|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Облік статутного капіталу
Основною і найважливішою частиною в власному капіталі є статутний капітал. Порядок формування статутного капіталу залежить від організаційно-правової форми юридичної особи. Відповідно до Цивільного кодексу, юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. В Україні найпоширенішою формою підприємницької діяльності є господарські товариства. Вони створюються відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України „Про господарські товариства". Відповідно до законодавства України порядок формування статутного капіталу залежить від виду та сфери діяльності товариства і має відповідати певним вимогам. Статутний капітал виконує ряд найважливіших для діяльності підприємства функцій. Серед них – функція матеріального забезпечення підприємницької діяльності. Статутний капітал є гарантією захисту інтересів кредиторів за рахунок встановлення мінімального розміру статутного капіталу, що значною мірою перешкоджає зменшенню вартості майна суб’єкта господарювання нижче від гарантованої мінімальної величини статутного капіталу. Якщо ж ідеться про господарські товариства, то статутний капітал ще є інструментом встановлення частки майна кожного учасника. Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств та деяких специфічних видів діяльності, пов’язаних із фінансовими операціями. Для підприємства усіх інших організаційно-правових форм господарювання його розмір визначають засновники, і він залежить, насамперед, від виду та масштабу діяльності. Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з Державного реєстру в результаті ліквідації, завершення діяльності банкрутством, реорганізації тощо. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників у вигляді основних засобів та інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів. Майно, яке надали засновники в рахунок їх внесків, оцінюють за домовленістю зі співвласниками товариства, про що складають протокол установчих зборів. Якщо ж засновники не можуть прийти до спільної думки, то проводять експертну оцінку майна. Внесення часток, які внесли засновники підтверджуються описом майна, що засвідчують нотаріально. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю може бути збільшений за рахунок додаткових внесків учасників, дивідендів, що їм належать, а також нерозподіленого прибутку. Статутний капітал зменшують за рішенням учасників, що набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому порядку. При цьому може відбуватися зменшення частки учасників або вихід одного чи кількох учасників. Право добровільного виходу учасника з товариства встановлено законодавством. Порядок виходу учасника з товариства можуть зробити самі учасники. Це відображають у засновницьких документах, що мають не суперечити чинному законодавству. Прийнявши рішення про вихід з товариства, учасник повинен подати співзасновникам письмову заяву про це. Згадану заяву обов’язково засвідчують нотаріально, оскільки з виходом учасника вносять зміни до засновницьких документів товариства, що теж обов’язково реєструють. З моменту прийняття загальними зборами учасників позитивного рішення за заявою учасника останнього вважають вибулим із товариства. Засвідчену копію протоколу або виписку з книги протоколів видають учасникові (засновникові), який вибув з товариства, а також подають разом з іншими документами для реєстрації змін у засновницьких документах. Щоб уникнути розбіжностей між учасниками, в статуті товариства наводять порядок виходу учасника з товариства, в якому обов’язково передбачають терміни розгляду заяв зборів, порядок голосування та ін. Учасник може бути виключеним з товариства при одностайному (без урахування голосу того, кого виключають) та обґрунтованому рішенні загальних зборів учасників про виключення. Дві згадані ситуації потребують, крім обов’язкової публікації у пресі та державній реєстрації змін до установчих документів, розрахунків з учасником, якому повинні бути виплачені: – сума його внеску до статутного капіталу; – вартість частини майна товариства, пропорційна його внеску до статутного капіталу; – частка прибутку, яку товариство отримало у поточному році. Відступлення частки учасника передбачає перехід права власності (купівля-продаж, міна, дарування). Відступити частку можна як повністю, так і частково товариству, окремим його учасникам або ж третім особам. Переуступка учасником своєї частки в статутному капіталі можлива лише за згоди всіх учасників, оформленої одностайним протокольним рішенням загальних зборів засновників товариства, та вступає в силу з дати державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів. Товариство може виплатити учасникові вартість його частки. Така процедура триває досить довго. Вартість частки учасника при цьому виплачують не раніше затвердження фінансового звіту товариства за рік, в якому учасник вийшов з нього, але в термін до 12 місяців з дня виходу. При цьому учасник має право отримати ту вартість частини майна товариства, що відповідає цього частці у статутному капіталі. Причому, така вартість може бути більшою за вартість його вкладу – якщо підприємство прибуткове, а може бути меншою – якщо збиткове. Всі зміни до статутного капіталу повинні бути документально оформлені: 1. Створення статутного капіталу – інвентаризаційні описи, прибуткові касові ордери, акти приймання-передачі та оцінки, банківські виписки. 2. Збільшення статутного капіталу – рішення власника, розрахунок бухгалтерії. 3. Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників – статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, прибуткові касові ордери. 4. Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства – рішення власника, накладні, акти передачі, видаткові касові ордери. 5. Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу – рішення власника, розрахунок бухгалтерії. 6. Повернення часток учасникам при ліквідації товариства – рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, видаткові касові ордери. При здійсненні вкладу грошовими коштами для формування статутного капіталу підприємства відкривають рахунок у банку. Такий рахунок відкривається до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи. Для відкриття рахунку до банку необхідно подати: • рішення учасників про визначення особи, якій надається право підпису під час проведення грошових операцій за рахунком. Оформлюють таке рішення у вигляді довіреності. Якщо хоча б один із засновників є фізичною особою, таку довіреність повинно бути нотаріально засвідчено; • копію установчого до говору, завірену нотаріально, за наявності засновників - фізичних осіб; • заяву про відкриття рахунку; • картку із зразком підпису особи, що має право на розпорядження рахунком. Після того, як підприємство подасть до банку документи, що засвідчують реєстрацію юридичної особи, такий рахунок починає працювати як поточний. Кошти перераховують платіжним дорученням, якщо: • засновником підприємства є юридична особа; • перерахування коштів як вклад до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у безготівковій формі. Засновник - юридична особа може вносити до статутного фонду і готівкові кошти (через підзвітну особу). Однак для одержувача—заснованого підприємства таке отримання буде безготівковим, оскільки первинний внесок до статутного фонду здійснюється до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи. Отже, "каси підприємства", куди можна було б прийняти готівку, не існує. Також як і не існує ще самого підприємства. Тому засновник вносить готівку до банку, оформлюючи об'яву на внесення готівки Заснованому підприємству ці кошти надійдуть на рахунок до банку. Надалі (після реєстрації підприємства) внесення вкладу коштами або поповнення статутного фонду підприємства може здійснюватися і через касу цього підприємства. При цьому документом, що підтверджує отримання готівки, є прибутковий касовий ордер. Нормативного документа, який би встановлював певну форму первинних документів, що підтверджують передачу/отримання вкладу майна до статутного капіталу, не існує. Тому під час передачі майна (крім коштів) від засновника (як юридичної, так і фізичної особи) до товариства можна скласти двосторонній акт приймання-передачі майна довільної форми. У такому документі необхідно в обов'язковому порядку: • описати майно, що передається; • зазначити його технічні параметри; • навести вартість майна, зазначену в установчих документах. Найчастіше акт приймання-передачі довільної форми складається у разі, коли засновником є фізична особа. Наприклад, акт приймання передачі комп'ютера (або іншого майна). Крім акта приймання-передачі довільної форми, операцію із внесення майна юридичною особою до статутного фонду товариства можна оформляти первинними документами, складеними за затвердженими формами. На підставі типової форми 03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" оформляють, зокрема: • зарахування окремих об'єктів до складу основних засобів; • введення в експлуатацію будівельних об'єктів (крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства введення об'єктів у експлуатацію повинне оформлятися в особливому порядку); • виключення об'єктів зі складу основних засобів під час передачі їх іншому підприємству. Акт за формою № 03-1 складають на кожний об'єкт, що надходить на підприємство. У разі, коли на підприємство одночасно (в одному звітному періоді) надходить кілька однотипних об'єктів (господарський інвентар, інструмент, обладнання) за однаковою вартістю, допускається складання одного акта. Операції, пов'язані з надходженням, переміщенням і відпуском товарно-матеріальних цінностей, повинні оформлятися первинними документами, формияких затверджено Наказом № 193. Для обліку руху матеріальних цінностей (у тому числі їх відпуску стороннім організаціям) використовують накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) типової форми № М-11. Не передбачено оформлення приймання-передачі нематеріальних активів накладною форми № М-11. Однак на практиці її досить широко застосовують і це не вважається порушенням. Проте, накладну виписують тільки на підставі довіреності підприємства-одержувача товарно-матеріальних цінностей (нематеріальних активів). Форма накладної не передбачає посвідчення її печаткою підприємства, що передає товарно-матеріальні цінності, та відображення сум податку на додану вартість. Постійний архів розміщений у спеціально обладнаному приміщенні й призначений для зберігання не тільки первинних документів і звітів, а й справ інших підрозділів і служб підприємства. Після закінчення встановлених термінів зберігання, документи, що мають особливо важливе значення, передають на безстрокове зберігання до державного архіву, а інші документи підлягають знищенню спеціальною комісією за актом з відповідною відміткою в архівній книзі. Облік власного капіталу ведеться на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань". Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу: статутного, пайового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечення майбутніх витрат, страхових резервів. Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та ін.) і за іншими ознаками власності (наприклад, види акцій та ін.). Статутний капітал є одним із первинних джерел формування майна підприємства. Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день виключення підприємства із Державного реєстру в результаті завершення діяльності у випадку банкрутства, реорганізації, ліквідації тощо. Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки: рахунок 40 „Статутний капітал", рахунок 46 „Неоплачений капітал" та рахунок 45 „Вилучений капітал". Всі операції, пов’язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображаються на рахунку 40 „Статутний капітал". Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу. Зміни статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку з обов’язковим внесенням відповідних змін до установчих документів. Для узагальнення інформації з цього рахунку Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00р. № 356 передбачений Журнал 7.
Рис. 1.2 – Загальна схема формування, збільшення та зменшення статутного капіталу
За кредитом 40 відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Аналітичний облік статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю ведеться за видами капіталу за кожним вкладником. Статутний капітал підприємства може бути змінений з урахуванням наступних вимог: - збільшення статутного капіталу - тільки після повного внесення всіма учасниками своїх внесків; - зменшення статутного капіталу - тільки при відсутності заперечень кредиторів. Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності від дня внесення цих змін до Державного реєстру. Тоді ж такі зміни відображаються в бухгалтерському обліку. Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок: · додаткових внесків учасників; · належних учасникам дивідендів; · нерозподіленого прибутку. Збільшення статутного капіталу відображається такими записами.
Таблиця 1.3 - Бухгалтерські проведення обліку збільшення статутного капіталу
Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його власників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення у пресі. Зменшення статутного капіталу можливе при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов’язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті: · сума його вкладу до статутного капіталу; · вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу; · частина прибутку, отримана товариством у поточному році. Зменшення статутного капіталу відображається проведенням.
Таблиця 1.4 - Бухгалтерські проведення зменшення статутного капіталу
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |