Кейнсіанська модель економічного зростання Харрода-Домара

Кейнсіанська теорія економічного зростання зародилася в 40-х роках ХХ століття. Її засновниками стали англійський економіст Р. Харрод і американський – Є. Домар. На їх думку, головну роль в економічному зростанні відіграють інвестиції як компонент сукупного попиту і як засіб нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки.

В моделі Харрода-Домара джерелом інвестування є заощадження, які залежать від доходу (ВВП) і норми заощадження, тобто . Обсяг інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості . Остання обчислюється за формулою:

Капіталомісткість показує величину інвестицій (капітальних вкладень), що припадає на одиницю приросту обсягу виробництва (реалізації) продукції, робіт, послуг.

Оскільки , а , то попит на інвестиції визначається так:

.

До цього слід додати ще три важливих припущення моделі Харрода-Домара:

1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу;

2) норма заощаджень в довгостроковому періоді теж має тенденцію до стабільності;

3) інвестиції дорівнюють заощадженням .

Поділимо обидві частини рівняння (1) на Y:

В рівнянні (2) вираз відображає темп економічного зростання, який визначається за формулою:

Оскільки в рівнянні (3) норма заощаджень (s) і капіталомісткість (K_y) є постійними, то і темп економічного зростання теж має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим». Крім «гарантованого» Р. Харрод ввів також поняття «природнього» темпу зростання, який досягається в умовах повної зайнятості.

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природнього» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних.

Поиск по сайту: