Удосконалення споживних властивостей борошна

Роль борошняної промисловості у всі чати була дуже важливою у житті людей. Сучасні технології на даному етапі розвитку дозволяють підприємствам борошняної промисловості не тільки «готувати людей», а навіть оздоровлювати, шляхом фортифікації борошна [21].

Фортифікація борошна (збагачення) – це додавання корисних мікроелементів в пшеничне борошно в тих дозах, що значно перевищують ті, що втрачаються при помелі зерна.

Фортифікація борошна не лише запобігає захворюванням, пов'язаним з нестачею вітамінів і мікроелементів, але і грає важливу роль в розвитку економіки країни. Тому, важливим кроком в подальшому розвитку підприємства та задоволення потреб споживачів є насамперед впровадження інноваційних підходів у виробництві борошна, а також покращення споживчих властивостей шляхом додання мікроелементів, які впливають на позитивне функціонування організму людини.

Практика збагачення харчових продуктів мікронутрієнтами почалася в США у кінці 1920-х рр. з йодування куховарської солі. У 1938 р. прийняті норми збагачення борошна тіаміном, рибофлавіном, ніацином і залізом. У нашій країні також є досвід збагачення харчових продуктів масового споживання. У 1943 р. в США був ухвалений закон, що зобов'язав проводити вітамінізацію борошна з додаванням заліза. Основою для введення вітамінізації борошна була теза про необхідність заповнення тих втрат вітамінів, які відбуваються при помелі зерна і відділенні висівок.

Термін «збагачення харчових продуктів» слід використовувати у поєднанні з вказівкою конкретних збагачуючих добавок, наприклад, збагачення вітамінами, збагачення мікроелементами, збагачення комплексом микронугриєнтів і тому подібне.

Для позначення додаткового введення вітамінів часто застосовується термін «вітамінізація». Дуже важливим буде збагачення борошна не тільки незамінними мікронутрієнтами - вітамінами і мінеральними речовинами, але і іншими компонентами: харчовими волокнами, фосфоліпідами, біологічно активними з'єднаннями природного походження (фитоз’єднаннями), корисними видами живих молочнокислих бактерій, зокрема, біфідобактеріями (пробіотиками) і необхідними для їх посиленого розмноження олігосахаридами як пребиотиками. Введення цих речовин в борошно в кількостях, 30-50% добової потреби, надійно гарантує підтримку оптимальної забезпеченості організму усіма вітамінами і мінеральними речовинами практично при будь-яких дефектах живлення і в той же час не створює загрози надлишку цих речовин.

Збагачення харчових продуктів вітамінами і мінеральними речовинами не повинне погіршувати споживчих властивостей цих продуктів: зменшувати зміст і засвоюваність інших харчових речовин, що містяться в них, істотно змінювати смак, аромат, свіжість продуктів, скорочувати термін їх зберігання.

При збагаченні необхідно враховувати можливість хімічної взаємодії збагачуючих добавок між собою і з компонентами збагачуваного продукту, і вибирати такі їх поєднання, форми, способи і стадії внесення, які забезпечують їх максимальне збереження в процесі виробництва і зберігання.

Організму людини необхідні вітаміни, мінеральні речовини і для цього необхідно застосовувати різні корисні добавки. Пшеничне борошно можна збагачувати вітамінами і мінеральними речовинами, а також хлібопекарськими поліпшувачами, у тому числі сухою клейковиною. До найменування такого борошна відповідно додамо: «вітамінізоване», «збагачене мінеральними речовинами», «збагачене вітамінно-мінеральною сумішшю», «збагачене сухою клейковиною» або іншими хлібопекарськими поліпшувачами. Збагачене борошно відповідає вимозі за ДСТУ 52189-2003.

Вітамінізація пшеничного борошна вироблятися у зв'язку з тим, що борошно вищих ґатунків не містить необхідної кількості вітамінів, тому на завершальному етапі виробництва можуть здійснювати його вітамінізацію вітамінами В1, В2, РР. В борошно вищого і першого ґатунків вводять синтетичні вітаміни (у мг\100г.): В1-0,4; В2-0,4; РР-2,0. Вітаміни вводять комплексно, але може додаватися лише вітамін РР. В збагаченому вітамінами борошні допускається наявність слабкого запаху, властивого вітаміну В1 (тіаміну).

Борошно можна збагачувати не лише вітамінами В1, В2, ніацином, але і залізом, а також можна збагатити кальцієм. У борошно додають вітаміни А і D, В6, фолієву кислоту, кальцій магній і цинк в таких кількостях, аби 450 г. борошна забезпечували норму вжитку цих речовин, що рекомендувалася.

У зв'язку зі світовою тенденцією зниження хлібопекарських властивостей зерна і борошна, отриманої з борошна. Тому необхідно використання поліпшувачів з певними функціональними властивостями.

Поліпшувачі які можна використовувати для збагачення пшеничного борошна за своєю природою і характером дії. можна розділити на наступні групи. Їх можна додавати безпосередньо в борошно для підвищення його хлібопекарських властивостей або при виробництві хліба і хлібобулочних виробів для поліпшення їх якості або скорочення процесу дозрівання тіста.

Поліпшувачем борошна може служити суха пшенична клейковина ферментативно - акттивна рослинна сировина, що містить ферменти в активному стані (солод, соєве борошно); ферментативні препарати.

Суха пшенична клейковина (глютен) – інгредієнт, широко використовуваний пекарями всього світу. Таке використання клейковини в хлібопекарській промисловості пов'язане не лише із зниженням якості борошна і необхідністю його поліпшення, але і збільшення кількості продукції, що містить зерна, висівки, дієтичні харчові волокна, які знижують здатність клейковини тіста затримувати вуглекислий газ. Додавання пшеничної клейковини в таких випадках дозволяє отримати продукцію належної якості. Роздивимося класифікацію хлібопекарських поліпшувачів (рис 1.6.)

Рис 1.6. Класифікація хлібопекарних поліпшувачів

Пшенична клейковина з Голландії та Польщі (фірма «Каргілл»), Франції (фірма «Рокетт»), Германія (фірма Miihlenchemie GMBH). Комерційна клейковина містить 69 - 85% білка; 4,1-17,5% крохмалю; 3,1-8,8% вологи; 3,4-8,3% жиру; 0,5-1,5% клітковини; зольність – 0,5. - 1,1%. Рекомендовані дозування сухої пшеничної клейковини для внесення до борошна пшеничної хлібопекарної – 2,4%. Використання сухої клейковини дозволяє підвищити склад сирої клейковини в нестандартному борошні до рівня вимоги ТУ або в борошні, яка була опрацьована по ТУУ, до рівня вимоги ДСТУ. Крім того, створюється можливість підвищення якості самої пшеничної клейковини в борошні, наприклад з III групи до II. При цьому якість самої сухої пшеничної клейковини повинне відповідати I групі. У результаті поліпшуються фізичні властивості тіста, в тому числі зі слабкого борошна, збільшуються об’ємний вихід хліба, збільшується формостійкість, поліпшується зовнішній вигляд та структура м’якішу. Додавання клейковини до борошна вимагає введення додаткової кількості води для досягнення необхідної консистенції тіста та її гідратації [38].

Поліпшувачі окислювальної дії – найбільш чисельна група речовин, основна функція яких складається в укріпленні клейковини за рахунок освіти дисульфідних зв’язків, а відповідно в створенні структури клейковини з поліпшеною здібності утримувати газ. До типових окислювачів, використовуваним для поліпшення хлібопекарних переваг борошна відносять аскорбінову кислоту, персульфати, бромат калію, йодати, пероксид кальцію, кисень та ін.

Аскорбінова кислота на сьогоднішній день є найбільш поширеним окислювачем, прийнятим до хлібопечення. При додавання аскорбінової кислоти відбувається ланцюгова реакція, результатом котрої є укріплення клейковини. Аськорбінова кислота відноситься до розряду бистроплинних окислювачів та закінчення реакції окислення відбувається в процесі замісу. У якості поліпшувача можуть використовувати як синтетичну аскорбінову кислоту, вироблену біохімічним шляхом з глюкози, а також природну, отриману з плодів шипшини, ацеролової вишні. Аскорбінова кислота, отримана натуральним або близьким до нього способами, значно дорожче (близько в 50 разів), ніж синтетична. На мельниці борошно обробляється чистою аскорбіновою кислотою в кількості 0,5.3 г на 100 кг борошна. Борошно з дуже м’якою клейковиною або для певного застосування вимагає більш високого дозування – від 6 до 10 г.

Бромат калію – сильний окислювач, допущений до використання тільки в борошно, посчаємому на експорт. Бромат калію діє безпосередньо на клейковину, але більш повільно ніж аскорбінова кислота. Починаючи з 50-х років було встановлено шкідливий вплив броаматра калію на організм людини та його використання в якості поліпшувача борошна стало скорочуватися.

Поліпшувачі поновлюваної дії використовують в разі, коли борошно має міцну клейковину або клейковину що дрібно рветься. Такі поліпшувачі послабляють клейковину. При цьому збільшується об’єм хліба, м’якіш стає більш еластичним, розгладжуючим тріщини та надриви. До них належать цистеін, тіосульфат натрія, глютатіон, певні ферментні препарати, декструрирована суха пшенична клейковина. Ці поліпшувачі руйнують численні дисульфідні містки і додають молекулам білка більшу рухливість.

Ферментні препарати дозволяють регулювати спиртове зброження в тісті, поліпшують забарвлення коринки хліба, підвищують водопоглинаючу здібність тіста, інтенсифікувати дозрівання тіста. Функціональна здібність ферментних препаратів як поліпщувачів складається у форсуванні біохімічними процесами, які відбуваються при зброджуванні тіста, каталізуючими ферментами, які є там. Найбільше значення мають ферменти амінолетичні та протеолітичні, в значній мірі обусловлюючи газоутворення при зброджуванні тіста та його газо та формозберігаючу здібність

Ліпокситеназа грає істотну роль в процесі дозрівання пшеничного борошна після помелу, а також в окислювальних процесах, що впливають на структурно-механічні властивості тіста і м'якішу хліба.

Як поліпшувачі можна використовувати ферментативно –активне соєве борошно. Фермент ліпоксигеназу, що міститься в соєвому борошні, надає окислюючу дію на білки клейковини.

Поверхнево –активні речовини (ПАР) - поліпшувачі, особливістю яких є властивість адсорбуватися на поверхні розділу фаз і знижувати поверхневе натягнення. ПАР це багаточисельні і всілякі по хімічному складу, проте їх всіх об'єднує те, що в молекулі є дві групи протилежного характеру: полярна група з гідрофільними властивостями (карбоксильна, гідроксильна ін.) і неполярна група (липофільна) є зазвичай вуглеводневим радикалом з довгим вуглецевим ланцюгом. ПАР застосовують як емульгатори при приготуванні емульсій жиру у воді і як самостійні добавки, поліпшуючі властивості тіста, якість хліба і виробів, що зберігають свіжість.

Модифіковані крохмалі. Отримувані різними фізичними і хімічними методами, використовують як поліпшувач для підвищення гідрофільних крохмалів зростає об’єм хліба, покращується структура пористості, м'якиш стає еластичнішим. При переробці борошна з підвищеною автолітичною активністю додавання окислених крохмалів наводить до здобуття еластичнішого і сухішого м'якишу хліба.

.

Вміст мінеральних речовин в борошні і хлібі: найвищий в борошні з цілісного зерна і приготованому з неї хлібі, а найнижче в борошні вищого ґатунку і відповідному хлібі.

Таким чином, якщо з точки зору борошномела низький вміст в борошні мінеральних речовин - ознака борошна вищого або першого ґатунку, то з точки зору харчової промисловості це ознака менш повноцінного продукту.

З точки зору фізіології живлення найбільше значення серед мінеральних компонентів зерна мають кальцій, а також фосфор і залізо, засвоюваність яких в значній мірі знижується із-за утворення нерозчинних солей фітинової кислоти.

Особливе значення для розуміння ролі мінеральних речовин зерна в живленні людини має питання про співвідношення кальцію і фосфору. Недостатнє постачання кальцієм дорослого людського організму, і особливо дитячого, наводить, як відомо, до небажаних наслідків, що виражаються в недостатньому відкладенні кальцієвих солей в кістках. Найкраща форма кальцію, особливо легко засвоювана людським організмом, - це кальцій молока і різних молочних продуктів. У молоці співвідношення фосфорної кислоти і кальцію 3:2, що є майже оптимальним, тоді як в хлібі це співвідношення приблизно 7:1.

В цьому випадку єдиний метод збагачення борошно кальцієм, який може вважатися ідеальним, це введення сухого молока - натурального продукту, що містить всі мінеральні речовини, вітаміни і білки.

Промислова обробка зерна на млині наводить до того, що борошно вищих ґатунків - продукт, найбільш коштовний в буденному житті і торгівельній практиці, - з точки зору її харчової цінності значно менш повноцінна, чим зерно, з якого вона була отримана. В той же час навіть борошно з цілісного зерна відрізняється низьким вмістом таких життєво важливих речовин, як солі кальцію, рибофлавін і лізин. Природно, що питання про харчову цінність злаків і хліба не може не залучати до себе пильної уваги вчених різних областей. Природно також, що проведені багаточисельні досліди по підвищенню харчової цінності, поставлені на основі різних принципів і пропонуючи різні методи рішення питання.

Представляють певний інтерес досвід Англії і Канади по зміні і удосконаленню схеми помелу пшениці для здобуття високовітамінного борошно. Оскільки було показано, що вітаміном В1 особливо багаті щиток і зародок, англійські і канадські борошномели прагнули таким чином побудувати технологічну схему помелу зерна, аби по можливості максимальна кількість цих частин зерна потрапляла в борошно. При цьому особливі старання додавалися до того, аби забезпечити попадання в борошно щитка, що містить 60% всього наявного в борошні тіаміну.

Основні зміни в технологічній схемі помелу для максимального включення зародка і щитка в борошні 85% виходу, зводяться до наступного:

1) зменшення вологості пшениці, що поступає на помел на 1,5-2%;

2) збільшення виходів борошно на першій і другій драних системах;

3) ретельніше очищення висівок на останніх драних системах;

4) збільшення швидкості подачі продукту на перші розмельні системи;

5) вживання рифлених вальців в деяких розмельних системах. Останнє є найбільш важливим удосконаленням схеми, що дозволяє витягувати з висівок значну кількість фрагментів щитка.

Не дивлячись на всі переваги високовітамінного борошна, що містить в своєму складі щиток і зародок, вона має один недолік: не виносить тривалого зберігання і легко згіркне, особливо за несприятливих умов зберігання. Тому, підкреслюючи всю переконливість аргументів про високу харчову цінність такої борошно, не можна не вказати на необхідність дослідження дешевих, зручних і нешкідливих антиоксидантів, додавання яких до борошно забезпечило б її збереження і перешкоджало б її згіркненню.

Спеціальна обробка висівок для підвищення їх засвоюваності.

Дослідним шляхом було показано, що вміст кліток алейронового шаруючи лише насилу піддається дії травних соків, і тому, не дивлячись на значний вміст в цих клітках білка і жирових речовин, вони є певною мірою баластом.

Багаточисельні спроби підвищити різним шляхом переварювання речовин, що містяться в клітках алейронового шаруючи. Одні автори пропонують механічну обробку висівок для їх подрібнення і підвищення доступності вмісту кліток дії травних соків. Інші йдуть по шляху біохімічної обробки висівок, діючи на них тими або іншими ферментами або мікроорганізмами.

Метод, вперше запропонований російським лікарем Скоробогачем Є.М., набагато простіше за методи механічного подрібнення висівок. Він показав, що простим і в той же час вельми ефективним способом підвищення переварюваності висівок є їх гидротермічна обробка парою під тиском.

Значно пізніше такий же спосіб підвищення переварюваності і засвоюваності висівок запропонував Клопфер. Продукт, що виходить, - «висівки Клопфера» - широко рекламувався як добре засвоювана і високоживильна домішка до гатункового борошна.

Ефективний метод біохімічної обробки висівок був запропонований А.І.Опаріним із співавторами. Їх метод полягає в заварюванні і оцукренні висівок і подальшій заквасці отриманого затору. Цей метод приготування тіста має явні переваги, що виявляється в зовнішньому вигляді хліба і в значному збільшенні переварюваності пепсином білків хліба.

Збагачення борошно дріжджами.

Пивні і спеціальні харчові дріжджі багато разів застосовувалися для збагачення хліба. Великий інтерес, що проявляється з цієї точки зору до дріжджів, пояснюється надзвичайно високим вмістом в них білка і вітамінів групи С.

Вміст білка в дріжджах досягає 50-60% до сухої маси, а в перерахунку на переварюванний білок - 40-50%. Нарешті, що дуже важливе, дріжджовий білок містить в своєму складі надзвичайно велику кількість лізину, недолік якого, як вже наголошувалося вище, є головною причиною неповноцінності білків борошно і хліба. За змістом вітамінів групи В дріжджі також є надзвичайно багатим продуктом.

Збагачення борошно зародками злаків і препаратами клейковини.

Посилено обговорюється питання про вживання в борошняному виробництві спеціальних білкових добавок до борошна для підвищення вмісту в готовому продукті білка і тих або інших незамінних амінокислот. Тому ряд експериментальних досліджень, як хімічного, так і фізіологічного характеру, ставить завданням визначення амінокислотного складу і біологічної цінності таких багатих білком продуктів, як пшеничні і кукурудзяні зародки, пивні і харчові дріжджі, соняшникові макухи, соя. Високий вміст у зародку зерна вітамінів і білка, з одного боку, і велика кількість отримуваних при переробці кукурудзи зародків - з іншою, заставляють звернути увагу на можливість їх харчового вживання як вельми багатого живильними речовинами продукту.

Дослідження А.А. Зав’ялової показали, що при додаванні до пшеничного борошна першого ґатунку 25% борошна з пшеничних зародків вміст білка в хлібі може бути збільшений майже удвічі, а вміст тіаміну і рибофлавіну також підвищується в значній мірі.

Зародки злаків можуть бути використані не лише для збагачення вітамінами і білками борошно в дієті здорових людей, але також як надзвичайно коштовне джерело додаткових чинників живлення в дієті людей, страждаючих від різних порушень обміну.

Харчова цінність зародків пшениці виключно велика. У них міститься 33-39% білка (у перерахунку на суху вагу), 21-30% цукрів, 13-19% ліпідів, 4,6-6,7% мінеральних речовин і значна кількість вітамінів В1, В2, В6, РР і групи Е - відповідно 6,2; 1,45; 2,5; 7,5 і 15,8мг%.

Вироблена Блоком і Боллінгом біологічна оцінка білків кукурудзяних зародків в порівнянні з білками цілісного молока показала, що білки зародків трохи перевершують білок молока по своїй біологічній цінності.

Використання зародків для збагачення гатункового борошна натрапляло на скруту, що полягає в тому, що зародок викликає сильний розплив тіста. Погіршення структури м'якішу у зв'язку з наявністю в зародках глютатіону. Проте Грейв і Ле-клерк показали, що попереднє замочування зародків у воді протягом декількох годинників дає можливість потім отримати прекрасний хліб, що містить до 10% пшеничних зародків і в той же час дуже хороший за кольором, об'єму, пористості і структурі м'якішу.

Відомі також інші способи усунення негативного впливу глютатіону на фізичні властивості тіста і якість хліба: вживання окислювачів типа бромату калію; прогрівання зародків, використання для попередньої обробки зародків пари; підсмажування протягом 3 хвилин при температурі 285 градусів; висушування знежирених зародків з первинною вологістю 14,9% до вологості 4% протягом 8 годин; додавання фосфоліпідів; автоклавування протягом 20 хвилин при 120 градусах [21].

В даний час багато зарубіжних і вітчизняних фірм пропонують добавки пшеничні зародки. Так, бельгійська фірма MultiGerm виробляє концентровану суміш з натуральним складовим BIOGERM («біогерм») - це пшеничний зародок, отриманий методом холодного пресування. В результаті технології холодного пресування зародок повністю зберігає свої живильні речовини і активність, а також високу концентрацію вітаміну Е. У суміш входять також пшенична клейковина, аскорбінова кислота і фермент альфа-амілаза.

Багатим джерелом білка є макуха, що отримується з насіння соняшнику і бавовнику. Проте велика частина робіт була проведена або з цілісним насінням олійних культур, або з отримуваними з них кормовими продуктами - відходами маслобійного або маслоекстракційного виробництв. В даний час з насіння олійних виготовляються продукти спеціально для живлення людини. Це так звані харчові макухи з насіння соняшнику, арахісу і бавовнику, що містять значну кількість білка. Дослідження живильної цінності цих білкових продуктів і їх впливу при додаванні на живильну цінність пшеничного борошна, проведене Джонсом і Дівайн, показало, що вони є вельми коштовними білковими добавками, які можуть частково замінити в зерні високоякісні білки тваринного походження.

Було показано, що отриманий з борошна сухий білковий концентрат з вологістю 8-10%, що містить від 78 до 81% чистого білка, може з успіхом застосовуватися як добавка, що підвищує вміст білка.

Питання дефіциту йоду для України сьогодні актуальним, оскільки його нестача спостерігається в ґрунтах і водах деяких регіонів. Нестача йоду в організмі людини може спричинити відставання розумового розвитку, кретинізм, дебілізм, зниження чоловічої потенції, а відповідно, рівня народжуваності тощо. Звісно, якщо проблема є, то її потрібно розв’язувати. Але це необхідно робити за допомогою комплексного підходу, враховуючи всі чинники її виникнення та потреби суспільства.

Вплив препаратів йоду на обмін речовин виявляється підсиленням процесів дисиміляції. При атеросклерозі вони викликають деяке зниження холестерину і В – ліпопротеїдів в крові, крім того, підвищують фібронолітичну і ліпопротеїназну активність сироватки крові і гальмують швидкість згортання крові.

Найбільшу цінність мають бурі водорості, що отримали свою назву завдяки вмісту бурого пігменту фукоксантилу. Різне його співвідношення з хлорофілом і каротиноїдами обумовлює забарвлення – від оливково-зеленого до темно-бурого. У тканинах водоростей 75 – 82% води та 18 – 25% сухих речовин – мінеральних і органічних. Із 53,3 – 74,1% органічних речовин (на суху масу) альгінова кислота складає 22 – 33%, маніт – 7 – 22%, азотисті речовини – 4 – 15%. Мінеральні солі дають 26 – 47% сухих речовин. І що особливо важливо, 75 – 85% з них – водорозчинні солі. Якісною особливістю білків водоростей є те, що вони містять значну кількість амінокислот у сполуці з мінеральними елементами (наприклад, моно-дійодамінокислоти: глютамінова, аланін, аспарагінова, серин, аргінін та ін.

Для бурих водоростей характерний вміст полімерів мануронової та гулуронової кислот, ламінарану, маніту. Вуглеводи водоростей володіють не тільки технологічними та комерційними властивостями, вони є біологічно активними речовинами. Альгінова кислота та її солі широко використовуються в різних галузях господарства у тому числі в харчовій промисловості та медицині. Однак на сьогодні основна якість полісахаридів водоростей – здатність виводити з організму токсичні речовини, солі важких металів, радіонуклідів [32].

До складу бурих водоростей входять мікро- та мікроелементи, що містяться в морській воді, а також в крові й тканинах людини. Ось чому водорості можуть компенсувати нестачу будь – яких елементів і сприяють обміну речовин. Серед мінералів на особливу увагу заслуговують йод, бром, селен, калій, кальцій. Морські водорості – єдине природне джерело йоду та його органічних сполук. Особливо важливо те, що йод міститься у вигляді йод органічних речовин, що сприяє більш легкому та безпечному засвоєнню його порівняно з мінеральним йодом. Вміст вітамінів у водоростях у 100 – 1000 разів більший, ніж у наземних рослинах.

Солі альгінової кислоти (альгінат натрію та альгінат кальцію) з бурих водоростей, що були всебічно вивчені вченими різних країн, зарекомендували себе як найкращі (з харчових продуктів) блокатори всмоктування радіонуклідів стронцію.

Квіткова рослина зостера – одна з найбільш поширених рослин Чорного моря. Вона багата на полісахариди та мінеральні речовини. Особливо цінним є наявність у зостері заліза (73,0 мг %), селену (65,7 мг %), йоду (100 – 110 мг %). Зостера також багата на полісахарид пектин – зостерин. Це природний поліаніон. На відміну від відомих пектинів (бурякового, цитрусового, яблучного) до складу зостерину входить унікальний фермент апігоалуран, що обумовлює його відносну стійкість до позаклітинних пектиназ.

Встановлено, що зостерин у два – два з половиною рази посилює накопичення в селезінці імунних клітин, що підтверджує імуностимулюючі властивості пектину – зостерину. Зостерин має виражені антимікробні властивості, що роблять його придатним для лікування ран, опіків, хронічних неспецифічних гепатитів. Лікування гастродуоденальних захворювань стравами із зостерином сприяло нормалізації ендоскопічних і гістологічних змін слизових оболонок шлунку та дванадцятипалої кишки.

Таким чином, в екологічній ситуації, що склалася в Україні, використання харчових продуктів чи препаратів з водоростями сприяє зменшенню дози внутрішнього опромінення від радіонуклідів і, головне, веде до зменшення патологій щитовидної залози.

Часто в борошно, а в подальшому при виготовленні хліба, для покращення його якості додають різні нетрадиційні інгредієнти. В нього додають порошок, отриманий із морських водоростей, хліб від цієї приправи стає смачніше та корисніший для здоров’я.

Спершу всього, його рекомендовано вживати в їжу гіпертонікам і людям, страждаючім захворюваннями щитовидної залози.

Морські водорості такі як: ламінарія, цистозіра, тостера та спіруліна є перспективною харчовою добавкою, застосування якої при виробництві харчових продуктів дозволить збагатити раціони харчування населення України, зокрема, збагатити мінеральними речовинами (перш за все йодом), пектином та харчовими волокнами.

Отже, ще багато зусиль приділятиметься для вивчення впливу різних добавок та поліпшувачів борошна на організм людини, з’являтимуться нові шляхи покращення властивостей продукту.

Поиск по сайту: