Навчальні програми підготовчих курсів підвищення кваліфікації вчителів початкової та середньої ланки освіти в ОЦПК

Отже, враховуючи наведені кількісні дані можна припустити, що незважаючи на однакову загальну суму годин, відведених на навчання, при підвищенні кваліфікації вчителів початкової та середньої освіти враховується специфіка професійної діяльності вчителів різних рівнів навчання. Так, зважаючи на те, що педагоги початкової освіти під час базової підготовки отримали більше можливостей практичного застосування своїх знань, в програмі підвищення їх кваліфікації визначається менша кількість годин на проходження педагогічної практики порівняно з вчителями середньої школи.

Важливо додати, що педагогічна практика, передбачена програмами початкового та періодичного підвищення кваліфікації, організовується в експериментальних школах, які працюють при ОЦПК та вищих навчальних закладах, або в інших школах, що визначає міністр національної освіти та релігії [123, с. 487].

У період навчання педагогічні працівники оцінюються їх викладачами за такими критеріями:

- активна участь в усіх запланованих програмами заходах;

- успішність підготовки, організації та проведення занять на педагогічній практиці;

- індивідуальні та колективні роботи;

- успішність складання письмових іспитів (написання твору або тесту) [191, с.731].

Оцінювання досягнень вчителів здійснюється за десятибальною шкалою, а результат заноситься у посвідчення, яке кожний вчитель отримує після завершення підвищення кваліфікації.

Підвищити свою кваліфікацію вчителі також зобов’язані на спеціальних програмах, які проводяться як в ОЦПК, так і в інших закладах освіти. Міністр національної освіти та релігії, враховуючи думку адміністрації Педагогічного інституту, визначає: цілі програми; загальну кількість навчальних годин; об’єкти навчання; кількість педагогів, рекомендованих для участі в програмі; процес відбору та запрошення вчителів на навчання; обов’язки вчителів; спосіб оцінювання знань, набутих упродовж відвідування програми та інше [172, с. 102].

Додамо, що організація спеціальних програм прямо пов’язана з проведенням реформування освітньої системи Греції, змінами в шкільних програмах, уведенням нових навчальних дисциплін, сучасних методів навчання та підручників.

Основні завдання спеціальної програми полягають у засвоєнні вчителем змісту нових програм, підручників, методичних посібників; ознайомленні педагогів з новими положеннями педагогічної науки, педагогічної психології, методами викладання свого предмета; вивченні і впровадженні в практику передового досвіду шкіл країни, методичних рекомендацій міністерства національної освіти та релігії Греції [127].

По завершенні програми вчителі отримують посвідчення про проходження спеціальної програми підвищення кваліфікації, де позначається рівень успішності навчання вчителя (задовільно, добре, дуже добре або відмінно).

Заняття з підвищення кваліфікації вчителів проводять відомі науковці Греції, члени викладацько-професорського складу ВНЗ, шкільні консультанти та інші педагогічні кадри, компетентні у викладанні та науковій діяльності. За умови, якщо в конкретному ОЦПК не вистачає фахівців, дозволяється запрошувати викладачів з інших обласних центрів.

Штатні викладачі ОЦПК мають навантаження 12 годин на тиждень, для інших педагогічних працівників з частковим навантаженням кількість годин встановлюється міністром національної освіти та релігії [191, с. 736].

Додамо, що останні п’ять років в освітній політиці Греції спостерігається тенденція до впровадження необов’язкових програм підвищення кваліфікації. Вони охоплюють ті теми, які можуть зацікавити вчителів початкової школи або викладачів середньої освіти. До того ж, плани Міністерства національної освіти та релігії Греції на організацію післядипломної педагогічної освіти на 2009 – 2015 роки передбачають три форми підвищення кваліфікації: підготовче, періодичне (тривалістю 3, 6 або 12 місяців) і внутрішньошкільне підвищення кваліфікації [134].

Таким чином, стає очевидним той факт, що основним типом навчальних закладів, де реалізується соціально зумовлена модель післядипломної педагогічної освіти в Греції, виступають обласні центри підвищення кваліфікації. Програми, які вони пропонують вчителям для поповнення їх теоретичних знань та розвитку практичних вмінь, відповідають вимогам сучасної освітянської політики країни, спрямованої на євроінтеграцію. При організації семінарів підвищення кваліфікації враховуються здебільшого потреби школи та освітньої галузі країни, ніж індивідуальні інтереси вчителів всіх рівнів навчання.

Беручи до уваги той факт, що розвиток освіти залежить від рівня організації навчального процесу в школі та безпосередньо професійної діяльності вчителя в цьому закладі освіти, Н.Полізос наголошує на необхідності проведення семінарів для педагогічних працівників на базі школи [226, с. 45].

Організація таких семінарів починається з визначення їх тематики на основі аналізу опитувальників, які заповнюють вчителі кожної школи. Анкети містять питання щодо професійних потреб та інтересів педагогів і навчального закладу. Додамо, що формулювання теми, цілей та завдань семінарів здійснюються організаторами разом з колективом викладачів окремої школи. Заслуговує на ретельне вивчення процес організації семінарів підвищення кваліфікації вчителів на прикладі початкової школи, яка розташовується в північній частині узбережжя Егейського моря. Тут викладають 20 вчителів, а кількість учнів становить приблизно 249 осіб. Програма підвищення кваліфікації в школі тривала 4 тижня. У першу чергу, всі педагогічні працівники були ознайомлені з основною метою проведення таких занять та опитані щодо тем семінарів, яким би вони віддали свою перевагу. Оргкомітет запропонував 6 тем: 1. Соціальна поведінка учнів. 2. Методика викладання. 3. Естетичне виховання. 4. Використання новітніх технологій у процесі навчання. 5. Використання матеріально-технічної бази школи на уроках. 6. Роль вчителя в навчальному процесі. Більшість учителів зацікавила перша тема, і наступна зустріч з організаторами семінарів присвячувалася детальному визначенню питань, які будуть розглядатися впродовж навчання. Крім того, вирішувалися різні організаційні питання (час проведення семінарів, аудиторія тощо). Після завершення зборів оголошується уточнена тема та підтеми семінару [147, с. 20 - 22]. Спираючись на побажання вчителів більше уваги приділити на заняттях не теоретичній підготовці, а розвитку їх практичних навичок, тема семінару виглядає так: “Проблеми поведінки учнів: причини та шляхи їх вирішення”. Тема має три підрозділи:

- Причини, які викликають неадекватну поведінку учнів на уроках.

- Наслідки неадекватної поведінки учнів на уроках.

- Стратегії боротьби вчителів з неадекватною поведінкою учнів на уроках.

Для реалізації програми семінарів запрошуються досвідчені викладачі університетів, шкільні консультанти або вчителі тієї ж самої школи, які мають ґрунтовніші знання за цією темою. На проведення семінарів відводиться 10 годин у позаурочний час, тобто два або три дні протягом тижня. Перед цим заходом учителі школи отримують спеціальні пакети, наповнені навчальним матеріалом, який знадобиться їм в процесі підвищення кваліфікації.

На семінарах викладачі роблять акцент на зв’язку теоретичних знань та практичних вмінь учителів в процесі їх професійної діяльності. Важливу роль при цьому відіграють відповідне оснащення занять, наочні засоби навчання, оформлення аудиторії. Останній день занять присвячується заповненню анкети, питання якої стосуються відповідності теми семінару актуальним проблемам вчителів шкіл, їх задоволення рівнем організації, змістом програми, її результативністю, добором викладачів та загальною психологічною атмосферою на заняттях [147, с. 23].

На підставі отриманих даних можна дійти висновків, що:

1. Організація семінарів підвищення кваліфікації на базі школи відкриває нові можливості післядипломної освіти для вчителів шкіл, які значно віддалені від столиці та центрів підвищення кваліфікації. Адже постійно постає питання нерівності щоо поповнення знань серед вчителів центральних та переферійних районів. Саме це обумовлює успішну організацію таких семінарів і високу оцінку з боку вчителів різних шкіл країни.

2. Програми підвищення кваліфікації на базі школи сприяють залученню вчителів всіх рівнів освіти до процесу організації, проведення та оцінювання семінарських занять. Безпосередньо самі вчителі обирають ту нагальну проблему, яку вони не можуть вирішити самостійно. При цьому ретельне планування занять (місце, час проведення) здійснюється також за участю педагогічних працівників.

На розгляді залишається питання, яку роль у плануванні та організації процесу навчання відіграють медійні засоби навчання. Щодо цих тем, то у більшості випадків наукова література висвітлює питання медійної компетентності і застосування нових медій в післядипломній освіті вчителів. Починаючи з 90-х років у педагогічних журналах з’являлося все більше публікацій, присвячених застосуванню нових медій у навчанні.

Греція як країна-член ЄС підтримує освітню політику інших європейських держав, яка сприяє впровадженню новітніх технологій у післядипломній педагогічній освіті. Це обумовлює застосування комп’ютера та мережі Інтернет для організації семінарів та курсів підвищення кваліфікації вчителів [113; 137; 145; 166; 170; 210; 214; 244; 268;].

Заслуговує на увагу пропозиція Столичної університетскої мережі високих технологій “GUNet” (Greek Universities Network), яка полягає в організації підвищення кваліфікації педагогів через портал грецьких вищих навчальних закладів. Це, у першу чергу, стосується відкритого порталу Claroline (Classroom Online), на базі якого відкрито платформу телеосвіти “e-Class”. Вона була створена з метою покращити професійну діяльність вчителів навіть за умов, якщо вони не володіють в достатній мірі навичками використання комп’ютерних технологій [178]. Програмою пропонуються три категорії занять:

- відкриті заняття, доступ до яких мають вчителі, які не отримали спеціального індексного номеру доступу до платформи;

- відкриті заняття з попередньою реєстрацією можуть відвідувати тільки користувачі, які мають реєстрацію та індексний код на платформі;

- закриті заняття, передбачені для вчителів, які мають свій код на платформі та отримали дозвіл для участі від комісії викладачів, відповідальних за ці заняття [105].

Робота e-Class передбачає наявність трьох діойвих осіб: викладача, учня та

адміністратора. Викладач несе відповідальність за організацію та проведення віртуальних занять за різною тематикою (психологія, математика, фізика, іноземні мови). Кількість занять визначає також викладач, як і кількість учнів, яких він має право прийняти або відрахувати за неуспішність виконання завдань. Учень обмежується тільки правом вибору навчальних дисциплін, участю у форумах та можливістю передавати виконані завдання викладачеві. Важлива роль відводиться адміністратору платформи, який організовує та контролює роботу всього порталу, а саме: реєструє коди викладачів (учні отримують коди автоматично при вході на сайт), слідкує за оновленням тем занять за запитом викладача, за базою даних та реєстрацією учнів.

На сьогодні, наприклад, e-Class реалізує програму підвищення кваліфікації

учителів за темою “Актуальні проблеми викладання в середній школі” за допомогою викладачів відділення спеціальної освіти (тобто навчання дітей з обмеженими функціональними можливостями) Фессалійського університету. Програма триває один навчальний рік та відноситься до тих програм, які об’єднують традиційні та телекомунікативні методи навчання [244, с. 76].

Підсумовуючи сказане, слід наголосити, що програми підвищення кваліфікації вчителів, реалізовані за допомогою платформи e-Class різними вищими навчальними закладами Греції мали успіх серед відвідувачів сайту. Завдяки позитивним відгукам педагогів, які брали в них участь та результивності їх навчання, ці пілотні програми пропонується проводити систематично.

Набуває поширення навчання у Відкритому університеті Греції, де для вчителів початкової школи та викладачів середньої освіти організовується підвищення кваліфікації та перепідготовка.

Відкритий університет пропонує програми на здобуття: посвідчення про вивчення тематичних циклів; посвідчення про довузівську підготовку; посвідчення про післявузівську підготовку; диплом про закінчення вищого навчального закладу; диплом магістр та доктора наук [145, с. 26].

Зарахування до університету не передбачає вступних іспитів, а тільки заповнення заяви встановленого взірця. Головним адміністративним органом університету є Синкліт, який складається тільки з професорів та вирішує всі навчально-організаційні питання. Основною структурною одиницею університету виступає тематичний блок, який є носієм інформації із конкретної сфери знань. Кожний тематичний блок містить три цикли занять, розрахованих на вивчення протягом одного семестру, що відповідає трьом годинам на тиждень у традиційному вищому навчальному закладі. Кожний блок викладається впродовж 10 місяців і складає навчальну програму факультетів університету. Всього було засновано 4 факультети: факультет соціальних наук, гуманітарних наук, природничих та технічних наук, прикладних мистецтв [210, с. 32 - 33].

Для отримання диплома ступеня «Магістр» необхідно мати диплом про завершення вищого навчального закладу відповідної спеціальності, написання наукової роботи за педагогічною тематикою та успішне вивчення 4 тематичних блоків. Університет пропонує перепідготовку за такими напрямками: педагогічні науки, освіта дорослих, православна теологія, англійська, французька та німецька мови. Програмою спеціальності «Педагогічні науки» передбачено, наприклад, 9 основних тематичних блоків: розвиток дитини в соціальному середовищі; педагогічне дослідження; освіта: культурні розбіжності та соціальна нерівність; мова, суспільство та освіта; управління освітніми інститутами; викладання природничих наук; основи освіти дорослих; відкрита та дистанційна освіта; природне та антропогенне середовище.

Диплом Доктора педагогічних наук можуть отримати особи, які вже мають диплом ступеня «Магістр» та виконану докторську роботу. Всі питання, пов’язані із після вузівською перепідготовкою регулюють деканати факультетів [192, с. 706 - 707].

Перепідготовку вчителі також проходять на педагогічних відділеннях початкової освіти або інших факультетах в традиційних вищих навчальних закладах Греції, де отримують дипломи ступеня магістра та доктора. Організація навчання здійснюється на факультетах післявузівської освіти, що мають назви відповідних ним факультетів університету. Для кожного з бажаючих підвищувати свій професійний рівень комісія факультету після вузівської освіти пропонує програму, за якою буде здійснюватися дослідження та наукового керівника, який допомагатиме студенту у реалізації програми навчання. У навчальній програмі вказується кількість обов’язкових для вивчення та спеціальних предметів, сума дидактичних монад, яка необхідна для отримання диплома післявузівського навчання [213, с. 195].

Звернемося до організації постдипломного навчання вчителів в Афінському національному університеті імені Каподістрії на факультеті філософії, педагогіки та психології, яка здійснюється за таким напрямом: «Теоретичні та практичні засади реалізації та оцінювання педагогічної діяльності». Згідно з програмою здійснюється підготовка зі спеціальностей: дидактика, педагогічна атестація, екологічна освіта, міжкультурна освіта, сучасні технології та освіта. Відкриття цих спеціальностей було обумовлено необхідністю вчителів початкової школи та викладачів середньої освіти покращувати свою професійну майстерність, обіймати нові адміністративні посади, наприклад, шкільних консультантів, працювати в Педагогічному інституті, освітніх відомствах дімів та номів, центрах підвищення кваліфікації тощо. Програма триває два академічних роки (3 семестри студенти відвідують лекційні курси та практичні заняття, 1 семестр відводиться на написання наукової роботи), що уможливлює отримання диплома ступеня магістра. Тижневе навантаження складає 10 – 14 годин, які обов’язково мають виконати студенти після вузівської підготовки [249, с. 183].

Навчальна програма за даним напрямком складається з трьох циклів: загальних дисциплін для всіх спеціальностей, спецпредметів окремо для кожної спеціальності, практичної роботи. Отже, в першому семестрі всі студенти вивчають курси з методології наукового дослідження, сучасних педагогічних теорій, планування та вдосконалення аналітичної частини навчальної програми, навчання та дидактики, теоретичних та практичних засад процесу оцінювання. Ці предмети спрямовані на формування у студентів загальних знань про педагогічних процес, його мету та завдання, кожен з них вивчається протягом 2 дидактичних монад.

Предмети, які викладаються в другому семестрі, поділяються на загальні (методи викладання, соціологія освіти, сучасні технології в освіті) та спецпредмети відповідно до спеціальності. Кожен з предметів другого циклу має за мету поглибити знання студентів у сфері їх діяльності, детально висвітлити основні поняття, об’єкти дослідження обраного напрямку. Так, студенти спеціальності «Міжкультурна освіта» вивчають протягом 2 та 3 семестрів такі предмети з 3 дидактичними монадами, які відводяться на їх засвоєння: основи міжкультурної освіти, феномен полікультурності, європейський та глобальний виміри міжкультурності, міжкультурне навчання та освітня політика, психологія міжкультурних взаємин у школі [231].

Третій цикл програми післявузівської підготовки складають практичні заняття, спрямовані на застосування набутих теоретичних знань студентів у педагогічній діяльності. Так, наприклад, для спеціальності «Міжкультурна освіта» програмою визначено методологію та практику міжкультурної освіти (4 д.м.); для спеціальності «Сучасні технології та освіта» - це сучасні технології - як засоби та джерела навчання, сучасні технології як інтелектуальні інструменти.

Контроль над навчанням здійснюється три рази на рік: після зимнього, літнього семестрів та на початку вересня. Знання студентів оцінюються за десятибальною шкалою з мінімальним балом 5.

Наукова робота передбачена в четвертому циклі програми, на яку відведено 13 дидактичних монад. Спеціальна комісія факультету після вузівської підготовки у разі успішного виконання роботи може рекомендувати студента до продовження навчання і отримання ступеня доктора наук [192, с. 738].

На підставі отриманих даних можна зробити такі висновки:

1. Післядипломна педагогічна освіта в Греції перебуває під державним контролем. Підвищення кваліфікації вчителів здійснюється в тих закладах освіти, які визначаються на основі рішення міністра національної освіти та релігії Греції. На сьогодні основними навчальними закладами, де проводиться підвищення кваліфікації та перепідготовка вчителів, виступають обласні центри підвищення кваліфікації, школи, які узгоджують зміст програм, методи та прийоми навчання з Педагогічним інститутом. Він виконує роль координаційної установи щодо питань з організації семінарів та курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

2. Семінари підвищення кваліфікації вчителів на базі школи характеризуються вченими Греції як новий напрямок у подаванні допомоги педагогу, у підвищенні рівня його наукової підготовки та методичної майстерності. Особливість організації вищеназваних семінарів полягає в тому, що педагогічні працівники школи беруть безпосередню участь в організації та проведенні занять, визначенні їх теми та цілей, що дозволяє чітко визначити нагальні проблеми, з якими зіштовхуються вчителі в процесі професійної діяльності.

3. Важливу роль у розвитку післядипломної педагогічної освіти Греції відіграють сучасна інформаційна техніка, комп’ютеризація навчання, телекомунікації, відеотехніка, що застосовується у вищих навчальних закладах. Підвищення кваліфікації учителів за допомогою порталу e-Class надає можливість педагогам поповнити свої знання протягом короткого відрізку часу та обговорити питання щодо організації навчально-виховного процесу в школі з іншими колегами за допомогою сучасних комп’ютерних технологій.

Поиск по сайту: