Філософія марксизму та її основні ідеї

Марксизм як економічна, соціально-політична, філософська теорія, ідеологія пролетаріату виник в 40-і роки XIX століття в Німеччині, у відповідь на суспільну потребу в теоретичному обгрунтуванні нового суспільно-політичного руху -робітничого руху. Основоположники марксизму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс були не тільки теоретиками, але і організаторами боротьби пролетаріату за свої права.

Карл Генріх Маркс (1818-1883) народився в сім'ї адвоката, після закінчення Трірської гімназії вчився на юридичному факультеті Боннського і Берлінського університетів, де займався в основному історією і філософією. По закінченні Берлінського університету одержав диплом доктора філософії. Робота в "Рейнській газеті", де Маркс був редактором, дозволила йому вивчити реальні процеси життя і дійти висновку про провідну роль економічних відносин у суспільному житті. В 1843 році Маркс одружився на подрузі дитинства Женні фон Вестфален, яка стала йому вірним помічником і соратником. Влітку 1844 року в Парижі відбулася історична зустріч Маркса і Енгельса, на якій з'ясувалася єдність їх поглядів і життєвих цілей, і почалася віддана дружба, яка тривала потім сорок років. Маркс за свої демократичні погляди і революційну діяльність все життя був переслідуваний владою, жив у Франції, Бельгії, Великобританії. Скрізь він займався організацією соціалістичного, комуністичного руху і науковою працею. Помер Маркс від тяжкої хвороби в 1883 році і був похований у Лондоні.

Основні роботи Карла Маркса: "До критики Гегелівської філософії права", "Економічно-філософські рукописи", "Святе сімейство", "Тези про Фейєрбаха", "Німецька ідеологія", "Убогість філософії", "Маніфест Комуністичної партії", "Класова боротьба у Франції", "Капітал", "Критика Готської програми".

Фрідріх Енгельс (1820-1895) народився в сім'ї текстильного фабриканта, вчився в школі, потім у гімназії. На настійну вимогу батька змушений був залишити гімназію за рік до закінчення і зайнятися вивченням комерційної справи. В 1838-44 роках працював у торговельній конторі, відбував військову повинність, попутно займаючись самоосвітою. В 1842-44 роках переходить із революційно-демократичних до комуністичних позицій. Після зустрічі з К. Марксом він включається в активну діяльність по поширенню нового світогляду. Разом з Марксом вони пишуть ряд робіт, які обґрунтовують комуністичний рух. Енгельс поєднав наукову працю, революційну діяльність і роботу на підприємствах своєї сім'ї. Завдяки останній він мав можливість допомагати сім'ї Маркса, яка дуже часто терпіла нестатки. Після смерті К. Маркса Енгельс продовжив гігантську працю по підготовці до видання другого і третього томів "Капіталу", написав ряд своїх оригінальних творів, вів активну пропаганду марксизму. Помер Енгельс в 1895 році. Відповідно до його волі, після кремації урна з його прахом була опущена в море біля Істборна, улюбленого місця відпочинку Енгельса на південному березі Англії.

Основні роботи Ф. Енгельса: "Положення робітничого класу в Англії", "Святе сімейство", "Німецька ідеологія", "Маніфест Комуністичної партії", "Анти-Дюринг", "Діалектика природи", "Походження сім'ї, приватної власності і держави", "Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії".

Головна ідея марксизму - ідея революційного практичного перетворення людиною світу. Із цієї головної ідеї випливають основні особливості марксистської філософії.

Філософія марксизму - це діалектичний матеріалізм. Революційна теорія взяла на озброєння революційний діалектичний метод, відповідно до якого все у світі піддається зміні і розвитку. В матеріалістичній діалектиці джерелом розвитку світу є не дух, ідея (як було представлено в класичному ідеалізмі), а сам світ, реальні протиріччя, які об'єктивно існують у ньому. Саморозвиток світу є причиною розвитку пізнання, духу, а не навпаки. Таким чином, виключивши ідею творця, деміурга, а також думку про зовнішнє першоджерело розвитку світу Маркс і Енгельс відобразили об'єктивний світ (матерію) як саморухомий процес, перебороли метафізичний, механічний характер матеріалізму і створили нову історичну форму матеріалізму - діалектичний матеріалізм.

Ідея революційної зміни світу дозволила по новому представити процес пізнання. Активність суб'єкта в пізнанні розуміється не як теоретична, а, насамперед, як практична активність. Людина пізнає об'єкт, включаючи його в сферу своєї практичної життєдіяльності і у практиці доводить істинність, об'єктивність свого пізнання. Раніше пізнання і практика розглядалися як два різнопланових, протилежних роду діяльності. Об'єднавши їх, ввівши категорію "практика" у гносеологію Маркс і Енгельс представили нове діалектико-матеріалістичне трактування основних протиріч процесу пізнання (докладніше про це в темі "Гносеологічні проблеми у філософії").

К. Марксом і Ф. Енгельсом уперше було здійснене матеріалістичне пояснення історії, відповідно до якого дійсні причини історичного розвитку лежать не в сфері духу, держави, права, моралі, а в сфері реальної практичної життєдіяльності людей. Якщо у Гегеля історія представлена як процес саморозвитку і самопізнання світового духу, то в марксизмі розвиток суспільства - це природничо-історичний (тобто, той, який відбувається по об'єктивних законах) процес зміни способів виробництва або суспільно-економічних формацій. Ще в одній з ранніх своїх робіт "До критики гегелівської філософії права" К. Маркс доходить висновку; то не держава визначає громадянське суспільство, а навпаки, громадянське суспільство (тобто сукупність живих людських індивідуумів, їх практична діяльність) визначає державу, тобто економіка в остаточному підсумку визначає політику.

Суспільний прогрес, зміст і мета історії трактується в марксизмі як процес присвоєння людиною власної справжньої людської сутності в результаті приречення всіх форм відчуження1 цієї сутності. Якщо Гегель знищення відчуження трактує як духовний акт, який здійснює філософ (уособлення універсального розуму); Фейербах корінь зла бачить у релігійному відчуженні, то Маркс головним видом відчуження вважає відчуження праці. Комуністичний ідеал в марксизмі - це знищення відчуження, тобто перетворення праці в процес вільної, творчої самореалізації людини. Знищення приватної власності К. Маркс вважав за необхідною, але не достатньою умовою руху до комунізму. Із революційно-практичної позиції трактується і сутність самої філософії. Філософія, згідно Марксу, приходить у цей світ не для чистого споглядання, а для зміни, перетворення його. У знаменитій 11-ій тезі, в "Тезах про Фейербаха" Маркс пише: "Філософи лите різними способами пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його**.

37. Матеріалістичне розуміння історії в маркс измі, чи історичний матеріалізм трактується в марксистській літературі як поширення філософського матеріалізму на розуміння суспільного життя. В якості визначальних категорій Карл Маркс виділяє категорії "суспільно-економічна формація", "суспільні відносини", "історична закономірність". За допомогою цих категорій він намагається простежити логіку всесвітньої історії як послідовну зміну певних ступенів історичного розвитку.
Згідно матеріалістичного розуміння історії визначальну основу суспільного буття становить матеріальне виробництво, або виробництво матеріальнихблаг, кіт. кожне нове людське покоління отримує як спадок від попередніх поколінь і яке воно розвиває, з тим, щоб передати наступному поколінню. У суспільному виробництві свого життя люди вступають у необхідні, незалежні від їхньої волі відносини - виробничі відносини, які відповідають певному щаблі розвитку їхніх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин складає економічну структуру суспільства, на якій підноситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Зі зміною економічної основи відбувається переворот у всій величезній надбудові. Не можна судити про подібну епоху перевороту по її свідомості (точно також як не можна судити про окрему людину на підставі того, що сам він про себе думає). Свідомість треба пояснити з суперечностей матеріального життя, з існуючого конфлікту м / у громадськими продуктивними силами і виробничими відносинами. Жодна громадська формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили і нові більш високі виробничі відносини ніколи не з'являються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування. Вчення Маркса і Енгельса (про суспільні відносини виробництва) стало ключем для наукового пояснення історично сформованого переходу від феодального (кріпосницького) суспільства до капіталістичного ладу. Рабовласництво, кріпацтво, наймана праця вперше були зрозумілі як історично необхідні форми розвитку продуктивних сил суспільства.
Т.ч., історичний матеріалізм вперше в історії суспільної думки пов'язує історію людства з розвитком суспільного виробництва. Маркс прямо заявляє, щоісторія людства "тим більше стає історією людства, чим більше зросли продуктивні сили людей, а, отже, і їх суспільні відносини".
Матеріалістичне розуміння історії дало ясний і недвозначну відповідь на запитання: як це можливо, що люди самі творять свою історію, якщо ні зовнішня, що оточує їх природа, ні їхня власна людська природа від них не залежні? Згідно з цим вченням, ні те, ні інше не визначає характер суспільного устрою та історію людства, а визначаються ється лише розвитком суспільного виробництва, яке являє собою двосторонній історичний процес: з одного боку, зміна людьми зовнішньої природи, а з іншого - зміна самої людської природи, розвиток людини.
Тільки основоположники марксизму спіткали суспільне виробництво не тільки як виробництво матеріальних благ, але разом з тим і виробництво суспільних відносин, - а тим самим і самої людини як члена суспільства.
Відкриття та дослідження суспільних відносин виробництва і поклало початок матеріалістичного розуміння історії.
Маркс і Енгельс вважали, що праця зробила людину Людиною. В умовах людського буття праця виступає не просто специфічним, а й визначальним способом життєдіяльності людей. У практичній діяльності він реалізує свої суспільні цілі, задовольняє потреби та інтереси.
Матеріальне виробництво в рамках матеріалістичного розуміння історії, в кінцевому рахунку, детермінує всі умови буття людей. Марксистська філософія не має аналогів в самому головному її досягненні, а саме в розширенні матеріалізму на сферу суспільних явищ. Виникнення цього вчення об'єктивно, це відповідь на питання, поставлені соціальною філософією того періоду. Протиставивши ідеалістичним поглядам матеріалістичне розуміння історії, Маркс довів, що суспільне буття визначає суспільну свідомість.
Т.ч., історія суспільства постала як закономірний процес зміни способів виробництва. Зміни суспільних відносин йдуть за об'єктивними законами життєдіяльності людей, як то: характер і розподіл праці, розвиток матеріальних сил і засобів.

Поиск по сайту: