 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Характеристика офіційно-ділового стилю
| Жанри, в яких реалізується ОДС | Закон, кодекс, наказ, акт, доручення, протокол, лист, інструкція тощо |
| Призначення | Регулювання офіційно-ділових стосунків між людьми |
| Сфера поширення | Офіційно-ділові стосунки, спілкування в економічному, державно-політичному, громадському житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність |
| Ознаки | Нейтральний тон, точність, ясність, лаконічність, послідовність викладу, документальність(кожен папір має характер документа), стабільність(довго зберігає традиційні форми), висока стандартизація вислову (вживання однотипних мовних зворотів), сувора регламентація тексту (доцільна структура тексту, наявність усіх потрібних реквізитів) |
| Функції | Вплив, повідомлення, спілкування |
| Підстилі |
|
Лексичні особливості офіційно-ділового стилю:
1. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.
2. Характерна й «своя канцелярська» лексика, що вже не використовується майже в інших сферах комунікації через свою «архаїчність», або специфічне стильове забарвлення, напр.: вищезгаданий, нижчепідписаний, вищезазначений, нижчевідзначений, пред’явлений, засвідчити, чинність, дієздатний, покараний, ухвала тощо.
3. Застосовується особлива термінологія (ця термінологія відрізняється від наукової: вона менш штучна, менш точна, більшою мірою змінна і загальнозрозуміла): офіційно-ділова, юридична термінологія, запозичення, інтернаціональна лексика.
4. Відсутність індивідуальних рис автора.
5. Обмежена синонімія.
6. Вживання віддієслівних іменників (іменників, що походять від дієслів): навчання (навчати), виховання (виховувати), робота (робити), порада (порадити).
Специфічні риси синтаксису офіційно-ділового стилю:
1. Словосполучення, що включають складні відіменникові прийменники: з метою, по лінії, на предмет тощо.
2. Словосполучення з іменами абстрактної дії в множині: зазначені рішення, важливі постанови тощо.
3. Словосполучення з послідовним підпорядкуванням іменника в родовому відмінку: заступник начальника зварювального цеху тощо.
4. Інфінітивні речення: Занести до Книги пошани…, Винести подяку…, Організувати касу взаємодопомоги…
5. Пасивні конструкції: нагороджена орденом Ярослава Мудрого, відзначаються випадки порушень тощо.
6. Мовні кліше (сталі синтаксичні формули, закріплені за певними ситуаціями): високі договірні сторони, укладання угоди тощо.
7. Іменний присудок переважає над простим дієслівним.
8. Розщеплені присудки (ведеться розслідування, а не розслідується, проводиться набір, а не набирається), а також присудки, виражені дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості (організовує, застосовує, розглядають).
9. Прості поширені речення (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо), складні речення з сурядним та підрядними зв’язками (найчастіше умови), з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями).
10. Членування складної синтаксичної конструкції на абзаци.
Поиск по сайту: