Дискусія на морально – етичну тему

? 1 Чи доводилося вам у спілкуванні обстоювати свою думку? Чим це зумовлено?

2. На що звертають увагу співрозмовники, беручи участь у суперечці?

Дискусія – широке обговорення певного питання для з’ясування різних поглядів.

Виступ під час дискусії – це розгорнутий роздум проблемного характеру, який складається з трьох частин: тези, доказів і висновку. Основна думка цього роздуму – розв’язання певної проблеми чи складного питання.

Виступ під час дискусії може бути монологом-ствердженням або монологом-спростуванням.

226. Перекладіть українською мовою і запишіть. Скажіть, як вирозумієте висловлювання видатних людей.

1. Любой спор будет успешным только тогда, когда четко определен его предмет (С. Ожегов). 2. Умение слушать - тяжелое умение: без него хороший противник в дискуссии не мыслим. Это фундамент спора (С. Поварнін). 3. Выступление - это путешествие с определенной целью, и путь этот необходимо нанести на карту. Человек, который отправляется неизвестно куда, по обыкновению там в конце концов и оказывается (Д. Карнегі).

Словничок

определить – визначити

противник – суперник

отправляться – вирушати

оказываться – опинятися

227. І. Уважно розгляньте пам’ятку «Як поводитися під час дискусії». Дайте оцінку власній поведінці під час суперечки з товаришами.

ІІ. Попрацюйте в парах: один із вас має скласти доведення твердження, а другий – його спростування. Пам’ятайте, що при ствердженні доводиться істинність, правдивість тези(Це твердження справедливе. Можна навести такі докази: …. Отже, це твердження правильне). При спростуванні твердження слід вказати на хибність або недостатність доказів опонента, аргументувати свою думку (Тут говорили, що…, але це не так, адже…).

Теми дискусії

1. Один старий друг кращий за двох нових.

2. Інтелігентна людина – людина з вищою освітою.

3. У суперечках народжується істина.

ІІІ. Прослухайте виступи однокласників і проаналізуйте їх за поданим планом.

1.чи чітко сформульована основна думка виступу?

2. ч доказаною є позиція? Як сформульовані аргументі?

3. чи були посилання на авторитетні думки?

4. що можна сказати про техніку викладу?

КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ

ЧИ ВМІЄТЕ ВИ СПЕРЕЧАТИСЯ?

228. Прочитайте текст.

Чому виникають конфлікти? Насамперед через розбіжності в розумінні тих чи інших фактів, несхожість думок, розходження в оцінці вчинків, рішень і, звичайно, внаслідок надмірні емоцій.

Кажуть, що в суперечці народжується істина, але тільки за умови рівноправного обговорення поглядів, думок, аналізу аргументів і контраргументів. Однак часто ми просто нав'язуємо свою думку, не дбаючи про докази, забуваючи про предмет суперечки, або наводимо такі докази, що применшують оцінку компетентності, інтересу нашого співрозмовника. У такому разі опір співрозмовника, захист власної позиції не має меж.

Як припинити конфлікт? Як з'ясувати істину? Розв’язання суперечки – це з'ясування суті справи не як святкування перемоги над співрозмовником чи визнання своєї поразки, а як взаємозбагачення, усвідомлення необхідності в діалозі та співробітництві. Культура поведінки під час суперечки передбачає уважне вислуховування заперечень свого співрозмовника, поважне ставлення до його позиції. Гнів, ще й виражений у різкій формі, може обернутися проти самої людини. Наприклад, згідно із звичаєвим правом в Україні, волосні суди, з'ясувавши, що суперечці можна було покласти край у приватному порядку, піддавали покаранню самого скаржника, накладаючи на нього грошовий штраф. Звісно, у гніві людина втрачає здоровий глузд. У народі про таких кажуть: "Гризуться, як собаки за кістку". Цей вислів засуджує необ’єктивну, гостру і злу манеру суперечки, невитриману поведінку.

Ввічлива людина уважно вислуховує співрозмовника. Нетактовно не відповідати на запитання чи робити вигляд, що ви їх не розчули. Прислів’я мовить: "Хто не поважає інших, той не шанує себе".

Не можна перепиняти співрозмовника, а слід терпляче вислухати і те, що ви знаєте, і те, з чим ви, можливо, не згодні. Нечемно відразу ж розпочинати суперечку, обстоюючи власну позицію. Коли дослухаєте до кінця аргументи свого співрозмовника, можна стримано й коректно заперечити: «На мою думку, це…», «Я схильний думати, що…», «Даруйте на слові, але…», - ні в якому разі не можна вживати нетактовні форми відповіді: «Я краще знаю…», «І зовсім це не так…»

Для досягнення взаєморозуміння співрозмовники мають досконало володіти не лише вмінням говорити, але й слухати одне одного. Вмінням слухати співрозмовник виражає власну волю - спонукає партнера висловити думки, передати прагнення, наміри. І тоді виникає мить щирості, істинності, коли стають можливими співпраця, поєднання зусиль, злагода (З журналу).

§22. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ

229. Дайте відповіді на запитання.

1. Що називається текстом?

2. Які ознаки тексту вам відомі?

Складне синтаксичне ціле - це група речень, об’єднаних тісним логічним і синтаксичним зв’язком, які являють собою повніший порівняно з реченням розвиток думки.

Головною ознакою складного синтаксичного цілого є його змістова (тематична) єдність. Усі речення, які входять до його складу, об’єднані однією підтемою.

230. Спишіть текст, вставляючи пропущені букви. Поділіть висловлювання на складні синтаксичні цілі і запишіть їх з абзацу. Визначте підтеми і мікротеми тексту і складіть план.

ВОЛОШКОВА БЛАКИТЬ

Немов маленькі шматочки н_бесної блакиті впали на землю й розсіялися. То так цвітуть волошки. Краса їх неголосна, але гл _бокий блакитний колір, такий, що й очима не вб_реш, завжди зуп_няє людський погляд, зв_селяє душу. З волошок дівчата залюбки пл_ли собі вінки до свята й на щодень, їх виш_вали на рушн_иках, настоєм волошкового цвіту лікували хвороби очей. Л_геда розповідає, звідки взялася ця квітка. Жив в одному поліському селі хлоп_ць Василь, ставний, високий парубок з блакитними очима. Якось ішов він полем і побачив у житі гарну дівч_ну. Сподобалася красуня Василеві, і погодився він іти з нею житами до далекого села, не знаючи, що то була не дівч_на, а русалка. День ідуть вони полем, два, а села не видно. «Еге, - думає собі хлоп_ць, - щось тут не так!». Та й став прид_влятись уважніше до своєї супутн_ці. Побачив легку її ходу, від якої і трава не зг_нається, бездонні очі, що міняють колір щохв_лини, і здогадався, хто вона. Кинувся тікати, та заплутався в житі і впав зн_силений. А тут і русалка підбігла. «Не пущу! – кричить. – Зал_шайся тут навік зі мною!» І стала замість Василя блакитна волошка, що ще її васильком наз_вають (За Г. Бондаренком).

231. Розгляньте схему і підготуйте зв’язну розповідь про будову складного синтаксичного цілого.

У лютому 1574 року вийшло у Львові перша друкована книжка в Україні

Будова складного синтаксичного цілого

Зачин Передає ключову думку висловлювання, групує навколо себе інші речення, підпорядковуючи їх собі

232. Розгляньте фотоілюстрацію, складіть невеликий письмовий опис «Літній день». Визначте в складному синтаксичному цілому зачин, розвиток думки і кінцівку.

Речення в складному синтаксичному реченні в цілому поєднуються двома типами зв’язку – послідовним і паралельним.

У послідовному зв’язку «відомим» наступного речення стає «нове» попереднього. Наприклад:

У середині літа, у червні (відоме) – липні, самка їжака в кублі, вимощеному сухим листям та м’якою травою, народжує чотири-шість (нове) їжаченят. Вони (відоме) сліпі (нове), голі, дуже немічні, з яскраво-рожевою шкірою (нове). Через місяць вона (відоме) вкривається голками (нове). Завдяки колючому панциру (відоме) їжаки майже не мають (нове) природних ворогів (За О. Корнєєвим).

У паралельному зв’язку «відоме» в усіх реченнях складного синтаксично цілого залишається тим самим. Наприклад:

Їжаки (відоме) – нічні тварини (нове). Вони (відоме) не будують (нове) спеціальних кубел. Більшу частину дня вони (відоме) сплять (нове) у будь-яких затишних місцях, вистелених сухим листям. Надвечір, після заходу сонця, їжаки (відоме) залишають схованки (нове) і до самого ранку розшукують їжу (За О.Корнєєвим).

233. Спишіь текст, ставлячи розділові знаки. Скажіть, до якого типу мовлення належить висловлювання. Визначте «відоме» й «нове» в реченнях тексту. Яким способом поєднано речення у складному синтаксичному цілому?

Левада лежала в напрочуд гарному місці над ставом. Став обмежував її з одного боку з другого боку левада була обкопана канавою яка вже майже засунулася заросла травою та бур’яном. Понад канавою росли молоді верби а з двох інших боків від дороги та пастівника вона була відгороджена новеньким тином (Ю. Мушкетик).

234. I. Спишіть текст, ставлячи розділові знаки. Скажіть, до якого типу мовлення належать висловлювання. Визначте «відоме» й «нове» в реченнях тексту. Яким способом поєднано речення у складному синтаксичному цілому?

СОБОР

Коли стара церква у запорізькому місті Самарі стала зовсім ветхою козаки вирішили поставити новий храм. Недільного літнього дня як закінчилася служба Божа зібралася козацька старшина під яблунею в саду титаря. Козаки запросили на раду майстра Якима Погребняка родом із Харківщини. Козаки дивувалися досвідченості та вправності майстра, коли той намалював на стежці обриси церкви. Невдовзі козацька рада милувалась моделлю церкви зробленої з очерету. У Самарі збудували прекрасний собор Спасителя без жодного залізного цвяха (За Д.Яворницьким).

II. Накресліть схеми складнопідрядних речень.

Пам’ятайте: Складне синтаксичне ціле є інтонаційно завершеною одиницею. Між складними синтаксичними цілими робиться тривала пауза. Зачин і кінцівка вимовляють повільніше, більш напруженим тоном, ніж речення розвитку думки. «Нове» в кожному із речень зазвичай виділяється логічним наголосом.

235. Прочитайте текст, визначте його тему й основну думку. За самостійно складеним планом підготуйте докладний усний переказ тексту.

МАЙСТЕР

Козаки лежали півколом на траві. Засмаглі обличчя блищали під литим сонцем. Посеред кола розташувалася старшина, а біля неї, на невеликій діжці, сидів худющий чолов’яга.

- Мене звуть Якимом Погрібняком, - сказав він. – І я майстер по церквах. Який - хай люди скажуть, не вмію хвалитися. Про ваш задум знаю, і мені ця справа цікава. Отож ішов я до вас і думав, бо такого, як хочете, ще не ставив… У голові воно склалося, але не знаю. Може, не треба було приходити…

- Тобто відмовляєшся зводити? – спитали його.

- Ні, - сказав Яким, - це мені цікаво. Але я ще не додумав своєї думки… Ще маю його побачити. Коли громада мені дозволить… До ранку, - сказав він. – Завтра вранці скажу…

- Хай буде! – видихла громада…

Він пішов геть, а оце сидів на пагорбку, підпер великими долонями обличчя і відчув пустку.

Очерети шелестіли, наче папір, різали шелестом повітря. Шерхіт сповнював душу і, коли Яким зрізав ножем першу очеретину, став далеким, заспокійливим гулом. Чув, як далекий вітер колисав простір, і від того усе засинало. А ніч клала на Якима свій знак – знак гарячкової мислі й піднесення.

Зрізав очеретини, вирівнював і ладнав їх, не відчуваючи ні втоми, ні вогкості, ні укусів комарів. Миготіли очеретини, складалися одна до одної, перетиналися, скріплювалися, і тільки блідий місяць присвічував – той, що коливався в небі, і той – у воді.

Яким знесилився аж під ранок. У його руках стояв храм. Усі дев`ять башт здіймалися, аж здавалося, що стіни стрімко летіли увись, а вся споруда була ніби пошепт схвильованих вуст. Яким дивився запаленими очима на витвір своїх рук, а довкола нього розливалося голубе світання, над головою світлішало й промивалося небо, а там, на сході, уже затремтіла рожева пасмуга. Тоді Яким Погребняк, знаний на всю Слобожанщину майстер церков, безсило ліг обличчям до землі. Довкола нього все ще прокидався світ: небо і земля. Він перекинувся горілиць і раптом побачив у небі, там, де виростала срібна, осяяна ранішнім сонцем хмара, свій храм. Веселий, сонячний храм із соснових дощок, який раптом ожив у небі й ударив на його і ранку честь усіма своїми мідними, а може, й золотими дзвонами (За Валерієм Шевчуком).

236. Перекладіть текст українською мовою і запишіть. Визначте, яким способом поєднані речення в складних синтаксичних цілих.

Сидя за рулем, особенно замечаешь, что делается вокруг. Я еду не спеша, думаю и вижу вдруг на дороге грачей. Грачи обычно взлетают, заслышав машину, но на этот раз птицы не взлетели. Мне пришлось, притормозив, остановиться совсем.

Дорогу медленно переходили три грача: два здоровых скакали по сторонам, а посреди ковылял раненый или подбитый грач. Они оберегали его с двух сторон, на ускорив шага, когда на них неслась машина, потому что больной не мог двигаться быстрее. Они довели его до обочины и, выполнив свой долг, занялись своими делами.

Я не сразу поехал дальше: передо мной все еще стояли эти три грача, не спеша переходившие дорогу. Казалось, грачи были уверены, что человек за рулем не причинит им вреда (За В. Лідіним).

Словничок

вдруг – ра́птом дви́гаться – ру́хатися

грач – грак обо́чина – узбі́ччя

притормози́ть – пригальмува́ти долг – тут: обо́в’язок

причини́ть вред – завда́ти шко́ди

Зв’язне мовлення

Поиск по сайту: