СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ

Журналістика як система інтегрована в соціальне середовище з моменту свого виникнення, а якщо бути точним, то ще і до виникнення, на стадії пражурналістських явищ, прагнула активно впливати на суспільство. Міфологічні сюжети про божества, що поширювали інформацію, завжди прагнули показати здібність цих персонажів не просто до розповсюдження відомостей, але до умілого використовування інформації в різній, часто корисливій або пихатій меті. Достатньо пригадати Гермеса, який, приносячи новини богам зі світу людей або людям з Олімпу, вміло маніпулював і тими, і іншими, використовуючи слово як каталізатор дії.

Журналістика формувалася як спосіб масового впливу на розум, вона набувала найбільшої сили тоді, коли слово, що йшло в народ, мало було змінити масову свідомість, привести до істотних соціальних дій. Листки Реформації, журнали просвітителів, газети Великої французької революції, «Іскра» більшовиків були не просто текстом, але ставали гостро вигостреною зброєю соціального впливу.

Відповідь на питання «Навіщо я пишу або говорю?» - в журналістиці далеко не марне. По суті справи, це ключове питання, відповідь на яке дасть багато, дозволить уникнути прикрих несподіванок.

Слідує як аксіому прийняти твердження про те, що будь-яка публікація в ЗМІ так чи інакше впливає на свідомість аудиторії. Публікуючи щось, ми непомітно і в дуже малому ступені змінюємо оточуючий нас соціальний простір, злегка підштовхуючи в якому-небудь напрямі чутливий вектор суспільної свідомості. Звичайно, він такий інертний і має таку кінетичну силу, що зрушити його легким дотиком практично неможливо, як неможливо соломинкою примусити схилитися верблюда. Критична маса інформації, циркулюючої у пресі, нагромаджується довго, але наслідки її детонації досить радикальні.

От чому відповідь на питання «що відбудеться, якщо я напишу це?» далеко не марне. Через це журналіст не може ігнорувати результату своєї праці.

Напевно, столяр, збираючись зробити стільчик, не може підійти до цього процесу, кажучи собі: «Що вийде, то і вийде, а там подивимося». Навпаки, він говорить собі: «Зроблю міцний стільчик, на якій зможе сидіти хто завгодно» - і вибере міцний дуб або ясен, зробить міцне сидіння. Або скаже: «Він буде красивим, і ним будуть всі милуватися». Тоді в хід піде різьблення і червоне дерево. Так і журналіст, який пише без певної мети, може отримати в результаті все, що завгодно. Воно і не дивно, хіба може сподіватися людина, яка не знає чого хоче добитися, на який-небудь певний результат?

Таким чином, слід зробити висновок: тексти журналістики завжди соціально активні, вони впливають на масову аудиторію, свідомо прагнучи її змінити. Що ж саме розуміти під зміною масової свідомості, які конкретні форми приймає вона і чи не є це черговим теоретичним міфом, що не має прагматичних форм? Відповідь не така складна, якщо пригадати інерційність, яка характерна для масової свідомості. Першим завданням журналістики відвіку була розповідь про щось раніше невідоме, що реалізує її інформаційні функції. Якщо, створюючи текст, журналіст може стверджувати: «Я розказую про те, про що ще невідомо», то мета його поставлена цілком виразно. Журналістика говорить не тільки про очевидне, часто їй вдається побачити приховане, замасковане. «Погляньте на це з такої точки зору, ви ж так не думали?» - говорить аудиторії своїм твором інший журналіст, і аудиторія легко погоджується з ним. «Ви бачите і чуєте те-то, - стверджує третій журналіст, - одні говорять одне, інші - інше. А ось що насправді. Ось неспростовні факти». І це цілком гідна мета, добившися якої, журналіст істотно вплине на масову свідомість. Коли багато хто взнає правду, коли ця правда допоможе зробити правильний вибір, суспільство стає трохи іншим, змінюється, прагне розвитку.

Чим більш усвідомленою є мета, яку ставить перед собою журналіст, тим більше він може розраховувати на її реалізацію і, зрештою, на свій особистий професійний успіх. Слід пям'ятати, що всі великі, відомі і популярні журналісти - завжди результативні. В безвісності залишаються автори безцільних, пасивних і, як правило, нікому не потрібних творів.

Поиск по сайту: