Основні терміни та поняття. Інститут Інтелектуальної власності і права

Економічні процеси, що відбуваються в Україні, на практиці підтвердили взаємопов'язаність і взаємовплив розвитку конкурентних відносин та економічної активності. У цьому контексті Антимонопольний комітет України як інституційно складова у системі регулювання відносин, пов’язаних із захистом конкуренції, довів, що вся його діяльність органічно і нерозривно пов’язана з метою такого регулювання в цілому.

Спроможність держави не лише визначати, а й гарантувати єдині “правила гри” для всіх суб'єктів господарювання, проводити дієву конкурентну політику є головним чинником її стабільності, підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Розуміння особливостей, специфіки відносин, що регулюються конкурентним законодавством, особливо таких, що складаються між учасниками ринку, для регулювання яких використовується метод заборони як єдино виправданий у демократичному суспільстві і правовій державі, вимагає вироблення спеціальних, чітких і тонких інструментів публічного контролю, і не за самими відносинами, а, власне, за “не порушенням” встановлених заборон. У зв’язку з цим, завдання, покладені законодавством на антимонопольні органи, зумовлюють:

- по-перше, характер їх діяльності - контрольний, репресивний, розбудовчий;

- по-друге, вжиття широкого спектру процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції.

В цілому система антимонопольних органів, на чолі з Антимонопольним комітетом України, покликана проводити у життя конкурентну політику держави, побудовану на існуючій нормативно-правовій базі. І не випадково, на теперішньому етапі розвитку конкурентного законодавства набувають поширення такі методи правового регулювання діяльності антимонопольних органів, зокрема, як метод диспозитивності і метод рекомендацій, які з найменшою шкодою для свободи дозволяють впливати та змінювати відносини.

Диспозитивність – у цивільному процесі можливість розпоряджатися процесуальними засобами захисту, один із основних демократичних принципів цивільно-процесуального права, який визначає, що сторони та інші учасники у справі мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами.

Рекомендація – у конкурентному законодавствіможливість звільнення від відповідальності шляхом надання у вигляді листа відповідних положень щодо усунення ознак порушень, які не призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції.

Своєрідна варіація методу стимулювання у публічно-правових відносинах також притаманна цьому регулюванню – це є, зокрема, звільнення від відповідальності за добровільне припинення антиконкурентних узгоджених дій.

До 1994 року держава контролювала майже всю вітчизняну економіку. Але вже після проведення приватизації та демонополізації найважливіших галузей структура економіки змінилася: частка монопольного сектора у валовому внутрішньому продукті країни становить на сьогодні близько 40 відсотків. Позитивні результати конкуренції виявляються в багатьох сферах.

Зараз мало в кого викликає сумніви той факт, що добросовісна конкуренція - двигун економіки. Тому настільки важливою для нашого суспільства є діяльність Антимонопольного комітету України, спрямована на її захист та підтримку.

Антимонопольний комітет зміг довести економічну спрямованість своєї діяльності, особливо щодо захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів. Як позитивні приклади впливу діяльності антимонопольних органів на економічні наслідки конкуренції слід навести наступні. Після втручання на ринку стільникового зв’язку зменшилась абонентна плата, тарифи на підключення до мережі, відбулося впровадження більш прогресивних видів послуг; на ринках хліба та хлібобулочних виробів -досягнуто покращення асортименту та якості продукції; змістовно змінюються надання послуг у житлово-комунальній сфері, на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Завдяки зусиллям фахівців не допущено реалізацію десятків мільйонів пляшок підробленого "Боржомі", знижено майже вдвічі ціни на ліки для осіб з онкологічними захворюваннями тощо. При цьому органи Антимонопольного комітету України не обмежувався припиненням допущених порушень законодавства, а домагався усунення причин цих негативних явищ.

Економічний ефект прийнятих органами Комітету рішень у вигляді різниці між коштами, які споживачі мали б сплатити у випадку тривання порушень, зокрема, зловживань монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій, і фактичними витратами, яких вони зазнали, тільки за 2003 рік склав понад 61 млн. грн.

Таким чином, економічні аспекти захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів полягають у наступному:

а) визначення ринку товарів (робіт), послуг, на якому діють суб’єкти господарювання, його меж, характеристики, ознак;

б) встановлення місця суб’єкта господарювання на певному ринку товарів (робіт), послуг – конкурентне, монопольне (домінуюче);

в) встановлення наявності або відсутності економічних підстав порушення конкурентного законодавства, зокрема, шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросовісної конкуренції, впливу таких порушень на економічний стан суб’єктів господарювання, а також споживачів;

г) встановлення шкоди, незаконно отриманого прибутку, внаслідок неправомірних дій порушника законодавства;

д) прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо припинення та недопущення порушень чинного конкурентного законодавства.

Правове поле виступає необхідною і достатньою умовою функціонування та послідовного розвитку політичної, економічної та соціальної сфер життєдіяльності суспільства, забезпечує його спроможність, здатність адекватно реагувати на зміни у реальностях життя, приводячи у відповідність як усталені норми до цих змін, так і корегуючи ті, що вже зазнали змін.

Конкурентне законодавство, як й усі інші галузі права, базується на Основному Законі держави - її Конституції. У цьому зв'язку стаття 42 Конституції України, прийнятої Верховною Радою України 28 червня 1996 року, передбачає, що “...держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція".

Чинне національне конкурентне законодавство складається з таких основних правових норм:

1) Конституції України, в якій проголошується обов'язок держави захищати конкуренцію у підприємницькій діяльності, порядок визначення правил конкуренції, норм антимонопольного регулювання, призначення Голови Комітету;

2) Закон України "Про Антимонопольний комітет України" (листопад 1993 року), який визначає структурні та деякі процесуальні основи діяльності органів Антимонопольного комітету України (мета, завдання, компетенція, повноваження, структура тощо);

3) Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (червень 1996 року), який відокремив регулювання питань недобросовісної конкуренції в окрему правову норму;

4) Закон України "Про природні монополії" (квітень 2000 року), який передбачає створення сучасного, позавідомчого регулювання діяльності природних монополій з метою обмеження їх монополізму і розвитку конкуренції на суміжних ринках;

5) Закон України "Про захист економічної конкуренції" (січень 2001 року), який запроваджує нові механізми захисту економічної конкуренції, посилює відповідальність за порушення, визначає процесуальні норми.

Для розвитку законодавства України, в тому числі і в економічній сфері, пояснення порядку його застосування Конституцією України передбачено прийняття нормативно-правових актів: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою і Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Крім цього, рішення з питань конкурентної політики можуть прийматись у вигляді постанов, розпоряджень, рішень також органами місцевої влади, місцевого самоврядування, але тільки в межах їх повноважень, визначених законами.

Протягом 1996-2003 років сформовано та налагоджено повноцінний постійно діючий правовий механізм розвитку, підтримки та захисту конкуренції. Цей механізм ґрунтується на нормативно-правовій базі, яка охоплює понад 700 актів законодавства, від Конституції України до відомчих положень та інструкцій, в тому числі 58 Законів України.

Для аналізування цього розділу по суті необхідно звернути увагу на поняття “процес” з юридичної точки зору: він полягає в тому, що нормами законів запроваджено механізм, який дає будь-якій особі право звернутися безпосередньо до судової інстанції за захистом своїх прав у зв’язку із порушенням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Діючий правовий механізм стимулює суб’єктів господарювання та споживачів, права яких порушено, до виявлення більш активних дій щодо захисту своїх прав, а саме, діяти не лише шляхом звернення до Антимонопольного комітету України та його органів, а й безпосередньо звертатися до суду в порядку цивільного судочинства. Це реально розширює спектр процесуальних форм захисту порушених прав, що в свою чергу сприяє підвищенню ефективності застосування законодавства про захист економічної конкуренції та обмежує “монопольний статус” правоохоронної діяльності антимонопольних органів у сфері захисту конкуренції.

Одним з основних завдань Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного законодавства. Положення, передбачені цією нормою, застосовуються шляхом розподілу повноважень, визначення підвідомчості розгляду заяв та справ про порушення законодавства.

Перш ніж розглянути питання півідомчості процесуальних дій щодо розгляду заяв та справ про порушення конкурентного законодавства, необхідно визначити органи, яким, відповідно до чинного законодавства, надано право вирішувати такі завдання.

Законодавством, зокрема статтею 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, визначена система органів Антимонопольного комітету України:

Система органів складається:

Цією ж статтею Закону визначені органи Антимонопольного комітету України, їх склад.

Органи Антимонопольного комітету України:

1. Антимонопольний комітет України.

2. Адміністративні колегії (постійно діюча, тимчасова)Антимонопольного комітету України.

3. Державні уповноважені Антимонопольного комітету України.

4. Адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворюється:

Повноваження, якими наділяються всі органи Комітету в межах своїх компетенцій:

- розгляди заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- приймати розпорядження та рішення передбачені законодавством про захист економічної конкуренції;

- надавати висновки щодо кваліфікації дій;

- надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій;

- переглядати свої рішення;

- призначати у необхідних випадках експертизу;

- проводити дослідження ринку і визначати межі товарного ринку, становища на них суб’єктів господарювання;

- надавати обов’язкові для виконання рекомендації.

Виключно до повноважень
Антимонопольного комітету України відноситься:

- розглядати справи, які пов’язані із забезпечення національної безпеки, оборони держави, суспільних інтересів або містять державну таємницю і приймати відповідні рішення;

- надання дозволу або заборону узгоджених дій відповідно до частин 1,2 статті 10 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

- перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Комітету;

- перегляд рішень прийнятих Антимонопольним комітетом України.

Антимонопольним органам України надано право розглядати заяви та справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та з питань узгоджених дій і концентрації, як колегіально так і особисто, відповідно до своєї підвідомчості.

Антимонопольний комітет України розглядає колегіально:

- Справи про порушення у вигляді антиконкурентних дій центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

- Справи, матеріали яких із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів або містять державну таємницю, або якщо відповідачем у справі є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

- Комітет може прийняти до свого провадження будь-яку справу.

Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглядає колегіально:

Справи про порушення у вигляді:

- антиконкурентні дії органів адміністративно-господарського управління та контролю, діяльність яких поширюється на всю територію України;

- делегування повноважень центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрації, органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

- схилення до порушення, створення умов для вчинення таких порушень чи їх легітимація центральних органів виконавчої влади, обласними, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

- надання рекомендацій центральних органів виконавчої влади, обласними, Київською та Севастопольською міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування відповідного рівня, що схиляють чи сприяють вчиненню порушень законодавствава про захист економічної конкуренції;

- за дорученням Голови Комітету може розглядати будь-яку справу, окрім тих що підвідомчі Комітету.

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглядає колегіально:

Будь-які справи, окрім тих, які підвідомчі Антимонопольному комітету України (утворюється тільки для розгляду конкретної справи головою Комітету).

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України розглядає одноособово:

Справи про порушення у вигляді:

- зловживання монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросовісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на ринку, що охоплює декілька регіонів чи на загальнодержавному ринку;

- обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів господарювання, об’єднань, якщо наслідки порушення мають місце на загальнодержавному ринку;

- неподання, подання інформації в неповному обсязі Комітету у встановлені строки, або подання недостовірної інформації;

- створення перешкод працівникам Комітету у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладення арешту на майно, документи, предмети чи носії інформації.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України розглядає колегіально:

Справи про порушення у вигляді:

- зловживання монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросовісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на регіональному ринку;

- антиконкурентних дій органів влади, органами місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, крім тих, що підвідомчі Постійно діючій адміністративній колегії Комітету;

- схилення до порушень, створення умов для вчинення таких порушень чи їх легітимація органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, крім тих, що підвідомчі Постійно діючій адміністративній колегії Комітету;

- обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів господарювання, об’єднань, крім тих, що підвідомчі державному уповноваженому Комітету;

- неподання, подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені строки, або подання недостовірної інформації;

- створення перешкод працівникам відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладення арешту на майно, документи, предмети чи носії інформації;

- надання рекомендацій суб’єктам господарювання, об’єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, чи сприяють учиненню таких порушень окрім тих, що підвідомчі іншим органам Комітету.

Крім зазначених ознак, відвідомчість розгляду заяв, скарг а також дослідження і розслідування справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції може визначатися за такими принципами:

а) територіальності – територіальні межі скоєння правопорушення (область, декілька регіонів, межі держави);

б) межі товарного ринку – регіональний (житлово-комунальні послуги, ринок молока і молочних продуктів тощо), загальнодержавний (ринок авіадвигунів, ринок металопродукції тощо);

в) межі негативних наслідків порушення – регіон, декілька регіонів, територія держави.

2. Механізм дослідження і розслідування справ про
порушення конкурентного законодавства.
Види порушень.

Суттєве значення для вирішення питання щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції є втілення в практичну діяльність механізму здійснення цього контролю. Цей механізм у разі наявності ознак порушення зазначеного законодавства полягає у наступному:

- суб’єкти господарювання всіх форм власності, громадяни (споживачі),

- об’єднання, установи, організації, які подають відповідні заяви (скарги);

- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, які звертаються із відповідними поданнями.

Крім зазначеного, підставами для початку розгляду справ може бути власна ініціатива органів Антимонопольного комітету за результатами проведення перевірок щодо дотриманням конкурентного законодавства. Така процесуальна дія регулюється відомчим нормативним актом Антимонопольного комітету України – Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції (розпорядження АМКУ від 25.12.2001р. №182-р).

Наступним етапом після надходження заяв, звернень, подань, аналізу результатів перевірок викладених в актах, та встановлення ознак порушень конкурентного законодавства є здійснення процесуальних дій, пов’язаних із прийняттям органами Антимонопольного комітету розпоряджень про початок розгляду справ, про таке рішення повідомляються відповідач, заявник та треті особи.

Розпорядження про початок розгляду справ, прийняття рішень щодо яких відноситься до підвідомчості Антимонопольного комітету України та його адміністративних колегій приймає державний уповноважений Антимонопольного комітету України. А щодо справ, які є предметом розгляду і прийняття рішень територіальними відділеннями – розпорядження про початок розгляду справи приймає адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Черговим етапом є дослідження та розслідування справ щодо виявлених ознак порушень законодавством. При цьому, передбачені такі процесуальні дії:

- об’єднання кількох справ в одну;

- виділення конкретної справи для окремого розгляду;

- зупинення розгляду справ з наявності відповідних обставин;

- залучення до участі у справі співвідповідачів;

- заміна відповідача

- збирання та забезпечення доказів, їх аналіз.

Докази у справі – це будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення, що встановлюються шляхом:

- дослідження відповідного загальнодержавного або регіонального ринку товарів, робіт робіт, послуг;

- б) одержання від сторін, третіх осіб письмових та усних пояснень, які фіксуються в протоколі;

- вилучення письмових та речових доказів, зокрема, документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі;

- накладання арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі;

- призначення та отримання результаті експертизи (у разі необхідності її проведення);

- витребування у документальній формі відомостей про основні види економічної діяльності суб’єкта господарювання (угоди, протоколи, договори, накази або розпорядження, бухгалтерські документи, в тому числі звіти тощо);

- витребування, вивчення та розгляд галузевих нормативних актів, стандартів, технічних умов тощо;

- з’ясування інших обставин, які стали відомі під час дослідження і розслідування справи.

Всі процесуальні дії, які використовуються при збиранні та забезпеченні доказів, повинні здійснюватись тільки із дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, статей 41-45 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, статті 25 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Останнім етапом у механізмі дослідження і розслідування справ повинна бути підготовка подання із попередніми висновками щодо наявності або відсутності порушення законодавства. Копії такого подання, або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної державним уповновоженим Антимонопольного комітету України, здійснював керівництво розглядом справи, головою територіального відділення Комітету, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкоджати подальшому розгляду справи, не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі, надсилається сторонам та третім особам.

Як важливу процесуальну дію необхідно зазначити, що у процесі розгляду справи про порушення конкурентного законодавства органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти попереднє рішення у справі відповідно до статті 47 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Така дія може мати місце за поданою суб’єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок здійсненого порушення законодавства. Попереднє рішення втрачає свою чинність з дня отримання відповідачем рішення прийнятого за результатами розгляду справи, якщо в ньому не зазначено коротший строк.

Крім цього, законодавством передбачені рекомендації органів Антимонопольного комітету України, які відповідно до статті 46 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, надаються органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням стосовно припинення дій, що містять ознаки порушення конкурентного законодавства, щодо вжиття заходів для усунення причин і наслідків цих порушень, умов що їм сприяють. Рекомендації надаються у формі листа із обов’язковим повідомленням про результати їх розгляду у десятиденний строк з дня їх отримання. За умови виконання положень рекомендацій провадження у справі про порушення конкурентного законодавства не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Суттєве значення для опанування процесуальними засадами розгляду справ про порушення конкурентного законодавства має вивчення видів правопорушень, які визначені чинним законодавством України.

Правопорушення – це особливий прояв поведінки, що відступає від виконання вимог норм права в умовах, коли вона мала би будуватися на їх основі, і в зв’язку з цим викликає відповідне реагування з боку держави у вигляді відповідальності, яка застосовується до правопорушника.

Необхідність державно-примусового реагування на правопорушення пояснюється тим, що вони посягають на охоронювані державою права і законні інтереси інших осіб. Вони шкодять суспільним відносинам, а отже є суспільно шкідливими. Об’єктом правопорушення завжди виступають та чи інша система суспільних відносин, ті чи інші конкретні суспільні відносини та цінності, в яких вони матеріалізуються.

Основним правовими актами, в яких встановлюються види правопорушень конкурентного законодавства є Закони України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, а також Закон України “Про природні монополії”.

Так, Закон України “Про захист економічної конкуренції” побудований таким чином, що кожен вид порушень описується в окремій статті, де обов’язково зазначається, що такі дії заборонені. Крім цього в окремій 50 статті наводиться повний перелік дій, які вважаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Тут поряд з традиційними порушеннями, які були визначені ще в Законі України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", наводяться і зовсім нові дії, які раніше законодавчо не розглядались як порушення, а також дії, які фактично сприймались як порушення, за які передбачались фінансові санкції, але ніде в законі не було зазначено, що такі дії є порушенням. Наприклад, неподання інформації органам Антимонопольного комітету, здійснення концентрації без відповідного дозволу Комітету тощо. Тепер повний перелік складається з 20 видів порушень.

Конституція України, зокрема, пункт 22 частини 1 статті 92, передбачає, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

До якого виду необхідно відносити відповідальність за порушення конкурентного законодавства? Однозначної відповіді на це немає.

Необхідно зауважити, що законодавчими нормами одночасно визначені порушення як у сфері економічних правовідносин, тобто конкуренції, так і у сфері структурних, фінансових та інших перетворень суб’єктів господарської діяльності, які не підпадають під ознаки визначення існуючих правопорушень. Такі правопорушення доцільно відокремити як окрему групу правопорушень – конкурентні правопорушення.

Порушення вимог зазначеного законодавства умовно можна поділити на три групи:

- правопорушення в економічній сфері;

- правопорушення адміністративного характеру;

- правопорушення при здійснені узгоджених дій, концентрації.

1. До правопорушення в економічній сфері відноситься:

- зловживання монопольним становищем;

- антиконкурентні узгоджені дії;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю;

- делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування;

- схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань;

- надання рекомендацій суб'єктам господарювання органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

- обмеження в господарській діяльності суб'єктів господарювання у відповідь за те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про порушення законодавства.

До порушень економічного характеру також необхідно віднести також порушення в сфері недобросовісної конкуренції, передбачені статтею 1 розділами 2-4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, та правопорушення визначені у Законі України “Про природні монополії”.

2. До правопорушень адміністративного характеру у сфері застосування законодавства про захист економічної конкуренції відноситься:

- невиконання рішень, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

- неподання інформації у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

- подання інформації в неповному обсязі у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

- подання недостовірної інформації Антимонопольного комітету України, його територіальному відділенню;

- створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладанні арешту на майно, документи чи інші носії інформації.

3. До правопорушень при здійсненні узгоджених дій, концентрації відноситься:

- здійснення учасниками узгоджених дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України “ Про захист економічної конкуренції”;

- порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єктів господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

- недотримання умов придбання часток (акцій, паїв) суб'єктів господарювання;

- концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

- невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог та зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію.

Одночасно, правопорушення конкурентного законодавства можна класифікувати за характером і сферою їх здійснення:

- зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

- антиконкурентні дії суб’єктів господарювання;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- недобросовісна конкуренція;

- правопорушення, що не сприяють здійсненню повноважень органами Антимонопольного комітету України;

- процесуальні правопорушення.

Значна кількість та відчутність наслідків конкурентних правопорушень – серйозна соціально-економічна проблема для України. Є об’єктивні підстави вважати, що на сьогодні виявляється і припиняється лише невелика їх частина. Все це вкрай негативно впливає на процесс ринкових перетворень. Проте зусиль органів Антимонопольного комітету України в цьому недостатньо. Тому необхідні комплексні дії всіх гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової на їх відповідних рівнях.

3. Система відповідальності щодо виявлених
порушень. Дотримання процесуальних норм при
прийнятті рішень.

Перед прийняттям рішень за результатами дослідження і розслідувань справ щодо зазначених в попередньому розділі правопорушень законодавством передбачені наступні можливі процедурні дії:

- закриття провадження у справі без прийняття рішення по суті, у зв’язку із не доведення вчинення порушення; не встановлення відповідача або його місце знаходження; відповідача – юридичну особу ліквідовано; справа не підлягає розгляду органами Антимонопольного комітету України; з інших підстав передбачених законом;

- проведення слухання у справі, як необхідний спосіб з’ясування сторонами у справі фактичних обставин наявності порушення та надання їм юридичної оцінки.

При доведенні вчинення порушення залежно від обставин органи Антимонопольного комітету приймають рішення згідно зі статтею 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Рішення як процесуальний документ складається із трьох частин:

1. вступної;

2. описово-мотивувальної;

3. результативної.

У рішенні вказуються результати розгляду справи по суті, наводяться мотиви рішення, зазначаються дії, які сторони повинні виконати або утриматися, та строк виконання рішення.

У регулятивній частині рішення за результатами розгляду справ про порушення конкурентного законодавства органи Антимонопольного комітету України можуть бути вказані наступні рішення:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством.

Органи Антимонопольного комітету України, які приймали рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (за результатами перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію). Ці органи можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.

При вирішенні питання про накладення штрафу у результативній частині рішення вказуються розмір штрафної санкції.

Відмінністю Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” є те, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб і групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визнається суб'єктом господарювання.

За порушення:

антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем та невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;

здійснення учасниками узгоджених дій – суб’єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п’ятою статті 10 названого Закону, обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другого статті 18, статтями 19 і 20 названого Закону; недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 названого Закону; порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна та невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, накладаються штрафи у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою статті 18 названого Закону; неподання інформації, подання її в неповному обсязі, а також її недостовірної у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; створення перешкод у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети та обмеження у господарській діяльності суб’єкта господарювання у відповідь на його звернення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Для розрахунку доходу (виручки) групи юридичних та фізичних осіб, як відповідачів у справі доход (виручка) визначається як сумарна вартість від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, які визнаються суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі від двох до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів, відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції” про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України. Щодо порушень визначених Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції” то виключно Антимонопольним комітетом України приймаються рішення про накладення штрафу у розмірах понад чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.