Організація волонтерської діяльності в НКО

Більшість некомерційних організацій у світі мають добровольців. Багато з них не працюють повний робочий день на основній роботі і віддають волонтерству багато сил. Але таких волонтерів меншість. Переважна кількість волонтерів працює дві-три години на тиждень або навіть одну годину на місяць. Але кінцевим результатом цієї, на перший погляд, непомітної роботи є велика кількість робочих годин, днів, за які не потрібно плати, реалізація багатьох програм, що не потребує постійної участі штатних робітників.

Основні засади, за якими базується робота добровольців – членів організації такі:

§ дбати про інтереси кожного, його особливості і можливості, а відтак підбирати кожному члену організації роботу, яка відповідала б його власним інтересам, здібностям і можливостям;

§ завжди визначати термін виконання – тут допоможе загальне планування роботи організації; успіх організації залежить від акуратності, правильності і темпу праці конкретної людини;

§ обговорювати питання дисципліни і відповідальності і відповідальності, регулярно заохочуючи тих, хто виконує завдання якісно, у визначені терміни, і зясовувати причини чиєїсь бездіяльності;

§ доводити,переконувати учасників у необхідності взаємодії;

§ розподіляти відповідальність і обов’язки рівномірно між членами чи учасниками організації, не переобтяжуючи тих, хто працює, перекладанням на них завдань, не виконаних внаслідок недбальства інших;

§ завжди мати варіанти взаємозамінності працівників і добровольців.

Таким чином, можна визначити кілька основних принципів управління помічниками – членами організації:

§ врахування особистих якостей і обставин (здібності, можливості, часові, сімейні, фінансові інтереси);

§ визначення термінів і вимог у роботі;

§ безумовне заохочення до кінцевого результату і доброзичливий, але принциповий аналіз помилок;

§ внутрішній тренінг - навчання працювати в команді;

§ оптимальна посильність у розподілі обов’язків;

§ взаємозамінність.

З діяльністю центрів СССМ ви більше знайомі. Нагадаємо, що центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – спеціалізовані заклади, на які покладено державою завдання практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку сімей, дітей, молоді.

Соціальні служби передбачають допомогу безпритульним, у тому числі й роздачу їжі, одягу, ліків. Вони надають допомогу позбавленим волі, біженцям. Крім того, діють патронажні або соціальні служби для людей похилого віку та інвалідів. Часто волонтери в таких організаціях виконують зовсім просту, рутинну роботу: роздають їжу і одяг, прибирають квартири, приймають відвідувачів. Сюди приходять люди, які не цураються «простої» роботи і яким цікаво її виконувати.

Проаналізуємо різні види соціальної роботи волонтерів у діяльності соціальних служб.

Волонтерство як безкоштовна допомога конкретного волонтера конкретній особі, що потребує реальноїхдопомоги від іншої людини.

1. Така форма волонтерства в діяльності соціальних служб наявна у різноманітних програмах.

Технічна робота по організаційному забезпеченню різноманітних заходів соціальних служб – розповсюдженню друкованої продукції, технічне забезпечення заходів тощо. Наприклад, в Криму працює «Школа здорового способу життя», що орієнтується на профілактику негативних явищ, пропаганду здорового способу життя, гармонізацію психічного і фізичного здоровя підлітків. Волонтери розповсюджують серед підлітків і молоді листівки, буклети, інформаційно-наочний матеріал.

Це специфічний вид волонтерської роботи. З одного боку – в нього охоче включаються діти і підлітки, а з іншого – існує чималий ризик для організаторів перетворити волонтерів на звичайних технічних виконавців, що може відштовхнути їх від добровільної діяльності.

3. Індивідуальна допомога тим, хто її потребує. Це класичний вид волонтерської роботи, досить поширений в роботі соціальних служб. Основне завдання діяльності волонтерів у цій сфері – створення широкої мережі соціального патронажу дітей та молоді, що мають труднощі пересування. Практично майже вся індивідуальна робота волонтерів в центрах соціальних служб спрямована на роботу з дітьми-інвалідами. Наприклад, у рамках програми «Паросток» (соціально-психологічна підтримка дітей-інвалідів) Хмельницький ЛЦСССМ розробив спеціальну програму діяльності молодих волонтерів, яка передбачає створення групи молодих волонтерів; організацію соціального патронажу за дітьми, котрі не здатні самостійно пересуватися; організацію забезпечення дітей художньою літературою спільно з обласною юнацькою бібліотекою.

Для роботи з іншими групами, що потребують соціальних послуг (бездоглядні діти, кризові сім’ї, діти, схильні до правопорушень), необхідна більш чітка організація з боку супервізорів, краща професійна підготовка волонтерів, уміння знайти контакт з важкими у своїй поведінці і способі життя клієнтами, що не бажають втручання в їхнє життя сторонніх людей. Тобто, необхідна додаткова організаційна і освітня робота з волонтерами.

3. Робота з фахівцями по наданню кваліфікованої допомоги людям, котрі потрапили в складну ситуацію. Найбільш поширений вид роботи, яку виконують фахівці у цьому соціальному полі – робота на «Телефоні довіри» для молоді. Наприклад, у Вінниці на «Телефоні довіри» для молоді працюють 15 волонтерів. Мета такої програми – цілодобова психологічна та інформаційна підтримка молоді,що перебуває у кризовому стані.

Волонтерська робота ц плані організації діяльності гуртків і клубів за інтересами.

Саме тут стає можливим застосування наявного у волонтерів особистого досвіду. Наприклад, дитячий клуб «Рукодільниця» у м.Вінниця надає професійну орієнтацію та підтримку молоді жіночої статі,яка опинилася у кризовому стані. Тут всі керівники- волонтери, хоч і мають відповідну професій підготовку у певній галузі.

Залучення дітей і молоді до роботи у самокерованих групах.

Чимало молоді, задіяної в клубах за інтересами і клубах взаємодопомоги, тобто самокерованих групах, також належать до волонтерів. Насправді, їх діяльність не є чистим волонтерством, бо передусім члени цих груп допомагають, в першу чергу, собі і водночас вирішують проблеми як свої,так і людей з найближчого оточення. Наприклад,у м.Чернігові при ЦСССМ організована команда КВК і музичні групи загальним числом 40 осіб. Центр вважає їх волонтерами. Насправді це клуби за інтересами, які можуть проводити культурно-масову, розважальну і соціальну роботу, але волонтерами їх вважати не можна.

У тому випадку, коли діяльність клубу і його склад є постійними, і окрім масових заходів провадиться ще й індивідуальна виховна, психологічна, педагогічна робота, то такі організації мають помітне соціальне спрямування і великий соціальний ефект.

Доброчинна діяльність.

Доброчинна діяльність не є волонтерством у чистому вигляді, оскільки її сутність полягає, як правило, в матеріальній, а не соціальній допомозі тим, хто її потребує. Хоча доброчинність і волонтерство тісно повязангі. Наприклад, у місті Чернівцях до дня святого Миколая волонтери відвідали Оршивський дитячий будинок, школу для сиріт, попередньо провівши акцію збору солодощів та подарунків, які було вручено дітям.Практично волонтери організували благодійну акцію по збору подарунків, що, безумовно, на користь не тільки дітям, а й волонтерам і жителям міста, які брали участь у благодійній акції.

Для НКО, як і для соціальних служб, дуже важливим є питання залучення і збереження волонтерів у своєму складі.

Існує 10 заповідей роботи з волонтерами, давно відкритих людьми, які в різний час з успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді працюють і в Америці, і в Англії, і в Росії. Якщо їх дотримуватися, є надія, що не загубиться унікальний людський потенціал доброчинної організації, навпаки, з’явиться багато нових добровольців.

1. Плануючи реалізацію проектів, передусім доцільно визначити, де можуть бути корисними, а потім добирати відповідних людей.

2. Залучаючи до роботи волонтера, необхідно враховувати його інтереси, бажання, можливості, в тому числі й можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту (індивідуальний підхід).

3. Не слід вважати, що волонтери можуть виконувати тільки чорну роботу, а всю кваліфіковану мають здійснювати оплачувані фахівці. По-перше, можна знайти волонтерів-професіоналів у різних сферах, по-друге, слід пам’ятати, що волонтерів слід навчати з метою підвищення їх загального професійного рівня.

4. Не слід набирати волонтерів заради волонтерів, а тільки керуючись потребою. Але коли людина сама приходить до вас, поставтесь до неї так, щоб не відштовхнути, навіть якщо на даному етапі в ній немає потреби. Волонтер тим часом може підготуватися до роботи або виконувати окремі доручення. Знайдіть той варіант, за яким навіть відмовившись від його послуг, ви збережете його на майбутнє.

5. Пояснити новій людині за якими принципами працює дана організація, чого ви прагнете, що за що відповідає.

6. Чітко формулювати обов’язки і відповідальність самого волонтера, вимоги до нього. Причому, слід роз’яснити не тільки характер роботи, але й те, які функції потрібно буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою справою.

У рамках цього принципу хотілось би звернути вашу увагу на фактори мотиваційної стратегії щодо залучення волонтерів, які визначені зарубіжними дослідниками С. Маккорлі та Р. Лінч. Одним із таких факторів автори називають «право власності». Під цим поняттям ми розуміємо, що волонтер має почуття особистої відповідальності за щось, те на що він може вказати «Це моє». У неприбутковому світі право власності волонтерів розповсюджується на клієнта або проект. Право власності дає волонтеру щось таке, за що він відповідає, чим пишається. Якщо волонтер відповідає за результат і наслідки власної роботи, він концентрується на тому, що робить, отримує задоволення від процесу досягнення цілі. Сьогодні для виховання сучасних волонтерів особливо важливо давати їм окремі проекти, які б вони контролювали, оскільки чимало волонтерів зацікавлені у тривалій роботі в організації на відміну від того, як би це мало бути. І це також є важливим для залучення нових волонтерів для організації.

Ще одним елементом у розвитку структури роботи, яка забезпечує успіх, є впевненість, що волонтери мають почуття відповідальності за досягнуті результати, а не просто виконують певні доручення або «робочі обов’язки». Якщо волонтер відповідає за результати та наслідки власної роботи, він концентрується на тому, що робить, отримує задоволення від процесу досягнення цілі. З іншого боку, якщо він відповідає лише за якість заходів, які мають певні результати, то він позбавлений можливості отримати задоволення. Наприклад, волонтери по захисту населення від кримінальних елементів отримують більше задоволення тоді, коли вони відповідатимуть за усунення злодіїв з вулиць міста, а не коли сприймають свою роботу як стукання у двері будинків та ведення з людьми розмов про необхідність насадження колючих кущів попід вікнами.

7. Варто ставитися до волонтера як до колеги.

8. Потрібно дякувати, заохочувати до успіхів.

У рамках цього принципу зупинимося на оцінці результатів роботи волонтерів. Ті ж автори - С. Маккорлі та Р. Лінч - оцінку результатів визначають як ще один фактор мотиваційної стратегії залучення волонтерів. Потрібно визначити як та відповідно до чого оцінювати досягнуті результати. Якщо ми не знаємо як це зробити, то буде неможливо визначити наскільки добре волонтер виконав завдання. Якщо людям не говорити, наскільки добре вони виконують свої доручення, якщо вони самі не можуть сказати – успішно чи ні вони працюють, вони втратять зацікавленість у справі. Крім того, безпідставною буде спроба використання іншого способу для проведення заходу, якщо ви не знаєте, чому теперішній спосіб не працює.

9. Забезпечити волонтеру можливість росту в організації. Набуття досвіду різного характеру.

10. Урахування думки волонтера при вирішенні різних питань або проблем в організації.

ТЕМА ЛЕКЦІЇ 11:

Поиск по сайту: