію заборгованості недійсним і таким, який вчинено під впливом обману. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що житлово-комунальне підприємство “Ж” навмисно не повідомило його про те, що строк позивної давності на стягнення в судовому порядку заборгованості, що виникла у період з 01.08.2003 р. по 02.04.2005 р., на момент укладення договору вже сплив. Однак, уклавши такий договір, позивач став зобов’язаним сплатити житлово-комунальному підприємству “Ж” усю суму заборгованості.

Яка галузева природа договірних відносин, що виникли між суб’єктом підприємницької діяльності – громадянином Пироженком О.К. та житлово-комунальним підприємством “Ж”? Якому суду підвідомчий даний спір? Яке рішення має постановити компетентний суд?

5. Першого грудня 2003 р. між ТОВ “Т” та ТОВ “В” був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення строком до 01.12.2004 р.

Перша партія товару за цим договором поставлена 10.02.2004 р. та хоча й відповідала встановленим щодо неї державним стандартам, однак виявилась більш низької якості, ніж було передбачено в договорі. За результатами приймання продукції складено акт про фактичну якість та комплектність продукції. 15.02.2004 р. ТОВ “Т” звернулося з претензією до ТОВ “В”, у якій вимагало сплату штрафу в розмірі 20 % вартості товарів неналежної якості. Товариство “В” не погодилося з вимогою свого контрагента й у відповіді на його претензію звернуло увагу на те, що в укладеному між ними договорі відсутня умова, яка б встановлювала за дане правопорушення таку штрафну санкцію. Крім того, чинний на момент укладення даного договору ЦК України 1963 р. також не вимагав сплати штрафних санкцій за поставку продукції більш низької якості, ніж передбачено у договорі. Відмова ТОВ “В” сплатити штраф стала підставою для звернення ТОВ “Т” до суду з позовом про його примусове стягнення з товариства “В”.

Яке рішення має постановити суд? На підставі яких норм законодавства (що діяли на момент укладення договору чи на момент виконання договірних обов’язків) має ґрунтуватись рішення суду? Чи змінилося б рішення суду, якщо б зазначене порушення договірних зобов’язань було вчинено стороною до набрання чинності ГК України?

Які нормативно-правові акти регулюють відносини, що виникають під час укладання та виконання договорів поставки в сучасних умовах?

6. Першого серпня 2007 р. між українським підприємством ТОВ “Медик” та угорським підприємством “Zig” був підписаний договір купівлі-продажу медичних препаратів. Сторони визначили, що до їхніх прав та обов’язків, що випливають з договору, має застосовуватись право України. Відповідно до означеного договору ТОВ “Медик” зобов’язалося придбати медичні препарати за їх середньоринковою ціною, що буде існувати в Будапешті на момент відвантаження товару. Пунктом 5.5. договору передбачалось проведення інкасової форми розрахунків. Після відгрузки товару іноземне підприємство “Zig” звернулося до обслуговуючого його банку (банку-ремітенту) з інкасовим дорученням про отримання платежу від ТОВ “Медик” та надало всі необхідні для цього документи (рахунки, відвантажувальні накладні тощо). Банк-ремітент відіслав усі зазначені в інкасовому дорученні документи банку, який обслуговував ТОВ “Медик” (інкасуючому банку), однак не отримав інкасової суми. Інкасуючий банк повідомив банку-ремітенту, що його клієнт відмовився сплатити вартість товару, оскільки вважає, що підписаний між ним та угорським підприємством “Zig“ договір є неукладеним, тому що в ньому відсутня чітко визначена ціна товару, яка є істотною умовою господарського договору відповідно до ГК України.

ТОВ “Медик” 01.10.2007 р. звернулося до господарського суду з позовом до угорського підприємства “Zig” про визнання неукладеним договору купівлі-продажу медичних препаратів.

Яке рішення має постановити суд? Назвіть джерела правового регулювання господарських відносин за участю іноземного елемента. Якщо в чинному міжнародному договорі України містяться інші правила, ніж ті, що встановлені ГК України, які правила підлягають застосуванню?

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28.06.96 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1996 – № 30 – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11 – Ст. 461.

Господарський кодекс України від 16.01.03 р. // Там же. – 2003. – № 11 – Ст. 462.

Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. посіб. К.: А.С.К., 2001. – 704 с.

Предпринимательское право Украины: Учеб. / Под ред. Р.Б. Шишки.− Харьков: Эспада, 2001. − 624 с.

Поиск по сайту: