Упакування, маркування, транспортування та зберігання борошна

Борошно упаковують у споживчу і транспортну тару.

Споживчою тарою для борошна є: пакети паперові оди­нарні (з мішкового і обгорткового паперу спеціальних марок та паперу для пакування продуктів на автоматах); пачки картонні або паперові з внутрішнім пакетом (картон коробковий, папір для пакування продуктів на автоматах, пергамент, підпергамент); пакети з термозварювальних матеріалів (плівка поліетиленова харчова). Пакети та пачки повинні бути склеєні або зварені. Для склеювання використо­вують клей із декстрину, крохмалю і полівінілацетатної дисперсії.

Борошно у споживчу тару пакують масою нетто по 1, 2 і 3 кг. Допустимі відхилення маси нетто окремих пакувальних одиниць не повинні перевищувати ±1,0%.

Транспортною тарою для упаковування борошна є ящики фанерні, дощані, з гофрованого картону та мішки. Пакети й пачки з борошном упаковують у ящики масою не більше 15 кг. Ящики з гофрованого картону повинні бути клеєні клейовою стрічкою на паперовій основі або зшиті металевими скобками. З дозволу органів охорони здоров'я використовують також інші клейові стрічки.

Фанерні й дощані ящики до вкладання в них борошна, які знаходяться у споживчій тарі, вистилають в один шар обгортковим або мішковим папером. Укладену продукцію прикривають обгорт­ковим папером, ящик накривають відповідно фанерним або дощаним щитом, який прибивають цвяхами. Для внутрішньоміських пере­везень допускається упаковування пакетів і пачок із борош­ном в інвентарну тару (металеві й поліетиленові ящики масою нетто 15-30 кг, а також багатооборотні дощані ящики масою нетто не більше 15 кг). Допускається упаковувати борошно у тару з гофрованого картону і дощану, яка була у використанні. Для цього заборонено використовувати тару, в яку упаковували продукцію у скляній тарі. Транспортна тара для упаковування борошна повинна бути міцною, сухою і без сторонніх запахів. Для перевезення автомобільним транспортом допускається групове упаковування пачок і пакетів із борошном у папір спеціальних марок в один або два шари і в поліетиленову харчову термозсідальну плівку спеціальної марки. Маса нетто групової упаковки повинна бути не більшою за 15 кг. Допускається групове упаковування пачок і па­кетів із крупами борошном у гофрований папір для перевезення автомобільним і залізничним транспортом. Для скріплення групової упаковки слід використовувати клей із полівінілацетатної дисперсії, клейову стрічку, шпагат. Для перевезення автомобільним транспор­том борошно, розфасоване в пачки і пакети, можна упако­вувати у тарообладнання.

Борошно упаковують також у нові продуктові мішки або мішки, які були у використанні. Мішки не нижче від II категорії використовують при упаковуванні в них борошна зі склоподібної пшениці для макаронних виробів, борошна з твердої пшениці (дурум) для макаронних виробів, борошна II ґатунку з твердої пшениці (дурум). Мішки не нижче від III категорії використовують при упаковуванні пшеничного і житнього пекарського борошна всіх гатунків, житньо-пшеничного і пшенично-житнього оббивного хлібопекарського борошна, куку­рудзяного і соєвого дезодорованого борошна. Для місцевого постачання в мішки не нижче від IV категорії упаковують такі види і ґатунки борошна: житнє хлібопекарське, пшеничне і кукурудзяне оббивне борошно, житньо-пшеничне і пшенично-житнє оббивне борошно, борошно з м'якої склоподібної пшениці для макаронних виробів, борошно II ґатунку з твердої пшениці (дурум). При перевезенні залізнично-водним транспортом або з перенавантаженням з однієї колії на іншу борошно упаковують у нові мішки або мішки, які були у викорис­танні, не нижче від І категорії.

Мішки з борошном зашивають машинним способом лляними, бавовняними або синтетичними нитками з залишком гребеня по всій ширині мішка. Допускається ручне зашивання мішків шпагатом із залишанням двох вушок; при цьому кожний мішок повинен бути запломбований.

Споживча і транспортна тара з борошном повинна мати відповідне маркування. На споживчу тару маркування наносять на кожну одиницю. Воно повинно мати такі дані: товарний знак і (або) назву підприємства-виробника, його місцезнаходження і підпорядкованість; назву продукту (вид, ґатунок, номер); масу нетто, кг; дату виготовлення і номер зміни упаковки; позначення стандарту; фразу: «Зберігати в сухому місці»; інформацію про харчову і енергетичну цінність 100 г продукту; вміст білків, жирів і вуглеводів. Дата виготовлення і номер зміни повинні бути позначені семизначним числом арабськими цифрами і нанесені на поверхні упаковки або етикетці друкуванням маркувальною фарбою або штампуванням. Для вітамінізованого борошна після його назви наносять слово «віта­мінізоване». Цей термін виділяють більшим шрифтом.

Реалізація у роздрібній торговельній мережі борошна, яке не розфасували на промисловому підприємстві, повинна здійснюватись за наявності інформації про його харчову і енергетичну цінність. Маркування наносять друкарським способом або штампуванням. На пакети з полімерних матеріалів маркування наносять на плівку друкарським способом або дататором на паперову етикетку, яку наклеюють або кладуть у пакет.

Маркування наносять також на кожну одиницю транспортної тари. На мішок із борошном повинен бути пришитий або наклеєний маркувальний ярлик розміром 6x9см із міцного картону, паперу для мішків, спеціального обгорткового паперу. На ярлик наносять такі дані: товарний знак і (або) назву підприємства-виробника, його місцезнаходження і підпорядкованість; назву продукту (вид, різновид, ґатунок, номер); масу нетто, кг; дату виго­товлення (рік, місяць, число, номер зміни); позначення стандарту. Для вітамінізованого борошна після його назви наносять крупним шрифтом слово «вітамінізоване».

Для різних видів і гатунків борошна при маркуванні повинен бути відповідний колір шрифту на ярликах: чорний - для кукурудзяного борошна, соєвого дезодорованого борошна, пшеничного хлібопекарського обойного борошна і толокна; коричневий - для житнього хлібопекарського бо­рошна; синій - для житнього хлібопекарського обойного борошна; голубий - для пшеничного хлібопекарського борошна вищого ґатунку з твердої пшениці (дурум) для макаронних виробів; фіо­летовий - для борошна пшеничного хлібопекарського крупки; зелений - для пшеничного хлібопекарського борошна II ґатунку і борошна з твердої пшениці (дурум) II ґатунку; жовтий - для жит­нього хлібопекарського сіяного борошна; червоний - для пше­ничного хлібопекарського борошна І ґатунку, борошна з м'якої склоподібної пшениці для макаронних виробів І ґатунку, борошна з пшениці (дурум) для макаронних виробів.

Колір шрифту на ярликах для житньо-пшеничного і пшенично-житнього оббивного хлібопекарського борошна повинен бути чорним. Посередині ярлика для житньо-пшеничного борошна повинна бути вертикальна смуга синього кольору 1 см завширшки. Для пшенично-житнього борошна ця смуга повинна мати жовтий колір. Для пше­ничного хлібопекарського борошна (крім оббивного), борошна з твердої пшениці (дурум) для макаронних виробів, борошна II ґатун­ку з пшениці (дурум) допускається друкування тексту ярликів чорним шрифтом на папері такого кольору, який вказаний для цього ґатунку борошна.

Для пшеничного хлібопекарського борошна (крім оббивного) допускається нанесення посередині ярлика вертикальної смуги 1 см завширшки, яка має колір шрифту для цього ґатунку борошна.

Маркування ящиків та групової упаковки наносять штампом, фарбою за трафаретом або наклеюванням ярлика. Крім даних, які наносять при маркуванні мішків із борошном, ука­зують кількість пакувальних одиниць і наносять дату виготовлення продукції або вибою. Групову упаковку в термозсідальну плівку не маркують. На транспортній тарі повинен бути нанесений маніпуляціиний знак «Уникати сирості».

Борошно перевозять усіма критими видами транспорту (залізницею, автомобільним, водним, повітряним). При перевезенні продукції дотримують правил перевезення вантажів певним видом транспорту. Транспортні засоби повинні бути чисті, сухі, не заражені шкідниками хлібних запасів, без сторонніх запахів.

Транспортують борошно також в універсальних контей­нерах. Мішки з борошном, призначені для транспортування залізницею, зашивають машинним способом. Транспортування борошна повітряним транспортом допускається тільки в контейнерах і ящиках. При навантаженні, перевезенні і вивантаженні борошно має бути захищене від атмосферних опадів. Широко практикують безтарне транспортування борошна автоборошновозами з борошномельних підприємств на підприємства хлібопекарської про­мисловості. Це значно дешевше і спрощує транспортування борошна.

Борошно зберігають на складах і базах хлібопродуктів, торгових підприємств і організацій, на складах і у приміщеннях під­приємств громадського харчування, роздрібних торгових підприємств.

На складах і базах хлібопродуктів борошно зберігають тривалий час - до 6-8 місяців.

На складах і базах торгових підприємств і організацій борошно зберігають, як правило, не більше 1-3 місяців. У холодний період року ці терміни не повинні перевищувати 5 - 6 місяців. Приміщення для зберігання борошна повинні бути сухими, чистими, мати добру вентиляцію, не бути зараженими шкідниками хлібних запасів, добре освітленими. На підлогах, стінах і стелі не повинно бути щілин. Білити стіни необхідно не менше, ніж двічі на рік. У складському приміщенні повинні бути термометри для вимірювання температури (складу, продуктів) та психрометри для вимірювання відносної вологості повітря, їх встановлюють у складі на висоті 1,5 м від підлоги. Температуру і відносну вологість повітря вимірюють один раз у 7 днів, а при провітрюванні - щодня. Тем­пературу штабелів крупів і борошна при температурі повітря у складі вище за +10 °С перевіряють двічі на місяць. Температуру борошна вимірюють термометрами у металевій оправі, які розмі­щують у зовнішніх і внутрішніх мішках на різній висоті штабеля і в його середині.

Мішки з борошном складають у штабелі на дерев'яні підтоварники або дерев'яні решітки. У приміщеннях з дерев'яною підлогою, при низькому рівні ґрунтових вод, борошно складають безпосередньо на підлогу, яку попередньо застеляють брезентом, рогожею, мішковиною або іншою тканиною. При цьому підстілку роблять дещо ширшою від місця, яке повинен займати штабель. Підстілку загортають на мішки першого ряду з метою запобігання забрудненню і зволоженню.

Штабелі складають окремо за видами борошна, гатунками, датами їх надходження. Мішки з борошном кладуть у штабелі «по двоє», «по троє», «колодязем». Штабелі з великих партій продукції вкладають «по п'ять».

Висота штабеля з борошном залежить від пори року, умов зберігання, виду, ґатунку і вологості продукції.

Борошно з вологістю до 14% вкладають у штабелі такої висоти (число рядів мішків): при температурі повітря на складі, вищій від 10 °С - по 10, від 10 до 0 °С - по 12, нижчій від 0 °С - по 14. Борошно з вологістю 14-15,5% вкладають у штабелі відповідно на два ряди мішків менше.

Висота штабеля для кукурудзяного і вівсяного борошна, які мають вологість до 13% при температурі повітря, вищій від 10 °С, не повинна перевищувати 8 мішків. При температурі повітря, нижчій від 10 °С, висота штабеля з цими продуктами не повинна перевищувати 10 мішків. Висоту штабеля продуктів із вологістю 13 - 14% відповідно зменшують на два ряди мішків. Як правило, висота штабеля борошна на складах і базах торгових підприємств не перевищує 6-8 рядів мішків.

Прохід між групами штабелів борошна та відступи від стін не повинні бути меншими від 0,5 м, щоб можна було спостерігати за продукцією під час зберігання і провітрювати склади.

Розфасоване борошно зберігають у ящиках, які вста­новлюють на стелажі і підтоварники. На кожну партію бо­рошна прикріплюють табличку із зазначенням ґатунку, дати надходження.

При зберіганні борошна дотримують необхідних умов збе­рігання, і насамперед, відповідну відносну вологість повітря та температуру.

На деяких борошномельних заводах і хлібопекарських підпри­ємствах борошно зберігають безтарним способом. Із цією метою використовують склади силосного типу, які мають установки для аерації борошна і дають змогу комплексно механізувати і авто­матизувати виробничі процеси. У цих складах передбачено зберігання борошна, формування ґатунків борошна з вітамінізацією, вибій борошна у мішки і пакети, безтарний відпуск борошна на автомобіль­ний і залізничний транспорт.

Оптимальною відносною вологістю повітря при зберіганні борошна є вологість у межах 60-70%. Борошно з вологістю 14-14,5% при відносній вологості повітря, вищій від 70%, можуть зволожуватися. При відносній вологості повітря, вищій від 60%, та при вмісті води 14-14,5% продукти здатні висихати. У разі нетри­валого зберігання борошна відносна вологість повітря не повинна перевищувати 75%.

Сприятливою температурою для зберігання борошна Є 5-15°С. При тривалому зберіганні цих продуктів температура повинна бути більш низькою - від +5 до -15°С.

Негативно впливає на зберігання борошна коливання температури та відносної вологості повітря. Наприклад, при вентилюванні борошна, яке має температуру, нижчу від температури повітря, на поверхні конденсується пара. Це може призвести до псування продукції. Тому при зберіганні борошна треба уникати різких коливань температури і відносної вологості повітря. Особливо обережно треба вентилювати склади навесні, коли різниця температур зовнішнього і складського повітря є значною.

Приміщення, в якому зберігають борошно, слід вентилювати в суху погоду не рідше одного разу на добу у найбільш холодний час.

Негативно впливають на тривалість зберігання борошна прямі сонячні промені, які пришвидшують процеси окислення жирів і згіркнення продукції.

На борошно немає гарантійних термінів зберігання. Тривалість зберігання цих продуктів визначається їх видом і ґатунком, вологістю, упаковкою, умовами зберігання. Добре зберігається борошно пшеничне вищого і І гатунків, житнє сіяне, рисове і ячмінне. Борошно з підвищеним умістом жиру зберігається гірше. Це стосується борошна пшеничного і житнього оббивного, пшеничного II ґатунку, вівсяного, кукурудзяного і соєвого.

Крупи і борошно в мішках зберігаються ліпше, ніж у споживчій тарі (паперових пакетах, паперових і картонних пачках, пакетах із термозварювальних матеріалів).

При тривалому зберіганні борошна у мішках (більше 1-2 місяців) їх необхідно перекладати у штабелі. Внаслідок цієї операції нижні мішки стануть верхніми, а верхні - нижніми. Треба також систематично спостерігати за якістю продукції. У теплий період це роблять двічі на тиждень, а в холодний - двічі на місяць. При підвищенні температури, зволоженні і запотіванні мішків борошно розсипають тонким шаром на брезенті, провітрюють, охолоджують і скеровують у реалізацію або на перероблення. Треба пильно стежити за тим, щоб під час зберігання продукти не заражалися шкідниками хлібних запасів і щоб на складі в жодному разі не було гризунів.

У роздрібних торгових підприємствах, як правило, зберігають порівняно невеликі партії борошна. Ці продукти розміщують з дотриманням санітарних правил і правил товарного сусідства. Пакети і пачки з розфасованою продукцією розміщують на прилавках, полицях, кладуть у ящики і кошики. Торгівлю крупами борошном здійснюють також із тари-обладнання. Продукти розміщують за видами, ґатунками, масою нетто. На них повинні бути цінники із зазначенням назви, ґатунку, роздрібної ціни.

Борошно, яке не відповідає вимогам нормативно-технічної документації, реалізовувати не дозволяється [5,24].

Поиск по сайту: