Філософські погляди Вольтера і Руссо

По социальным воззрениям Вольтер — сторонник неравенства. Общество должно делиться на «образованных и богатых» и на тех, кто, «ничего не имея», «обязан на них работать» или их «забавлять». Трудящимся поэтому незачем давать образование: «если народ начнёт рассуждать, всё погибло» (из писем Вольтера). Печатая «Завещание»Мелье, Вольтер выкинул всю его острую критику частной собственности, считая её «возмутительной». Этим объясняется и отрицательное отношение Вольтера к Руссо, хотя в их взаимоотношениях и имелся налицо личный элемент.

Убеждённый и страстный противник абсолютизма, он остался до конца жизни монархистом, сторонником идеи просвещённого абсолютизма, монархии, опирающейся на «образованную часть» общества, на интеллигенцию, на «философов». Просвещённый монарх — его политический идеал, который Вольтер воплотил в ряде образов: в лицеГенриха IV (в поэме «Генриада»), «чувствительного» царя-философа Тевкра (в трагедии «Законы Миноса»), ставящего своей задачей «просветить людей, смягчить нравы своих подданных, цивилизовать дикую страну», и короля дон Педро (в одноимённой трагедии), трагически погибающего в борьбе с феодалами во имя принципа, выраженного Тевкром в словах: «Королевство — великая семья с отцом во главе. Кто имеет другое представление о монархе, тот виновен перед человечеством».

Вольтер, как и Руссо, иногда склонялся к защите идеи «первобытного состояния» в таких пьесах, как «Скифы» или «Законы Миноса», но его «первобытное общество» (скифов и сидонцев) не имеет ничего общего с нарисованным Руссо раем мелких собственников-хуторян, а воплощает собою общество врагов политического деспотизма и религиозной нетерпимости.

В своей сатирической поэме «Орлеанская девственница» он высмеивает рыцарей и придворных, но в поэме «Битва при Фонтенуа» (1745) Вольтер славит старое французское дворянство, в таких пьесах, как «Право сеньора» и особенно «Нанина», — рисует с увлечением помещиков либерального уклона, даже готовых жениться на крестьянке. Вольтер долго не мог примириться с вторжением на сцену лиц недворянского положения, «обыкновенных людей» (фр. hommes du commun), ибо это значило «обесценитьтрагедию» (avilir le cothurne).

Связанный своими политическими, религиозно-философскими и социальными воззрениями ещё довольно крепко с «старым порядком», Вольтер в особенности своими литературными симпатиями крепко врос в аристократический XVIII век Людовика XIV, которому он посвятил своё лучшее историческое сочинение — «Siècle de Louis XIV».

Незадолго до своей смерти, 7 апреля 1778 года, Вольтер вступил в парижскую масонскую ложу Великого Востока Франции — «Девять сестёр». При этом в ложу его сопровождал Бенджамин Франклин (в то время — американский посол во Франции)

Світоглядна система ж. -Ж. Руссо представляє переплетення різних течій: дуалізму, картезіанства, сенсуалізму, нарешті, ідеалізму і фідеїзму в області релігійних переконань. Але, поза сумнівом, переважання дуалістичних поглядів, оскільки Руссо, визнавав об'єктивне буття матеріального Всесвіту, допускаючи існування у світі двох почав - духу і матерії. Він розвивав метафізичний погляд на матерію як на мертву і відсталу субстанцію, яка сама по собі не має ніякого руху і тільки в результаті вищої дії придбаває здатність до механістичного пересування в просторі. Рух він розумів не як зміна взагалі, а як переміщення в результаті механістичної дії. Питання про джерело руху Руссо вирішувало, проте, не матеріалістично. "Деяка воля - писав він - приводить в рух Всесвіт і одушевляє природу.Однією з головних проблем, які досліджує Руссо, є проблема людини, його істинній суті. За природою людина, згідно Руссо, незлобива, швидше навіть добрий, він стає доброчесним, коли, люблячи добро, ще і здійснює його через боротьбу і подолання в собі протиборчих схильностей. Виконання обов'язку є зовнішньою формою доброчесності в порівнянні з вчинками, витікаючими з природного прагнення до добра, на основі яких почуття обов'язку формується і закріплюється в якості звички до доброчесності, звички, що доставляє задоволеність і насолоду.Задоволення, що доставляються безпосереднім природним співчуттям і сприянням по природному потягу не піднімаються до висоти тих, що випробовуються при виконанні обов'язку.

Поиск по сайту: