Кора калини звичайної

1 — корок; 2 — коленхіма; З — первинна кора; 4 — вторинна кора; 5 — друзи кальцію оксалату; 6 — луб'яні волокна; 7 — кам'янисті клітини

Ознаки родини Розові — Ковасеае

Це багаторічні трави, кущі, дерева, іноді ліани. Листки чергові, прості або складні, здебільшого з прилистками, які рано опадають або зростаються з основою листка. Жилкуван­ня перисте або пальчасте. Квітки поодинокі або зібрані у суцвіт­тя. Квітколоже буває опукле, конічне або ввігнуте, бокалоцо- дібне. Специфічне для розових бокалоподібне квітколоже, по краю якого прикріплюються чашолистки, пелюстки і тичин­ки, дістало назву гіпантія. Оцвітина правильна, 5-членна, рідко 4- або 6-членна, у більшості представників подвійна, тоб­то складається з чашечки й віночка. Іноді пелюстки аборту­ються (8ап£иІ80гЬа), інколи, крім чашолистків, є зовнішнє коло листочків, що утворюють підчашу (суниці).

Віночок, як правило, яскраво забарвлений. Кількість ти­чинок може відповідати кількості пелюсток* але зазвичай вдвічі, вчетверо й більше перевищує її, розміщені вони циклі­чно. Маточок багато, рідше 5—1; зав'язь верхня, нижня або середня; плодолистків один або багато, вони вільні або зрослі.

Плоди різноманітні: сухі або соковиті, прості або складні (листянки, кістянки, горішки, сім'янки, коробочки, яблуко та ін.). Насіння не має ендосперму.

Родину поділяють на 4 підродини — Спірейні (8рігаоі<іеае), Шипшинові, або Розові (КозоШеае), Сливові (Ргипоісіеае), Яб­луневі (Маїоісіеае) — на основі особливостей морфології квітки і плодів.

Підродина Шипшинові, або Розові (КозоШеае). До підро­дини належать кущі й багаторічні трави. Квітки містять бага­то маточок, які розміщені на плескуватому, опуклому або бо- калоподібному квітколожі. З маточок утворюються дрібні пло­дики — горішки, сім'янки, кістянки. На одній плодоніжці може утворюватись збірний плід (малина, ожина), який скла­дається з кількох дрібних плодиків. Протягом формування не­справжнього і збірного плодів квітколоже сильно розростаєть­ся і стає соковитим і м'ясистим. Дрібні плодики можуть роз­міщуватися на поверхні опуклого квітколожа (полуниця) або на внутрішній поверхні ввігнутого квітколожа (шипшина).

Підродина Яблуневі (МаїоШеае). До підродини належать кущі й дерева. Листки прості й складні. Квітки правильні. Оцвітина подвійна, 5-членна. Тичинок багато. Маточка одна.

Плід соковитий, несправжній — яблуко. У верхній частині плоду добре помітні залишки чашечки. Запилюються квітки комахами.

Підродина Сливові (РгипоШеае). До підродини належать дерева й кущі. Листки прості, чергові з опадаючими прилист­ками. Квітки зібрані у суцвіття — китиця (черемха звичайна), простий зонтик (вишня звичайна). Оцвітина правильна, под­війна, 5-членна. Зав'язь верхня, не зростається з увігнутим квітколожем. Тичинок багато. Маточка одна. Плід — суха або соковита кістянка.

4.3. ЖИРНІ ОЛІЇ

Жирні олії, або рослинні жири, — це суміш гліцеридів висо- комолекулярних жирних кислот, які отримують з насіння та м'якоті плодів рослин. Рослинні жири містять 95—97 % суміші тригліцеридів насичених і ненасичених жирних кис­лот, переважно з С₁₆ та С₁₈, і невелику кількість вільних жир­них кислот, фосфатидів, восків, токоферолів, вітамінів, фер­ментів тощо. Жирні олії, на відміну від тваринних жирів, не містять холестерину.

Класифікація. Жири за походженням поділяють на тва­ринні й рослинні; за консистенцією — на тверді й рідкі. Тверді жири містять залишки насичених жирних кислот, а рідкі (жирні олії) — в основному ненасичених жирних кислот. У свою чергу жирні олії за складом ненасичених кислот класифі­кують на невисихні (гліцериди олеїнової кислоти), напівви- сихні (гліцериди лінолевої кислоти) і висихні (гліцериди ліно­ленової кислоти). До складу твердих жирів найчастіше входять такі насичені кислоти: лауринова, пальмітинова, стеаринова.

Фізико-хімічні властивості. Жирні олії у чистому вигляді безбарвні, але природні олії здебільшого мають забарвлення (колір зумовлюють такі домішки, як каротиноїди, хлорофіл тощо). Запах та смак свіжих олій специфічні й зумовлені на­явністю супутніх речовин (тритерпенів, аліфатичних вугле­водів тощо). Жирні олії жирні на дотик, на папері лишають жирні плями, які збільшуються під час нагрівання. У воді жирні олії не розчиняються. Вони легші за воду і зазвичай за­лишаються на поверхні. Малорозчинні в етанолі (виняток ста­новить касторова олія), добре розчиняються в ефірі, хлоро­формі, бензолі тощо. У разі сильного нагрівання жирні олії розкладаються з утворенням альдегіду акролеїну; який вияв­ляє подразнювальну дію на слизові оболонки очей і має неприє­мний запах.

Хімічні властивості жирів визначаються якісним складом жирних кислот, їх кількісним співвідношенням, процентним вмістом вільних жирних кислот тощо. Для визначення іден­тичності і якості жирів використовують фізичні, хімічні та органолептичні методи дослідження. До фізичних показників належить індекс рефракції, питома вага тощо. До хімічних показників відносять кислотне число, ефірне число, йодне чис­ло, число омилення. До органолептичних показників належать визначення смаку й запаху жирних олій.

Якісне визначення жирних олій викладено в главі «Мак- рохімічний і гістохімічний аналіз».

Біологічні властивості. У фармації жирні олії використо­вують як розчинник статевих гормонів, камфори тощо, а та­кож як основу для лініментів, пластирів, супозиторіїв. Жирні олії застосовують у медичній практиці як проносний, жовчо­гінний, гепатопротекторний засоби.

Актуалізація опорних знань

• Сформулюйте визначення поняття «жирні олії» як гру­пи біологічно активних речовин. /

• Назвіть фізико-хімічні властивості жирних олій.

• Вкажіть, де накопичуються жирні олії в рослинах.

• Перелічте ЛР, з яких отримують жирну олію.

• Напишіть українською і латинською мовами назву си­ровини, ЛР і родин, що містять жирні олії.

• Як класифікують жири?

• Вкажіть, яку роль виконують для рослин жирні олії.

• Визначте методи, які використовують для дослідження жирів, і дайте їм характеристику.

• Схарактеризуйте особливості заготівлі рослинних жирів.

• Дайте характеристику рослин, сировини, хімічного скла­ду сировини, що містить жирні олії.

• Вкажіть шляхи використання жирних олій.

• Зробіть висновок про якість СОНЯШНИКОВОЇ олії на основі таких числових показників; кислотне число — 2,0; йодне чис­ло — 110.

Організація практичної роботи студентів

Студент повинен знати:

— загальну характеристику жирів;

— загальну характеристику рослин та сировини;

— назву ЛРС, ЛР і родини українською і латинською мо­вами;

— методику проведення мікроскопічного і товарознавчого аналізів.

Студент повинен уміти:

— визначати ідентичність ЛР на живих зразках, гербарі­ях, таблицях та відрізняти їх від морфологічно подібних видів;

— визначати ідентичність жирних олій за фізичними, хімічними та органолептичними показниками;

— готувати тимчасові мікропрепарати і проводити мікрос­копічний аналіз на підтвердження ідентичності ЛРС;

— проводити ТА.

Оснащення практичних занять:

— гербарії, таблиці, зразки жирних олій: маслинової, миг­дальної, персикової, рицинової, соняшникової та какаової; рос­лин маслини європейської, мигдалю звичайного, персика зви­чайного, абрикоса звичайного, рицини звичайної, соняшника однорічного, шоколадного дерева;

— реактиви: розчин гліцерину, 96° спирт;

— мікроскопи, пінцети, препарувальні голки, предметні й покривні скельця, пробірки, серветки, смужки фільтруваль­ного паперу, насіння льону;

— насіння льону в поліетиленових пакетах або паперових мішках для проведення ТА;

— бланки приймальних квитанцій.

Насіння льону А— схема поперечного зрізу (х56); Б— частина поперечного зрізу (х280); В— елементи насінної шкірочки після мацерації (Х280). 1 — епідерміс; 2 — паренхімальний шар шкірочки; З — механічний шар; 4— клітини поперечного шару; 5— пігментний шар; в—ендосперм насіння; 7— сім'ядолі зародка

4.4. ЕФІРНІ ОЛІЇ

Ефірні олії — це суміш летких органічних речовин (пере­важно терпеноїдів, рідше ароматичних і аліфатичних сполук), що зумовлюють своєрідний запах. Ефірні олії з ЛРС отриму­ють різними методами:

1) переганянням з водяною парою;

2) екстракцією деякими екстрагентами;

3) шляхом анфлеражу (поглинання сорбентами);

4) механічним шляхом (пресуванням, зіскоблюванням).

Вибір методу виділення залежить від хімічного складу ефір­ної олії, від її кількості в рослинній сировині та морфологічно- анатомічних властивостей сировини.

Фізикохімічні властивості. Більшість ефірних олій — це безбарвні або жовтуваті прозорі рідини з характерним запахом і пряним гірким смаком. Деякі олії можуть мати забарвлення: наприклад, олія ромашки і деревію — синя, чебрецю — черво­на. Ефірні олії жирні на дотик, але не залишають жирних плям на папері (вони леткі). Здебільшого ефірні олії — це суміші оптично активних речовин. їх густина менша за одиницю (тільки деякі з них важчі за воду, наприклад корична, гірчич­на олії). Ефірні олії розчиняються в спирті, ефірі та інших органічних розчинниках, а також у жирних оліях. Вони добре переганяються з водяною парою. У воді практично не розчи­няються, але у разі збовтування з водою надають їй свого запа­ху й смаку. Реакція олій нейтральна або кисла. Вони окисню- ються киснем повітря, внаслідок чого ефірні олії згущуються, «осмолюються», тому зберігати їх потрібно в герметично заку­пореній тарі за температури 15 °С, у темному місці.

Якість ефірних олій перевіряють органолептично (визна­чення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та шляхом встановлення фізичних і хімічних констант. До фізич­них констант належать відносна густина, кут обертання, по­казник заломлення й розчинність у спирті. Розчинність ефір­них олій в етанолі свідчить не лише про їх ідентичність, а й про якість. Чиста ефірна олія в чистому або 70 % спирті утво­рює абсолютно прозорий розчин. Якщо ефірна олія містить до­мішки вуглеводів, то вони спливають доверху, а жирні олії осі­дають на дно у вигляді крапель.

До хімічних констант належать кислотне число, ефірне чис­ло, ефірне число після ацетилювання. Крім наведених хімічних констант в окремих ефірних оліях визначають кількісний вміст основних компонентів, які зумовлюють якість продукту (мен­тол у м'ятній олії, етанол в анісовій олії тощо).

Якісне визначення ефірних олій викладено в главі «Мікро­хімічний і гістохімічний аналіз».

Біологічні властивості. Ефірна олія і сировина, іцо містить ефірні олії, мають широкий спектр біологічної активності. Вони справляють бактерицидну, протизапальну, спазмолітич­ну, відхаркувальну, вітрогінну, антйгельмінтйу дію. їх засто­совують у разі захворювань верхніх дихальних шляхів, трав­ного каналу, нервових та інших захворювань.

Актуалізація опорних знань

• Дайте визначення понять «терпеноїди», «ефірніолії» як груп біологічно активних речовин. Назвіть фізико-хімічні вла­стивості ефірних олій.

• Де накопичуються ефірні олії в рослинах різних родин?

• Назвіть морфологічні ознаки, за якими можна відрізни­ти рослини родини ясноткові в природі.

• Назвіть морфологічні ознаки, за якими можна вирізни­ти рослини родини айстрові в природі.

• Назвіть морфологічні ознаки, за якими можна вирізни­ти рослини родини селерові в природі.

• Наведіть приклади ЛРС, в якій містяться ефірні олії.

• Напишіть українською і латинською мовами назву ЛРС, ЛР і родини, що містять ефірні олії.

• Назвіть основні правила збирання, сушіння та зберіган­ня ЛРС, що містить ефірні олії.

• Наведіть приклади різних домішок у сировині: валеріа­ни лікарської, ромашки лікарської, фенхелю звичайного, по­лину гіркого та інших видів сировини, яку вивчають у цій темі; зазначте їх відмінні ознаки.

• Перерахуйте методи отримання ефірних олій.

• Як часто перевіряють вміст ефірної олії в листках м'яти перцевої, евкаліпта, ромашки лікарської?

• Назвіть загальні морфолого-анатомічні ознаки родини селерові.

• Дайте характеристику рослин, сировини, хімічного скла­ду сировини, що містить ефірні олії.

• Назвіть способи використання сировини, що містить ефірні олії.

• Зробіть висновок про якість сировини на підставі таких числових показників:

а) «трава материнки»: вологи — 12 %; частин побурілих і почорнілих рослин — 5 %; стеблових частин (основного стеб­ла та бічних частин стебла) — 50 %; частин, що проходять че­рез сито з отворами діаметром 1 мм — 5 %; сторонніх домішок: органічних (частин інших неотруйних рослин) — 0,5 %; міне­ральних (земля, пісок, камінці) — 0,8 %;

б) «плоди анісу»: вологи — 2 %; пошкоджених і недорозви­нутих плодів анісу — 4 %; сторонніх домішок: органічних (не- духмяних плодів та насіння інших видів і стеблові частини анісу) — 1 %; мінеральних (земля, пісок, Камінці) і відсіву, який проходить через сито діаметром 1 мм — 4 %.

Організація, практичної роботи студентів

Студент повинен знати: загальну характеристику ефір­них олій, загальну характеристику рослин і ЛРС, що містить ефірні олії; назву ЛРС, ЛР і родини українською та латинсь­кою мовами; методику проведення макроскопічного, мікро­скопічного і ТА; правила складання інструкції з підготовчої роботи та заготівлі в умовах аптеки сировини, що містить ефірні олії.

Студент повинен уміти:

— визначати ідентичність ЛР на живих зразках, гербарі­ях, таблицях і відрізняти їх від морфологічно подібних видів;

— визначати ідентичність ЛРС, що містить ефірні олії, за макро-та мікроознаками;

— готувати тимчасові мікропрепарати і проводити мікро­скопічний аналіз на підтвердження ідентичності ЛРС;

— виявляти в ЛРС ефірні олії за допомогою гістохімічних реакцій;

— складати інструкцію з підготовчої роботи і заготівлі ЛРС, що містить ефірні олії;

— проводити ТА.

Оснащення практичних занять:

— гербарії, таблиці, зразки ЛРС: м'яти перцевої, шавлії лікарської, евкаліпта кулястого і прутоподібного, валеріани лікарської, сосни звичайної, берези бородавчастої, аїру трос­тинного, оману високого, ромашки лікарської і зеленої, поли­ну гіркого, багна звичайного, анісу звичайного, фенхелю зви­чайного, чебрецю плазкого, материнки звичайної, деревію зви­чайного, ялівцю звичайного, коріандру посівного, тополі чор­ної, меліси лікарської, хмелю звичайного; лікарські препа­рати;

— реактиви: 3—5 % розчин натрію гідроксиду, розчин гліцерину, розчин судану III;

— мікроскопи, лупи, пінцети, препарувальні голки, пред­метні й покривні скельця, колби або пробірки, чашки Петрі або випаровувальні чашки, серветки, смужки фільтрувально­го паперу, безпечна бритва або леза небезпечної бритви;

— зразки ЛРС для проведення ТА (сировина в поліетиле­нових пакетах або паперових мішках);

— ваги, рівноваги, набір сит, клейонка, лінійки;

— бланки приймальних квитанцій, аналітичних листків.

Поиск по сайту: