Написання прислівників

Разом пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника, прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию.

2. Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, насамперед.

3. Прислівники, утворені сполученням часток аби, ані, де, чи, що, як із будь-якою частиною мови: а ніскілечки, деколи, чимало.

Окремо пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника з прийменниками без, в, до, з, на, під, по: без упину, в нагороду, до вподоби.

2. Прислівники, у яких повторюються основи, розділені прийменниками: раз у раз, з року в рік.

3. Прислівники, утворенні поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна.

Через дефіс пишуться:

1. Прислівники, у яких повторюються основи (синонімічні та антонімічні прислівники): ледве-ледве, зроду-звіку.

2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього.

3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів –и-, -ому-: по-нашому, по-київськи.

4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на –е: по-перше.

5. Прислівники: по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інколи, геть-чисто.

Питання 2. Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку.

Іменники ІІ відміни, що у Р.в. мають закінчення - а(-я):

1. Назви істот, уособлених предметів, явищ: бухгалтера, лікаря, Мороза, лиса.

2. Назви міст, населених пунктів: Чернігова, Львова.

3. Географічні назви з наголошеним закінченням або з суфіксами –ов, -ев(-єв), -ин(-їн): Дніпра, Тетерева, Пирятина.

4. Назви мір, днів, місяців: сантиметра, вівторка, березня.

5. Назви чітко окреслених предметів, зокрема будівель та їх частин: олівця, мотора ( але: вокзалу, даху).

6. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: чисельника, відмінка.

7. Усі іменники середнього роду: знання, моря.

Іменники ІІ відміни, що у Р.в. мають закінчення -у(-ю):

1. Назви речовин, матеріалу: піску, ситцю.

2. Збірні поняття, назви установ, абстрактні поняття: колективу, коледжу, процесу.

3. Назви явищ природи: граду, грому, холоду.

4. Односкладові іменники: боргу, року.

5. Географічні назви, у яких наголос не падає на закінчення: Кавказу, Криму.

6. Більшість префіксальних іменників (крім назв істот): вибору, податку, доходу.

7. Назви почуттів, процесів, станів, властивостей, ознак, загальних і абстрактних понять: гніву, методу, процесу, сорту, кредиту.

8. Назви ігор і танців: б аскетболу, вальсу ( але: гопака, козака).

Примітка: Деякі іменники чоловічого роду в Р.в. однини можуть мати паралельні закінчення –а(-я), -у(-ю). Це залежить від значення слова і наголосу:

папера (документа)– паперу (матеріалу).

Питання 3. Правопис прізвищ, імен, по батокові в українській мові.

1. У документах вживається не розмовно-побутова форма імені, а тільки офіційна (не Тоня, а Антоніна).

2. У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім’я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах – перед прізвищем.

3. Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса –ович (без будь-яких змін): Михайло - Михайлович, Юрій – Юрійович, Анатоль – Анатольович, Анатолій – Анатолійович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса –ич: Лука –Лукич (Лукович) Сава – Савич (Савович), Кузьма – Кузьмич (Кузьмович), Хома – Хомич (Хомович), Яків – Якович, Ілля – Ілліч.

Як виняток, в імені Григорій при творенні імені по батькові відпадає ій - Григорович, а до основи імені Микола додається -ай- - Миколайович ( рідко Миколович).

4. Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса –івн(а): Михайло – Михайлівна, Юрій – Юріївна (Юрій + івна), Анатоль – Анатолівна, Анатолій – Анатоліївна.

З відхиленням від цього правила творяться дише такі імена по батькові: Яків – Яківна (випадає одне ів), Григорій – Григорівна, Микола – Миколаївна ( і рідко Миколівна).

4. Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові відмінюються як іменники І відміни твердої групи.

5. У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення –івн(и), -ївн(и), а в давальному –івн(і), -ївн(і): Петрівни – Петрівні.

6. Кінцеві приголосні г, к, х у іменах та прізвища х змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Одарка – Одарці, Муха –Мусі.: