Виявлення та припинення порушень, визначених як антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій відноситься до такого виду діяльності, яка заборонена в усіх країнах.

У Законі України “Про захист економічної конкуренції”, зокрема, пункті 3 статті 6 зазначено, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Антиконкурентні узгоджені дії (змови) суб’єктів підприємницької діяльності дуже складний для розслідування вид порушень конкурентного законодавства, їх важко виявити, а ще важче довести. З цієї причини в структурі припинених Комітетом порушень частка такого виду справ з року в рік була найнижчою, хоча цей напрямок розслідувань був визначений як пріоритетний і суттєві зусилля працівників усіх органів Комітету при проведенні перевірок спрямовувалися на виявлення саме таких порушень.

Відповідно до пункту 21 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, з наступними змінами і доповненнями (надалі - Правила) при прийнятті рішення про початок розгляду справи можливі учасники антиконкурентних узгоджених дій повинні бути повідомлені про це. Тому, враховуючи, що факти, які б могли свідчити про існування антиконкурентних узгоджених дій (особливо таємних), можуть бути легко дезавуйовані їх учасниками, необхідно приділити особливу увагу періоду попереднього розгляду заяви. У цей період, а також у випадку початку розгляду справи за власною ініціативою, є доцільним проведення раптової перевірки можливих учасників антиконкурентних узгоджених дій, яка здійснюється як позапланова виїзна перевірка відповідно до пункту 8 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року № 182-р.

Перевірку необхідно спрямувати на більш повне виконання вимог пункту 21 Правил і отримання необхідних доказів обґрунтованості підозри про існування антиконкурентних узгоджених дій. З цією метою можуть бути здійснені передбачені статтею 44 Закону вилучення письмових та речових доказів, зокрема, документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами в справі. У разі, коли вилучити докази немає можливості, державний уповноважений чи голова територіального відділення Антимонопольного комітету України накладають арешт на документи, предмети чи інші носії інформації, що можуть бути доказами у справі. Проведення вилучення або накладення арешту на документи, предмети чи інші носії інформації, що можуть бути доказами в справі, здійснюються після попереднього погодження з Головою Антимонопольного комітету України.

Крім того, у період попереднього розгляду заяви необхідно швидко й точно здійснити попередній економічний аналіз, який повинен також або підтвердити обґрунтованість підозри про наявність антиконкурентних узгоджених дій, або спростувати її.

У випадку, коли антиконкурентні узгоджені дії стосуються суб'єктів господарювання, розташованих у різних регіонах країни, перевірку для забезпечення належної координації, необхідно здійснювати за участю відповідного управління Антимонопольного комітету України.

Суттєве значення для детального розслідування і дослідження справ щодо доведення наявності змови між суб’єктами господарювання мають наступні показники:

Рівень концентрації виробництва - чим вищий рівень концентрації, тим вища вірогідність наявності угоди.

Рівень витрат виробництва та рівень цін у суб’єктів господарювання, діяльність яких підпадає під аналіз - мають бути приблизно однаковими, співрозмірними.

Диференційованість продукції - продукція, як правило, гомогенна.

Бар’єри входу в ринок (галузь) - як правило, достатньо високі.

Порівняння норми прибутку в суб’єктів господарювання, діяльність яких підпадає під аналіз та технологічно близьких суб’єктів підприємницької діяльності - як правило, норма прибутку в суб’єктів господарювання, діяльність яких підпадає під аналіз, вища.

Канали та швидкість обміну інформацією про ціни - інформація про ціни всіма суб’єктами господарювання тлумачаться дуже оперативно, швидко та однаково.

Еластичність попиту – попит не еластичний або низької еластичності.

Для доведення порушення у вигляді змови суб’єктів господарювання, необхідно застосовувати різні можливі докази, а також існуючі інструменти впливу, що можуть довести наявність потайної угоди, протиправних домовленостей. Зокрема, антимонопольні органи в цьому плані можуть використати законодавчі акти, таким чином, щоби зробити мовчазну взаємодію (змову) якомога складною та дорогою для її учасників; довести, що практика таких суб’єктів господарювання на ринку негативно впливає на розвиток конкуренції та суперечить максимізації суспільного добробуту; довести, що таку практику суб’єкт господарювання не може здійснювати одноосібно, у протилежному випадку суб’єкт господарювання сам повинен довести самостійність та неупередженість своїх дій.

Як вище зазначено, антиконкурентні узгоджені дії здійснюються при таємній домовленості, часто носять неформальний, прихований, потайний характер. При цьому, як правило, відсутня необхідна інформація про угоди, відсутні прямі докази, письмові підтвердження, інколи дії носять “мовчазний характер”.

Практикою виявлення змов встановлені окремі непрямі ознаки наявності потайних домовленостей, зокрема, ними можуть бути:

- документи, що засвідчують наявність контактів між підприємствами (квитанції телефонних переговорів, взаємні подарунки тощо);

- участь суб’єкта господарювання в юридично неоформлених, формальних структурах;

- відмова суб’єктів господарювання в публічних зобов’язаннях щодо конкретної політики;

- раптове припинення постачання товару на певні території;

- одночасне підвищення ціни декількома суб’єктами

Органи Антимонопольного комітету України на підставі детального вивчення та аналізу особливостей структури ринку, поведінки на ньому суб’єктів господарювання, інших практичних заходів доводять наявність потайної угоди або спростовують такі припущення.

Серед основних джерел інформації для вирішення питання щодо процедури прийняття рішення про початок розгляду справи про антиконкурентні узгоджені дії можуть бути:

- інформація від фізичних або юридичних осіб, чиї інтереси порушено в результаті укладання угоди;

- інформація від органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- інформація від громадських організацій, спілок, зокрема, спілки споживачів;

- інформація засобів масової інформації;

- результати проведених за ініціативою органів антимонопольного регулювання перевірок діяльності суб’єктів господарювання;

- результати проведених за ініціативою органів антимонопольного регулювання досліджень стану конкурентного середовища на окремих товарних ринках.

Необхідно зазначити, що розгляд справи про антиконкурентні узгоджені дії за власною ініціативою антимонопольних органів слід розпочинати, лише маючи достатньо даних щодо їх існування. За заявою, враховуючи обмежений термін її розгляду, розгляд справи про антиконкурентні узгоджені дії необхідно розпочинати, маючи дані, що підтверджують здійснення антиконкурентних узгоджених дій, отримані від окремих можливих учасників узгоджених дій (угоди), або якщо вжито всіх заходів щодо отримання доказів, які в подальшому можуть бути знищені.

Доказову базу доведення антиконкурентних узгоджених дій умовно можна поділити на дві групи доказів:

1) прямі докази;

2) непрямі докази.

Оскільки отримання прямих доказів існування антиконкурентних узгоджених дій є надзвичайно складним, а в більшості випадків є майже неможливим, бо вони можуть взагалі не існувати, особливу увагу необхідно звертати на отримання непрямих доказів антиконкурентних узгоджених дій Непрямі докази є достатніми для доведення існування антиконкурентних узгоджених дій, якщо немає достатніх об'єктивних обставин, що спричинили відповідну ситуацію на ринку.

Основними негативними змінами на ринках товарів, виявлення яких є підставами для початку дослідження органами Антимонопольного комітету України наявності антиконкурентних узгоджених дій, є факти про:

- зростання рівня цін на ринку товару більш ніж 15 відсотків, або встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- утворення перешкод (бар'єрів) вступу на ринок для нових суб'єктів господарювання;

- вимушений вихід з ринку конкурентів на ринку певного товару;

- зменшення обсягів продажу на ринку певного товару та збільшення ціни;

- зменшення обсягів продажу взаємозамінних товарів на відповідних ринках товару;

- збільшення обсягів продажу товару (товарів) на менш вигідних умовах, ніж ті, які існують на ринку певного товару;

- встановлення обов'язкових додаткових умов, які застосовуються при продажу певного товару на відповідному ринку, які впливають на рівень конкуренції.

Аналіз причин виникнення негативних змін на ринку товару здійснюється за певний час на підставі інформації з усіх доступних джерел, зокрема, за даними моніторингу цього ринку.

За результатами аналізу негативних змін на ринку товару визначаються причини негативних економічних змін на ринку товару за визначений для аналізу час. Причинами негативних економічних змін на ринку товару, зокрема, можуть бути:

- фінансова та/або структурна кризи, зростання цін на сировину, обладнання та матеріали, обвальні (суттєві) зміни попиту-пропозиції, інші обставини, що об'єктивно не залежать від учасників ринку (надалі - незалежні причини);

- зловживання суб'єктами господарювання монопольним (домінуючим) становищем (надалі - монопольні причини);

- антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання (антиконкурентні причини);

- комплексні причини негативних економічних змін на ринку товару, складовими яких є не менше двох із зазначених у абзацах другому - четвертому цього пункту причин (надалі - комплексні причини);

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- комплексні причини негативних економічних змін на ринку товару, складовими яких є не менше двох із зазначених у абзацах другому - четвертому цього пункту причин (надалі - комплексні причини).

Як додатковий показник ймовірної узгодженості цінової політики на ринку може використовуватися показник узгодженості цінової політики "b". Показник узгодженості цінової політики суб'єктів господарювання, який має значення, що дорівнює "0", відповідає взаємодії суб'єктів господарювання на ринку досконалої конкуренції.

До ринкової ситуації з досконалою конкуренцією може бути віднесено (досить приблизно) ринок, на якому діє велика кількість незалежних суб'єктів господарювання (продавців), які мають однаковий рівень або з незначною різницею розмірів часток на ринку, потенційні конкуренти мають можливість легко вступити на цей товарний ринок.

Значення показника узгодженості цінової політики суб'єктів господарювання, що дорівнює "1", відповідає укладенню угоди про фіксацію цін. У разі узгодженої цінової політики між "n" суб'єктами господарювання на ринку показник "b" має одне й те ж саме значення для кожного і -госуб'єкта господарювання з цих "n" суб'єктів господарювання та для товарного ринку, на якому вони здійснюють узгоджену цінову політику в цілому і це значення наближається до одиниці.

Показник узгодженості цінової політики суб'єктів господарювання визначається за формулами для окремого суб'єкта господарювання:

b = (L E_d + Y_і)/(Y_і -1) (2);

для ринку:

b = (L E_d + HHІ)/(HHІ -1) (3),

де: b - показник узгодженості цінової політики суб'єктів господарювання, що набирає значення від "0" на ринку досконалої конкуренції до "1" за умови укладення угоди суб'єктами господарювання про фіксацію цін,

Y_і -частка "і -го"суб'єкта господарювання на ринку;

HHІ - індекс Герфіндаля-Гіршманадля ринку;

E_d - еластичність попиту,

L - індекс Лернера, який визначається за формулою:

L = (Ц – ГВ)/Ц (4),

де: Ц – ціна товару;

ГВ – граничні витрати на виробництво товару.

Оскільки граничні витрати визначити досить складно, тому індекс Лернера можна визначати, встановлюючи припущення, що в довгостроковому періоді граничні витрати дорівнюють середнім витратами на одиницю товару суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на цьому ринку, тобто, визначати за формулою:

L = (Ц – АСВ)/Ц (5)

або за формулою:

L = [(Ц – АСВ)1Q] / (Ц 1 Q) (6),

де Ц – ціна товару,

АСВ – середні витрати на виробництво товару,

Q – обсяг реалізації товарів в натуральному вимірі на ринку,

або за формулою:

ГВ = АVС + (r + d)К/Q (7),

де: АVС середні змінні витрати на виробництво товару,

r - нормальний прибуток,

d - норма амортизації,

К - величина активів,

Q - обсяг реалізації товарів в натуральному вимірі на ринку.

Основою для визначення нормального прибутку служить модель CAPM (Capіtal Asset Prіcіng Model), яка показує наскільки доходність на інвестиції повинна перевершувати доходність за безризиковим вкладенням. Для акціонерних товариств, чиї акції котируються на фондовому ринку, ця норма доходності дорівнює:

R^' = R_f + β·[E(R_m) - R_f] (8),

де: R^' - норма доходності, що вимагається,

R_f - норма доходності за безризиковими активами,

β - коефіцієнт цінного паперу, яка відображає ризик інвестування в акції суб’єкта господарювання порівняно з ризиком ринкового портфелю,

[E(R_m) - R_f] - ринкова премія за ризик.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені статтею 6 Закону, має порівняно з розглядом інших справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції як спільні риси, так і значні відмінності.

До прикладу, спільним у розгляді справ про порушення, передбачені статтями 13 і 6 Закону, окрім випадків порушень, зазначених у пункті 4 частини 2 статті 6 Закону, є те, що при їх розгляді як правило необхідно проводити дослідження ринку, визначати структуру, рівень концентрації на ньому, ринкову частку підприємств, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, або підприємців, в інтересах яких органи влади і управління вчинили протекціоністські дії.

Визначення меж товарних ринків і становища на них учасників узгоджених дій (угоди) у ході розгляду справ про порушення, передбачені статтею 6 Закону, органи Антимонопольного комітету України повинні здійснювати, виходячи з положень статті 1 Закону України, відповідно до повноважень, передбачених статтею 8 Закону "Про Антимонопольний комітет України", та відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605.

Відмінності в розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені статтями 13 і 6 Закону, полягають, зокрема, у тому, що під час розгляду справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем дослідження ринку спрямоване на визначення становища, яке займає конкретний суб'єкт господарювання, а при розгляді справ про порушення, передбачені статтею 6 Закону, необхідно досліджувати не тільки індивідуальне становище на ринку конкретних суб’єктів господарювання (не менше як двох учасників узгоджених дій (угоди)), а й їхню можливість обмежувати конкуренцію на ринку спільно, а також зміни рівня конкуренції між учасниками угоджених дій, зумовлені цією угодою.

Важливим показником для аналізу наявності обмежень конкуренції є динаміка цін товарів на певному ринку.

Аналізуючи динаміку цін треба мати на увазі, що наявність ознак "монопольної ціни" може бути наслідком кон'юнктури ринку, а не порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто, наявність однакових цін або однакової динаміки їх зміни не виключає, а навпаки, передбачає проведення достатньо детального дослідження ситуації на ринку.

Для виявлення та розслідування проявів антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання на певному товарному ринку може використовуватися інформація про суб'єктів господарювання, товари (взаємозамінні товари), які вони виробляють (постачають), структуру товарного ринку та його кон'юнктуру, про дії чи бездіяльність суб’єктів господарювання, які призвели до антиконкурентних наслідків на ринку, зокрема, інформація про:

1) найменування підприємств, їх споживачів, постачальників; основні види діяльності підприємств, перелік товарних ринків, на яких вони працюють; загальні обсяги виробництва, експорту/імпорту товарів, ринки яких досліджуються;

2) обсяги продажу товару (взаємозамінних товарів) на ринку кожним учасником товарного ринку та обсяги експорту/імпорту цього товару (взаємозамінних товарів);

3) ринкові частки всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на товарному ринку, та склад цих суб’єктів господарювання;

4) кількість усіх учасників товарного ринку, який досліджується (продавців, покупців), та їх потужності щодо виробництва та споживання товару (взаємозамінних товарів);

5) ціни на товар (взаємозамінні товари) та собівартість виробництва товару (взаємозамінних товарів) окремими виробниками за певний період та загальну (галузеву), динаміку цін та собівартості на цей товар (взаємозамінні товари) у короткостроковому та довгостроковому періоді, у тому числі сировини та матеріалів;

6) обсяги попиту та пропозиції товару, взаємозамінних товарів, зокрема, очікування стосовно:

зміни числа продавців, покупців, зміни цін на товари (взаємозамінні товари), зміни грошових доходів покупців, зміни цін на ресурси, зміни технології виробництва товарів, а також зміни податків.

Суттєве значення для дослідження і розслідування порушень, що підпадають під ознаки антиконкурентних узгоджених дій мають інформаційні джерела, які необхідно використовувати. Їх умовно можна поділити на дві групи.

1. Статистична інформація (дані), зокрема:

- звіти про фінансові результати, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 397/3690);

- форми № 1 "Баланс", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 396/3689);

- форми № 1, затверджені наказом Державного казначейства України від 23 березня 2000 року № 23, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2000 року за № 233/4454;

- адміністративні дані відповідних центральних та місцевих органів влади.

2. Соціологічні, інші інформаційні дані, що свідчать про діяльність суб'єктів господарювання:

- дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема, щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;

- дані панельних обстежень споживачів - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) споживачів, які є репрезентативною моделлю загальної сукупності споживачів;

- дані, що свідчать про виробничі плани підприємців - учасників ринку, зокрема, дані, опубліковані в засобах масової інформації;

- дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців;

- опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі) щодо оцінки рівня збалансованості ринку (попиту і пропозиції) та пріоритетів покупців щодо споживчих якостей товару за обраними критеріями взаємозамінності товарів при формуванні товарних груп;

- відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.

Частка справ про антиконкурентні узгоджені дії в загальній кількості справ, розглянутих Антимонопольним комітетом України у 1997-2003 роках складає:

Як засвідчують статистичні дані, антиконкурентні узгоджені дії не є розповсюдженим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції в Україні.

Основними чинниками, які впливають на прийняття рішень щодо укладання антиконкурентних узгоджених дій в Україні можна назвати:

- досить часті зміни зовнішніх умов функціонування суб’єктів господарювання (зміни в системі оподаткування тощо);

- особливості внутрішніх умов ринкової поведінки суб’єктів господарювання (здійснення процесів приватизації, зміна власника, зміна системи управління тощо);

- масштабний характер тривалості процесів трансформації державних структур;

- недостатній рівень розвитку ринкової інфраструктури;

- відсутність стабільного ринкового середовища.

Найбільша кількість порушень у вигляді антиконкурентних узгоджених дій виявлена та припинена антимонопольними органами в 2003 році.

Найбільш типовими є неправомірні угоди спрямовані на усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців продавців; встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації.

Як позитивну новелу, необхідно відмітити можливість звільнення від відповідальності за учинення антиконкурентних узгоджених дій, яка закладена в частині 4 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Так, особа, що є суб'єктом антиконкурентних узгоджених дій, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила (шляхом подання заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або в інший спосіб) про це Антимонопольний комітет чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 зазначеного Закону.

Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена в цій частині, якщо вона:

- не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету;

- була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;

- не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Відповідна інформація може бути одержана також від суб'єкта господарювання, якого намагаються втягнути в антиконкурентні узгоджені дії, але якому участь в антиконкурентних узгоджених діях є невигідною.

З метою усунення причин та умов, що сприяють здійсненню антиконкурентних узгоджених дій, держава повинна забезпечити комплекс заходів правового, структурного, адміністративного характеру, які полягають у наступному:

- демонополізації виробництва;

- диверсифікації виробництва;

- контролі за злиттям;

- картельній заборона;

- встановленні особливих правил поведінки суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище;

- державному регулюванні природних монополій.

За вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, визначених статтею 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, чинним законодавством передбачена відповідальність порушників у вигляді накладення штрафу. Крім цього, передбачена також кримінальна, цивільна та адміністративна відповідальність.

При вирішенні питання щодо визначення відповідальності порушників необхідно розглядати наслідки, які мають, або матимуть, для споживачів антиконкурентні узгоджені дії, а саме:

1) антиконкурентні узгоджені дії, що призводять до суттєвих обмежень конкуренції, при цьому користь для споживачів незначна або взагалі відсутня (антиконкурентні узгоджені дії щодо фіксування цін, розподілу ринку або розподілу споживачів між конкурентами) розглядаються як одна з обтяжуючих обставин при визначенні розміру штрафу. При цьому необхідно вживати заходів щодо передачі матеріалів до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності;

2) антиконкурентні узгоджені дії, що поряд з обмеженням конкуренції надають певні переваги споживачам. При визначенні суми штрафної санкції за вчинення порушення необхідно враховувати користь, яку узгоджені дії надають споживачам;

3) антиконкурентні узгоджені дії, що мають незначний антиконкурентний ефект і надають значну користь споживачам. При визначенні суми штрафної санкції необхідно враховувати позитивний вплив узгоджених дій на ринкову ситуацію. Доцільно також розглянути питання про корегування узгоджених дій для усунення антиконкурентного ефекту;

4) антиконкурентні узгоджені дії, що мають незначний антиконкурентний ефект і надають незначну користь споживачам. При цьому необхідно враховувати рівень обмеження конкуренції, що може вплинути на розмір штрафної санкції, та вживати заходів щодо зміни узгоджених дій для усунення антиконкурентного ефекту.

Необхідно також мати на увазі, що позитивний ефект впливає на визначенні розміру штрафної санкції в разі, якщо відповідач доведе наявність цього ефекту.

За вчинення порушень у вигляді здійснення антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідно до вимог статті 52 цього Закону, на суб'єкти господарювання передбачений максимальний розмір штрафної санкції: у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.

При накладанні штрафної санкції в розмірі понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян рішення приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10 відсотків зазначеного вище доходу (виручки), штраф накладається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Законодавець передбачив, що шкода заподіяна антиконкурентними узгодженими діями відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди шляхом звернення із відповідною заявою до господарського суду.

Кримінальними діяннями, тобто злочином, визнано дії у вигляді змови про встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товару, обмеження виробництва або реалізації товару, усунення з ринку або обмеження доступу на ринок товару інших суб'єктів господарювання, розподіл ринку товару за територіальним принципом, асортиментом, обсягом його реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців чи за іншими ознаками, що спричиняє недопущення, обмеження чи усунення конкуренції на ринку товару, за які відповідно до вимог статті 228 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність. Необхідно також зазначити, що кримінальна відповідальність передбачена також за примушення до зазначених, шляхом насильства, заподіяння шкоди чи погрози ними.

У разі виявлення в ході розгляду справи про здійснення антиконкурентних узгоджених дій ознак злочину, передбачених статтею 228 Кримінального кодексу України, до правоохоронних органів подається звернення на підставі статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України.

При вирішенні питання щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій необхідно враховувати, що суб'єкт господарювання, який здійснює контроль над порушником, може нести встановлену законом відповідальність за участь у антиконкурентних узгоджених діях підконтрольного йому суб'єкта господарювання за умови доведення факту його достатньої поінформованості або участі в підготовці, здійсненні погоджених дій (укладенні угоди, виконанні її умов). При обчисленні розміру штрафу необхідно виходити із виручки суб’єкта господарювання від реалізації товарів, робіт, послуг конкретної юридичної особи (холдинг, дочірнє підприємство тощо).

З метою вжиття дієвих заходів щодо припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, органи Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 17 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", взаємодіють зі спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю. З цією метою службовці органів Антимонопольного комітету України здійснюють дії, передбачені статтею 18 цього Закону. Під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді здійснення антиконкурентних узгоджених дій, органи Антимонопольного комітету України взаємодіють з органами прокуратури, підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, державними податковими адміністраціями в порядку, передбаченими спільними листами із цими органами.

4. Правомірні узгоджені дії суб’єктів
господарювання.

За умов розвинутої ринкової економіки узгоджені дії відкритого характеру між суб’єктами господарювання є досить розповсюдженим явищем.

Необхідність захисту механізму конкуренції та якісного конкурентного середовища об’єктивно вимагає контролю з боку органів антимонопольного регулювання за узгодженими діями відкритого характеру. Чинним законодавством України передбачено необхідність отримання дозволу Антимонопольного комітету України на вчинення узгоджених дій.

Статтями 7, 8, 9, 10 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачені дозволені узгоджені дії між суб'єктами підприємницької діяльності.

Зокрема, це будь-які добровільні узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню їх конкурентоспроможності. Узгоджені дії щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника встановлює обмеження на використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників, придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів, придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди, формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам – і при цьому такі дії не обмежують конкуренцію, доступ на ринок інших суб'єктів господарювання, а також не призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів.

Не вважаються антиконкурентними угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, у якій вони не обмежують у здійсненні господарської діяльності сторони угоди, якій передається таке право.

Узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

- вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

- техніко-технологічному, економічному розвитку;

- розвитку малих або середніх підприємців;

- оптимізації експорту чи імпорту товарів;

- розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

- раціоналізації виробництва.

Антимонопольний комітет України визначив Типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання. Цей нормативний акт затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 року №27-р та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 року за №239/6527. Ці вимоги до узгоджених дій передбачають, що в сьогоднішній ситуації в Україні є погоджені дії, що не становлять загрози для розвитку конкуренції.

Питання для самоперевірки (самоконтролю)

Як розуміти поняття узгоджені дії з економічної точки зору?

Які види узгоджених дій є найбільш розповсюдженими в ринковій економіці?

Який орган державної влади може дозволити антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, на які Антимонопольним комітетом не було надано дозволу й за якими умовами.

Які дії визнаються антиконкурентними узгодженими діями суб'єктів господарювання?

В якій економіці: трансформаційній чи сталій ринковій анти- конкурентних узгоджених дій більше? Чому?

Типові вимоги до узгоджених дій – у чому їх сутність?

В яких випадках наступає необхідність подання заяви про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання і які при цьому вимоги?

Процедура вирішення питання надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання?

Розгляд справи про узгоджені дії суб'єктів господарювання: підстави, процедура, наслідки.

Рішення в справах про узгоджені дії суб'єктів господарювання, їх економіко-правова оцінка.

Яка передбачена відповідальність за антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання?

Які узгоджені дії суб'єктів господарювання можуть бути дозволені?

У чому може проявлятися економічна небезпечність дозволених узгоджених дій, навести приклади.

Поиск по сайту: