АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Геометричні характеристики контуру перетину поверхні площиною довільного розташування

Читайте также:
  1. I. Основные характеристики и проблемы философской методологии.
  2. PR-текст, его сущностные характеристики
  3. Аналітична математична модель поверхні (підводного аппарата)
  4. Биографические характеристики
  5. Види розташування поля розсіяння відносно поля допуску
  6. Виды и характеристики воздействий на природную среду
  7. Визначення контуру перерізу складної поверхні із довільною характерною абсцисою.
  8. Визначення наявності перетину відрізка з прямою
  9. ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
  10. Влияние параметров элементов на характеристики цепи.
  11. Внешние характеристики четырехполюсников.
  12. Вплив технологічних факторів на шорсткість поверхні деталі.

Для розв’язання цієї задачі необхідно визначити координати точок контуру, які лежать на поверхні, яка охоплює тіло і сікучої площини. Треба мати на увазі, що отримана лінія буде просторова. Для визначити геометричніх характеристик контуру треба перетворити її у плоску лінію та скористатися формулою Гріна.

Ця задача має просту математичну модель, але на відміну від неї достатньо складний і громоздкий алгоритм реалізаціх. Задача має три варіанти:

а) Площина, що перетинає поверхню проходить таким чином, що всі базові контури мають з нею по дві точки перетину. Це випадок, коли площина має незначні кути нахилу до осей X та Y(кути q і Y). Для визначення контуру перерізу необхідно знайти точки перетину згаданої

площини та всіх базових перерізів, після чого упорядкувати точки, які належать правим та лівим гілкам базових перерізів. Це достатньо проста задача і її розв’язання базується на попередньому матеріалі (див розділ 5.1.4).

б) Площина, яка перетинає поверхню, має достатньо великі кути нахилу до координатних осей. Якщо q =900,, то вона паралельна координатній площині XOZ і в цьому випадку можна використати підхід, який описан в а) тому, що площина буде мати з кожним із базових перерізів по дві точки перетину. При Y=900 палощина буде вертикальною, паралельною координатній площині YOZ, і може не перетинати жодного базового перерізу, для цього випадку можна скористатися алгоритмом визначення контуру проміжнього переізу, який описан у розділі 5.1.6. Якщо абсциса сікучої площини співпадає з одним із базових перерізів, то ситуація набагато спрощується тому, що контур перетину буде сам базовий переріз.

в) Якщо кути нахилу до осей q і Y мають великі значення, то треба використати інший алгоритм. Всі базові перерізи розбиваються на однакову кількість відрізків, наприклад – N, (див. алгоритм отримання проміжного перерізу, який описан у розділі 5.1.7). Таким чином на кожному базовому контурі буде розтащовано однакова кількість точок, перенумеруємо їх у будь-якому, але за однаковім принципом порядку 1..N. З’єднаємо точки з однаковими номерами на різних контурах прямими лініями. Отримана структура має назву лінійчатої поверхні і з певною точністю апроксимує реальну поверхню, тим точніше чим більше N. Після цього для отримання точок контуру перетину сікучої площини з лінійчатою поверхнею зводиться до послідовного знаходження координат точок перетину площини з відрізками лінійчатої поверїхні і самих базових контурів. Базові операції цього алгоритму:

- визначення перщої точки перетину сікучої площини з базовим контуром;

- визначення першої точки перетину лінії, яка складає лінійчату поверхню, із сікучою площиною;

- послідовний перехід до наступній лінії лінійчатої поверхні, з якою перетинається площина;

- послідовний перехід до наступного базового контура, з яким перетинається сікуча площина;

- формуванняння ознаки, яка зупиняє процес перегляду базових перерізів, для отримання замкненого контуру.

Розробка цих алгоритмів покладається на студентів з метою виявлення осіб, які мають достатньо високий рівень в програмуванні.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)