 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТЕМА 3. Ринок праці
План
1.Ринок праці, механізми його функціонування. Теорія гнучкого ринку праці.
2. Зайнятість та безробіття та їх види. Природний рівень безробіття.
3. Закон Оукена.
4. Державне регулювання ринку праці.
Рекомендована література
1(с.43-64), 2(с.491-521), 4(с.181-198), 26 (с.202-226), 27 (с.200-213), 30(с.22-28, 84-
97). |
Міні – лексикон:
Ринок праці, попит на працю, пропозиція|речення| праці, ціна праці, закони про мінімальну заробітну плату, функції ринку праці, гнучкий ринок праці, зайнятість, безробіття, рівень безробіття, фрикційне безробіття, структурне безробіття, циклічне безробіття, повна|цілковита| зайнятість, природний рівень безробіття, закон Оукена, потенційний ВВП, ефективна заробітна плата, державне регулювання ринку праці.
1. Ринок праці, механізм його функціонування. Терія гнучкого ринку
Праці.
| Ринок праці– це специфічна форма розподілу і використання трудових ресурсів, властива ринковій економіці. |
Ринок праці є однією з форм залучення робочої сили до процесу виробництва, включення |приєднання| індивідуальної праці в сукупну суспільну працю|громадський|. Розподіл і залучення до праці робочої сили здійснюється через ринковий механізм: взаємодію попиту і пропозиції|речення| праці, вільну ціну на неї, конкуренцію.
| Попит на працю – кількість працівників, яку готові найняти роботодавці за даний період часу при рівні зарплати, що склався. |
Попит на працю розрізняють:
Ø індивідуальний (з боку окремої фірми|фірма-виготовлювача|);
Ø ринковий;
Ø сукупний – сума попиту на робочу силу з боку всіх індивідуальних виробників, фірм|фірма-виготовлювачів|, організацій, державних підприємств і установ.
Об'єм|обсяг| попиту визначається необхідною кількістю робочих місць|місце-миль| і фондом|фундацією| зарплати фірми|фірма-виготовлювача| і в масштабі національної економіки. Головним мотивом пред'явлення попиту на працю у підприємців є|з'являється,являється| очікуваний|сподіваний| прибуток. За інших рівних умов, чим він більший, тим більше і попит на робочу силу. А прибуток тим більше, чим вище продуктивність праці.
| Пропозиція|речення| праці– це кількість праці (у годинах, днях і місяцях), яку готові запропонувати працівники при даному рівні реальної зарплати. |
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| працювати, скільки працювати – це результат індивідуального вибору людини між роботою – джерелом доходу і дозвіллям.
Пропозиція|речення| на ринку праці буває:
Ø індивідуальна;
Ø ринкова;
Ø сукупна – представляє|уявляє| все економічно активне населення.
Ціна праці або рівень оплати праці, виражений|виказувати,висловлювати| в товарах і послугах, і задоволення від їх споживань|вжитків| повинні перевершити тягар і незручності від роботи, відмову від частини|частки| вільного часу, щоб|аби| власник робочої сили запропонував послуги праці.
В умовах конкуренції ціна праці встановлюється рівноважна (WE|), коли попит і пропозиція|речення| робочої сили збалансовані (DL| = SL|).
P SL|
E
WE|
L QE| |
Закони про мінімальну заробітну плату. В багатьох країнах функціонують закони про мінімальну заробітну плату, що регламентують мінімально припустиму межу оплати праці, яку всі роботодавці зобов’язані дотримуватися.
Функції ринку праці:
1) інформаційна – ринок праці забезпечує інформацією про попит і пропозицію|речення| робочої сили, про умови найму – умови праці і зарплату і т. д.;
2) розподільна – через ринок праці відбувається|походить| розподіл робочої сили між підприємствами, галузями, сферами і регіонами. Як свідчить світовий досвід|дослід|, завдяки ринку здійснюється найбільш ефективний розподіл робочої сили, як і інших ресурсів;
3) посередницька (інтеграційна) – ринок зводить воєдино продавців (найнятих робітників) і покупців робочої сили (роботодавців), погоджуючи|узгоджувати| їх інтереси, що виражається|виказує,висловлює| в умовах найму.
У сучасних умовах важливою|поважною| тенденцією розвитку зайнятості є|з'являється,являється| розповсюдження|поширення| гнучкого ринку праці за рахунок скорочення традиційного.
Гнучкі форми зайнятості відрізняються нестабільністю і нерегулярністю, як повним|цілковитим|, так і неповним робочим часом. Їм властива і гнучка зарплата. Для останніх десятиріч характерний|вдача| швидкий розвиток гнучких форм зайнятості.
До гнучкої робочої сили відносяться:
Ø самостійні працівники (підприємці, фермери, зайняті|заклопотані| індивідуальною трудовою діяльністю, а також ті, що допомагають їм в роботі члени сімей);
Ø тимчасові працівники (контрактники|, сезонники і т. п.);
Ø працівники, зайняті|заклопотані| на нестандартних режимах роботи (їх робочий час виходить за рамки нормального робочого дня або 40-годинного|годинникового,часового,вартового| робочого тижня) або на нестандартних робочих місцях|місце-милях| (надомники, працівники по виклику).
Основні форми гнучкої зайнятості:
Ø скорочений робочий тиждень;
Ø «розкол» або «ділення|поділка,розподіл,поділ| робочого місця|місце-милі|» між двома працівниками з|із| діленням|поділкою,розподілом,поділом| зарплати і соціальних виплат;
Ø альтернативний робочий тиждень;
Ø стислий робочий тиждень;
Ø гнучкий графік робочого часу.
Поиск по сайту: