Документальне оформлення й облік операцій на поточних рахунках в банках

Підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються у безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.

Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;

копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально;

копію свідоцтва про додержану реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, що реєструє;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

заяви власника рахунка;

рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків:

поточні в національній валюті;

поточні в іноземній валюті;

інші рахунки для організацій та установ, що не займаються виробничою, науково-дослідною та іншою комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, мають основні й оборотні кошти та складають самостійний баланс (бюджетні організації, громадські фонди тощо);

поточні бюджетні;

позикові для зарахування наданих позик;

депозитні для зарахування коштів підприємств на зберігання й отримання відсотків від установ банку;

рахунки для акумуляції коштів для виїзду за кордон, для лікування громадян;

субрахунки для підприємств і організацій, що мають філії, представництва, відділи та інші відособлені підрозділи, виділені на самостійний баланс.

Документування операцій Із зарахування або списання коштів із рахунків у банках здійснюється за типовими формами розрахунків І документів.

Розрахункові документи — це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за отримані товари, роботи, послуги та різні платежі (до бюджету, фондів та ін.)

Розрахункові документи повинні вміщувати такі реквізити:

назву документа;

номер документа, число, місяць, рік його виписки;

назви платника й одержувача коштів, їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в установах банків;

назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

суму платежу цифрами та літерами;

призначення платежу;

на першому примірнику — відбиток печатки та підписи осіб платника або одержувача коштів;

підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банку та можуть бути використані на поточні операції, призначено рахунок ЗІ «Рахунки в банках», що має такі субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Господарські операції на рахунку 31 «Рахунки в банках» відображаються на підставі виписок банку і первинних документів, доданих до них. Аналітичний облік здійснюється за виписками банку.

При обробці виписок необхідно пам'ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їх гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи дебетує.

Синтетичний та аналітичний облік операцій у національній валюті на поточних рахунках ведеться на рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» у журналі 1 розділі 3 за кредитом рахунка 31 та у відомості 1.2 розділі 4 (записи роблять подібно до касових операцій, наведених у таблиці).

Основними платіжними документами є:

об'ява на внесення готівки;

грошові та розрахункові чеки;

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

акредитив;

інші документи (авізо, ордери, тощо).

Платіжне доручення — документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін;

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10- ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість постановленої йому за договором продукції;

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка сума постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог- доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списує чек отримувача зазначену в чеку суму коштів.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому)банкові здійснити цю оплату;

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами:

заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив;

виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Поиск по сайту: