Додаток 38

Ознаки родини Селерові — Аріасеае

До родини Селерові належать багаторічні, однорічні та дворічні трави, іноді напівкущі. Підземні органи представлені стрижневою кореневою системою, рідше коренеплодом, зустрі­чаються кореневища. Стебло всередині порожнє, зверху реб­ристе або борозенчасте, може бути до 4 м заввишки і до 6 см у діаметрі. Листки можуть бути чергові за розміщенням, прості

3 розсіченою листовою пластинкою. Черешки листків дуже роз­ширені і утворюють чітко помітну розрослу здуту піхву.

Квітки дрібні, як правило, двостатеві, з подвійною оцвіти­ною, зібрані в складнішу рослин, поширених у помірному кліматі) або прості зонтики, або головки. Біля основи суцвіття можуть знаходитися приквітки, що утворюють обгортку й об­горточку, проте іноді ні обгортки, ні обгорточки немає. Чашеч­ка розвинута слабко, складається з 5 маленьких зубчиків. Віно­чок 5-членний, верхівки пелюсток зігнуті всередину квітки. Тичинок 5 на довгих тичинкових нитках, які чергуються з пелюстками. Маточка одна, складається з 2 плодолистків. Плід — двосім'янка (вислоплодник). На стінці сім'янок є 5 більш або менш помітних ребер, а між ними жолобки або боро­зенки з олійними канальцями. Після дозрівання вислоплод- ники висять на тонких ниткоподібних НІЖ К 8.Х • Насіння зазви­чай з ендоспермом.

4.5. ІРИДОЇДИ

Іридоїди — це рослинні, переважно безазотисті, речовини, гіркі на смак, здатні збуджувати апетит і покращувати трав­лення. За хімічною природою вони представляють групу циклопентанпіранових монотерпеноїдів. Глікозиди, аглікони яких мають іридоїдну природу, називають іридоїдними гліко­зидами.

Фізико-хімічні властивості. Іридоїди — це безбарвні кри­сталічні речовини, гіркі на смак, легко розчиняються у воді, водно-спиртових розчинах, ацетоні, етанолі тощо. У рослинах вони містяться здебільшого у вигляді глікозидів. Аглікони іри- доїдів дуже нестійкі: вони чутливі до ферментів і кислот. Іри­доїди легко окиснюються киснем повітря. Часто саме вміст іри­доїдів зумовлює почорніння ЛРС під час сушіння. Іридоїдні глікозиди під дією мінеральних кислот утворюють розчини синього або синьо-фіолетового кольору з подальшим випадан­ням фіолетово-чорного осаду. Вміст іридоїдних глікозидів у рослинах високий, але через властиву лабільність їх виділен­ня утруднене.

Загального методу виділення іридоїдів не існує. їх можна виділити шляхом екстрагування висушеного і свіжого рослин­ного матеріалу водою, водно-спиртовими розчинами, етанолом або метанолом на холоді або під час нагрівання. Водні екстрак­ти очищують від ліпофільних домішок, промивають їх розчин­никами, які не змішуються з водою. Від супутніх фенольних домішок розчини іридоїдів очищують шляхом фільтрування через шар нейтрального алюмінію оксиду.

Суму іридоїдних глікозидів розділяють методом КОЛОНКО" вої хроматографії.

Якісне визначення. Іридоїди в рослинній сировині виявля­ють за допомогою реактивів Трим-Хілла, Шталя, а також ви­користовують метод хроматографії. Під час додавання до очи­щеної витяжки реактиву Трим-Хілла при нагріванні утво­рюється інтенсивне блакитне забарвлення. Аналогічно прово­дять реакцію з реактивом Шталя. Результат повинен бути та­ким самим, як і в попередньому досліді.

Біологічні властивості іридоїдів різноманітні. Вони сти­мулюють секрецію травних залоз і підвищують виділення жовчі; справляють протимікробну, анальгетичну, седативну дію; проявляють антилейкемічний та канцеролітичний ефек­ти; підвищують опір організму до стресів тощо.

Актуалізація опорних знань

• Дайте визначення поняття «іридоїди» як групи біо­логічно активних речовин. Назвіть їх фізико-хімічні власти­вості.

• Назвіть ЛРС, що містить іридоїди.

• Напишіть українською і латинською мовами назву ЛРС, ЛР та родини, що містять іридоїди.

• Назвіть основні правила збирання, сушіння і зберігання ЛРС, що містить іридоїди.

• Наведіть приклади різних домішок у сировині бобівни­ка трилистого, золототисячника малого, кульбаби лікарської.

• Назвіть ознаки, що мають діагностичне значення при мікроскопії листків бобівника трилистого.

• Дайте характеристику рослин, сировини, хімічного скла­ду сировини, що містить іридоїди.

• Назвіть морфологічні ознаки кульбаби, за якими її мож­на віднести до родини айстрові.

• Що є дефектом сировини кульбаби?

• Поясніть, чому листки бобівника трилистого потрібно су­шити швидко.

• Назвіть способи використання сировини, яка містить іри­доїди.

• Зробіть висновок про якість сировини на підставі таких числових показників:

а) «корені кульбаби»: вологи —13 %; подрібнених коренів, менших ніж 2 см завдовжки, — 10 %; коренів, які мають лег­ку вагу, зів'ялі — 1,5 %; коренів, що на зламі побуріли, — 8 %; коренів, погано очищених від кореневих шийок, черешків, листків та ін., — 3 %; сторонніх домішок: органічних (части­ни інших неотруйних рослин) — 0,3 %; мінеральних (земля, пісок, камінці) — 1%;

б) «листя бобівника»: вологи — 12 %; листків, які побурі­ли, пожовтіли і почорніли, — 4 %; листків із черешками, які довші за 3 см, — 6 %; окремих черешків — 1 %; сторонніх до­мішок: органічних (частини інших неотруйних рослин) — 0,6 %; мінеральних (земля, пісок, камінці) — 0,5 %.

Організація практичної роботи студентів

Студент повинен знати: загальну характеристику іри- доїдів, характеристику рослин і ЛРС, що містить іридоїди; на­зву ЛРС, ЛР і родини українською і латинською мовами; мето­дику проведення макроскопічного, мікроскопічного та товаро­знавчого аналізів.

Студент повинен уміти:

— визначати ідентичність ЛР на живих зразках, гербарі­ях, таблицях та відрізняти їх від морфологічно подібних видів;

— визначати ідентичність ЛРС, яка містить іридоїди, за макроознаками;

— готувати тимчасові мікропрепарати і проводити мікро­скопічний аналіз на підтвердження ідентичності ЛРС;

— проводити ТА.

Оснащення практичних занять:

— гербарії, таблиці, зразки ЛРС: бобівника трилистого, золототисячника малого, кульбаби лікарської; лікарські пре­парати;

— реактиви: 3—5 % розчин натрію гідроксиду, розчин гліцерину;

— зразки ЛРС для проведення ТА;

— ваги, рівноваги, клейонка, лінійки;

— бланки приймальних квитанцій, аналітичних листків.

І £ч "-4

§ и Е

п а о

. - її Й

8 ч

а

м >>

8 ® | Я в

о я

«о *о ч >> о в о

н ф

я £

и ^и

й

Р» в

а Я я 8'

о Р и й -я и ■ з? * ® | «Ь а ^

3. | §• 'І | |

⁴ £ «5 В О •Я 'Я V ® В О В га Рй га

а

® і ® 8 О Є Р

я § Ш» 5. £ &

® а —

в ~ -я | В & н І ■ ®

а 11 в і

8 5 8 § 1

ет в ч»з г

⁸ § «& м -

14А 11«...

^м 'а 8' к а І " § 1 ї н

^ а

В Ч ї -і В, |

а ^.2 і о &

о.4- Ч.3 Ь

М 8 >> В О

& Б

§ 3 £

а ®

в В

•І* ич

а 8

в н а _т

8 5 о о й -- м м В О

«1-І ⁴ «

О В

1 -5

О О

іч га

«о „

Я ^л 'Я

55 >> Ш

м ^ м ч

Ф & Ш

1 8 В В

» В Я

О ю

^ О

їй

т

В о

\0 © га

>» 5 Я

м *о а

•-н а

я а к

° Ш О

І § ^

Л М о

ш ^

§ '3, к

НН Е^

Н Ф О

а § и

о 5 в

К ч ч

&

8 Я

л н ^& О § н

ї» в

а I 1

В 5»«

§ І А ^й

В >» ю В М їй

о

ю В Ф -а

к ^{й м} в" В

».н о а {

в а щ в з

в о я

"О „

^ О

1 ^в. 8 І8 в

в а

8 ої н

в -а а

ч

і * 8 8 а

«О И 8 «Й «5

- «З

сч а

і н

ф я в

й їм а ч 8

■ -

Відмінні ознаки видів золототисячника [3]

Золототисячник малий

Золототисячник колосистий

Золототисячник звичайний

Золототисячник багровий

15—40 см зав­вишки, голе, розгалужене вище середини 5—15 см заввишки, гіллясте майже від основи, листки розміщуються рідко, чотиригранне, голе 10—20 см заввишки, зверху розгалужене

15—30 см заввишки, зверху роз­галужене, голе

10—25 см зав­вишки, зверху розгалужене, короткошерс- тисте

Прикореневі — зворотнояйцепо- дібні, тупі; стеб­лові — ланцето­подібні, напів- стеблообгортаю - чі, гострі, голі

Поиск по сайту: