ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ВІДКРИТА СИСТЕМА

Звернути увагу на те, що організація має внутрішнє середовище, яке складається з 5 елементів, а також чітко визначити внутрішні змінні ситуаційні фактори всередині організації. Зміст основних внутрішніх перемінних і їхній взаємозв'язок.

Зауважити, що організація має зовнішнє середовище, на яке впливають певні фактори, а також чітко визначити фактори зовнішнього середовища прямої і непрямої дії, що впли­вають на діяльність організації.

Вивчаючи види організацій в Україні, необхідно звернути увагу на їхні відмінні особливості, переваги та недоліки.

Для ефективного функціонування менеджменту повинна бути створена організація, в якій здійснюється діяльність менеджерів.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі організації та особистих цілей її членів. Отже, під організацією слід розуміти підприємство, фірму, відомство та інші трудові формування. Як і людина, організація теж має своє ”життя”.

Концепція життєвого циклу організації складається з 5 послідовних фаз.

Фаза 1- народження організації: визначення головної мети, основою якої є виживання; криза керівництва, вихід на ринок, спрямованість до максимального збільшення прибутку.

Фаза 2 – дитинство та юність: головна ціль – короткочасний прибуток та прискорене зростання, виживання за рахунок жорсткого керівництва, укріплення і завоювання своєї частки ринку, планування прибутку, підвищення зарплати.

Фаза 3 – зрілість: головна ціль – систематичне, збалансоване зростання і формування індивідуального іміджу, ефект керівництва досягається за рахунок делегування повноважень, зростання за основними напрямками діяльності, завоювання ринку, облік будь-яких інтересів, розподіл і кооперація, премії за індивідуальний результат.

Фаза 4 – старість: головна ціль – зберегти досягненні результати, ефект керівництва досягається за рахунок координації дій, забезпечення стабільності, вільний режим організації праці, участь у прибутках.

Фаза 5 – возродження: головна мета – забезпечення оживлення за всіма функціями, зростання за рахунок колективізму, головна задача – омолодження, впровадження НОТ, колективне преміювання.

Організація має дуже велику роль в сучасному суспільстві, тому що вона складає основу світу менеджерів і є причиною, яка обумовлює існування менеджменту.

Існує три рівні управління:

1)вищий рівень управління (інституціональний) може бути представлений головою Ради директорів, президентом, віце-президентом, правлінням. На цьому рівні складаються плани стратегічного порядку;

2)середній рівень управління (управлінський) забезпечує реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, та відповідає за доведення найбільш детальних завдань до підрозділів, а також за їх виконування. Це керівники відділів, директора підприємств, що входять до організації, начальники функціональних підрозділів На цьому рівні складаються плани тактичного порядку;

3)нижчий рівень управління (технічний) представлений молодшими начальниками. Це керівники, які знаходяться безпосередньо над робочими: майстри, бригадири, контролери та інші адміністратори, відповідальні за доведення конкретних завдань до безпосередніх виконавців. На цьому рівні складаються оперативні плани.

З підвищенням рівня керівництва питома вага виконавських функцій знижується.

Повноваження – це сукупність прав і обов’яків без згоди з іншими приймати рішення, віддавати розпорядження і виконувати різні дії в інтересах компанії.

Види повноважень:

- лінійні – передаються від начальника до підлеглого,

- штабні – передаються від консультативного обслуговувача і особистого апарату.

Процес передання менеджерами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії – це делегування повноважень.

Для того, щоб делегування впровадити в практику управління необхідно:

- стимулювати робітників в межах своєї компетенції,

- надавати право керівникам підрозділів і відповідальним виконувачам у межах їх компетенції приймати рішення і підписувати документи,

- посилити вивчення метода делегування повноважень в системі підвищення кваліфікації керівників.

Організація становить собою створену людьми систему, що складається із численних взаємозалежних частин, тобто із внутрішнього середовища організації.

До основних змінних організації належать: цілі, структура, завдання, технологія і персонал.

Цілі – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

Завдання – це робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана заздалегідь установленими способами у заздалегідь обумовлені терміни.

Організаційна структура – це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних галузей, побудовані в такій формі, яка дозволяє ефективно досягти цілей організації.

Технологія – це поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях. Технологія — спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).

Персонал є центральним фактором у будь-якої моделі управління. Поведінка людини в суспільстві є наслідком поєднання індивідуальних характеристик особистості і зовнішнього середовища. Найбільш важливими з цих характеристик є: здібності, схильність, обдарованість, потреби, очікування, сприймання, ставлення, погляди, цінності.

Отже, внутрішнє середовище організації — це склад­на система елементів і зв'язків між ними, що є об'єктом контролювання та регулювання керівництвом.

Зовнішнє середовище – це неконтролюємі сили, які впливають на рішення менеджерів, їх дії, внутрішню структуру та процеси в організації. Воно може бути прямої та непрямої дії.

Зовнішнє середовище характеризується взаємопоєднанням факторів, складністю, рухливістю та невизначеністю.

До факторів зовнішнього середовища прямого впливу відносяться наступні фактори:

1)Конкуренти – це ті підприємства, з якими організації необхідно боротися за долю ринку, споживачів та ресурси, які вона хоче отримати із зовнішнього середовища, щоб забезпечити своє існування.

2)Споживачі – це підприємства або фізичні особи, які використовують в своїй діяльності або споживають продукцію даної організації.

3)Постачальники – це фірми або фізичні особи, які виконують функцію з постачання організації сировини, матеріалів, засобів та предметів праці, інформації, обладнання для подальшої їх переробки та виробництва виробів чи використанні їх в процесі виробництва нової продукції.

4)Державні органи та закони – це всі ті законодавчі акти та закони, які випускають державні органи.

5)Ринок трудових ресурсів – це все працездатне населення, яке може працювати у визначеній сфері діяльності організації.

До факторів зовнішнього середовища непрямого впливу відносяться:

1)розвиток технологій – це використання в процесі виробництва нових прогресивних технологій, нововведень, ноу-хау,

2)економічні фактори – це сукупність всіх показників, що характеризують стан економіки даної країни,

3)соціокультурні фактори – це взаємовідносини з місцевим населенням та рівень культуризації суспільства,

4)політика – це зміни в політичному житті країни,

5)природні фактори – це те, що неможливо передбачити та запланувати, тобто форс-мажорні фактори: війни, землетруси, урагани, повідні,

6)міжнародні фактори – це все те, що пов’язане із змінами в житті інших країн.

Контрольні питання для самоперевірки:

1. У чому полягає сутність організації?

2. Основні загальні риси організації.

3. Від яких основних умов залежить успіх будь-якої організації"?

4. У чому полягає відмінність формальної і неформальної, простої і складної організації?

5. Які змінні ситуаційні фактори відносяться до внутрішнього сере­довища організації?

6. Назвіть найважливіші ситуаційні фактори внутрішнього середо­вища в організації?

7. Що є основною причиною виникнення неформальної організації?

8. Які основні економічні функції виконує формальна організація?

9. Які основні соціальні функції виконує неформальна організація?

10.Що передбачає горизонтальний поділ праці в організації?

11.На що переважно спрямований вертикальний поділ праці в організації?

12.Яким чином здійснюється оцінка факторів зовнішнього середо­вища організації?

13.Що таке організація? З яких елементів вона складається і яку роль грає в житті людини?

14.У чому суть і основи процесу департаменталізації?

15.Як зв'язана власність і управління в сучасних організаціях?

16.Навіщо керівництву необхідно усвідомлювати взаємозв'язок внутрішніх змінних?

17.Дайте характеристику сучасної типології організацій.

18.Порівняєте між собою механістичні й органічні організації. Які переваги і недоліки кожної з них?

19.Визначте розходження між горизонтальним і вертикальним поділом праці.

20.Чому важливо розуміти, що практично не існує двох однакових організацій?