Як основний макроекономічний показник

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює вартість кінцевих товарів та послуг що вироблені на території країни незалежно від того, хто виробив ці продукти: вітчизняні чи іноземні фірми.

До ВВП не належить продукція,вироблена вітчизняними підприємствами за межами країни:

Кінцева продукція є та її частина випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт.

Кінцеві товари та послуги – це ті товари та послуги, що використовуються на кінцеве вживання, накопичення та експорт.

Проміжні товари і послуги – це ті товари та послуги, які використовуються в процесі виробництва (сировина, матеріали, пальне, енергія, послуги вантажного транспорту, плата за оренду приміщення та інші)

Виробництво багатьох товарів проходить кілька стадій, які можуть здійснювати різні виробники

Якби вартість проміжних товарів і послуг входила у ВВП, то мав би місце “ повторний рахунок ”, оскільки вартість проміжних продуктів входить у склад вартості кінцевих товарів і послуг.

Якщо підсумувати їх виторги, можна припуститися помилки, яка називається подвійним рахунком. Уникнути подвійного рахунку можна двома шляхами:

Перший – врахувати у ВВП лише вартість кінцевих продуктів;

Другий – підсумувати додані вартості, створені на різних етапах виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б подвійний рахунок тому, що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої.

Термін “валовий” у визначенні ВВП означає, що при його обчисленні враховується споживання основного капіталу (амортизація).

1. ВВП – сума вартостей, які додані на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Виключення проміжної продукції дозволяє вирішити проблему повторного рахунку. Для економіки в цілому сума усієї доданої вартості повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг.

2. При розрахунку ВВП за витратами фактично йдеться про сукупний попит на вироблений ВВП = C + I + G + NX.

Відмінності між складовими витрат – С, І, G, X_n базуються головним чином на відмінності між типами покупців, які здійснюють ці витрати (домашні господарство, фірми, держава, іноземні), а не на відмінності товарів і послуг, що купуються.

С – особисті споживчі витрати, які – включають витрати домашніх господарств на товари довготривалого користування, на послуги, але не включаючи витрати на купівлю житла.

G – державні закупівлі товарів і послуг – наприклад, витрати на будівництво та утримання шкіл, доріг, утримання армії та державного апарату управління. Але це тільки частина державних витрат, які включаються в бюджет. Сюди не входять, наприклад, трансфертні платежі.

І – валові приватні інвестиції – включають виробниче капіталовкладення, або інвестиції в основні виробничі фонди; інвестиції в житлове будівництво.

X_n – чистий експорт товарів та послуг, розрахований як різність експорту та імпорту.

4. При обчисленні ВВП за доходами (розподільчим методом) додаються первинні доходи, які виплачені із доданої вартості виробничим одиницям-резидентам. До таких доходів відносяться:

Ø оплата праці найманих працівників (заробітна плата, включаючи премії, доплати, надбавки, нараховані в грошовій або натуральній формах); внески наймачів на соціальне страхування;

Ø податки на виробництво та імпорт за виключенням субсидій, а саме: податок на додану вартість, акцизний збір, імпортні та експортні мита, плата за землю;

Ø валовий прибуток, змішаний дохід – це чистий прибуток і чистий змішаний дохід плюс споживання основного капіталу (амортизація).

Рента, проценти та інші доходи від власності сплачуються в ході дальшого розподілу первинних доходів.

З наведених методів обчислення ВВП найчастіше використовується виробничий і метод кінцевого використання (їх застосовують країни ЄС).

3. Визначення кінцевої, проміжної продукції

Поиск по сайту: