АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

САМОДІАГНОСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Читайте также:
  1. I. Оцінка викладацької діяльності вчителя щодо стимулювання пізнавальної самостійності учнів
  2. Аналіз депозитної та кредитної діяльності кредитних спілок
  3. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  4. Аналіз та самоаналіз діяльності адміністративно-управлінської ланки
  5. Аналізатори, їх значення для життєдіяльності і забезпечення захисту людини від небезпек.
  6. Анкета для самооцінки вчителем своєї діяльності
  7. Анкета «Оцінка діяльності учителя»
  8. ВИВЧЕННЯ І ОЦІНКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
  9. Види ігрової діяльності дошкільника і їх роль у психічному розвитку
  10. Визначте місце козацької держави у міжнародних відносинах та основні положення її дипломатичної діяльності.
  11. Вимоги до педагогічної діагностики
  12. Виникнення бібліотечної сфери діяльності .Перші бібліотекознавчі праці.

Як зазначалось вище, діагностику педагогічної діяльності вчителя можуть здійснювати методисти, інспектори райвно, керівники школи, колеги, учні, батьки. При цьому оцінка праці вчителя здійснюється зі сторони, але при проведенні діагностичних процедур учитель отримує відомості про вимоги до своєї праці, про способи оцінки, тобто таким чином оволодіває вмінням самостійно проводити діагностику педагогічної діяльності. Особливо сприяє оволодінню самодіагностикою участь учителя в діагностичній діяльності у складі експертних груп. Дійсно, якщо вчитель може якісно здійснювати аналіз уроку свого колеги, то він зможе самостійно виявити свої недоліки і подолати їх (за умови наявності достатнього рівня знань, високої загальної культури і за наявності позитивного мотиву самовдосконалення). Таким чином, створюються передумови для підвищення професійного рівня вчителя.

Окремі дослідники виділяють чотири напрями самодіагностики роботи вчителя:

1) раціональне використання попереднього досвіду, традиційних методик;

2) оволодіння новими методиками і прийомами навчальної діяльності;

3) розумне поєднання попереднього досвіду та нових методик при організації навчально-виховного процесу;

4) забезпечення зворотного зв’язку в процесі самоаналізу та самооцінки викладання свого предмета.

Найбільш повно процес саморефлексії, самоаналізу і самооцінки описав з психологічної точки зору В.П. Беспалько. Він розкрив цей процес через професійну самосвідомість, яка виступає невід’ємною частиною професійної майстерності і критерієм розвитку вчителя. Автор виділяє чотири компоненти професійної самосвідомості:

1. „Актуальне Я“ - яким себе бачить вчитель в даний час.

2. „Ретроспективне Я“ - яким він себе бачить і оцінює стосовно до початкових етапів своєї праці.

3. „Ідеальне Я“ - яким учитель хотів би бути.

4. „Рефлексивне Я“ - як, з точки зору вчителя, його розглядають і оцінюють керівники школи, колеги, учні та батьки.

Центральним елементом професійної свідомості вчителя є „Актуальне Я“, яке ґрунтується на трьох наступних. Стосовно до „Ретроспективного Я“ дається система критеріїв оцінки власного професійного досвіду та досягнень. „Ідеальне Я“ пропонує перспективу особистості і обумовлює саморозвиток у професійній сфері. „Рефлексивне Я“ виступає в якості шкали середовища в професійній діяльності і забезпечує об’єктивність самооцінки.



Підкреслюючи важливість позитивного мотиву саморозвитку, Беспалько В.П. вказує, що формування такої мотивації адекватне формуванню навичок самоусвідомлення з аналізу взаємодій всіх чотирьох його компонентів. Для формування мотивації вчителя на професійний саморозвиток необхідно, по-перше, наявність адекватної самооцінки; по-друге, сформованість нормативного й ідеального уявлення про педагогічну діяльність; по-третє, співставлення педагогом своєї діяльності із взірцями. Беспалько В.П. у своїх роботах подає дуже повну і логічну структуру та етапність самодіагностики: самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самокорекція, які утворюють завершений цикл.

В процесі самоспостереженнявідбувається усвідомлення характерних сторін педагогічної діяльності, особистих якостей, мотивів, а також визначення свого місця в системі професійних і суспільних відносин. На даному етапі рекомендується використовувати такі методи педагогічної діагностики, як просте спостереження, ведення педагогічного щоденника, хронометраж навчально-виховного процесу, оцінка його результатів, оцінка окремих етапів діяльності, тестування професійних знань і якостей особистості. Необхідно при цьому забезпечити неперервність, об'єктивність, конкретність самоспостереження.

Самоаналізвстановлює причинно-наслідкові зв’язки в отриманій про себе інформації. Основу здійснення самоаналізу складає мисленева декомпозиція власної особистості і педагогічної діяльності, вивчення отриманих завдяки самоспостереженню даних, співставлення цілей і результатів, ідентифікація висновків із вже сформованою системою особистісних уявлень і орієнтацій. На даному етапі створюється інформаційна основа для адекватної самооцінки. Полегшують самоаналіз знання про методику аналізу та структурування професійної діяльності вчителя.

‡агрузка...

Етап самооцінкипередбачає визначення ставлення до себе і своєї педагогічної діяльності. Значимість самооцінки залежить від її адекватності.

На етапі самокорекціїреалізується зворотній зв’язок. Саме тут втілюється в педагогічну діяльність результат попередніх етапів самодіагностики. Можна виділити три типи самокорекції в залежності від часу реалізації зворотного зв’язку в структурі навчально-виховного процесу:

- оперативна самокорекція (проводиться безпосередньо в процесі заняття, в залежності від змін педагогічної ситуації, що сприяє оптимізації проведення заняття за рахунок екстеріоризації структури професійної самосвідомості вчителя, яка утворилась раніше в процесі неперервної самодіагностики);

- підсумкова самокорекція (проводиться в залежності від кінцевих результатів педагогічної діяльності вчителя і рівня співпадання їх з цілями і задачами навчально-виховного процесу. Зворотній зв’язок у даному випадку „запізнюється“ і спрямований на зміну загальної програми діяльності вчителя, перегляд та переосмислення кола педагогічних проблем та задач, які вирішуються);

- випереджаюча самокорекція ( визначається здатністю прогнозувати педагогічні наслідки своїх дій і змінювати їх до початку діяльності, використовуючи інформацію про особливості учнів і власного індивідуального стилю діяльності).

Загалом, можна виділити наступні процедури самодіагностики:

1. Дослідження власної діяльності.

2. Виявлення та вивчення своїх труднощів.

3. Створення мотивів, потреб, можливостей для перебудови своєї діяльності.

4. Вміння визначити ефективність власної праці і результати її перебудови.

5. Визначення можливих негативних впливів, наслідки перебудови негативних елементів на правильно сформовані ланки педагогічної діяльності.

Володіння навичками самодіагностики дозволяють застерегтись від необ’єктивної оцінки, самостійно аналізувати і вносити необхідні корективи в навчально-виховний процес, неперервно, за будь-яких обставин, здійснювати заходи щодо вдосконалення своєї діяльності. Це дозволяє вийти на новий рівень самоорганізації - в режим неперервного педагогічного вдосконалення та пошуку.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)