|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Нормативна база, що пов’язана з управлінням в освітній сфері і вищій школі
Управлінський процес українською освітою здійснюється органами державної влади (уповноваженими ними органами), адміністрацією навчальних закладів та органами громадського самоврядування. Відповідно до чинного законодавства, державний менеджмент освітою в Україні реалізують Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство освіти і науки України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія України; уряд Автономної Республіки Крим (АРК), місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. У компетенції Президента України знаходяться питання формування державної політики із визначенням системи органів виконавчої влади, які втілюють у життя державний менеджмент освіти. Верховна Рада створює і розвиває законодавчу базу функціонування освітньої системи, встановлює мережу основних параметрів функціонування системи та ратифікує міжнародні угоди в освітянській сфері. Кабінет Міністрів України зосереджує зусилля на реалізації державних засад освітньої політики, видає нормативно-правові акти з питань життєдіяльності освітньої системи, створює, реорганізує, ліквідовує вищі навчальні заклади державної форми власності. Далі система менеджменту освітою диференціюється залежно від кожного складника структури освіти. Система менеджменту професійно-технічної освіти зафіксована у Законі України «Про професійно-технічну освіту». Ієрархія цієї системи така: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі професійно-технічної освіти; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою; міжгалузева рада з професійно-технічної освіти. Механізм менеджменту у галузі вищої освіти визначено у Законі України «Про вищу освіту». Управління в галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється: - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки; - іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади (ВНЗ); - органами влади АРК; - органами місцевого самоврядування; - власниками вищих навчальних закладів; - органами громадського самоврядування. Проблемам удосконалення системи менеджменту освітянською сферою та окремих її складників приділено особливу увагу у Національній доктрині розвитку освіти (яка затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року), В Національній доктрині розвитку освіти зафіксовані такі основні напрями модернізації управління освітою: - оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління; - перерозподіл функцій та повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами; - перехід до програмно-цільового управління; - поєднання державного і громадського контролю; - запровадження нової системи управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації; - прозорість розробки, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів; - створення системи моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях; - організація експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій; - впровадження новітніх інформаційно-управлінських і комп'ютерних технологій; - демократизація процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації; - удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів; - підвищення компетентності управлінців усіх рівнів; - більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є: - особистісна орієнтація освіти; - формування національних і загальнолюдських цінностей; - створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти; - постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; - розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя та інші.
Питання для самоперевірки знань:
1. Яке місце посідає система освіта у розвитку сучасного суспільства? 2. Якими нормативними документами регламентується діяльність освітніх організацій? 3. Яким чином здійснюється державний менеджмент в освіті?
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |