АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етап 1. Визначення відносної важливості факторів (напрямків)

Читайте также:
  1. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  2. Definitions. Визначення.
  3. I. Визначення сімейства рослини.
  4. II. Визначення видової приналежності рослини.
  5. IV. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ
  6. IV. Основні поняття і визначення,
  7. А) Визначення термінології
  8. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
  9. Аналіз факторів макросередовища на ринку пива України
  10. Аналіз факторів, що впливають на зміну товарних запасів
  11. Аналіз факторів, що впливають на рівень фінансово-економічних ризиків
  12. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику підприємства

При обробці матеріалів колективної експертної оцінки відносної ваги факторів доцільно використовувати метод рангової кореляції. Тому дані, отримані в балах, відповідним чином ранжують по мірі зменшення та отримують оцінки рангів. Ранг, рівний одиниці, присвоюється найбільш важливому фактору; ранг з максимальним числом n – найменш важливому фактору. Якщо експерт надає однакову кількість балів декільком факторам, то їм присвоюються зв’язані (стандартизовані) ранги, значення яких визначається як частка від ділення суми місць, зайнятих факторами з однаковими рангами, на загальну кількість таких альтернатив.

Отже, попередньо матрицю балів необхідно перетворити в матрицю рангів. Отримана матриця розмірністю nxm, де n – кількість факторів, m – кількість експертів. Матриця складається із окремих значень рангів Rij (, ).

При обробці результатів експертних оцінок визначається ряд статистичних характеристик, на основі яких оцінюється кожний фактор (параметр, напрямок).

1. Сума рангів, призначених експертами, і-ому фактору, визначається за формулою:

, (1.1)

де Rij – ранг, присвоєний і-тому фактору j-тим експертом.

 

Очевидно, що чим менша сума рангів, тим важливіший певний фактор.

 

2. Середній ранг для кожного фактору визначається за формулою:

(1.2)

При порівнянні важливості різних факторів найбільш важливим слід вважати той, що характеризується найменшим значенням середньої величини рангу.

3. Для кожного фактору визначається середня величина в балах:

, (1.3)

де Сij – оцінка в балах, присвоєна і-тому фактору j-тим експертом.

 

4. Для оцінки важливості окремих факторів розраховується показник частоти максимально можливих оцінок, що визначається за формулою:

, (1.4)

де – кількість експертів, які поставили і-тому фактору максимальну оцінку (100 або 10 балів);

mі – загальна кількість експертів, які оцінили даний фактор.

 

Даний коефіцієнт може приймати значення в межах від 0 до 1. Важливість і-того фактору збільшується при зміні коефіцієнту від 0 до 1.

Показник частоти максимально можливих оцінок слід розглядати як додатковий до інших показників оцінки відносної важливості факторів. Він характеризує важливість розвитку даного напрямку з точки зору кількості присвоєних йому перших місць. Остаточну перевагу тому чи іншому фактору слід віддавати, в першу чергу, в залежності від середніх величин рангу чи балів. І тільки при інших рівних умовах фактор можна вважати найбільш важливим при максимальному значенні даного коефіцієнта.

 

5. Середня вага кожного фактору (нормована оцінка) розраховується за формулою:

  (1.5)     (1.6)

6. Коефіцієнт переваги фактору (напрямку) визначається на основі матриці переваг, сутність якої полягає в тому, щоб оцінити, скільки експертів надають перевагу даному напрямку порівняно з іншими. Іншими словами, матриця переваг визначає число випадків, коли напрямок і визначається як більш важливий за напрямок z (будь-який відмінний від і-того).

Матриця переваг будується таким чином. Для визначення, наприклад, елемента 1.2 (клітинки на перетині 1-го рядка та 2-го стовпця) матриці переваг аналізуються рядки 1 та 2 матриці рангів і визначається, скільки випадків перевищення рангу першого напрямку (і -того) значення рангу другого напрямку (z -го); для розрахунку елемента 1.3 порівнюються рядки 1 та 3 матриці рангів; для розрахунків елементів 2.1, 2.3, 2.4 порівнюються елементи матриці рангів 2-го рядка послідовно із 1-м, 3-м та 4-м рядками і т.д. Подальші дії аналогічні розрахункам першого рядка матриці переваг. Таким методом обчислюються всі рядки матриці переваг. Коефіцієнт переваги і-того фактору розраховується як відношення суми випадків переваги даного фактору () до кількості факторів, з якими здійснювалось порівняння (n-1):

(1.7)

 

7. Розмах оцінок (в балах) – використання даного показника обумовлено тим, що оцінки, поставлені кожним експертом окремому фактору, можуть сильно розрізнятись. Показник також є корисним при оцінці ступеня узгодженості експертів.

(1.8)

де – максимальна оцінка зі всіх проставлених експертами і-тому фактору;

– мінімальна оцінка зі всіх проставлених експертами і-тому фактору.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.281 сек.)