Герундій

Œ ГЕРУНДИВ (GERUNDIVUM)

Герундив - це віддієслівний прикметник з відтінком обов'язковості, необхідності, який на­ближається за своїм значенням до дієприкмет­ника майбутнього часу пасивного стану.

Герундив утворюється шляхом приєднання до основи інфекта (див. Lectio VI) суфікса -nd - для дієслів 1, 2 дієвідмін, суфікса -end- для дієслів З, 4 дієвідмін і родових закінчень – us, -а, -um: accusandus, а, umь "той, кого треба (слід) звину­вачувати", absolvendus, a, um "той, кого треба (слід) виправдовувати", puniendus, а, um "той, кого треба (слід) карати" тощо.

Герундив відмінюється за 1-2 відмінами (див.Lectio I) в однині та множині і вживається:

Ø як узгоджене означення: culpa punienda "провина, яка має бути покарана (яку слід покарати)" - тут герундив узгоджений у роді, числі, відмінку з означуваним словом;

Ø як іменна частина складеного "присудка; у цьому випадку герундив з форма­ми дієслова esse називається описовою дієвідміною пасивного стану означає дію, що має бути здійснена: culpa punienda est "провина має бути покарана", culpae puniendae sunt "провини мають бути покарані" і т.д. в усіх часах, особах, числах і способах (при цьому вживаються відповідні форми дієслова esse).

Ø безособовo - у формі середнього роду од­нини: absolvendum est "слід виправдати", referendum est "слід обговорити" тощо.

Якщо в описовій дієвідміні пасивного стану вказана дійова особа, то вона ставиться в да­вальному відмінку: culpa iudici punienda est "провина має бути покарана суддею" (такий да­вальний відмінок називається "давальним відмінком дійової особи").

 Герундій (GERUNDIUM)

Герундій - це віддієслівний іменник, що оз­начає процес дії і має властивості як іменника, так і дієслова. Герундій відмінюється за 2 відміною іменників у всіх відмінках однини, крім називного; логічним називним може вважатися інфінітив, що розглядається у значенні віддієслівного іменника.

Герундій утворюється шляхом приєднання до основи інфекта суфікса -nd- для дієслів 1, 2, -end - 3, 4 дієвідмін і відмінкових закінчень од­нини іменників 2 відміни (див. Lectio I): Nom. -accusare "звинувачення (звинувачувати)", Gen. - accusandi "звинувачення", Dat. - accusando "зви­нуваченню", Асc. - ad accusandum "для звину­вачення", Abl. - accusando "звинуваченням".

Герундій вживається:

Ø у ролі неузгодженого означення (в родово­му відмінку) до іменника: modus vivendi "спосіб життя", ius edicendi "право видавати едикти";

Øдля висловлення мети з прийменником ad (у знахідному відмінку): nulla aetas ad discendum sera est "немає віку, залізного для навчання";

Ø для позначення знаряддя, засобів, способу дії (з аблативом): dubitando ad veritatem pervenimus "в процесі сумніву (букв.: "сумніван-ням") ми досягаємо істини".

ТЕКСТ

Поиск по сайту: