Вибір методів атестації

· Спостереження в класі, вивчення письмових робіт учнів, інтерв’ю з учителем та визначення його точки зору щодо власної професійної діяльності;

· Бесіда вчителя з представником закладу, що проводить атестацію та визначення майбутніх цілей вчителя [157].

Атестацію вчителів проводить шкільний консультант або директор школи, у якій вони працюють. Оцінювання професійного рівня педагога здійснюється за шкалою від 0 до 100 балів за різними критеріями (показниками) [219, с. 49]. У процесі атестації шкільний консультант виставляє бали за наявність таких характеристик:

1) наукова база та знання загальнонаукових категорій;

2) наукова діяльність (навчання, підвищення кваліфікації, публікації тощо);

3) планування та структура навчального процесу (наприклад, планування навчального процесу на основі аналітичної програми на тривалий або короткий термін, зв'язок набутих знань з соціальною реальністю);

4) гнучкість у викладацькій діяльності (впровадження різноманітних дидактичних методів, використання дидактичного матеріалу відповідно до цілей уроку);

5) використання часу та засобів навчання на уроці;

6) застосування педагогічних інновацій – участь в пілотних програмах;

7) правильне управління та використання педагогічної діяльності (різноманітна, якісна діяльність, спрямована на творчість та критичне мислення учителя);

8) якість навчання (активність учнів в навчальній діяльності, діалог та співпраця вчитель-учень, підтримка відповідальності та самостійності учнів у процесі навчання, впровадження колективної праці-співпраці, педагогічно обґрунтовані способи подолання проблем у навчанні учнів);

9) педагогічний клімат у класі (характерні риси відносин вчитель-учень, атмосфера навчання-соціалізації учнів);

10)оцінювання учнів (використання різних методів оцінювання згідно з

педагогічними дослідженнями, діалог вчителя з учнями щодо результатів

оцінювання та їх використання в подальшій навчальній діяльності).

Кожний з вищеназваних критеріїв оцінюється від 0 до 100 балів і виводиться середній бал від загальної суми.

Процес атестації потребує від шкільного консультанта неодноразової присутності на уроках учителя, який атестується (не менше трьох разів на рік), уважно спостерігати за навчальним процесом для того, щоб отримати більш вірогідні результати та запропонувати способи покращення педагогічної діяльності. У разі, якщо консультант співпрацював з учителем менше ніж 6 місяців і один день, він не має права готувати доповідь щодо його атестації [194, с. 90].

Директор школи також має право проводити атестацію. Він оцінює педагогічні, організаційні та професійні здатності та здібності педагога за такими критеріями:

1 ініціативність (планування та організація навчальних заходів в школі. Використання існуючого наочного матеріалу);

2 педагогічна поведінка вчителя (стабільність та послідовність поведінки вчителя при спілкуванні з учнями, відсутність елементів деспотичної або занадто покровительської поведінки, формування в учнів бажання участі в шкільному житті);

3 співпраця вчителя з учнями та їх батьками.

Враховується також послідовність та відповідальність вчителя в процесі його професійної діяльності [261, с. 152].

Цікаво, що кожен учасник атестації має право впродовж місяця оскаржити результати процесу оцінювання та висунути вимоги щодо внесення певних змін у доповідь про атестацію або прохання заново атестуватися. Для розгляду скарг створюються спеціальні комісії. Одна комісія працює на базі обласного управління освітою у складі заступника директора педагогічного інституту, двох директорів управління освітою для розгляду питань щодо атестації вчителів та директорів шкіл. Інша комісія, членами якої можуть бути консультант Педагогічного інституту та два заступники, розміщується в Педагогічному інституті та працює зі справами про атестацію директорів управлінь освітою та начальників відомств освіти, шкільних консультантів та начальників відділів науково-педагогічного керівництва обласного управління освіти [197].

Отже, новий закон передбачає формування сучасної концепції атестації педагогічних кадрів, яка базується на принципах відповідальності та демократичності. Відповідно до пропозицій грецьких учених (К.Касімати, В.Яламаса, А.Памуктсоглу тощо) атестація вчителів згідно з Законом № 2986/2002 характеризується впровадженням таких інновацій, як: уведення показників якості професійної діяльності вчителів у школі та на національному рівні (Центр педагогічних досліджень), визначення складників атестації, ліквідація недоліків у професійній діяльності вчителів завдяки підвищенню їх кваліфікації, що проводиться Педагогічним інститутом; встановлення співпраці між Центром педагогічних досліджень та Педагогічним інститутом [187].

В умовах нових перетворень в освітній галузі назріла необхідність визначити рівень задоволеності вчителів цими змінами. У цьому контексті викликає інтерес дослідження К.Касімати та В.Яламаса, які вивчали думки педагогічних кадрів різних шкіл щодо системи атестації вчителів у країні. У дослідженні взяли участь 34 школи, вчителі яких відповідали на питання анкет. Згідно з результатами дослідження переважна більшість вчителів визнала атестацію необхідним компонентом у структурі системи післядипломної педагогічної освіти. Процес оцінювання сприймається ними як спосіб поповнення та покращення знань, як елемент професійного та соціального розвитку вчителя.

Негативний відгук система атестації отримала через те, що деякі вчителі недовірливо поставилися до способів виокремлення більш гідних серед педагогів та незадоволені тим, що оцінюються їх наукові та дидактичні здібності та здатності. На їх думку, учитель кожен день, під час проведення уроків оцінює сам себе, а організація атестації лише приводить до конфліктних ситуацій в педагогічному колективі школи [157].

Таким чином, можемо стверджувати, що реформування системи атестації педагогічних кадрів Греції потребує подальшого вдосконалення та теоретичного обґрунтування.

Аналіз дослідницького матеріалу свідчить про те, що концепція атестації професійної діяльності вчителя заснована на принципі-аксіомі, який наголошує на необхідності поступового переходу атестації до підвищення кваліфікації вчителів. Так, І.Нерандзис акцентує увагу на тому, що саме шкільний консультант має відповідальність за здійснення такого перетворення. Реалізуючи одночасно дві функції як інспектора та радника вчителів, він повинен проводити діагностику майстерності вчителів та виокремлювати ті компоненти, які потрібно удосконалювати. Шкільний консультант повинен знати що відбувається в школі та в класі, адже без такої інформації неможливо змінити та покращити навчальний процес [194, с.89-90]. Отже, найважливішим завданням шкільного радника є виділення проблем та дидактичних потреб, які постають у процесі атестації професійної діяльності вчителя, і перевтілення їх в цілі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Реалізація завдання здійснюється в три етапи.

Поиск по сайту: