 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Infinitivus praesentis activi et passivi
|
Читайте также: |
Œ ДІЄСЛОВО (VERBUM)
£ Граматичні категорії дієслова.
Латинське дієслово має: три особи (перша, друга, третя), два числа (однина, множина), три способи (дійсний, наказовий, умовний), два стани (активний, пасивний), чотири дієвідміни, неозначену форму дієслова (інфінітив), кілька віддієслівних імен і шість часів.
Усі граматичні категорії дієслова утворюються від трьох різних основ: основи інфекта, основи перфекта і основи супіна. Ці три основи проявляються в основних формах дієслова, що наводяться у словнику.
£ Основні форми дієслова.
У словнику подаються 4 основні форми дієслова (наприклад: iudico, iudicavi, iudicatum, iudicare -"судити"), де зазначаються відповідно:
Ø перша особа однини теперішнього часу (презенс) із закінченням - о;
Ø перша особа однини минулого часу доконаного виду (перфект) із
закінченням - і;
Ø супін (віддієслівний іменник середньго роду) із закінченням - urn;
Ø інфінітив теперішнього часу із закінченням - rе.
Як правило, повністю наводиться в словниках лише перша форма, тобто перша особа однини теперішнього часу; для другої і третьої форм подаються тільки закінчення з тією частиною основи, яка змінилася порівняно з формою теперішнього часу; для четвертої ж форми (тобто для інфінітива) записуються закінчення разом з попередньою голосною, яка вказує на дієвідміну. Наприклад: iudico, avi, atum, are.
Дієвідміни дієслова
Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни. Поділ здійснюється в залежності від закінчення основи інфекта: до першої дієвідміни належать дієслова, основа інфекта яких закінчується на -а; до другої дієвідміни – на -е; до третьої дієвідміни – на приголосну або на - u чи на - і (коротке); до четвертої дієвідміни – на - i (довге).
£ Основа інфекта.
Основу інфекта отримаємо, якщо від четвертої словникової форми, тобто від інфінітива, відкинемо закінчення - re або -еrе ( останнє тільки в тому випадку, якщо -е буде коротким).
Наприклад: iudica-re "судити", da-re "давати", accusa-re "звинувачувати", арре lla-re "апелювати" ' (1 дієвідміна);
doce-re "учити", habe-re "мати", noce-rе "шкодити", tace-re "мовчати" (2 дієвідміна);
absolv-ere "виправдовувати", intend-ere "давати позов ", occid-ere "вбивати" (3 дієвідміна);
audi-re "слухати", puni-re "карати", veni-re "приходити" (4 дієвідміна).
Ž Infinitivus praesentis activi et passivi
(Неозначена форма теперішнього часу
активного і пасивного станів)
Infinitivus praesentis activi утворюється шляхом приєднання до основи інфекта закінчень: для 1, 2, 4 дієвідмін -rе, а для 3 дієвідміни -еrе (приклади див. вище).
Поиск по сайту: