Додаток 1. На допомогу студентам:

На допомогу студентам:

Іменники поділяються на чотири відміни:

I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду з закінченням –а, -я в Н. в. однини: вага, праця, воєвода, голова, Микола.

ІІ відміна:

- іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням –о в Н. в.: завод, край, Петро;

- іменники сер. роду з закінченнями –о, -е, -я (крім іменників із суфіксами –ат, -ят, -ен при відмінюванні): місто, прізвище, знання; також іменники із суфіксами згрубілості –ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище ( від вітер).

ІІІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, річ, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс –ер-.

ІV відміна: іменники сер. роду:

- з закінченням –а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси –ат, -ят: дівча (дівчати), лоша (лошати);

- з закінченням –я (із суфіксом –ен- при відмінюванні): ім’я (імені).

Питання 4. Орфоепічні норми.

Порушення правил норм української літературної вимови спричинена переважно:

· впливом правопису — мовці намагаються відтворювати написання слів (напр., сміється: (правильна вимова — [с'м’ійе́ц:'а], неправильна — [с'м'ійе́т'с'а])

· впливом діалектного оточення — наприклад, через вплив південно-західних діалектів мовці часто оглушують дзвінкі приголосні в кінці слів, що не характерно для української літературної вимови (наприклад [зуп] замість [зуб], [сторош] замість [сторож] тощо)

· впливом на вимову близькоспорідненої мови — зокрема, під впливом російської мови вимовляють м'яко шиплячий [ч]: [н'і́ч’ка], [руч’ка], [ч’аǐ] тощо.

· відсутністю до 1990-их років в українській мові літери ґ, у зв'язку з чим поширеною є ненормативна вимова слів аґрус, ґанок, ґелґотати та подібних зі звуком [г] замість [ґ], і навпаки: вимова [ґ] замість [г] у словах іншомовного походження (ґазета, ґаз тощо).

Вимова звукосполучень:

1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як [с':а], [ц':а]: [зв'ітуйес'а], [у'чиец':а], [лиестуйец':а] (орфографічне: звішуєшся, учиться, листується).

2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с'а], [ц'с'а]: не [ур'і'з'с'а], не [мороц'с'а] (орфографічне: не вріжся, не морочся).

3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд н(ий) -[пройізний]. Таку вимову приголосних закріплює український правопис: злісний, тижневий, якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існадц'ат], [ш'іс:от], [ш'іздес'а'т]. Така ж невідповідність спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: президентський [презиеде'нс'кий], агентський [агенс'кий]. Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.

Поиск по сайту: