Численні дослідження

Лише під кінець третього року життя відбувається “відокремлення” дитини від інших людей і усвідомлення власних зростаючих можливостей і здібностей. Оцінка своїх вчинків стає можливою тільки на основі порівняння своїх вчинків, якостей з можливостями, вчинками, якостями інших, але порівняння спочатку стосується не особистісних якостей, а зовнішніх атрибутів. Поступово змінюється предмет оцінки. Засвоєння норм і правил поведінки стає тою міркою, якою користується дитина в оцінці інших людей.

Звідси можна зробити висновок, що спершу все-таки мова тягне за собою мислення, яке на ранньому етапі розвитку особистості, є нечітким.

У подальшому мова та мислення підтримують один одного, це спостерігається впродовж усього життя людини. Але наступає час, коли мислення відкидає мову, це відбувається, коли людина помирає. Коли людина вже не може рухатись, говорити, чути, коли ще декілька секунд і все, тоді вона ще може мислити, так як немовля при народженні, але розмовляти – ні, у ці останні секунди вже навіть мислення невиразне, мови вже нема.

О.Потебня вважав, що прийде час і мислення відкине мову, і це дійсно станеться, але цей день – це день загибелі людства. Може, колись науковий прогрес досягне такого рівня, що мисленню не треба буде мова і воно відмовиться від неї, але чи не станеться тоді так, що мислення, відкинувши мову, відкине і людину, і тоді ми, господарі на цій землі, станемо її рабами, без мови, мислення, лише самі?

Сьогодні ми визначаємо мислення як процес віддзеркалення в свідомості людини реальної дійсності шляхом синтезу і аналізу всіх пізнавальних процесів. На практиці мислення як окремий психічний процес не існує, воно присутнє у всіх пізнавальних процесах: в сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, мові. Мислення - це єдиний психічний пізнавальний процес, але він реалізується за допомогою ряду підпроцесів, кожний з яких є самостійним і, в той же час, інтегрований з іншими пізнавальними формами. Жодна закономірність не може бути сприйнята безпосередньо органами чуття. Прикладом може служити будь-яка свідома діяльність людини; дивлячись у вікно ми можемо визначити по мокрому даху або калюжам, що був дощ; стоячи на світлофорі чекаємо зелене світло, оскільки усвідомлюємо, що саме цей сигнал служить спонукою до дії. В тому і іншому випадку ми скоюємо розумовий процес, тобто відображаємо істотні зв'язки між явищами зіставляючи факти. Для пізнання недостатньо лише помітити зв'язок між явищами, необхідно встановити, що цей зв'язок є загальною властивістю речей. На цій узагальненій основі людина вирішує конкретні задачі.

Мислення дає відповідь на питання, які неможливо одержати шляхом найпростішого плотського віддзеркалення. Завдяки мисленню людина правильно орієнтується в навколишньому світі, використовуючи раніше одержані узагальнення в новій, конкретній обстановці. Діяльність людини розумна завдяки знанню законів, взаємозв'язків об'єктивної дійсності.

Питання 2. Види, форми, прийоми розусової діяльності

Поиск по сайту: