Розвиток сучасної системи менеджменту в Україні

В Україні управлінська наука протягом тривалого часу розвивалася в межах концепцій, які домінували в колишньому СРСР. Попри те що науково-пошукові дослідження були спрямовані на вдосконалення адміністративно-командної системи, це дало змогу нагромадити значний досвід у галузі управління.

Розвиток управлінської науки в Україні протягом радянського і пострадянського часу охоплює 7 чітко окреслених періодів, кожен з яких характеризується певними особливостями.

1. Жовтень 1917 р. - березень 1921 р. Основне завдання — розроблення форм і методів державного централізованого управління виробництвом, обґрунтування принципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання.

2. Квітень 1921 р. - 1928 р. Особливість періоду полягала у вдосконаленні адміністративного управління виробництвом, спробах застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, формальному вивченні можливостей участі працівників в управлінні.

3. 1929 - 1945 рр. Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору й підготовки кадрів, планування та організації виробництва.

4. 1946 - 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної й тери­торіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.

5. 1965 - 1975 рр. У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Однак вони виявилися безуспішними, підтвердивши неефективність реформ у межах адміністративно-командної системи.

6. 1975 - 1988 рр. Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, що склалася в економіці СРСР. Підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, корінних економічних реформ.

7. 1985 р. - сьогодення. Особливістю є проведення економічних реформ, трансформація економічної системи. З огляду на суттєві ознаки управлінських дій та економічних процесів у цьому періоді виділяють 5 етапів:

1) робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;

2) застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу;розвиток орендних відносин;

3) впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, розширення економічної свободи;

4) впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;

5) початок та розвиток ринкових реформ (охоплює події, пов'язані з реформуванням національної економіки України).

У розвиток управлінської науки істотний внесок зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850 - 1902), Михайло Павлик (1896 - 1977), Михайло Драгоманов (1841 - 1895), Микола Зібер (1844 - 1888), Сергій Подолинський (1850 - 1891), Михайло Туган-Барановський (1865 - 1919), Іван Вернадський (1821 - 1884), Григорій Цехановецький (1833 - 1898), Костянтин Воблий (1876 - 1947) та ін.

Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду розвинутих країн світу, глибинних традицій управлінської діяльності в українських організаціях, починаючи з княжих часів. Розвиток українського менеджменту відбувається в руслі трансформаційних процесів в економіці України на сучасному етапі.

Питання для самоперевірки знань:

1. Що зумовило виникнення менеджменту як науки?

2. Розкрийте сутність терміна «менеджмент» і вкажіть його відмінність від терміна «управління».

3. Охарактеризуйте основні функції менеджменту.

4. У чому полягає необхідність поділу управлінської праці? Що зумовлює вертикальний та горизонтальний поділи?

5. Поясніть дію законів, закономірностей та принципів менеджменту на прикладі підприємства галузі.

6. У чому сутність інтегрованих підходів у менеджменті?

Проблемні питання:

1. Менеджер – це професіонал високої кваліфікації. Яку кваліфікацію повинен мати менеджер?

2. Більшість економістів світу поділяють розвиток теорії менеджменту на декілька фаз. Що це за фази?

3. Головна ціль менеджменту – це раціональне використання ресурсів. Які це ресурси?

4. У сучасній теорії менеджменту існують різні підходи. Що це за підходи? Дайте їх характеристику.

5. Менеджмент розглядається як процес безперервно пов’язаних дій. Чи такий підхід належить до системного?

6. Одним із факторів підвищення результативності менеджменту є розподіл праці апаратних працівників. Як це відбувається?

7. У результаті вертикального розподілу праці управлінського персоналу утворюються декілька рівнів управління. Що це за рівні?

8. Від менеджерів вищого рівня вимагається, перш за все, уявити, передбачати перспективи розвитку організації, визначати головні цілі, стратегію і тактику. Що необхідно мати менеджеру для цього?

Поиск по сайту: