Розділові знаки в реченнях із прямою мовою

349. Спишіть речення, розкриваючи дужки, ставлячи потрібні розділові знаки.

1. Ні (С,с)казав сам собі Василько (Щ,щ)уки я не впіймаю, бо вона прудка. 2. Хлоп’я стежкою лопотить і ще здалеку вигукує (Д,д)ядьку гості з Харкова приїхали. 3. Не знаю чи то мені здалося чи я й справді (П,п)ішов геть (Б,б)о вовк не пішов геть а так само сидів і світив очима. 4. Ну тепер я пішов по рибу (С,с)казав Василько сестрі (А,а) ти грайся і не плач. 5. Добривечір Одарко (З,з)вернулася тітка до матері а потім і мені кинула (З,з)доров хлопче. 6. Дзик- дзик- дзик! (Б,б)ринить цілими днями в Ониськовому дворі. 7. Наталю дочко дивися ж пильненько бо я нічого не бачу (Г,г)арячково благально шепотіла до матері бабуся (З тв. Григора Тютюника).

350. Спишіть текст, ставлячи розділові знаки при діалозі, розкриваючи дужки.

У дзеркало дивилося і не могло надивитися на себе небо. Юрко закинув вудочку, і поплавець хитнувся посеред блакиті. Гуп – гуп - гуп! – почулося за спиною. Це Тося прийшла слідком за ним. Минуло багато часу, але Юрко нічого не зловив.

Ти ж знаєш (М,м)овив нарешті Юрко (Щ,щ)о риба боїться коли на річці людно.

Так уже й багато тут (Б,б)уркнула Тося.

Це через тебе не ловиться (Т,т)аки допік він.

То ти такий умілець (Н,н)е хотіла згодитися з такою несправедливістю дівчина.

Через тебе все! (Х, х)отів вимостити на комусь вину.

Ти, мабуть, черв’яка не тим боком почепив на гачок (Н, н)е думала здаватися Тося (А, а) на мене звертаєш.

Нарешті заспокоївшись, Юрко сказав

Колись ми з батьком піймали були сома (П, п)очав розповідь хлопець і, заохочений власною вигадкою, додав (П, п)івтора пуда важив.

Та ну?! (З, з)дивувалася Тося.

Якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк (Р, р)озпалювався Юрко (Т, т)ам були леви, жирафи, мавпи, лисиці, а також крокодили.

Одного разу маленький крокодил десь пропав… То я його в озері на вудку через день зловив! (Є. Гуцало).

351. Прочитайте текст, підготуйте докладний письмовий переказ, передаючи розмову героїв діалогом, а їхні думки – реченнями з прямою мовою.

НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ

«Ой гарна ж дівчина, як рай, мов червона мальва, повита барвінком!» - думав Лаврін. Мелашка глянула на парубка своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.

- Добривечір тобі, дівчино! Чи далеко звідсіль до села? – спитав Лаврін.

- До якого села тобі треба? – спитала дівчина, і її голос рознісся, наче в житі загуркотала горлиця.

- До того села, звідки ти сама, - сказав Лаврін.

- Не питай, бо швидко старий будеш, - сказала й усміхнулась.

«Який гарний парубок! Які в нього веселі очі!» - подумала дівчина, поглядаючи скоса на Лавріна.

- Дівчино, - промовив Лаврін тихим голосом, - як побачив я тебе, то неначе з криниці погожої води напився (За І. Нечуєм – Левицьким).

352. Замініть пряму мову непрямою. Перероблені речення запишіть.

1. Кислиця не второпає ніяк: «Чому від мене кривить губи всяк?» (В. Симоненко). 2. «Гарна музика. Вона мені дуже подобається», - заслухано шепнула дівчина (Ірина Вільде). 3. «Цього року, мабуть, урожай буде», - каже Панас (А. Чайковський). 4. Я думала: «Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона…» (Леся Українка). 5. «Ми, - пояснює Володько, - побачимо, куди тече та річка. У Лебедях став великий-великий, а на ставу лебеді плавають». 6. «Я стала вільною сьогодні! – різко відказала Марія. – І не хочу йти знову в неволю» (Р. Іваничук). 7. «Сидите? Батьків із їжею чекаєте? – гукнув Василько до жовтодзьобих ластів’ят, потім зітхнув і сказав те, що чув колись від батька: - Ото немає на вас хворостини…» (Григір Тютюнник).

353. Складіть і запишіть речення, використовуючи у ролі цитат подані висловлювання про мову. Доберіть слова автора до цитат на зразок як зазначає…, як пише…, … сказав, що… та інші.

1. Розвиток, збагачення мови – природний процес, і він тісно пов'язаний із життям і діяльністю багатьох поколінь. Все, що відбувається в житті, так чи інакше відтворюється в мові (А. Коваль). 2. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка й Чайковський, Барток і Стравінський користувалися мелодіями у своїй творчості, це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови (Д. Павличко). 3. Слово – клітина мислі, артерія сили духа (П. Воронько). 4. Якби ти знав як много важить слово (Іван Франко).

5. Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів.

Це квітка ніжна і чудова,

Кохання батьківських степів.

(Т. Масенко).

354. Перекладіть текст українською мовою і запишіть.

ПОДАРОК ЛЕНТЯЯ

Было у лентяя два дела. Надоели они ему. Вышел он на базар и кричит:

- Эй, люди! Покупайте мои дела!

- А какие твои дела? - спрашивают его люди.

- Одно неначатое, другое недоделанное!

- Да они ломаного гроша не стоят!

- Ну, так я их даром отдам! - говорит лентяй.

А кто взял, у того и сей час эти дела есть: одно неначатое, а другое недоделанное (В. Осєєва).

Словничок

надоесть - набриднути

Ми діти твої, Україно!

355. І.Попрацюйте в парах. Прочитайте по черзі з однокласником текст вголос, дотримуючись правил виразного читання (на читання кожен повинен витратити не більше чотирьох хвилин). Вкажіть один одному на помилки.

Він боявся не смерті, а старості, бо бачив у ній ворога, що заважає повнокровно мислити і діяти. Був справжнім життєлюбом. «Старіти - це погано, але це єдиний спосіб пожити довше»,- повторював Микола Амосов. Він боровся з усім, що могло завадити його роботі. Амосов поспішав зробити якнайбільше, був упевнений, що жити треба не заради власних задоволень, а на благо інших людей.

Народився майбутній вчений у 1913 році в російському селі Ольхово неподалік Череповця. Дитинство було нелегким: мати одна виховувала Миколу і його старшу сестру Марію, жили бідно, недоїдали. Після навчання у школі Микола закінчив механічний технікум, вступив на енергетичний факультет Заочного Індустріального інституту в Москві, мріючи займатися наукою. Через рік, успішно склавши вступні іспити, Амосов став студентом Архангельського медінституту і за один рік опанував програму двох курсів. У 1939 році Микола Михайлович закінчив медичний інститут з відзнакою, а наступного року отримав ще один диплом з відзнакою як інженер паросилового устаткування електростанцій. У 1940 році Микола Амосов почав працювати хірургом у Череповецькій міжрайонній лікарні та викладати анатомію і фізіологію у фельдшерській школі.

З перших днів війни з фашистами Амосов працював у комісії з мобілізації, а потім був призначений хірургом польового пересувного шпиталю. Так Микола Михайлович прослужив усю війну. Навчився оперувати всі частини тіла та лікувати будь-які ускладнення. Особливо успішними були операції при пораненнях грудини, суглобів. Після війни Амосов продовжував оперувати: за чотири роки прооперував більше трьох тисяч хворих на туберкульоз та рак легенів. У 1948 році Микола Михайлович захистив кандидатську дисертацію і був запрошений до Києва на посаду директора клініки грудної хірургії.

З 1952 року життя Миколи Амосова назавжди було пов’язане з Україною. У цьому році він успішно захистив докторську дисертацію і був обраний завідувачем кафедри у Київському медичному інституті.

Через три роки Амосов організував і очолив клініку серцевої хірургії, яка через два десятиліття стала Інститутом серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України.

У 1957 році під час поїздки до Мексики на конгрес хірургів Микола Амосов побачив операцію на серці із застосуванням апаратів штучного кровообігу. Купити апарат було неможливо, але для інженера Амосова це не було проблемою. Він розробив власний проект, та необхідних трубок і гепарину проти згортання крові у нас було не знайти. Тоді Микола Михайлович придбав мінімум необхідного на гроші, що залишалися від виділених на відрядження. Апарат був випущений на одному з підприємств Києва. А згодом в Інституті кібернетики був створений спеціальний відділ, де відпрацьовувалися схеми операцій з апаратом штучного кровообігу, проводились фізіологічні дослідження серця за участю інженерів і математиків. Пізніше Амосов розробив власну модель протеза серцевих клапанів.

Микола Михайлович Амосов відчував себе потрібним людям: на його особистому рахунку більше восьми тисяч врятованих хворих і п’ятдесят тисяч пацієнтів, вилікуваних в Інституті серцево-судинної хірургії, який він очолював. Тому він і поспішав зробити якнайбільше, не піддатися наступу старості. Основне у теорії здоров’я та довголіття Амосова - збільшення навантажень на організм, щоденна гімнастика - більше трьох тисяч рухів, біг, сувора дієта.

За 89 років життя Микола Михайлович встиг багато, але є те, що лишилося невиконаним - він не наважився зробити операцію з пересадки серця, про що шкодував: «Нещодавно кубинці серце пересадили, до цього - чехи, поляки. У нас - нічого. Певно, є й моя доля вини». Але переступити через конкретні життя хірург не міг. Титули йому ніколи не були потрібні. Шкода тільки, що амосівське формулювання «людина помирає, коли вона вичерпана» стосовно самого Амосова не виправдалося (З календаря).

ІІ. Підготуйте питання за текстом і у формі діалогу поставте їх по черзі один одному, послухайте відповіді і проаналізуйте їх.

ІІІ. Знайдіть у тексті слова, що вживаються лікарями. Пригадайте, як називаються такі слова. Наведіть приклади слів, якими послуговуються при роботі музиканти, будівельники, економісти, вчителі.

Додаток

Зразки мовних розборів

Фонетичний розбір

Поиск по сайту: