ТЕРМІНИ (ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОМЕНТАР). TERMINI (DEFINITIO ET COMMENTARIUM)

TERMINI (DEFINITIO ET COMMENTARIUM)

1. Legata — заповідальне відмовлення (відоме ще древньому цивільному праву). Легат міг бути встановлений тільки в заповіті, при спадкуванні без заповіту він не застосовувався. Як і сам заповіт, легат був суворо формальним, порушення словесної формули, інших процедурних моментів призводило до його недійсності.

2. Fіdeicommissum — ще одна форма відмовлень, що виникла з різних неформальних прохань, доручень умираючого передати або зробити що-небудь на користь третьої особи (одержала юридичне закріплення в імператорський період). На відміну від легату, фідеикоміс міг бути покладений не тільки на спадкоємця за заповітом, але і спадкоємців за законом. Крім того, він міг бути встановлений до або після складання заповіту. Спеціальна форма фідеикоміса не була встановлена, і він міг виникнути внаслідок навіть кивка головою (nutu), але частіше для цього використовували codicillus – спеціальний лист на ім'я спадкоємця.

3. Fideicommissum hereditatis — спадщина, яку можна було передати за допомогою фідеикоміса. При цьому всі права й обов'язки спадкодавця переходили до фідеикомісарія, а фідуціарій зберігав лише найменування спадкоємця. (quarta).

4. Lex Falcidia – закон про виділення необхідної частини спадщини (1/4 від того, що повино бути віділено) у випадку, коли спадщина ділиться по закону.

5. Мortis causa donatio – схоже на заповідальне відмовлення, що представляє собою дарування у випадку, якщо дарувальник вмирає раніше того, кому він щось вирішив подарувати. Такий договір виконувався тільки після смерті дарувальника.

6. Mortis causa capio – особливий випадок передачі чого-небудь зі спадщини особі, що не є спадкоємцем, у тому випадку, коли спадкоємець у заповіті називався тільки за умови, що він передасть щось визначеній особі. Стати спадкоємцем можна було, лише виконавши це розпорядження.

7. Сausa Curiana – справа Курия. Суть її в наступному. У заповіті було сказано: «Якщо народиться син і вмре до досягнення повноліття, то нехай моїм спадкоємцем буде Курій». Однак син не народився взагалі. На спадщину претендували Курій і спадкоємці за законом, що заперечували права останнього. В інтересах спадкоємців за законом у процесі виступив знаменитий юрист старої школи – Квінт Муцій Сцевола, який сказав, що необхідно дотримувати консервативних принципів у цивільному праві, а не займатися пошуками уявляємої волі спадкодавця. Ним було запропоновано прийняти таке рішення: Курій повинен був стати спадкоємцем у випадку смерті postum'a – спадкодавця. Син не народився взагалі — Курій не може бути спадкоємцем.

Відомий оратор Крас, що захищав інтереси Курія, навпаки, пропонував враховувати не букву, а суть заповіту: спадкодавець хотів, щоб спадкоємцем був якщо не postumus, то Курій. Postum'a нема, – виходить, спадкоємцем повинен бути Курій. Його позиція (вона полягала в тому, що справедливість вимагає, щоб насамперед керувались суттю, а не лише заповітними словами) була підтримана спочатку Цицероном, а пізніше і Папініааном, який вважав, що «в умовах заповітів необхідно приймати до уваги в більшій мірі волю, ніж слова».

Поиск по сайту: