До м’якої групи, як виняток, належать також іменники : Ігор – Ігоря, якір – якоря, єгер – єгеря, лобур – лобуря, кучер (про волосся) – кучеря

До мішаної групи належать іменники з суфіксом –яр, які в непрямих відмінках мають наголос на закінченні: каменяр – каменяра’, школяр – школяра’.

При використанні у діловому мовленні назв осіб за їх професією, посадою, званням та ін. слід орієнтуватись на такі правила:

1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду (директор, дипломат, професор) незалежно від статі особи.

2. У тексті залежні слова і дієслова узгоджуються в чол. роді з іменником, що позначає посаду (головний бухгалтер дозволив). Проте якщо в тексті зазначене прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, тоді прикметник і далі узгоджується з назвою посади у чол. роді, а дієслово набуває жін. роду відповідно до статі особи: головний бухгалтер Рутицька дозволила).

3. Не вживаються в діловому мовленні утворені від іменників чоловічого роду форми жіночого за допомогою суфіксів –ш(а), -их(а), -к(а): (банкірша, касирка, інженериха).

4. Іменники, що позначають традиційно жіночі професії вживаються у жіночому роді (домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, праля).

5. Деякі назви осіб за професією чи місцем проживання мають паралельні словотвірні форми (арфіст - арф’яр, зварник - зварювач, розкрійник – розкроювач, тернополянин – тернопільчанин - тернопілець, полтавець - полтавчанин).

6. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями (мешканці села, заводські робітники, а не сільчани, заводчани).

7. Не вживаються назви професій, посад з суфіксом -уч(ий), а лише з суфіксом –ач (завідувач, командувач, а не завідуючий, командуючий), виняток: ведучий.

При цьому допустимі лише такі форми керування: з авідувач (чого?), командувач (чого?) - Р.в.

Правила визначення роду невідмінюваних іменників:

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду (військовий аташе, елегантний маестро).

2. Назви осіб жіночої статі належать до жіночого роду (струнка міс, літня мадам).

3. Родова належність деяких іменників визначається контекстом, це так звані іменники спільного роду (мій протеже – моя протеже).

4. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду (дебетове сальдо, неперевершене тондо (твір живопису чи рельєфу, що має круглу форму – мадонна з немовлям ).

Проте частина іменників змінила рід відповідно до родової належності тематичного слова.

Н-д. чол. рід – сулугуні (сир), кабукі (танець), кантрі (стиль), барбекю (різновид шашлику, жакоб (стиль меблів), карт-бланш (бланк);

жін. рід – авеню (вулиця), кольрабі (капуста), страдиварі (скрипка), аьма-матер (буквально „мати-годувальниця”).

Багатозначні слова можуть мати неоднаковий рід у різних значеннях: сопрано – сер. рід(голос) і жін. рід (співачка).

5. Рід невідмінюваних географічних назв, органів преси, громадських організацій, команд тощо визначається за родовим поняттям: зелений Хоккайдо (острів) – чол. рід, про це повідомила “Торонто стар” (газета) – жін. рід.

6. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: нова АС (апеляційна скарга) – жін. рід.

7. Невідмінювані іменники на позначення тварин належить до чол.. роду, винятком є слова цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду.

Відмінкові форми іменників:

Запам’ятайте іменникові форми родового відмінка множини, при утворення яких трапляються помилки:

Апельсини - апельсинів, баклажани - баклажанів, болгари - болгар, брелки - брелків, вірмени - вірмен, галичани - галичан, гастролі - гастролей, городяни - городян, грами -грамів, гривні -гривень, джинси - джинсів, житла - жител, канікули - канікул, кілограми - кілограмів, консерви - консервів, корективи - корективів, мандарини - мандаринів, молдавани - молдаван, панчохи -панчіх, підошви - підошов, плаття - платтів, помідори - помідорів, сандалі - сандаль, томати - томатів, туфлі - туфель, центнери - центнерів, шорти -шортів, шпроти – шпротів.

Поиск по сайту: