ТЕМА В ЖУРНАЛІСТИЦІ

1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

17.1. ТЕМА В ЖУРНАЛІСТИЦІ

17.1.1. Що таке тема

Ø Визначте напрям

Ø Плановий підхід

Ø Соціальний підхід

Ø Аналітичний підхід

Сформулюйте проблему

Використайте аналогію

Використайте експерта

Ø Комунікативний підхід

Контакти, ще раз контакти

Спілкуйтеся системно

Ø Інформаційний підхід

Преса

Інформаційні агентства

Служби зв'язків з громадськістю

Відкриті джерела інформації

Запит інформації

Архіви

Багатоекранна схема мислення

17.2. СТРУКТУРА СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ ТЕМИ

17.3. ВІД ТЕМИ ДО ЗАДУМУ

17.3.1. Поставте собі питання

17.3.2. Прийміть рішення

17.3.3. Знайдіть стратегію

17.3.4. Уявіть результат

17.3.5. Визначтеся з виконавцями

17.3.6. Поставте мету

17.3.7. Орієнтуйтеся на результат

17.4. ВІД ЗАДУМУ ДО ІДЕЇ

17.4.1. Що таке ідея

17.4.2. Структура формування ідеї

Ø Будьте послідовні

Ø Конкретизуйте

Ø Робіть замітки

Ø Шукайте сюжети

Ø Уявіть текст цілком

Ø Слідуйте правилам

ТЕМА В ЖУРНАЛІСТИЦІ

Представляється доцільним збудувати чіткий ланцюжок понять, які в сукупності представляють структуру творчої діяльності журналіста, оскільки часто в цьому питанні навчальна література сильно розходиться в думках. Прийнято вважати, що основою твору є задум, тобто «уявний образ майбутнього твору, що включає в згорнутому вигляді і його тему, і ідею, і принцип організації[1]». Проте практика частіше за все дає іншу послідовність, яка починається з теми, що заздалегідь визначена спрямованістю ЗМІ або його відділу, спеціалізацією журналіста або іншими обставинами, на зразок редакційного завдання. Основна тема репортера світської хроніки - світська хроніка, політичного оглядача - політика, а спортивного коментатора - спорт. Але це абстрактне і непродуктивне в практичному відношенні позначення тематики твору завжди вимагає конкретизації. Коли тема конкретизована до певного уявлення про об'єкт, про який належить написати, народжується загальний задум. Логічно припустити, що, не дивлячись на неоднозначність подібного трактування, вона логічно цілком виправдана.

В літературі часто описується велика кількість ситуацій, які так чи інакше приводять до формулювання теми: від конкретного редакційного завдання до соціальної потреби журналіста, який інтуїтивно розуміє що необхідно написати про подію або явище.

17.1.1. Що таке тема. Якщо уявити собі навколишню дійсність у вигляді безмежної сфери, то вона включає в себе все, що може відбутися, відбувається або відбувалося в об'єктивній реальності, тобто певний абстрактний подієвийй простір. Практично про все, що в ньому відбувається, журналіст може написати, маючи уявлення про об'єкт свого твору. Проте очевидна невизначеність об'єкту (в навколишній дійсності їх безмежно багато) стає перешкодою для вибору конкретної теми безпосередньо з цієї дуже багатоманітної сфери подій. Насправді мотивація до створення твору ніколи не з'являється у журналіста на порожньому місці, без суб'єктивного і соціального контексту, в якому він здійснює свою діяльність, і без інтуїтивного уявлення про об'єкт, що знаходиться в просторі події.

Очевидно, що особисті установки журналіста, приналежність до певної соціальної групи, певного ЗМІ, світогляд, емоційний досвід, професійна спеціалізація - цілий ряд обставин сегментують безмежний простір події дійсності на більш і менш переважні зони пошуку. Тобто в реальності сфера події може виглядати так, що ряд сегментів буде більш переважний для висвітлення та аналізу, ніж інші.

Таким чином, тема твору - це релевантний соціальній ситуації сегмент подієвої області (простору), який дає автору уявлення про предмет розповіді. Кажучи простими словами, уявлення – те, про що я хочу написати зі всього різноманіття подій навколишнього світу.

Подієвий простір, що включає всі події, - поняття таке абстрактне, що на практиці з ним журналісту стикатися не доводиться. Практично ніколи, задаючись питанням, про що написати, журналіст не думає «та про що завгодно», а майже відразу скорочує зону пошуку до певного сегменту (про війну, політику, любов, людину і т. п.). Соціальна інтуїція майже у всіх обставинах, як внутрішній компас, дозволяє йому почати рух в правильному напрямі.

Ø Визначте напрям. Втім, цей рух, що здійснюється інтуїтивно або свідомо, ще не гарантує того, що журналіст напевно прийде до найбільш відповідної теми. Багатьом інтуїція допомагає завжди, іншим потрібен зовнішній поштовх, мотив або інша підказка, яка допоможе вийти з ситуації невизначеності.

Наводячи літературні аналогії, пригадаємо чудову розмову, яка відбулася між Алісою та Чеширськім котом в книзі Люіса Керролла, коли вона заблукала і абсолютно не знала, що їй робити далі.

- Скажіть, будь ласка, куди мені звідси йти?

- Це багато в чому залежить від того, куди ти хочеш прийти, - відповів Кіт.

- Так мені майже все одно, - почала Аліса.

- Тоді все одно, куди йти, - сказав Кіт.

- Лише б потрапити абикуди, - пояснила Аліса.

- Не турбуйся, абикуди ти обов'язково потрапиш, - сказав Кіт, - звичайно, якщо не зупинишся на півдорозі.

Подібно Алісі, якій потрібно було вийти з чарівного лісу, журналіст питає себе, про що слід написати саме зараз. І якщо у нього немає такого розуміння, відповідь Чеширського кота буде вичерпною і для нього. Не знаючи, до чого слід прагнути, йому практично все одно, про що писати. Завдання це набагато складніше, ніж представляється на перший погляд, оскільки серед безлічі смутних інтуїтивних уявлень важко відразу добитися визначеності. Чим більше досвід журналіста, тим легше він формулює свою тему, яку частіше за все визначає інтуїтивно. Проте, якщо розібратися, і тут можна знайти цілий ряд підходів, якими журналіст користується на практиці.

При всій різноманітті методологічних підходів до рішення цієї проблеми, можна виділити кілька варіантів підходу, кожний з яких дасть певне рішення, але не може вважатися універсальним у всіх без виключення випадках.

Ø Плановий підхід. Цей підхід найбільш організований з точки зору практики пошуку теми і базується на кількох професійних постулатах. Робота редакції будь-якого типу заснована на плановості і системній взаємодії між відділами або журналістами. Хороший план - це важливий документ, який організовує роботу кожного члена творчого колективу на певний термін, керує діяльністю ЗМІ, концентрує зусилля в соціально значущих аспектах, розподіляє їх за часом. Робота тематичного відділу підпорядкована локальному плану, в якому крім конкретних подій, запланованих наперед (певні соціально значущі дати або заходи, відомих з доступних джерел), визначені і вектори майбутніх тем.

Згідно плану формується редакційний тематичний портфель, в який, як в скарбничку, стікаються теми, запропоновані журналістами, редакторами, теми, обумовлені обставинами (планові дати, події, ювілеї і т. п.), а також вносяться побажання, засновані на передбаченні і прогнозі.

Робота з редакційним портфелем і по редакційному плану завжди результативна, оскільки звертається до тієї зони подієвої області, яка піддається прогнозу і дуже рідко варіюється. Завжди під Новий рік, на Різдво, день Перемоги або свято 8 березня журналісти дивляться в заздалегідь заданому напрямку, звужуючи зону пошуку до тематично обмеженого сегменту.

Досвідчений журналіст задовго до того, як подія відбудеться, може спрогнозувати час підготовки матеріалу про нього, наперед підбираючи факти і необхідні деталі. Сама подія не стане для нього несподіванкою, оскільки про неї вже достатньо багато відомо. Робота за редакційним завданням полегшує вибір теми, але жодною мірою не полегшує стадію вироблення творчої концепції, тобто ідеї.

Достоїнства такого методу очевидні настільки ж, наскільки очевидні і недоліки. Жоден план, навіть найдосконаліший, складений з урахуванням всіх деталей, не додасть роботі журналіста дихання актуальності, життєвості, обов'язкової сьогохвилинності. Цей метод - як необхідний каркас - створює цілісну канву діяльності в рамках соціальної дійсності, що відображується в журналістських творах, але він механістичний і дуже схематичний, щоб повністю вирішувати проблему тематичної повноти будь-якого видання.

Ø Соціальний підхід. Навіть діючи в рамках строгого плану, журналіст щодня звіряє своє відчуття дійсності з можливістю або необхідністю публікації повідомлення про різні сторони цієї дійсності. Стан журналіста можна порівняти зі станом чутливого рецептора, який досліджує навколишній світ у пошуках будь-якого відхилення від норми, будь-якого явища, про яке повинне взнати суспільство. Тут немає нічого патологічного або ненормального, оскільки саме цей обов'язок поклало суспільство на професійного журналіста в обмін на досить істотні, делеговані йому права.

Дійсно, йдеться не про якусь особливу перебудову мислення або поведінки журналіста, що знаходиться в пошуку, а про повну професійну переорієнтацію свідомості, яка відбувається без особливих насильних дій або стрибків. Звичка відчувати соціальну напругу стає такою ж природною для досвідченого журналіста, наскільки природно для пожежника відчуття пожежі або її загрози, а для будівельника - стійкості або загрози стійкості будівлі.

Десятки і сотні ознак того, що в оточуючій дійсності виникає проблемна соціальна ситуація, здатна стати темою твору, навряд чи зможуть стати об'єктом універсальної і цілісної типології, але часто вони вгадуються на рівні розвинутої соціальної інтуїції, коли журналіст говорить собі - тут щось не так, в цьому треба розібратися.

Частіше всього маркерами виникнення кризи, проблеми є такі обставини.

- Відбувається те, що не повинне відбуватися (місто мерзне взимку, всюди відключають опалювання і т. п.).

- Не відбувається те, що повинне відбуватися (не виконуються обіцянки політиків і властей, влада не діє, росте криміногенна обстановка, не реалізуються соціальні гарантії, лікарні не лікують, а школи не учать дітей і т. п.).

- Наступає тривалий період застою проблеми або сукупності дрібних проблем (систематично і давно не лагодяться дороги, нагромаджується бюрократичне свавілля і т. п.). Тут грає роль саме сукупність приватних проявів і їх тривалість в часі.

- Проблем стільки, що вони наростають лавиноподібно, стихійно, тягнуть одна іншу і т.п. (криза комунального господарства, огидні дороги, відключення світла в школах і лікарнях, невиплати заробітної платні і т. п.). Ця ситуація по типу - так жити не можна, її легко зрозуміти і відчути, але не можна відкладати її рішення.

Звичайно, варіантів набагато більше, але перераховані ознаки носять явний і безумовний характер.

Ø Аналітичний підхід. Тема для журналіста завжди знайдеться в тому сегменті простору події дійсності, в якому існує або виникає проблема. Пошук, визначення проблеми може також відбутися інтуїтивно, на рівні відчуття. Проте можливий і аналітичний шлях. Перш за все, слід розібратися в тому, що ж таке проблема. Вважатимемо, що проблема - це ситуація, яка містить в собі суперечність або суму суперечностей і вимагає вирішення.

До виникнення проблеми приводить безліч обставин. Ці обставини не завжди соціальні, а в побутовому значенні можуть бути абсолютно не соціальні, проте будь-які суперечності здатні привести до дуже неприємних наслідків.

Наприклад, легко розв'язати маленьку побутову проблему, з якою багато хто, поспішаючи на роботу або навчання, стикається вранці, - як втримати в одній руці чашечку кави, в інший бутерброд та ще щось, встигнути погодувати кота або собаку, покласти в сумку забуті вчора на столі конспекти та зробити майже одночасно масу дрібних справ, які погано поєднуються між собою. Все це в сукупності - приватна проблема, яку кожен вирішує завдяки своій організованості та здорового глузду.

Інші проблеми складніші і вимагають обов'язкового вирішення, оскільки можуть привести до непередбачуваних наслідків або набагато гірших наслідків ніж бутерброд на підлозі або розбита чашка. Наприклад, під час переходу через дорогу ви легко опинитеся в лікарні, якщо ретельно не проаналізуєте дорожню ситуацію і не приймете єдино вірне рішення. Проблема переходу через дорогу, звичайно, приватна, але дуже серйозна у вашому житті.

З другого боку, можна усунутися від вирішення будь-якої проблеми, навіть на рівні її осмислення, і тоді кращим варіантом розвитку подій буде те, що ситуація опиниться в замороженому стані (ви залишитеся вдома і не станете переходити дорогу), припинить розвиток, а ви, як наслідок, залишитеся в початковій точці. Іноді в побутовому значенні - це не велика біда - ваше життя стане трохи гірше або зовсім не зміниться, але суперечності соціального типу завжди вимагають вирішення, оскільки інакше виникне напружена ситуація або соціальний конфлікт, чого у принципі журналіст допустити не повинен.

Сформулюйте проблему. Таким чином, природним наслідком аналізу ситуації стає усвідомлення соціальної суперечності і чітке формулювання проблеми або її усвідомлення до повної ясності, що саме по собі буває достатнім результатом. Хай проблема не вирішена, говоримо ми собі, але ми знаємо, як її вирішити, і поки цього досить.

В цьому аспекті дуже часто журналісти виступають як лакмусовий папірець, індикатор соціальних суперечностей, які, будучи визначені, проаналізовані в журналістському творі, дістають можливість вирішення. В усякому разі проблема, осмислена журналістом, стає виразнішою і зрозумілішою для всіх.

Таких ситуацій може бути багато, але загальна логіка тут така, що аналіз завжди і будь-якими методами приводить до повної або часткової ясності даної ситуації, тобто виявляє основні елементи і взаємозв'язок усередині суперечності, її причини і наслідки, таким чином, відкриває шлях до якнайкращого виходу з кризи.

Використайте аналогію. Часто люди схильні шукати аналог проблемної ситуації, виходячи з простої логіки, якщо ця, стереотипна ситуація вирішується таким чином, то і схожа ситуація повинна розв'язуватися аналогічно. Проте повна аналогія реальних соціальних ситуацій в побутовій сфері зустрічається рідко.

У разі відсутності побутової аналогії для вирішення проблеми, яка вимагає вирішення, ми намагаємося використати додаткові знання і досвід експертів, людей, яким довіряємо в цій сфері. Проте, щоб відчувати себе комфортно, в умовах постійних динамічних змінних соціальних умов, здорового глузду, як правило, недостатньо.

Використайте експерта. Навіть без якихось особливих соціальних потрясінь в суспільстві нагромаджується певна кількість змін, які приводять до різних соціальних проблем (що відбувалося з нашою країною в період входження в ринкову економіку на початку 90-х рр. ХХ ст. Механізм цих процесів лежав в специфічній, вузькопрофесійній області економіки, політики і т. д., його розуміння вимагало особливих професійних знань, яких не було ні у аудиторії, ні у журналістів. Саме це примусило в ті роки рядового члена суспільства і більшість журналістів зіткнутися з досить прагматичними проявами економічної теорії - інфляцією, замороженими банківськими внесками, зростанням цін і т. д., які міг доступно пояснити тільки експерт.

Жодна аналогія, жоден знайомий стереотип не дасть шансів звичайній людині знайти адекватний вихід з подібної ситуації, а для професійного журналіста це стане маркером появи теми, яка максимально відповідає ситуації і може бути не просто використаною, але і актуальною.

З другого боку, дуже часто без зовнішніх явних ознак (подій, видимих процесів, потрясінь) виникають тенденції, здатні привести до негативних наслідків, навіть дуже віддаленим. Здоровий глузд не здатний забити на сполох, оскільки ця тенденція йому непомітна.

Наприклад, досвідчений будівельник, поглянувши на стіни будинку, на які дивляться щодня, скаже, що стіни необхідно негайно укріпити, інакше будинок звалиться. Саме в ролі подібного будівельника повинен виступити журналіст-аналітик, уловлюючи приховані соціальні тенденції в будь-якому найменьшому їх прояві. Аналіз потрібен там, де нагромаджується внутрішня напруженість, а цей аналіз, у свою чергу, стає невичерпним джерелом тем, гідних розгляду та реалізації.

Ø Комунікативний підхід. Цей підхід до пошуку теми є найпопулярнішим в професійному середовищі і використовується найчастіше. Професія примушує журналіста спілкуватися не для задоволення, а робити це завжди, скрізь і з будь-якого приводу, оскільки саме живе спілкування з людьми є невичерпним джерелом тем для його творів.

Контакти, ще раз контакти. Принцип негайного обростання контактами з самого початку журналістської практики виправдовує себе завжди і за будь-яких умов приносить позитивний результат. І справа навіть не в тому, якого роду контакти необхідні в тій або іншій ситуації і скільки їх повинно бути, - важливо розуміння принципу, оскільки тільки джерела живої і безпосередньої інформації дадуть журналісту те, чого не дасть ні аналітика, ні плановий пошук тем - дихання, фарби і смак життя.

По суті цей підхід має незліченну кількість способів реалізації, важливо дотримуватися головного принципу - з аводьте контакти там, де тільки можете, не віддаючи переваги керівникам або відповідальним особам. Іноді середня або низова ланка виконавців може дати вам набагато більше відомостей, ніж начальство.

Спілкуйтеся системно. Нехай ваше спілкування буде системним, а не разовим або епізодичним, нагадуйте про себе час від часу, періодично обновляйте і освіжайте контакт, не давайте йому «остигнути».

Будьте в курсі всіх подій, в усякому разі, тих, що знаходяться у сфері ваших професійних інтересів; чим більше ви знаєте, тим простіше вам знайти тему і не спізнитися з її публікацією.

Будьте дуже компетентним, не сподівайтеся на го, що вам все роз'яснять експерти, деколи на це не вистачає часу або ви самі не знатимете, що це необхідне.

Будьте чесні, відкриті і ніколи не обдурюйте довіру вашого джерела - це сторицею окупається з часом. Репутація нечесного, квапливого і неуважного журналіста може привести до тому, що ви залишитеся самотнім, без зв’язків.

Завжди записуйте деталі. Тут немає дрібниць - телефони й адреси, імена й дати, все може мати значення, все може допомогти в найнесподіваніший момент.

Не пускайте спілкування на самоплив, намагайтеся спілкуватися за певним плану. Досвідчені журналісти обдзвонюють або відвідують свої контакти регулярно, складаючи для себе картки обдзвона або що-небудь в цьому роді.

Не цурайтеся випадкових зустрічей і випадкових розмов. Бесіда з господарем добермана, що гуляє у дворі щодня, може несподівано стати темою прекрасного матеріалу на дуже цікаву тему, як, втім, і інша випадкова зустріч.

Не лінуйтеся перевіряти і ше раз перевіряти інформацію, не довіряйте першому враженню, а тим більше чуткам.

Ø Інформаційний підхід. На стадії вибору теми джерела інформації грають особливу роль. Саме про специфіку звернення до джерел інформації (не завжди персоніфікованим) на стадії визначення теми слід сказати особливо.

Преса. Газетярі найуважнішим чином дивляться телевізійні новини або програми, слухають радіо, перегортають товсті журнали і знаходять там те, про що слід написати в щоденній газеті. Репортери телебачення і радіожурналісти читають багато газет і це дає їм часто прекрасні теми, про які вони і не підозрювали. Це не плагіат, а живе перенесення інформації по вертикальних зв'язках, і цього не слід уникати. Телебачення, радіо і газета такі різні за специфікою, за методами розгляду проблеми, за образотворчими та виразними засобами, що ні про яке запозичення при звичайному підході не може бути і мови. Більш того, специфіка ЗМК така, що опублікована інформація усуспільнюється, ніхто не може привласнити собі права на ексклюзивне володіння соціальними ситуаціями, фактами і подіями. Тут є первинним і головним питання пріоритету, за що власне і йде серед журналістів основна боротьба. А ось кут розгляду, глибина аналізу, спосіб подачі матеріалу - це справа індивідуальна, і право на власну позицію у журналіста ніхто не віднімає.

Інформаційні агентства. Величезним, справді невичерпним джерелом тем стають сучасні інформаційні агентства, інформація яких не просто усуспільнюється, але і продається всім зацікавленим журналістам. Частина інформації може бути отримана безкоштовно з відкритих джерел, інша частина розповсюджується по підписці. Але як перший, так і другий спосіб - гідні та легальні методи отримання цікавої й актуальної теми. Журналісти інформаційних агентств працюють в тому самому телеграфно-інформаційному жанрі, який залишає після себе можливість для скільки завгодно глибокої розробки проблеми. Це не може викликати і не викликає жодних проблем.

Служби зв'язків з громадськістю. Іншим джерелом визначення шляху проходження для журналіста, стають служби зв'язків з громадськістю, які при достатньо ефективному підході і професіоналізмі мають насичувати інформаційний простір відомостями про ті або інші соціально значущі події, які відбуваються в установах їх клієнтів. При цьому журналіст має право взяти або відкинути інформаційний привід через власне уявлення про соціальність мотиву, його значення або інтересу до нього.

Втім, при роботі з такими текстами журналіст повинен завжди пам'ятати про ряд обставин, пов'язаних із специфікою PR-діяльності, яка відокркмлює тексти цього роду від інших джерел. Система служб зв'язків з громадськістю, яка використовує відкриті публікації в ЗМІ, вимушена виходити з необхідності пошуку соціального аспекту приватної події або події, що має вузьковідомчу спрямованість. Звичайно, дуже часто такий зв'язок досягається природним шляхом, коли джерелом інформації є соціальна структура - партія, суспільний рух і т. п., діяльність яких інтегрована, в першу чергу, в сферу суспільних інтересів. Комерційні організації в цьому плані важче «прив'язати» до очевидної соціальності. Звичайно, якщо який-небудь проект, крім комерційного, має ще і побічну соціальну дію (добродійність, спонсорство, меценатство і т. д.), скористатися ним як інформаційним привідом нескладно. Це ж стосується і подій, що мають соціально небезпечне, деструктивне значення, яке може стати очевидним для журналіста-аналітика, що співставляє факти. Іноді така інформація нейтральна і її можна потрактувати по-різному через соціальний контекст. Головне в цьому значенні - завжди проявляти соціальне чуття, керуватися громадською позицією і професійним сприйняттям, що є ознакою доброго професійного рівня.

Іноді інформаційний мотив такий яскравий, привабливий, має такі помітні зовнішні ознаки, що журналісти злітаються на нього з усіх боків, проте при уважному погляді за подією немає нічого, окрім комерційного інтересу. Тут, зрозуміло, складно звинуватити журналіста в упередженості або користі, це, швидше, неуважність або інформаційний голод.

Відкриті джерела інформації. Відкриті джерела інформації, які в достатній кількості знаходяться у розпорядженні журналіста, можуть в значній мірі полегшити йому процес збирання необхідної інформації для пошуку теми. Будь-які державні органи - Антимонопольний комітет, Комітет із захисту прав споживачів, судові і правоохоронні органи, урядові органи і органи самоврядування - в своїх офіційних виданнях, на офіційних сайтах, в бюлетенях, збірках і т.д. публікують безліч різноманітної інформації. Її недоліком є сухість, офіціозність, велика кількість канцеляризмів і часто марнослів'я. Тільки уважний читач побачить за канцелярськими фразами постанови або іншого офіційного документа дійсно цікаві факти. Навіть сухі цифри статистики можуть привести вас до цікавої теми, оскільки під певним кутом зору, в порівнянні або динаміці цифри починають говорити невмолимою мовою фактів і можуть дати захоплюючу тему, як найзахоплююча кримінальна історія.

Запит інформації. Не можна уникати прав, які надані журналісту на запит інформації. Іноді неясний поголос про якийсь факт, що нібито трапився, після запиту перетворюється на неспростовний і найцікавіший факт. Своєчасний і належним чином складений запит може певним чином прояснити величезну кількість, здавалося б, дивних деталей, що саме по собі стане відмінною темою для публікації.

Будь-яка редакція використовує систему офіційних джерел, які можуть доставлятися по розсилці або на вимогу. Класичним прикладом може стати абсолютно відкрите зведення подій, яке веде кожне управління внутрішніх справ або звіти про відкриті судові розгляди. Дані держстатистики, звіти підприємств - все може стати джерелом тем, якщо до них підходити саме з цієї точки зору і бути достатньо компетентним для правильного співставлення та інтерпретації.

Архіви. Не можна забувати про велику інформаційну силу архівів, які накопичують і бережуть документи, що є свідоцтвами минулого. Архівна система досконало працює на протязі навіть не десятиріч, а століть. Все, що колись було надбанням громадськості або було поміщене на папір чи інший носій, можна відшукати навіть через багато років. Це не обов'язково означає, що журналісту потрібно перекваліфіковуватися в історика чи архівіста. Іноді події минулого, далекого або не дуже віддаленого, можуть стати прекрасним приводом для актуального і сучасного матеріалу. Це стосується всіх типів архівів - державних, приватних, відомчих, особистих і, зрозуміло, архівів ЗМІ.

Будь-яка газета, журнал, телерадіокомпанія накопичує в своєму архіві безцінний матеріал, зріз минулого, зафіксований на папері, на фотографії, аудіо- та відеоплівці. Публікації і матеріали до них, фотоархіви, відеоархіви бережуть історії, долі, факти - багатство, яке не вимірюється в грошовому еквіваленті. Трапляється так, що початок історії йде в далеке минуле, і без архіву не буде справжньої якісної теми. Заглядаючи в минуле, журналіст не тільки збагатить свою ерудицію, він примусить працювати фантазію, аналітичний розум у пошуках продовження минулого в сьогоденні, в подіях, що відбуваються, або тих, що мають відбутися.

Архів може підказати тему, пригадати те, про що давно не писали, але слід написати; архів допоможе перевірити факти, підтвердити або спростувати гіпотези; і нарешті, в поєднанні з актуальною інформацією він може привести до появи матеріалів, які передбачать те, що повинне відбутися, спрогнозують дійсність.

Багатоекранна схема мислення. Професійний журналіст не повинен мислити тільки в одній площині. Якщо він бачить факт, то найпростішим і очевидним є про цей факт написати. Але це не означатиме, що журналіст побачив всі аспекти дійсності, з цим фактом пов'язані. Через різні причини (вузькість мислення, цейтнот, прагнення випередити колег з публікацією, недостатня інформованість) за очевидним можна пропустити головне. Інший факт подібний айсбергу, що приховує в глибині величезний масив інформації і соціальних явищ. Уміння побачити приховане від очей - це ознака найвищого професіоналізму.

Спроба піти від одновимірного сприйняття проблеми або факту найчастіше стикається з методологічною трудністю, яка абсолютно зрозуміла на рівні здорового глузду. Частіше за все ми бачимо тільки зовнішній прояв реальної дійсності – якщо не горить світлофор, значить, перегоріла лампочка, якщо затримують зарплату, значить, розкрали гроші. І дуже рідко, і то лише за умови системного мислення, журналіст бачить за фактом її причини і наслідки, тобто бачить факт не як замкнене явище, а як елемент системи. І тоді, з’ясовуючи, що це за система, він може побачити і зробити суспільним надбанням набагато більше, ніж поодинокий факт або подія.

Одним із способів швидкої побудови системи може стати досить популярна в середовищі винахідників багатоекранна схема мислення, яку слід сприймати не як вказівку або алгоритм, а швидше, як шпаргалку, підказку в складній соціальній ситуації.

Ця схема враховує не тільки саму подію в даний час, але і її складові (підсистеми), і ті події, складовою частиною яких вона є (надсистему). При цьому розглядати їх слід в часовій динаміці від минулого через теперішній час до майбутнього. Втім, ілюстрація показує це детально.

Якщо розуміти під системою той об'єкт, який є джерелом проблеми (система ЖКХ, яка не здатна ефективно справитися з морозами), то багатоекранна схема мислення примусить вивчити, пошукати джерела проблеми не тільки на цьому базовому рівні, але і на рівнях нижче і вище. Так, підсистемою для міського ЖКХ буде ЖЕК і більш дрібні організації, з яких вона складається. Надсистемою для міського ЖКХ буде структура соціальної роботи міської ради або, ще ширше, - області. При цьому суть проблеми, абсолютно очевидно, може лежати як в самій системі, так і в її нижче- і вищестоящих системних ієрархіях. Але не обов'язково в теперішньому часі, адже оточуючий нас світ динамічний, і у кожної речі системи або об'єкту було минуле і буде майбутнє. Можливо, проблема криється у минулому підсистеми (неправильно організована робота районного ЖЕКу, не налагоджений взаємозв'язок між елементами і т. д.). Цей принцип достатньо очевидний, але якщо почати мислити об'ємно, не замикаючись тільки на тому, що лежить на поверхні, можна досягти цікавих і несподіваних результатів.

Таким чином, вибір теми такий же необхідний, як і покажчик на складній дорозі. Знаючи, в якому напрямі рухатися, журналіст приходить і до розуміння мети. Тобто, вибір теми носить цілеспрямовуючий принциповий характер. Формулювання проблемної ситуації, в якій, як в шкаралупі горіха, ховається формулювання теми, ядро, основа твору, не тільки дає уявлення про шлях проходження напряму пошуку, але і підказує методи вирішення цієї проблеми.

По суті справи, чітко усвідомивши, про що він писатиме, журналіст відповість і на питання, як він писатиму, за яким приховується базова стратегія його подальшої роботи, тобто задум.

Поиск по сайту: